ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Західноєвропейська музика XVIII століття.

І.ОСНОВНА ЧАСТИНА

Західноєвропейська музика XVIII століття.

Біографічні відомості композиторів та аналіз музичних творів.

Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)

Творчий шлях.

 

Йоган Себастьян Бах- великий німецький композитор 18 століття. Неперевершений органіст та клавірист, блискучий імпровізатор, винахідник та конструктор музичних інструментів. Й.С.Бах автор понад 1000 творів в різних жанрах: вокально-інструментальному, оркестровому, органному, клавірному.

 

Список основних творів Й.Баха.

Вокально-інструментальні твори Оркестрові твори Органні твори Клавірні твори
Меса сі-мінор, «Пристрасті за Матвієм», «Пристрасті за Іоаном», більше 300 світських і духовних кантат 6«Бранденбурзьких концертів», концерти для виконуючих соло інструментів з оркестром, твори для смичкових інструментів Хоральні прелюдії, пасакалія до мінор, прелюдії і фуги, фантазії, Токати і фуги 15 двоголосних інвенцій , 2 томи ДТК, 6 «Французьких», 6 «Англійських» сюїт.

Біографічні відомості.

Дата Країна, місто перебування Оточення Твори
  Дитинство
      Німеччина. Ейзенах.     Ордруф. Музична династія Бахів. Батько скрипаль та міський музикант. Заняття з батьком, оволодіння скрипкою. Спів в хорі міської капели. Навчання в гімназії, нестримне прагнення до пізнання музичної літератури .  
      Люненбург Арнштад, Мюльгаузен         Початок самостійного життя. Служба органістом та придворним музикантом.     Органна токата і фуга ре-мінор
  ВЕЙМАРСЬКИЙ ПЕРІОД
1708-1717 Веймар Служба придворним музикантом і міським органістом. Твори для органа: Пасакалія до-мінор, хоральні прелюдії.  
  КЕТЕНСЬКИЙ ПЕРІОД
    1717-1723     Кетен Служба при дворі принца Кетенського, Бах був керівником оркестру, акомпанував співу принца, розважав грою на клавесині. В Кетені був відсутній орган, тому в цей час композитор звертався до написання клавірних та оркестрових творів . Клавірна та оркестрова музика: Двоголосні та триголосні інвенції, «Французькі» і «Англійські» сюїти. 24 прелюдії та фуги, що склали перший том «Добре темперованого клавіру.» «Хроматична фантазія і фуга» ре мінор
  Лейпцігський період
  1723-1750     Лепціг Обіймає посаду кантора (керівника хору) співацької школи при церкві святого Хоми. Заборона виїзду з міста.   Останні дні життя,загострення хвороби очей, невдала операція, сліпота.   Близько 250 кантат, «Пристрасті за Іоаном», «Пристрасті за Матвієм», Меса сі мінор. Клавірна музика: «Італійський концерт», другий том ДТК .

 

КЛАВІРНА ТВОРЧІСТЬ.

ДОБРЕ ТЕМПЕРОВАНИЙ КЛАВІР»

«ДОБРЕ ТЕМПЕРОВАНИЙ КЛАВІР (ДТК) складається з 2-х томів, до кожного з яких входить 24 прелюдії і фуги. Перший том був написаний у Кетені (1722), другий- у Лейпцігу(1724).

Назва циклу передбачає використання клавішного інструменту (клавесин, фортепіано), налаштування якого дозволяло музиці звучати однаково в різних октавах.

Цим твором Й.Бах хотів впровадити в практику вміння користуватися всіма тональностями темперованого(рівномірного півтонового ) ладу.

Кожен з 24 творів складається з прелюдії та фуги , що утворюють малий двочастинний цикл. Переважно вони є контрастними один одному.

Майже всі прелюдії мають імпровізаційний характер. Фуги є поліфонічними творами імітаційного характеру. Кожен цикл об’єднує загальна тональність.

 

Прелюдія (лат.praludo) Самостійна музична п’єса імпровізаційного характеру, яка може передувати іншій п’єсі (наприклад прелюдія і фуга)
Фуга(лат. fuga) Найвища форма поліфонічного письма, що ґрунтується на імітаційному проведенні однієї, двох та більше тем послідовно в усіх голосах відповідно до тонально-гармонійного плану. Фуга складається з трьох розділів: експозиції, розвиваючої частини, репризи.

 

Характеристика фуги, як форми поліфонічного твору.

В основі фуги зазвичай лежить одна тема- яскрава, така, що легко запам’ятовується. Тему послідовно виконують всі голоси. Залежно від кількості голосів фуги бувають двоголосні, триголосні чотириголосні і навіть п’ятиголосні . Основним прийомом будови фуги є імітація (наслідування) У фузі є проти складення , інтермедії. Зустрічаються фуги, в основі яких не одна тема, а дві і навіть три. Тоді вони відповідно називаються подвійними або потрійними.
Протискладення Продовження мелодії в тому ж голосі після проведення теми.
Інтермедія(лат.intermedius- проміжний) Проміжний епізод, який готує і поєднує різні проведення теми у фузі

 

 

Зазвичай фуги мають тричастину форму.

 

Експозиція   Перший розділ фуги, в якому відбувається знайомство з темою. Проведення теми в експозиції співпадає з кількістю голосів в фузі.
Розвиваюча частина Друга частина фуги, яка є найактивнішою в плані розвитку теми і тонально нестійкою
Реприза Третій розділ фуги, в якому відбувається проведення теми в головній тональності .

 

Кожна прелюдія і фуга ДТК об’єднані однією тональністю, які з’являються по всіх півтонах. Порядок розташування малих циклів виглядає таким чимон: (До мажор, до мінор, До-дієз мажор, до-дієз мінор і т.д.)

Цей твір був розрахований на фортепіано нової системи ладу і таким чином своїми технічними труднощами є хорошим курсом при вивченні техніки фортепіанної гри.

Схематично прелюдію можна подати в слідуючому вигляді.

Прелюдія .

Мелодія Світла, ніжна, має рухливий, хвильоподібний характер,
Розмір 4/4
Темп Помірний.
Фактура Гармонічна, арпеджована
Характер Імпровізаційний
Музична форма Двочастина
Динаміка Не контрасна

 

Фуга до-мажор(4 голосна)

Фугане є контрастною прелюдії, а продовжує той розмірений рух, який був в прелюдії.

Тема фуги вперше звучить в середньому регістрі, має спокійний, неквапливий характер, який нагадує розмірену ходу. В експозиції тема проводиться чотири рази, звідси слідує, що ця фуга чотириголосна.

 

СХЕМА ЕКСПОЗИЦІЇ ФУГИ.

І(S) В(Соль-мажор)

ІІ(A) Т(До-мажор)

тема

 

ІІІ(T) В(Соль-мажор)

відповідь

 
 


ІV(B) Т (До-мажор)

тема

Розвиваючий (середній) розділ фуги побудований на стретному розвитку теми.

 

стрета (іт. stringere -стискувати, скорочувати) Викла д поліфонічної теми фуги у вигляді канонічної імітації.

 

Тема переходить з одного голосу в інший, створючи канонічну імітацію.

 

 

З поверненням головної тональності настає реприза. В фузі до-мажор кульмінаційним є саме цей розділ, оскільки в ньому тема проводиться стретно( Закінчується фуга тонічним органним пунктом.

 

 

Фуга до-мінор .

Фуга до мінор є контрастною до прелюдії , має більш помірний темп, танцювальний характер, граціозний ритм.

 

Фуга триголосна. Вона починається з викладення теми середнім голосом в основній тональності. Далі тема проводиться послідовно вверхньому та нижньому голосах, та складає перший розділ фуги- експозицію.

 

СХЕМА ЕКСПОЗИЦІЇ ФУГИ.

Верхній голос В(соль-мінор)

відповідь

Середній голос Т(до-мінор)

тема

 
 


Нижній голос Т(до-мінор)

тема

 
 

 


Невелика, двухтактна інтермедія з’єднує експозицію з середнім розділом.

Середня розвиваюча частина починається в паралельній тональності Мі-бемоль мажор, яка надає музиці світлих тонів. В цьому розділі тема проводиться в різних тональностях, стає активним мелодичний рух і в інтермедіях.

З поверненням основної тональності починається третій розділ фуги- реприза. В ньому тема звучить тільки в тональності до-мінор. Останнє її проведення в низькому регістрі надає звучанню особливого значення та сприймається як кульмінація всієї фуги. Бас дублюється октавами, це надає музиці органного звучання. Поступово рух мелодії заспокоюється, динаміка затихає.

Оргнанна творчість.

Творчий шлях.

Йозеф Гайдн – австрійський композитор та диригент. Він створив 24 опери, ораторії «Повернення Товія», «Створення світу», «Пори року», 14 мес, кантати, та інші духовні твори, 104 симфонії, увертюри марші, 59 дивертисментів, танці, та інші твори для оркестру, близько 50 концертів для різних інструментів з оркестром, 83 квартети, 52 сонати.

Біографічні відомості

 

Роки Біографічні відомості Країна, місто Твори
31 березня народився в родині ремісників-селян. Село Рорау у Нижній Австрії  
У восьмирічному віці стає півчим у капелі собору Св. Стефана у Відні. Це була для нього єдина можливість здобути музичну освіту. Займається грою на скрипці та клавікорді. Австрія (Відень)  
1750-1757 Заробляє на життя даючи уроки музики і співу. В цей же час з’являються його перші твори. Займається з італійським композитором і капельмейстером Ніколо Антоніо Порпорою.   Опера «Кривий біс», перші струнні квартети
Проводить літо в маєтку Вейнцирль у графа Фюнберга. Помістя Лукавіце поблизу Пльзеня 12 квартетів, які склали 1 і 2 опуси
1761- Починає працювати капельмейстером у князя Павла Антона Естергазі. В його обов’язки входило керівництво оркестром і співаками. На вимогу князя він повинен був складати симфонії, опери, квартети. Ейзенштадт Естерхаза Відень   Франція (Париж) Естерхаза До цього періоду відноситься більшість його творів. Опери «Аціс і Галатея», «Місячний світ», «Винагороджена вірність»
Знайомиться з В.А.Моцартом. В них зав’язується міцна дружба. Австрія (Відень) 6 «Паризьких симфоній»
Після смерті князя Естергазі, починає отримувати пенсію. Подорожує до Англії, де дає концерти. Його музика отримує міжнародне визнання. Англія (Лондон)     12 «Лондонських симфоній», опера «Душа філософа»
Гайдн повертається до Відня. В нього починає брати уроки музики Л.Бетховен Австрія (Відень)   Англія Австрія (Відень) Ораторія «Створення світу» Меса «з литаврами»
Написав «Пісню кайзеру», яка стала австрійським національним гімном.   «Пісня кайзеру»
Стає членом Шведської королівської музичної академії.   Ораторія «Пори року»
31 травня Йозеф Гайдн помер. Похований у Відні. Пізніше його останки перепоховали в Ейзенштадті  

 

Клавірна творчість.

Соната Ре мажор.

Соната (італ. Sonare - звучати) Жанр інструментальної музики, який складається з трьох самостійних частин.

Соната написана приблизно у 1779-1780 роках та присвячена сестрам Ауеннбругген.

Соната ре мажор починається зі вступу головної партії. Перша частина звучить в темпі Allegro conbrio, розмір 4 4 .Тема першої частини насичена октавними стрибками , форшлагами і мордентами. Завдяки цьому створюється характер радості та життєрадісності.

Зв’язуюча партія першої частини наповнена веселими та метушливими пасажами шістнадцятих. (9-16 такти)

Тема побічної частини написана в паралельній тональності (ля мажор)має танцювальний характер але більш стримана та вишукана ніж головна. Але коли побічна партія отримує свій розвиток в неї проникають стрибки з головної партії, а потім — метушливий пасажний рух зі зв’язуючої партії.

Експозицію завершує заключна партія, яка має танцювальний характер.

Розробкатакож має рухливий характер. Тут октавні стрибки переміщуються в ліву руку стають ще веселішими, а пасажний рух додає ще більшої напруги та широкого розмаху ніж в розвитку побічної партії в експозиції.

В репризі побічна та заключна партія звучать в основній тональності – ре мажор, тим самим закріплюючи панування радісного настрою та цієї тональності.

Самий сильний контраст в сонату вносить в сонату коротка друга частина, вона має повільний і стриманий характер. Ця частина написана у однойменній тональності (ре мінор). В музиці відчувається тяжка поступ сарабанди.

 

Сарабанда (ісп. Zarabanda) Старовинний тридольний іспанський народний танок.

В мелодії присутні тріолі та різноманітні ритмічні фігури, що споріднюють її з наспівами угорських циган. Ре мінорна друга частина сонати закінчується не на тоніці, а домінантовому акорді, тим самим підготовлюючи стрімкий ре мажорний фінал.

Третя частина сонати побудована у формі рондо-сонати, де головна тема – рефрен ( в основній тональності ре мажор) – повторюється тричі, а між її повторами знаходяться змінювані розділи – епізоди.

Рондо ( від фр. Rondeau) Музична форма, в якій неодноразові проведення головної теми – рефрена передуються з різними епізодами.

 

Головна партія цієї частини - рефрен написана в темпі Presto, manon troppo, розмір 24.

Перший епізод написаний в однойменній тональності – ре мінор, а другий – в соль мажорі (тональності першого ступеню спорідненості). Перший ре мінорний епізод - це відзвук мінорної другої частини сонати.

Другий же епізод має веселий та безтурботний характер, який проявляється у «перекличці» правої та лівої рук на одній ноті.

Симфонічна творчість.

Вольфганг Амадей Моцарт

(1756-1791)

Творчий шлях.

Вольфганг Амадей Моцарт – видатний австрійський композитор, капельмейстер, піаніст, скрипач. Він створив 23 опери, більше 50 симфоній, концерти для різних інструментів, сонати, ансамблі, хори, меси ( серед яких Реквієм).

 

Біографічні відомості.

Дати Біографічні відомості Країна, Місто Твори
27 січня народився в родині музиканта – Леопольда Моцарта. Батько навчав Вольфганга грі на музичних інструментах і композиції. У віці п’яти років починає писати музику. З 6 років починає гастролювати. Австрія (Зальцбург)   Німеччина (Мюнхен), Австрія(Відень), Англія (Лондон), Швейцарія,Італія,Франція (Париж)  
Виконана Перша симфонія Лондон симфонії
Починає працювати у театральних жанрах, зокрема в опері. Зальцбург, Відень опери «Аполлон і Гіацинт», «Бастьєн і Бастьєна», «Удавана Пастушка», симфонія №6
Моцарт обіймає посаду концертмейстера придворної капели у Зальцбурзі. Граф Коллоредо сильно обмежував можливості його творчої діяльності. Зальцбург 17 мес, кантати, Серенади для симфонічного оркестру
Папа римський нагородив композитора орденом «Золотої шпори». Після випробування був обраний членом Філармонічної академії в Болоньї. Італія Опери «Митридат, цар Понтійський», «Луцій Сула», Концерти для фортепіано з оркестром, сонати
Опера «Весілля Фігаро» була поставлена у Відні і Празі. З 1787 року перестає концертувати. Відень, Прага Зальцбург «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», симфонічні та камерні твори, сонати
Остання опера Моцарта «Чарівна флейта». Навесні 1791 року Моцарта зарахували помічником капельмейстера соборусв.Стефана Відень «Чарівна флейта» «Реквієм»
5 грудня помер видатний композитор. Причина смерті композитора досі точно не відома. Він похований у загальній могилі на цвинтарі Сент-Маркс. Передмістя Відню  

 

СХЕМА ТОНАЛЬНОГО ПЛАНУ 2 ЧАСТИНИ

Частина Менует

1 розділ Ля мажор
2 розділ Сі мінор, ля мінор
3 розділ (реприза) Ля мажор

Після тріо знову повторюється перша частина Менуету.

Третя частинасонати фінал – Rondo allat urca (рондо в турецькому стилі).

Фінал має три частинну форму з приспівом. Повторюваний приспів надає фіналу рис рондо.

 

Схема Фіналу
1 частина Ля мінор Рефрен Ля мажор 2 частина Фа дієз мінор Рефрен Ля мажор 3 частина (повтор 1чатини) Ля мінор Рефрен Ля мажор Кода Ля мажор

 

Кода (італ. Coda – хвіст, кінець) Додатковий розділ наприкінці музичного твору, який не беруть в розрахунок підчас визначення музичної форми.

 

Симфонічна творчість.

Симфонія №40 соль мінор

Ця симфонія була закінчена Моцартом 25 липня 1788 році і являється однією з двох мінорних симфоній Моцарта. Вона написана для симфонічного оркестру в склад якого входили флейта, два гобої, два кларнети, два фаготи, дві валторни і струнні інструменти. Складається ця симфонія з чотирьох частин.

 

 

Симфонія №40
1 частина 2 частина 3 частина 4 частина
Molto allegro Andante Menuetto ― Trio Allegro assai
Сонатна форма Сонатна форма Сонатна форма Сонатна форма

 

Перша частинасимфонії не має вступу, а починається одразу з викладу головної партії у швидкому темпі. Тема звучить у скрипок під супровід низьких струнних. Вона має схвильований характер.

Сполучна партія побудована на самостійному музичному матеріалі, а в репризі вона отримує значний розвиток.

Побічна партія звучить в паралельній тональності (Сі бемоль мажор). Характер порівняно з головною партією більш спокійний. Мелодія побічної партії насичена хроматизмами.

Заключна партія першої частини закріплює панування паралельної тональності (сі бемоль мажор) і несе в собі риси і головної партії (зокрема початкова мала секунда) та тональний план побічної партії. Так закінчується експозиція першої частини.

У розробці зустрічається лише тема головної партії, яка отримує широкий розвиток і проводиться по різним тональностям. Це і тональності першого ступеню спорідненості – ре мінор, сі бемоль мажор та фа мажор, і тональності більш віддалені – фа дієз мінор, мі мінор, до мажор.

Експозиція від репризи відрізняється тим, що в ній значний розвиток отримує сполучна партія. Ще однією відмінною рисою репризи являється виклад побічної партії в основній тональності (соль мінор), через це, вона стає дещо задумливого, меланхолійного характеру.

Друга частина симфонії контрастна по відношенню до першої. Вона написана у повільному темпі. Ця частина створена Моцартом у сонатній формі, в якій головна та побічна партія не контрастні. За характером вона спокійна, світла, ясна і лірична. У темі головної партії на себе звертає увагу затримання на сильній долі такту (сі бекар – до 5 такт, ля бекар – сі 6 такт).

Побічна партія звучить у домінантовій тональності - сі бемоль мажор і мало контрастує з головною.

Третя частиназвучить в основній тональності симфонії - соль мінор. Вона написана в формі Менуету, проте в ньому досягнуто драматизму завдяки імітаційній поліфонії та хроматичним ходам. Середня частина менуету контрастує з крайніми через те, що має більш танцювальний характер і ладове забарвлення (написана в однойменному мажорі).

Четверта частина - Фінал написана в сонатній формі і має багато спільного з першою частиною. Таким чином утворюється своєрідна арка, яка поєднує всі частини симфонії в єдине ціле. Головна партія складається з двох контрастних елементів — перший має в основі висхідний хід по звуках мінорного тризвуку, що виконується струнними на піано, другий — всім оркестром на форте з кадансуючою гармонією, подібний до заключної партії першої частини.

Як і в першій частині, побічна партія фіналу контрастує з головною світлішим і більш вишуканим характером, звучить у паралельному мажорі, а в репризі — в соль мінорі, змінюючи свій лад.

Розробка четвертої частини — тонально нестійка, динамізована. Як і в першій частині, її початок характеризується зміненими гармоніями.

У репризі стверджується основна тональність.

 

Оперна творчість.

Опера «Весілля Фігаро»

Моцарт створив оперу «Весілля Фігаро» у 1786 році по сюжету комедії П’єра Огюста Бомарше «Шалений день або весілля Фігаро».

Опера (італ. opera — «дія», «праця», «твір») Музично-драматичний жанр, який основується на синтезі музики, слова та дії.

Лібретто опери належить Лоренцо ДаПонте, який хоч і дещо пом’якшив найгостріші моменти комедії, проте зберіг зміст твору – перевагу слуги над господарем.

Лібретто (італ. Libretto) Літературна основа великого вокального твору.

 

У цій опері присутні наступні дійові особи:

граф Альмавіва та його дружина Розіна,

Фігаро - камердинер графа,

Сюзанна- покоївка графині і наречена Фігаро,

Керубіно – паж,

доктор Бартоло,

Марцеліна – ключниця,

Дон Базиліо – вчитель співу,

Дон Курц – суддя,

Антоніо – садівник,

Барбаріна – донька садівника.

Дійова особа Голос
Фігаро баритон
Граф Альмавіва баритон
Розіна, графиня Альмавіва ліричне сопрано
Сюзанна ліричне сопрано
Керубіно мецо-сопрано
Доктор Бартоло бас
Марцеліна мецо-сопрано
Дон Базиліо тенор
Дон Курц тенор
Антоніо бас
Барбаріна сопрано або мецо-сопрано

Опера розпочинається увертюрою, своєрідним вступом, яка передає метушливий та веселий характер комедії Бомарше.

Увертюра (фр. Ouverture) Інструментальна п’єса, яка виконується перед початком вистави (опери, балету), або оркестровий твір з однієї частини.

 

Увертюра написана в сонатній формі без розробки з кодою. Головна партія в цій увертюрі характеризує Фігаро, тому вона швидка, ефектна та енергійна

Виконує її весь оркестр.

 

Побічна партія написана в домінантовій тональності (ля мажор) і характеризує Сюзанну, тому вона граціозна, рухлива і життєрадісна. Моцарт віддав цю тему струнно-смичковій групі.

Тема заключної партії також написана в домінантовій тональності (ля мажор). Ця тема найбільш наспівна з усіх тем увертюри. Одразу після неї розпочинається реприза, в якій тема головної і побічної партії звучать в основній тональності (ре мажор).

Кодапобудована на мотиві з зв’язуючої партії і ще яскравіше відтворює загальний настрій щастя та радості. Шумні фанфари завершують увертюру.

І дія

Каватина Фігаро – це перший сольний номер головного героя. Партія фігаро доручена баритону. Тональність каватини – фа мажор. Написана вона в 3-частинній репризній формі. Крайні частини каватини написані у розмірі 34 і темпі Allegretto, середня ж частина в 24 і темпі Presto.

 

Каватина (італ.Cavatina) Невелика оперна арія лірично-розповідного характеру.

 

Ця каватина звучить одразу після зізнання Сюзанни, про те, що до неї залицяється граф Альмавіва. В зв’язку з цим Фігаро наспівує мелодію в ритмі менуету передражнюючи графа. Супровід оркестру «зображає» гру на гітарі за допомогою pizzicato у струнних. В середньому розділі Фігаро позбувається «маски» графа і мелодія змінюється на комічну скоромовку в більш низькій теситурі.

В наступному музичному номері опери арії Керубіно «Рассказать, обьяснить не могу я» зізнається Сюзанні в тому, що його переповнює почуття кохання. Партію Керубіно виконує низький жіночий голос – мецо-сопрано. Тональність арії мі бемоль мажор. В цій опері тональність мі-бемоль мажор стає тональністю кохання, адже в ній також написана арія графині Розіни «Бог любвисжалься». Форма арії три частинна репризна.

Арія (італ. aria — повітря) Це закінчений сольний вокальний номер опери, кантати або ораторії, який виконується під супровід оркестру.

 

Арія Фігаро з першої дії змальовує кепкування Фігаро з молодого Керубіно, який повинен залишити своє колишнє життя та стати справжнім солдатом. Вона написана в тональності до мажор, розмір 44 , темп Vivace. Форма арії - рондо з рефреном «Мальчик резвый, кудрявый, влюбленный».

Дія.

Арія Керубіно «Сердце волнует жаркая кровь» з другої дії опери звучить одразу після арії графині, в якій вона скаржиться на свою гірку долю. Сюзанна, графиня та Фігаро вирішують викликати ревнощі в графа за допомогою хитрого плану, аж тут з’являється Керубіно, який співає для графині створений ним романс. Сюзанна акомпанує пажу на гітарі.

Ця арія написана в тональності Сі-бемоль мажор, розмір 24 , темп Andanteconmoto. Оркестр зображає гру на гітарі – pizzicato у струнних. Ліричні хвилювання в музиці передаються за допомогою тональної нестійкості, постійних чередувань мажору і мінору.

3 дія опери змальовує події які відбувались під час суду над Фігаро. З’ясовується, що Фігаро це втрачений син Марцеліни, тому він не може на ній одружитися. Граф Альмавіва читає записку, яку для нього підготували Сюзанна і графиня Розіна. В ній запрошення від імені Сюзанни на побачення, замість неї до графа збирається переодягнена в плаття Сюзани графиня.

Дія

Речитатив і арія Сюзанни дуже яскраво передають образ поетичної дівчини. Вже вступ до речитативу який звучить в тональності До мажор, складному чотиридольному розмірі та темпі Allegro vivace assai передають нічний пейзаж і душевний спокій. Легкість та повітряність музиці надає тембр струнних які звучать у вступі до речитативу.

Арія «Приди мой милый друг в мои объятья»написана в тональності Фа мажор, розмірі 68, темпі Andante. Тема викладається тритактами, що надає мелодії певної закругленості і м’якості. Мелодія цієї арії має широкий діапазон від ля малої октави, до ля другої – показує повну палітру емоцій героїні.

 

 

Творчий шлях.

Людвіг ван Бетховен- великий німецький піаніст, органіст, диригент, якого справедливо вважають одним із найвидатніших композиторів за всю історію людства. Його творчість відносять як до класицизму так і до романтизму, але насправді вона виходить за межі подібних визначень: твори Бетховена – передусім вираження його геніальної особистості. Він працював в усіх музичних жанрах(сонатно-симфонічному, клавірному, оперному, вокальному) і скрізь залишив перлини творчості.

Основні твори Бетховена.

Сонатно-симфонічна творчість Клавірна творчість Оперна творчість Музично-драматична творчість Вокальна творчість
9 симфоній, 11 увертюр(«Егмонт, «Коріолан», «Леонора» 32 сонати, концерт для скрипки з оркестром, 32 варіації, 5 концертів для фортепіано, фортепіанні мініатюри(більше 60), твори для струнних інструментів. «Фіделіо» Балет «Творіння Прометею», Музика до драматичних спектаклів. Пісні на вірші різних авторів (близько 40), обробки народних пісень.

 

Біографічні відомості.

Дата Країна,місто Оточення Твори  
Бонн Народився в родині професійних придворних музикантів. Грав на клавесині. Батько мріяв зробити з хлопчика другого Моцарта.    
Бонн, Кельн Перший концерт маленького Бетховена    
Бонн Починаються заняття з придворним органістом Християном Нефе. Фортепіанні твори  
Бонн Працює органістом в придворній капелі, здобуває навички композиторського письма. Перші твори: варіації на тему маршу Е.Дреслера три сонати для клавесина.  
    Відень   Їде до столиці, щоб зустрітися з Моцартом. Грає та імпровізує в присутності свого кумира. «Зверніть увагу на нього! Він всіх примусить про себе говорити!"- Моцарт.      
Бонн Отримавши звістку про хворобу матері Бетховен повертається до рідного міста. Після її смерті він бере на себе турботи про сім’ю. Починає працювати в оперному театрі, виступає з концертами, дає уроки. Навчається в університеті, але не має фінансової змоги його завершити.    
Париж Велика Французька революція, яка проголосила свободу, рівність, вселюдське братство. Ідеї революції Бетховен оспівував до кінця життя.    
Бонн Знайомство з Й.Гайдном, який повертаючись з Лондона, зупинився в рідному місті Бетховена. Ця зустріч зміцнила рішення Бетховена їхати до Відня та навчатися у Й.Гайдна    
  Перший період творчості 1795-1804  
1795-1796     Відень.   Прага, Нюрнберг, Лепціг, Берлін Перший публічний концерт. Трирічна подорож з концертами по Європі. Виступи в салонах. 1797р- перші признаки глухоти Перша публікація сонат для фортепіано. Створення трьох популярних сонат: «Патетична», «Місячна», «Апасіоната», велика кількість творів в різних жанрах(сонати, концерти, музика до балету)  
Відень Бетховен звертається до симфонічного жанру Перша симфонія, задумана друга симфонія.  
    Бетховен відчуває ознаки хвороби. Він стає замкненим, відлюдним. Хвороба настигає композитора в зеніті слави    
Гейлігенштадтдт Заповіт Гейлігенштадті. Закінчення другої симфонії. Соната №14 «Місячна»  
  Другий період творчості 1804-1812рр.  
    Гайлігенштад   В цей час зміцнюється героїко-драматична тематика в творчості.Останній Симфонія № 3 «Героїчна».  
Симфонія №5, соната № 23 «Апасіоната»  
Відень Знайомство з Гете Музика до трагедії «Егмонт»  
Звертається до образів природи. Симфонія № 6 «Пасторальна»  
  Останній період життя (1813-1827)  
  Відень Період випробувань. Прогресуюча хвороба, переслідування композитора. Останній концерт    
1817-1822 Відчуження композитора, спілкування з оточуючими за допомогою грифельної дошки. Боротьба з хворобою. Фортепіанні сонати № 28-32, 5 струнних квартети, вокальний цикл «До далекої коханої», «Урочиста меса»,    
1822-1824 Відень Пише останню симфонію, в якій використовує голоси солістів і хору.(фінал «Ода радості» Робота над Дев’ятою симфонією.  
Відень Бетховен помер після тривалої хвороби нирок.    

 

Клавірна творчість.

Патетична соната.

"Патетична соната"(№ 8) відноситься до 32 фортепіанних сонат Бетховена. Написана в 1798 році. Назва "Велика патетична" належить самому композитору.

"Патетична" (грецького pathos – " пафос"- "з піднесеним настроєм") "Піднесений настрій " притаманний для кожної частини сонати, але виражений по-різному.

Соната (італ. sonate від sonare- звучати) один із основних жанрів інструментальної музики. Твір, який складається з трьох частин, для одного або двох інструментів, призначений для інструментального виконання . Перша частина написана в сонатній формі, друга частина – повільна, третя – знову швидка.
Сонатна форма Багатогранна форма, що має можливості відображати протиріччя, та рух життя. Має три обов’язкові розділи: експозицію, розробку, репризу, в деяких випадках - коду. Сонатна форма зазвичай є першою частиною симфонії.

 

 

Будова сонати.

 

       
   

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти