ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ЯКІ ВИНЕСЕНІ НА САМОСТІЙНЕ ОБОВЯЗКОВЕ ОПРАЦЮВАННЯ

Тема Кількість годин
Модуль 1  
1. Особливості будови клітини рослин
2. Сполуки вторинного походження 2
Модуль 2  
1. Особливості світлової фази фотосинтезу
2. Особливості темнової фази фотосинтезу 3
Модуль 3  
1. Шляхи розкладання органічних сполук в рослинах . 2
Модуль 4  
1. Водний дефіцит у рослин. Шляхи регулювання процесів водопостачання 4
Модуль 5  
1. Зовнішні ознаки нестачі елементів живлення 2
Модуль 6  
1. Гормони рослин
2. Вплив світла на ріст та розвиток рослин 2
Модуль 7  
1. Солестійкість рослин. Особливості існування галофітів
Разом

 

На самостійне обов’язкове опрацювання завдань з навчальної дисципліни «Фізіологія рослин з основами мікробіології» виділено 24 години, в тому числі: 25 годин – у 4 семестрі.

Студентам пропонуються такі форми самостійної роботи: опрацювання лекційного матеріалу з окремих тем та питань, підготовка та виконання контрольних робіт, підготовка до заліку.

МОДУЛЬ1.

ФІЗІОЛОГІЯ РОСЛИННОЇ КЛІТИНИ

В курсі ботаніки студентам потрібно вивчити будову клітини. Перед фізіологією рослин стоїть задача познайомитися з функціонуванням клітин, важливою властивістю яких являється постійний обмін речовин. Цей процес відбувається при безпосередній участі живої протоплазми і залежить від її стану та властивостей.

Проникнення речовин в клітину, її вихід назовні – це складний фізіологічний процес. Він обумовлений структурою та функцією поверхневих мембран цитоплазми та залежить від хімічної природи навколишніх та поступаючих в клітину речовин (від розміру і форми молекул, величини електричного розряду та ін.). Саме складність процесу надходження речовин в клітину визначила ряд теорій проникності.

Ціллю даного розділу являється практичне підтвердження вибіркового надходження речовин в клітину

 

Практична робота № 1

Визначення життєздатності насіння

за забарвленням цитоплазми

Мета: ознайомитися з методикою визначення життєздатності насіння за забарвленням їх зародків вітальними барвниками

Матеріали і обладнання: лупи, леза, пінцети, бюкси, препарувальні голки, фільтрувальний папір, насіння квасолі, гороху, 0,2% розчин кислого фуксину, 0,2% розчин індигокарміну.

Теоретичне обгрунтування

Метод заснований на властивості живої протоплазми не пропускати забарвлені речовини в клітину. У мертвої та пошкодженої тканини змінюється структура протоплазми і збільшується її схожість з барвниками. Життєздатним вважається насіння, зародки якого не забарвлюються. Життєздатність насіння гороху, квасолі, льону, гарбуза, люпину та коноплі визначається методом Нелюбова, насіння пшениці – методом Іванова.

Хід роботи

Метод Нелюбова: насіння квасолі або гороху, яке зволожувалось в термостаті протягом 16 – 18 годин при температурі 20°С, звільняють від насіннєвих оболонок і заливають в стакані 0,2 % розчином індигокарміну на 2 – 3 години. Потім барвник зливають, насіння старанно промивають водою і визначають його життєздатність. Насіння, сім'ядолі якого частково забарвились, а зародки зовсім не забарвились, вважають життєздатним. Якщо в насінні забарвлені зародки і сім'ядолі - таке насіння нежиттєздатне.

Для біологічної перевірки беруть по 10 насінин, кладуть їх у мокру тканину, щоденно зволожують і через 6-7 днів виявляють пророслі і непророслі насінини. Результати порівнюють з даними, добутими під час фарбування. Для більшої наглядності роботу можна провести в двох варіантах: партію насіння розділити на 2 частини, одну з яких пошкодити кип’ятінням , іншу залишити не пошкодженою. В кінці досліду порівняти , як виглядає живе та пошкоджене кип’ятінням насіння.

Метод М. М. Іванова: для визначення взятинасіння пшениці, замочене на 10 годин при температурі 18°С. Частину насіння вбити кип’ятінням, дослід проводять в 2 варіанта – з живими і мертвими. Взяти по 8 – 10 зернівок кожного варіанту, розрізати лезом борідки навпіл і помістити на 15 хв в 0,2 % розчин фуксину кислого, налитий в стаканчики. Після цього барвник зливають, насіння промивають водою та пінцетом розкладають на фільтрувальний папір і визначають життєздатність. У життєздатних зернівок зародки не забарвлені або забарвлений тільки верхній шар. Який легко стирається пальцем. У неживих або дуже пошкоджених зернівок зародки забарвлюються інтенсивно. При дослідженні доцільно скористатися лупами.

 

 

а) нежиттєздатна зернівка б) життєздатна зернівка


 

Висновок:_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________



МОДУЛЬ 2.

ФОТОСИНТЕЗ

Фотосинтез виник на різних етапах еволюції життя і залишається важливим процесом біосфери. Фотосинтез – це процес перетворення поглинаючої організмом енергії світла в хімічну енергію органічних сполук. Іншими словами, фотосинтез – єдиний процес за допомогою якого сонячна енергія поглинається та затримується на Землі , перетворюючись в інші форми енергії.

Фотосинтез впливає на біосферні процеси , являється фактором їх збалансованості : стабілізує відношення кисню і вуглекислого газу в атмосфері , впливає на стан озонового екрану, вміст гумусу в грунті, парниковий ефект і т. д. Таким чином, фотосинтез визначає екологічне благополуччя біосфери.

Однак, за останні десятиліття в результаті господарської діяльності людини, вирубки лісів баланс атмосферних явищ порушений. Тому важливими завданнями являється: збереження та відтворення лісів, подальше вивчення самого процесу фотосинтезу, підвищення фотосинтетичної продуктивності сільськогосподарських посівів та насаджень.

Практична робота №2

Визначення чистої продуктивності фотосинтезу.

Мета: Навчитися визначати площу листкової поверхні різними методами. Ознайомитися з методикою визначення чистої продуктивності фотосинтезу на прикладі пшениці озимої

Матеріали і обладнання: сушильна шафа, торсійні ваги, ножиці, міліметровий папір, олівці.

Теоретичне обґрунтування.

Фотосинтетична активність посіву залежить від різних показників, найважливіші з яких – фотосинтетичний потенціал, листковий індекс та чиста продуктивність фотосинтезу. Величина цих показників залежить від факторів зовнішнього середовища під час розвитку рослин , а також від особливостей культури.

Найбільш поширений показник, що використовується в практиці сільського господарства – чиста продуктивність фотосинтезу ( ЧПФ).

Чиста продуктивність фотосинтезу посіву (ЧПФ) польової культури – це кількість сухої речовини, яка утворюється в результаті фотосинтезу на одиницю листкової поверхні посіву за одиницю часу. Такими показниками вважається кількість грам абсолютно сухої речовини, яка утворюється на 1 м² листків за добу. Вона визначається за формулою :

ЧПФ = В2 – В1 / 0,5 (Л1 – Л2) n ,

Де: В1 і В2 – суха маса рослин на початку і в кінці облікового періоду;

Л1 і Л2 - - площі листків на початку і в кінці періоду спостережень ;

N – період між двома спостереженнями, днів.

ЧПФ характеризує приріст маси рослин в грамах за певний період (добу) на одиницю поверхні листка. Цей показник коливається в межах 0,1 – 2,0 г/м². Для злаків показник ЧПФ може бути в межах 5-6 г/м² за добу. Це означає, що один метр листкової поверхні за добу в сприятливих умовах синтезує 5-6 г сухої речовини.

При визначенні інтенсивності фотосинтезу та дихання велике значення має показник площі листка та листковий індекс.

Листковий індекс – це відношення загальної площі листків рослин до площі посіву. В залежності від культури та умов вирощування цей показник коливається в межах 1-7 м² на метр квадратний посіву. Для більшості сільськогосподарських культур оптимальна величина цього показника дорівнює – 4-5 м² на метр квадратний.

Для характеристики фотосинтетичної роботи посіву використовують спеціальний показник – фотосинтетичний потенціал, Який знаходять як суму площі листків (м² на 1 га посіву за кожну добу вегетаційного періоду або певної його частини). Для добрих посівів фотосинтетичний потенціал за вегетацію складає на 1 га – 2,2 –3 млн. м² (за 1 добу).

Хід роботи

Для визначення площі листкової поверхні розроблено багато методів.

1) Метод: ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2) Метод:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3) Метод:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Використовуючи різні методи визначити площу листкової поверхні кімнатної рослини.

Таблиця

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти