ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Одержання фотографічного зображення

 

Спосіб одержання фотографічного зображення на сухих желатинових шарах, що придбав широке застосування в наш час, відкрив англійський фотолюбитель Медокс у 1871 році.

На даний час застосовують галогенідосрібні желатинні шари.

Кристал галогеніда срібла (рис. 3.8) являє собою решітку, у вузлах якої знаходяться позитивні іони срібла (Ag +) і негативні іони галогену – скажемо, брому (Br -).

 

О іони срібла (Аg + )     • іони брому (Вг )  

 

Рис. 3.8. Кристал галогеніда срібла

 

Під дією ультрафіолетового, фіолетового і синього світла, у кристалі відбувається фотохімічна реакція.

 

Hal + hv = Hal + e (Br + hv = Br + e)

 

Поглинений квант світла вибиває електрон з іона галогену, який у той же час пускається в подорож між вузлами кристалічних решіток.

Унаслідок теплового руху іони срібла зрідка теж виходять у міжвузловий простір. Такий іон, зустрівшись з вільним електроном, захоплює його в полон. Виникаючий при цьому нейтральний атом довго самостійно існувати не може і при контакті з атомом галогену знову втрачає електрон. Але якщо він вступить у контакт не з атомом галогену, а з іоном срібла, то утвориться частинка; при захопленні нею вільного електрона, утвориться двоатомна система, що відрізняється набагато більшою стабільністю – час її життя в емульсії складає вже кілька днів.

Проте може статися, що він приєднає до себе ще один атом срібла й утвориться частка, що при захопленні Ag3+ Ag2+ чергового вільного електрона переходить у триатомний конгломерат і т.п. Срібні частки, що утворилися, звуться центрами схованого зображення. Окремі атоми Hal поєднуються в молекули, Hal2 виходять із кристала і поглинаються желатином. Зовні не видно ніяких змін фотоматеріалу, якщо вільні електрони виникають дуже рідко, що спостерігається при малій освітленості і великих витримках, то до моменту переходу другого електрона, перший атом устигає розпастися.

При збереженні експонованого фотоматеріалу в нормальних умовах сховане зображення зберігається, як правило, тривалий час. Але, якщо фотоматеріал зберігається при підвищеній температурі і вологості, при наявності шкідливих газів і пари, воно послабляється і може зовсім зникнути. Щоб сховане зображення зробити видимим, необхідна хіміко-фотографічна обробка матеріалу.

На ділянках емульсії, на які упало світло, потрібно відновити все срібло, щоб воно виділилося у виді дрібних чорних часток, таке відновлення при наявності центрів схованого зображення йде незмірно швидше, ніж на не засвічених ділянках, де цих центрів немає. Так виходить негатив – зображення об'єкта зйомки, де світлі і темні місця за інтенсивністю виявляються оберненими стосовно дійсності. Позитив, де розподіл світла і пітьми відповідає реальності, виходить повторенням цього ж процесу.

 

Сенситометрія

 

Термін «сенситометрія» означає зміну світлочутливості. Однак у даний час сенситометрія розглядає усі фотографічні властивості фотоматеріалів.

 

10.2.1. Основні поняття, що використовуються в сенситометрії:

Освітленість (Е)визначається, як відношення світлового потоку F (ЛМ)до площі освітлюваної їм поверхні S:

 

Е = F/S

 

Кількість висвітлення (експозиція) Н – є добуток освітленості на час висвітлення t:

Н = Е·t

 

Час висвітлення (витримка) t – це проміжок часу, у продовж якого на світлочутливий матеріал діє світло.

Оптична щільність (D)характеризує ступінь пропускання світлового потоку яким-небудь прозорим чи напівпрозорим шаром. Величина оптичної щільності:

 

D = lg 1/τ,

 

де τ – коефіцієнт пропускання даного середовища, рівний:

 

τ = Fx/Fох,

т.ч. відношення пропущеного тілом світлового потоку (Fx) до величини падаючого на тіло світлового потоку (Fох). Для визначення основних характеристик фотоматеріалів, їх піддають спеціальним сенситометричним випробуванням. При цьому користаються встановленою методикою. Ця методика повинна максимально наближатися до тих умов обробки матеріалів, які мають місце на практиці.

 

10.2.2. Сутність випробування негативних аерофотоматеріалів полягає в наступному:

• на зразок негативного матеріалу впливають так, що різним сусіднім ділянкам зразка надаються різні, що закономірно змінюються, кількості освітлення, величина яких заздалегідь відома;

• зразок виявляється, фіксується, промивається і сушиться. Потім проводяться виміри оптичних густин почорніння D.

За результатами будується крива (рис. 3.9), що виражає залежність почорніння D від логарифма кількості висвітлення Н, тобто:

 

D = f(lgН) .

а-б область "вуаль "

б-в область недотримок

в-г область правильних або

нормальних експозицій

г-д область перетримок

д-е область соляризації

 

 

Рис. 3.9. Залежність почорніння D від логарифма кількості висвітлення Н

 

Ця крива, названа характеристичною кривою, є вихідним матеріалом для визначення всіх сенситометричних характеристик негативного матеріалу.

Почорніння фотографічного шару, що не мав впливу світла перед проявом, називається вуаллю і визначається значенням мінімальної оптичної щільності сенситограми (ділянка а-б).

Нижня криволінійна ділянка характеристичної кривої, у межах якої оптичні щільності збільшуються не пропорційно кількостям освітлення, називається областю не дотримувань (ділянка б-в).

Прямолінійна ділянка, що виражає пропорційний приріст оптичних густин у залежності від приросту кількості освітлення, – область правильних експозицій (ділянка в-г).

Верхня криволінійна ділянка називається областю перетримувань (ділянка г-д).

Нарешті, наступна спадаюча криволінійна ділянка називається областю соляризації (ділянка д-е).

Світлочутливість є найважливішою кількісною характеристикою аерофотоплівки, відправною крапкою для визначення правильної експозиції.

У сенситометричній системі Держстандарту 10691-63 як критерій світлочутливості приймається оптична щільність потемніння фотографічного шару, рівна 0,85 над щільністю вуалі.

Обчислення світлочутливості здійснюється за формулою:

 

 

де HD = 0,85 кількість висвітлення, яка необхідна, щоб одержати оптичну щільність почорніння фотографічного шару, рівну D = 0,85;

DO – оптична щільність виявленої неекспонованої ділянки сенситограми, що складається з щільності вуалі, основи і кольору желатинових шарів.

Отже, одиницею світлочутливості за Держстандартом є світлочутливість фотографічного матеріалу, у якому оптична щільність почорніння, рівна 0,85 виходить у результаті дії кількості освітлення в 1 лк/с.

Коефіцієнт контрастності визначається тангенсом кута нахилу прямолінійної ділянки характеристичної кривої до осі абсцис і позначається грецькою літерою γ.

γ = tgα

 

Фотографічна широта h звичайно не вказується, тому що ця величина – зворотна контрастності. Вона визначає інтервал сенситометричних експозицій у проміжку між початком і кінцем прямолінійної ділянки характеристичної кривої кіноплівки.

Фотографічна широта визначається в логарифмічному вигляді:

 

h = lgH2 – lgH1,

 

чи у вигляді: h = lg(H2/H1).

 

Для оцінки впливу процесу прояву на сенситометричні характеристики за існуючою методикою одночасно експонується серія зразків того самого типу аероплівки, кожний з яких проявляється на протязі різного часу. Після вимірів почорнінь усіх зразків, будується сімейство характеристичних кривих, кожна з яких відповідає визначеному часу прояву.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти