ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Умови роботи авіаційного обладнання

Сучасні літаки виконують польоти в складних метеорологічних умовах, у будь-який час року і доби, в хмарах і на різних висотах, від декількох десятків метрів до декількох десятків кілометрів, з великими діапазонами швидкостей. Вони можуть базуватися в різних місцях земної кулі, від жаркого вологого клімату тропіків до сухого морозного на Крайній Півночі і на великих висотах.

Умови роботи АО можуть змінюватися за дуже короткий час протягом польоту.

Зі збільшенням висоти польоту знижується тиск і температура, зменшується вологість і щільність повітря (на висоті 35 км тиск у 180 разів менший ніж біля землі).

При числах М польоту рівних 2, 4, 6 середня температура на обшивці літака буде відповідно 200, 400, 600оС.

Збільшення електропровідності повітря і погіршення умов охолодження приводить до необхідності збільшення герметичних розмірів елементів і зниженню їх питомих енергетичних навантажень.

Великий діапазон зміни температури утрудняє вибір змащення й ізоляції.

Зменшення вологості, змісту кисню і щільності повітря з підйомом на висоту погіршує умови роботи електричних машин. Крім погіршення умов роботи, викликаного зміною параметрів середовища, на АО впливають механічні навантаження, які виникають при роботі авіаційного двигуна і пов'язані зі зміною режиму польоту.

При пілотуванні літака перевантаження досягають 10-20 одиниць, а вібрації – від 0,5 до 2500 Гц, амплітуда яких від декількох міліметрів до часток міліметру.

При великих вібраційних навантаженнях для надійної роботи контактних систем потрібно поліпшення механічних характеристик електромагнітних пристроїв, збільшення міцності елементів АО.

Навіть із наведених прикладів видно, що умови роботи АО на літаках значно гірші, ніж загально промислового устаткування.

 

Тактико-технічні вимоги до авіаційного обладнання

 

Важливість і складність функцій, що виконуються усім комплексом устаткування літальних апаратів, та специфічність умов роботи є причиною пред'явлення до нього суворих тактико-технічних вимог (ТТВ):

· забезпечення найбільш повного й ефективного використання льотно-технічних властивостей літака в умовах бойового застосування;

· висока надійність на протязі всього заданого терміну служби. (Безвідмовність роботи);

· забезпечення виконання бойових задач в умовах радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження повітря і місцевості;

· мінімальна кількість органів керування, настроювання, контролю, максимальна простота експлуатації льотним і технічним складом;

· зручність і безпека в експлуатації; безпека у відношенні пожеж, вибухів, коротких замикань, уражень електричним струмом і високочастотними електромагнітними полями;

· наявність вбудованого автоматичного контролю в системах літака, справність яких визначає безпеку польоту й ефективність виконання задач польоту; наявність схем (блоків) безпеки, що роблять відповідні включення і переключення з появою в системах керування несправностей, небезпечних для польоту;

· контролездатність устаткування, тобто пристосованість устаткування до автоматичного контролю його технічного стану;

· висока експлуатаційно-ремонтна досконалість, тобто пристосованість устаткування до виконання усіх видів технічного обслуговування та ремонту з мінімальними витратами праці і матеріалів;

· незалежність роботи устаткування від тиску, температури і вологості від присутності пари і мастил, від положення в просторі, швидкості і прискорення;

· мінімальний час для приведення в бойовий стан;

· уніфікація і взаємозамінність деталей, вузлів, приладів, простота монтажних і демонтажних робіт;

· відсутність дій електричних установок, що заважають роботі радіотехнічних і інших систем;

· висока міцність (механічна, електрична, термічна) і хімічна стійкість;

· мінімальна вага і габарити.

Для устаткування космічних літальних апаратів існують додаткові ТТВ – нормальна працездатність, як в умовах невагомості, так і в умовах впливу сил ваги і значних перевантажень.

Крім зазначених загальних вимог, до кожного конкретного пристрою пред'являються спеціальні технічні вимоги, що визначають його значення, умови застосування й експлуатації, основні характеристики і т.д.

Усі ці вимоги знаходять своє відображення у задіяних принципах, схемному режимі, наявності додаткових пристроїв і застосування визначених матеріалів при розробці і виготовленні елементів і агрегатів АО. Деякі технічні вимоги є суперечливими, тому при конструюванні відбираються оптимальні варіанти.


РОЗДІЛ І. КИСНЕВЕ ОБЛАДНАННЯ ТА ЗАХИСНЕ СПОРЯДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ

 

ТЕМА 1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЕКІПАЖУ ВІЙСЬКОВИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ В УМОВАХ ВИСОТНОГО ПОЛЬОТУ

ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ АТМОСФЕРИ ЗЕМЛІ

Складові атмосфери

Дослідження атмосфери Землі і навколоземного космічного простору за допомогою супутників, космічних кораблів і станцій дозволило одержати нові дані про фізико-хімічні складові атмосфери, розподіл температури по висотах і космічну радіацію. Зараз встановлено, що атмосфера землі простирається до висоти 3 тис. км. Маса земної атмосфери складає величину порядку 5,3·1015 т, причому 90–94% усієї маси повітря зосереджено до висоти 20 км.

Якби щільність газів атмосфери була постійною на усіх висотах і рівної щільності біля поверхні Землі, то її верхня границя закінчувалася би на висоті 7,8 км.

Численні явища в газоподібній оболонці Землі показують, що атмосфера має шарувату будову.

Шари розрізняються між собою складом основних газів, розподілом температури, тиском і щільністю, ступенем іонізації.

За складом повітря атмосфера поділяється на гомосферу і гетеросферу.

Гомосфера – однорідний шар від поверхні Землі до висоти 80-100 км, у якому склад повітря залишається практично незмінним (кисню – 21%, азоту – 78%).

Кількість водяних парів і вуглекислого газу з висотою зменшується. Вміст озону, що відіграє важливу роль у тепловому й іонізованому балансі атмосфери, з висотою зростає і досягає максимуму на висотах 25-30 км. Озон є біологічним екраном, що захищає Землю від ультрафіолетових променів довжиною 2000-3000 А, які згубно впливають на життя.

Гетеросфера – неоднорідний шар вище 100 км над поверхнею Землі, у якому склад повітря змінюється з висотою.

На висоті 120 км дисоційований майже весь кисень, на висоті 220 км – майже весь азот. У гетеросфері основні частини атмосфери знаходяться в атомарному стані.

 

За характером розподілу температури атмосфера підрозділяється на п'ять сфер: тропосферу, стратосферу, мезосферу, термосферу й екзосферу.

Тропосфера – прилягаючий шар до висоти 8-12 км. Містить 80% усієї маси атмосфери і 90% водяних парів. Температура убуває в середньому на 6,5°С на 1 км (вертикальний градієнт температури). У ній відбуваються процеси, що формують погоду на Землі.

Стратосфера – простирається від висоти 8-12 км до 50-55 км. Температура в ній практично постійна (-56°С). Тут міститься близько 20% усієї маси атмосфери. Повітря в стратосфері сухе і прозоре. З висоти 35 км спостерігається підвищення температури через наявність шару озону з -56°С до 0°С на висоті 55 км.

Мезосфера – простирається від висоти 55 км до 80 км. Температура, в ній знижується на 3-4°С на 1 км висоти. На висоті 80 км температура – 110°С. На долю мезосфери приходиться не більш 0,3% маси всієї атмосфери.

Термосфера – простирається від висоти 80 км до висоти 800 км. Характеризується безупинним ростом температури з градієнтом 3-8°С на 1 км висоти. Тут зосереджено 0,05% усієї маси атмосфери.

Екзосфера – шар на висоті більше 800 км. Температура зростає і досягає 2000°С (кінетична температура). Цей шар є перехідним шаром до міжпланетного нейтрального газу.

 

Основні параметри атмосфери

 

Основні параметри, що характеризують атмосферу Землі, як середовище життя:

· парціальний тиск кисню – РО2;

· атмосферний тиск повітря – РН;

· щільність повітря – ρ;

· температура – С;

· відносна вологість – rн і чистота повітря.

Зі зміною висоти зазначені фізичні параметри змінюються в широкому діапазоні.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти