ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТЕМИ ТА ФОРМА КОНТРОЛЮ І ПЕРЕВІРКИ ЗАВДАНЬ,

Практичні заняття

№ п/п Практичні заняття Кількість годин
Визначення життєздатності насіння за забарвленням цитоплазми
Визначення чистої продуктивності фотосинтезу
Визначення ферментів дихання рослин
Визначення інтенсивності транспірації ваговим методом.
Визначення водоутримуючої здатності рослин методом «в’янення»
Виявлення нітратів у рослин
Вивченнявластивостей і застосування регуляторів росту
Ознайомлення з методиками визначення стійкості рослин до несприятливих факторів навколишнього середовища

 

ТЕМИ ТА ФОРМА КОНТРОЛЮ І ПЕРЕВІРКИ ЗАВДАНЬ,

ЯКІ ВИНЕСЕНІ НА САМОСТІЙНЕ ОБОВЯЗКОВЕ ОПРАЦЮВАННЯ

Тема Кількість годин
Модуль 1  
1. Особливості будови клітини рослин
2. Сполуки вторинного походження 2
Модуль 2  
1. Особливості світлової фази фотосинтезу
2. Особливості темнової фази фотосинтезу 3
Модуль 3  
1. Шляхи розкладання органічних сполук в рослинах . 2
Модуль 4  
1. Водний дефіцит у рослин. Шляхи регулювання процесів водопостачання 4
Модуль 5  
1. Зовнішні ознаки нестачі елементів живлення 2
Модуль 6  
1. Гормони рослин
2. Вплив світла на ріст та розвиток рослин 2
Модуль 7  
1. Солестійкість рослин. Особливості існування галофітів
Разом

 

На самостійне обов’язкове опрацювання завдань з навчальної дисципліни «Фізіологія рослин з основами мікробіології» виділено 24 години, в тому числі: 25 годин – у 4 семестрі.

Студентам пропонуються такі форми самостійної роботи: опрацювання лекційного матеріалу з окремих тем та питань, підготовка та виконання контрольних робіт, підготовка до заліку.

МОДУЛЬ1.

ФІЗІОЛОГІЯ РОСЛИННОЇ КЛІТИНИ

В курсі ботаніки студентам потрібно вивчити будову клітини. Перед фізіологією рослин стоїть задача познайомитися з функціонуванням клітин, важливою властивістю яких являється постійний обмін речовин. Цей процес відбувається при безпосередній участі живої протоплазми і залежить від її стану та властивостей.

Проникнення речовин в клітину, її вихід назовні – це складний фізіологічний процес. Він обумовлений структурою та функцією поверхневих мембран цитоплазми та залежить від хімічної природи навколишніх та поступаючих в клітину речовин (від розміру і форми молекул, величини електричного розряду та ін.). Саме складність процесу надходження речовин в клітину визначила ряд теорій проникності.

Ціллю даного розділу являється практичне підтвердження вибіркового надходження речовин в клітину

 

Практична робота № 1

Визначення життєздатності насіння

за забарвленням цитоплазми

Мета: ознайомитися з методикою визначення життєздатності насіння за забарвленням їх зародків вітальними барвниками

Матеріали і обладнання: лупи, леза, пінцети, бюкси, препарувальні голки, фільтрувальний папір, насіння квасолі, гороху, 0,2% розчин кислого фуксину, 0,2% розчин індигокарміну.

Теоретичне обгрунтування

Метод заснований на властивості живої протоплазми не пропускати забарвлені речовини в клітину. У мертвої та пошкодженої тканини змінюється структура протоплазми і збільшується її схожість з барвниками. Життєздатним вважається насіння, зародки якого не забарвлюються. Життєздатність насіння гороху, квасолі, льону, гарбуза, люпину та коноплі визначається методом Нелюбова, насіння пшениці – методом Іванова.

Хід роботи

Метод Нелюбова: насіння квасолі або гороху, яке зволожувалось в термостаті протягом 16 – 18 годин при температурі 20°С, звільняють від насіннєвих оболонок і заливають в стакані 0,2 % розчином індигокарміну на 2 – 3 години. Потім барвник зливають, насіння старанно промивають водою і визначають його життєздатність. Насіння, сім'ядолі якого частково забарвились, а зародки зовсім не забарвились, вважають життєздатним. Якщо в насінні забарвлені зародки і сім'ядолі - таке насіння нежиттєздатне.

Для біологічної перевірки беруть по 10 насінин, кладуть їх у мокру тканину, щоденно зволожують і через 6-7 днів виявляють пророслі і непророслі насінини. Результати порівнюють з даними, добутими під час фарбування. Для більшої наглядності роботу можна провести в двох варіантах: партію насіння розділити на 2 частини, одну з яких пошкодити кип’ятінням , іншу залишити не пошкодженою. В кінці досліду порівняти , як виглядає живе та пошкоджене кип’ятінням насіння.

Метод М. М. Іванова: для визначення взятинасіння пшениці, замочене на 10 годин при температурі 18°С. Частину насіння вбити кип’ятінням, дослід проводять в 2 варіанта – з живими і мертвими. Взяти по 8 – 10 зернівок кожного варіанту, розрізати лезом борідки навпіл і помістити на 15 хв в 0,2 % розчин фуксину кислого, налитий в стаканчики. Після цього барвник зливають, насіння промивають водою та пінцетом розкладають на фільтрувальний папір і визначають життєздатність. У життєздатних зернівок зародки не забарвлені або забарвлений тільки верхній шар. Який легко стирається пальцем. У неживих або дуже пошкоджених зернівок зародки забарвлюються інтенсивно. При дослідженні доцільно скористатися лупами.

 

 

а) нежиттєздатна зернівка б) життєздатна зернівка


 

Висновок:_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________



МОДУЛЬ 2.

ФОТОСИНТЕЗ

Фотосинтез виник на різних етапах еволюції життя і залишається важливим процесом біосфери. Фотосинтез – це процес перетворення поглинаючої організмом енергії світла в хімічну енергію органічних сполук. Іншими словами, фотосинтез – єдиний процес за допомогою якого сонячна енергія поглинається та затримується на Землі , перетворюючись в інші форми енергії.

Фотосинтез впливає на біосферні процеси , являється фактором їх збалансованості : стабілізує відношення кисню і вуглекислого газу в атмосфері , впливає на стан озонового екрану, вміст гумусу в грунті, парниковий ефект і т. д. Таким чином, фотосинтез визначає екологічне благополуччя біосфери.

Однак, за останні десятиліття в результаті господарської діяльності людини, вирубки лісів баланс атмосферних явищ порушений. Тому важливими завданнями являється: збереження та відтворення лісів, подальше вивчення самого процесу фотосинтезу, підвищення фотосинтетичної продуктивності сільськогосподарських посівів та насаджень.

Практична робота №2

Визначення чистої продуктивності фотосинтезу.

Мета: Навчитися визначати площу листкової поверхні різними методами. Ознайомитися з методикою визначення чистої продуктивності фотосинтезу на прикладі пшениці озимої

Матеріали і обладнання: сушильна шафа, торсійні ваги, ножиці, міліметровий папір, олівці.

Теоретичне обґрунтування.

Фотосинтетична активність посіву залежить від різних показників, найважливіші з яких – фотосинтетичний потенціал, листковий індекс та чиста продуктивність фотосинтезу. Величина цих показників залежить від факторів зовнішнього середовища під час розвитку рослин , а також від особливостей культури.

Найбільш поширений показник, що використовується в практиці сільського господарства – чиста продуктивність фотосинтезу ( ЧПФ).

Чиста продуктивність фотосинтезу посіву (ЧПФ) польової культури – це кількість сухої речовини, яка утворюється в результаті фотосинтезу на одиницю листкової поверхні посіву за одиницю часу. Такими показниками вважається кількість грам абсолютно сухої речовини, яка утворюється на 1 м² листків за добу. Вона визначається за формулою :

ЧПФ = В2 – В1 / 0,5 (Л1 – Л2) n ,

Де: В1 і В2 – суха маса рослин на початку і в кінці облікового періоду;

Л1 і Л2 - - площі листків на початку і в кінці періоду спостережень ;

N – період між двома спостереженнями, днів.

ЧПФ характеризує приріст маси рослин в грамах за певний період (добу) на одиницю поверхні листка. Цей показник коливається в межах 0,1 – 2,0 г/м². Для злаків показник ЧПФ може бути в межах 5-6 г/м² за добу. Це означає, що один метр листкової поверхні за добу в сприятливих умовах синтезує 5-6 г сухої речовини.

При визначенні інтенсивності фотосинтезу та дихання велике значення має показник площі листка та листковий індекс.

Листковий індекс – це відношення загальної площі листків рослин до площі посіву. В залежності від культури та умов вирощування цей показник коливається в межах 1-7 м² на метр квадратний посіву. Для більшості сільськогосподарських культур оптимальна величина цього показника дорівнює – 4-5 м² на метр квадратний.

Для характеристики фотосинтетичної роботи посіву використовують спеціальний показник – фотосинтетичний потенціал, Який знаходять як суму площі листків (м² на 1 га посіву за кожну добу вегетаційного періоду або певної його частини). Для добрих посівів фотосинтетичний потенціал за вегетацію складає на 1 га – 2,2 –3 млн. м² (за 1 добу).

Хід роботи

Для визначення площі листкової поверхні розроблено багато методів.

1) Метод: ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2) Метод:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3) Метод:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Використовуючи різні методи визначити площу листкової поверхні кімнатної рослини.

Таблиця

МОДУЛЬ 3.

ДИХАННЯ РОСЛИН.

Дихання властиве всім живим організмам. Дихання – це окислювальний розклад органічних речовин, синтезованих в процесі фотосинтезу. Цей процес відбувається з участю кисню. А. С. Фамінцин розглядав фотосинтез і дихання як дві послідовні фази живлення рослин: фотосинтез готує вуглеводи, дихання перетворює їх біомасу рослин.

Дихання – процес ступінчастий, при цьому утворюється реакційно – здібні речовини та вивільняється енергія, необхідна для процесів життєдіяльності (синтез білків та інших речовин в клітинах, транспорту речовин і т. д. ).

Практична робота № 3

Вивчення ферментів дихання рослин.

Мета: провести експериментальне визначення активності пероксидази в соку бульб картоплі.

Матеріали і обладнання: бульби картоплі, 1% розчин гідрохінону, 3% розчин перекису водню, пробірки, марля, терка.

Теоретичне обґрунтування.

Пероксидаза відноситься до групи ферментів оксидаз. За хімічною природою це гемопротеїд, який за допомогою перекису водню каталізує де гідровані різноманітні субстрати, наприклад феноли, які при окисленні перетворюються в хінони. Пероксидаза широко поширена в рослинних тканинах. В цьому легко переконатися, виконавши запропоновану нижче роботу.

Хід роботи.

Бульби картоплі подрібнити на пластмасовій тарілці і із отриманої маси через марлю віджати сік, який багатий пероксидазою. В три пробірки налити по 5 мл 1 % розчину гідрохінону, виготовленого на прокип’яченій дистильованій воді (перед початком досліду). В першу пробірку добавити по 1 мл 3% розчину перекису водню, а в третю – сік бульби картоплі.

Інтенсивне побуріння спостерігається тільки в першій пробірці, де відбувається окислення гідрохінону в хінон за рахунок кисню перекису (за участю пероксидази). В другій пробірці колір розчину майже не змінюється, але при довготривалому стоянні може з'явитися слабке побуріння, так як гідрохінон окислюється киснем, утворений при спонтанному розкладу перекису водню. Повільне побуріння може спостерігатися і в третій пробірці за рахунок окислення гідрохінону киснем повітря за участі поліфенолоксидази, також в невеликій кількості з бульб картоплі.

Результати спостережень записати в таблицю. Зробити висновки про характер дії ферментів пероксидази.

Таблиця

Схема запису досліду

Варіанти Склад суміші в пробірках Колір розчину в пробірках
Гідрохінон Н2О2 Сік картоплі  
       
       
       

Висновок: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

МОДУЛЬ 4.

ВОДНИЙ ОБМІН РОСЛИН

Вода складає 70 – 95 % маси рослин. Водний обмін рослин включає слідуючі процеси: поглинання, рух та випаровування води листям. Ці процеси відбуваються завдяки роботі кінцевих двигунів рослин: кореневого тиску і транспірації. Двигуни працюють в тісному зв’язку з умовами навколишнього середовища та потребами самої рослини.

Якщо випаровування води рослинами перевищує процес надходження води, виникає водний дефіцит. Невеликий водний дефіцит корисний рослині, але якщо він посилюється, в рослині виникає серйозне порушення обміну речовин, які можуть призвести до загибелі.

Багато рослин ростуть в умовах недостатньої вологи. Такі рослини мають еволюційно – сформовані пристосування (анатомічні, морфологічні і фізіологічні) до нестачі вологи. Шкідливий і надлишок вологи. Перезволожені рослини мають різні механізми захисту.

 

Практична робота № 4

Визначення інтенсивності транспірації

Мета роботи: На прикладі кімнатних рослин ознайомитись з методикою визначення інтенсивності транспірації і порівняти її з випаровуванням з вільної водної поверхні.

Об'єкт:листя герані.

Матеріали і обладнання: Листя кімнатної рослини, технічні ваги, годинник, пробірки, чашки Петрі, калькулятор, ножиці, папір, лінійка, вата.

Теоретичне обгрунтування.

Вбирання води кореневою системою відбувається в результаті дії транспірації та кореневого тиску. Ведуча роль в водообміні рослин належить транспірації. Транспірація - це процес випаровування води надземними органами рослини.

Завдяки транспірації рослини забезпечуються водою, знижується температура листя, що дає змогу нормальному ходу фотосинтезу. Кількість випаруваної води залежить від багатьох факторів : виду рослини, етапу онтогенезу, температури повітря, вологості грунту та повітря. Для обліку транспірації використовують її деяку величину – інтенсивність транспірації.

Інтенсивність транспірації(ІТ) – кількість води в грамах, випарувана з одиниці листкової поверхні (1 м²) в одиниці часу (1 год). Ця величина залежить від зовнішніх факторів, часу доби та коливається в межах 15 – 250 г/м² за год. Основним методом обліку інтенсивності транспірації являється ваговий метод, оснований на обліку втрати води при випаровуванні.

Від інтенсивності транспірації залежить посухостійкість рослин. Рослини з низькою транспірацією, як правило, відрізняються високою посухостійкістю. Вони здатні до помірного поглинання і випаровування води. До цієї групи відносяться такі с/г рослини як сорго, соя, кукурудза.

Відносна транспірація (ОТ) - відношення інтенсивності транспірації до інтенсивності випаровування водної поверхні при тих же умовах. Цей показник характеризує здатність рослин регулювати процес транспірації. Відносна транспірація виражається цифрами від 0,1 до 0,5, інколи піднімається до 1 і опускається в деяких добре захищених від втрати води листям до 0,01 і нижче.

Хід роботи:

1. Щоб визвати відкривання продихів, перед дослідом рослини необхідно добре полити і на протязі 1,5 – 2 години освітити електролампою.

2. У чашки Петрі без кришки виміряти діаметр (по внутрішній поверхні) та наповнити її дистильованою водою таким чином, щоб дно було повністю закрито. Зважити на електронних вагах в точності до другого знаку.

3. В конічну колбу до половини налити дистильовану воду.

4. З герані зрізати листок разом з черешком та обвести його контур на кальці (обережно, щоб не пошкодити лист)

5. Нижній кінець черешка підрізати під водою приблизно на 1 см для відновлення водних ниток в провідних судинах.

6. За допомогою вати закріпити лист в конічній колбі. Листкова пластинка не повинна бути мокрою.

7. Колбу з листком зважити

8. Листок в колбі і чашку Петрі без кришки поставити в однакові задані умови на 40 – 60 хв.

9. Через 40-60 хв. Колбу з листком і чашку Петрі повторно зважують. Зменшення ваги в першому випадку показує кількість води, випаруваної з поверхні листа (транспірація), в другому – з вільної водної поверхні.

10.Визначити площу листа. Для цього використовують ваговий метод. Вирізають із кальки квадрат в 100 см² (10×10 см) и зважують на електронних вагах. Потім вирізають контур листа із кальки і також зважують. По пропорції знаходять площу контуру (листа):

S= 100× В/А,

Де S – площа листа, см²

А – вага квадрата, г

В - маса контуру листа, г

11. На основі отриманих даних розрахувати інтенсивність транспірації, інтенсивність випаровування з вільної водної поверхні, відносну транспірацію.

12. Заповнити таблиці 1 і 2 .

13.Зробити висновки про вплив зовнішніх факторів на інтенсивність транспірації, проаналізувати і порівняти показники інтенсивності транспірації та інтенсивності випаровування з відкритої поверхні для одних і тих же умов досліду.

Інтенсивність транспірації підраховують за формулою:

ІТ = 10 000× С×60 ,

S× T

Де ІТ – інтенсивність транспірації, г/м² за год.

С - зменшення в масі за час досліду, г;

S - площа листка, см2 ;

Т - тривалість досліду, хв.

10000 – коефіцієнт переводу, см2 , м².

60 – коефіцієнт переводи хвилин в години.

Паралельно в тих же умовах визначають випаровування з вільної водної поверхні. Для цього враховують кількість води, що випарувалась за 1 годину з поверхні чашки Петрі. Площу чашки Петрі визначають за формулою:

S =  r2 (=3,14)

Інтенсивність випаровування (Е) вільної водної поверхні чашки Петри розраховують по тій же формулі:

ІТ = 10 000× С1×601 ,

S1× T

Де С1 – зменшення в масі чашки Петрі, г;

S1 – площа вільної поверхні (см ²), яку знаходять як площу круга

Відносну транспірацію знаходять по формулі:

ВТ=ІТ/Е

Порівнюють отримані величини і роблять висновки про залежність інтенсивності транспірації і відносної транспірації від властивостей рослини регулювати транспірацію. Результати досліду записують в таблицю.

Таблиця 1

Показники досліду

№ п/п Показники Значення показників
Вага пробірки з листом перед дослідом, г  
Вага пробірки з листом в кінці досліду, г  
Втрата води листом за час досліду, г  
Вага чашки Петрі перед дослідом, г  
Вага чашки Петрі в кінці досліду, г  
Втрата води із чашки Петрі за час досліду, г  
Діаметр чашки Петрі, см  
Вага 100 см ² кальки , г  
Вага контуру листа, г  
Площа листа, см ²  
Площа чашки Петрі , см ²  
Час досліду, хв.  

Таблиця 2

Модуль 5.

Результати записати в таблицю оцінюючи посиніння за 3 - ох бальною шкалою : 1 — відсутність забарвлення — нітрати відсутні, 2 — блакитне — нітратів достатня кількість, 3 — синє — нітратів надмірна кількість.

 

Таблиця

Результати досліджень

Об'єкт Умови вирощування Вміст нітратів  
    В листку В стеблі
       
       
       

 

Висновок: __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

МОДУЛЬ 6.

МОДУЛЬ 7.

Практична № 8

Визначення життєздатності озимих зернових культур

 

Мета роботи: провести оцінку результатів перезимівлі озимих культур.

Матеріали, реактиви і обладнання: рослини пшениці у фазі кущення після дії морозів, 0,3% розчин кислого фуксину, 0,5 % розчин тетразолу, леза, препарувальні голки, крапельниці, чашки Петрі, мікроскопи , предметні та накривні скельця.

Теоретичне обгрунтування.

Пошкодження клітин конуса наростання можуть бути виявлені за допомогою застосування різних барвників, наприклад тетразолу, кислого фуксину тощо. Живі клітини мають блідо – зелене забарвлення або є безбарвними, пошкоджені – слабо – рожеві, мертві – яскраво – червоні. Звертають увагу на те, що за наявності рожевого прошарку клітин стеблової частини пагона під конусом наростання пошкодження проявляється пізно (під час колосіння) й утворені колоски можуть бути безплідними; рожеве або червоне забарвлення клітин стебла і конуса наростання свідчить про суттєві пошкодження рослин.

Якщо центральний конус виявився життєздатним, то інші пагони цієї рослини не аналізують, вважаючи їх життєздатними. Якщо ж головний пагін мертвий, то аналізують другий , а у випадку його пошкодження – наступні пагони.

Хід роботи.

1.Лезом виготовити поздовжні зрізи через середину конуса наростання пшениці.

2. Занурити їх у 0,3 % розчин фуксину на 15 хв.

3. Зрізи вийняти, промити водою з піпетки або крапельниці, поки змивна вода не стане прозорою.

4. Зрізи розглянути під мікроскопом.

5. Життєздатність пагона оцінити за станом клітин конуса наростання, оточуючих його листочків нижньої стеблової частини.

6. Ступінь пошкодження рослин виразити у відсотках від загальної кількості пагонів у пробі і записати в таблицю.

Таблиця

Оцінка життєздатності озимих зернових культур

за станом конусів наростання.

Варіант досліду Пагін Стан конусів наростання % живих рослин Оцінка стану посівів    
Кількість живих Кількість пошкоджених  
 
 
                     

Висновок: ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


Література

1 .Макрушин М.М.. Фізіологія сільськогосподарських рослин з основами біохімії. Київ, урожай, 1995, 351 с

2. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин . Київ, 200І, 390 с.

3.Фізіологія рослин. Практикум. За редакцією професора Мусієнко М.М. Київ, Вища школа, 1995

4.Кретович В.Л, Биохимия растений. М. Колос, 1986, 504 с.

5.Лебедев С.И. Физиология растений .М, Колос, 1988, 544 с

6.Полевой В.В. Физиология растений М, Высшая школа

Практичні заняття

№ п/п Практичні заняття Кількість годин
Визначення життєздатності насіння за забарвленням цитоплазми
Визначення чистої продуктивності фотосинтезу
Визначення ферментів дихання рослин
Визначення інтенсивності транспірації ваговим методом.
Визначення водоутримуючої здатності рослин методом «в’янення»
Виявлення нітратів у рослин
Вивченнявластивостей і застосування регуляторів росту
Ознайомлення з методиками визначення стійкості рослин до несприятливих факторів навколишнього середовища

 

ТЕМИ ТА ФОРМА КОНТРОЛЮ І ПЕРЕВІРКИ ЗАВДАНЬ,

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти