ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Композиція — форма існування твору як органічно цілого

Творчі

Основи

Зображення

Рекомендований

Міністерством освіти і

науки України

як навчальний посібник

для вищих навчальних

закладів освіти

1-2 рівня акредитації

Тернопіль

«Підручники і посібники»


УДК 7.012+371.671 Я 72

Рецензенти:

Тимків Б. М.— професор, заслужений діяч мистецтв України, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва інституту культури і мистецтв Прикарпатського університету імені Василя Стефаника

ОршанськиііЛ. В.— доцент, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Шпільчак В. А.— доцент кафедри образотворчого мистецтва та дизайну інституту культури і мистецтв Прикарпатського університету імені Василя Стефаника

Редактор Оксана Прицюк Літературний редактор Леся Бутрин Відповідальна за випуск Оксана Прицюк

Яремків Михайло

Я 72 Композиція: творчі основи зображення. Навчальний посібник. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — 112 с.

ІSВN 966-07-0306-6

Посібник написано відповідно до Програми курсу (для педагогічних училищ) «Основи композиції», який є одним із профілюючих для спеціальності №5.010103 «Викладання образотворчого мистецтва та художньої праці».

У посібнику викладено теоретичний курс із основ композиції, у якому розглядаються питання теорії сприйняття, основні положення наукової теорії композиції, основи формальної композиції, основи кольорознавства тощо. Після кожного розділу пропонуються практичні завдання. Вони сприятимуть кращому засвоєнню теоретичного матеріалу, формуватимуть і вдосконалюватимуть практичні навички.

Матеріал посібника проілюстрований, переважно, роботами студентів Самбірського державного педагогічного коледжу імені Івана Филипчака.

УДК УДК 7.012+371.671

І8ВК 966-07-0306-6

 

 

Схвалено засіданням предметної комісії викладачів образотворчого мистецтва та художньої праці Самбірського державного педагогічного коледжу імені Івана Филипчака (Протокол №7 від 9.05.2002р.).

Рекомендовано до видання методичною радою Самбірського державного педагогічного коледжу імені Івана Филипчака (Протокол №1 від 12.10. 2002 р.).

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №14/18-2 від 19.05.03).


Вступ

Композиція — форма існування твору як органічно цілого

Трактування терміна «композиція» в літературі з мистецтвознавства

Основні етапи історичного розвитку теорії композиції

Предмет композиції

Зв'язок курсу композиції з іншими навчальними дисциплінами з образотворчого циклу

Місце і роль композиції у вихованні художника-педагога

Значення композиції при вивченні образотворчого мистецтва


ЗМІСТ

ВСТУП

Композиція — форма існування твору як органічного цілого.............................................. 6

Трактування терміну «композиція» у літературі з мистецтвознавства.............................. 6

Основні етапи історичного розвитку теорії композиції.......................................................... 7

Предмет композиції........................................................................................................................... 9

Зв'язок курсу композиції зі спеціальними навчальними дисциплінами з

образотворчого мистецтва........................................................................................................... 10

Місце і роль композиції у вихованні художника-педагога.................................................. 11

Значення композиції у вивченні образотворчого мистецтва.............................................. 11

ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОМПОЗИЦІЇ

Візуальне сприймання................................................................................................................... 16

Джерела творчості художника................................................................................................... 17

Поняття «композиція», «структура», «конструкція».............................................................. 18

Композиція картини........................................................................................................................ 19

Сприймання картинної площини, композиційна рівновага................................................ 19

Об'єктивні властивості форми. Емоційна дія ліній і плямих різної конфігурації............ 20

Єдність як принцип зв'язку окремих елементів композиції.................................................. 22

Простір як композиційний фактор. «Фігура-фон». Простір і форма.................................. 22

Види композиції: площинна, об'ємна, об'ємно-просторова................................................ 23

Співвідношення і пропорції. Відповідність, подібність елементів. Масштабність. Контраст, нюансні або тотожні співвідношення. Групування елементів та

принципи поділу площини на частини..................................................................................... 24

Ритмічний, метричний ряди. Періоди ряду.............................................................................. 26

Симетрія, асиметрія в композиції................................................................................................ 28

Статичний, динамічний характер композиції......................................................................... 29

Композиційний центр. Замкнута і відкрита композиції........................................................ 29

Основні засоби композиції. Колір як засіб композиції.......................................................... 30

Практичні завдання..................................................................................................................... 34

КОМПОЗИЦІЯ У ДЕКОРАТИВНОМУ МИСТЕЦТВІ

Специфіка та особливості композиції в декоративному мистецтві.................................. 46

Принципи стилізації та декоративне зображення елементів

живої й неживої природи.............................................................................................................. 47

Компонування площини стилізованими елементами........................................................... 48

Особливості композиційної структури орнаментів............................................................... 49

Види симетрії................................................................................................................................... 50

Способи організації орнаментів: стрічковий, сітчастий, композиційно-
замкнений.......................................................................................................................................... 51

Ритмічний рух в орнаментальних композиціях...................................................................... 54

Послідовність виконання орнаменту......................................................................................... 55

Лінія в орнаментальній композиції............................................................................................. 55

Традиційні композиційні схеми, традиційні кольорові поєднання в народній

орнаментиці...................................................................................................................................... 55

Практичні ЗАВДАННЯ................................................. ....... 61


КОМПОЗИЦІЯ У СТАНКОВОМУ МИСТЕЦТВІ

Композиція натюрморту. Натюрморт як частина тематичної картини і як самостійний

жанр образотворчого мистецтва................................................................................................ 68

Навчальний, навчально-творчий і творчий натюрморти. їх мета і завдання................ 68

Композиційні прийоми і схеми побудови натюрморту. Формати. Розміщення у

квадраті, трикутнику, крузі........................................................................................................... 70

Симетрична і асиметрична побудова. Статика і динаміка. Ритм. Контраст. Колорит.

Простір. Плановість........................................................................................................................ 71

Аналіз композиції натюрморту................................................................................................... 72

Практичні завдання..................................................................................................................... 73


КОМПОЗИЦІЯ ІНТЕР'ЄРА

Інтер'єр як внутрішній простір і як жанр образотворчого мистецтва. Вираження через інтер'єр естетичних, соціальних, професійних та інших сторін епохи. Інтер'єр як

частина картини, його роль у розкритті змісту твору.......................................................... 76

Композиційні основи побудови інтер'єра................................................................................. 76

Практичні завдання..................................................................................................................... 77

КОМПОЗИЦІЯ ПЕЙЗАЖУ

Пейзаж як складова частина картини і як самостійний жанр образотворчого

мистецтва.......................................................................................................................................... 80

Зміст пейзажу................................................................................................................................... 81

Композиційні основи пейзажу..................................................................................................... 82

Аналіз композиційної структури пейзажу............................................................................... 84

Практичні завдання..................................................................................................................... 84

КОМПОЗИЦІЯ ПОРТРЕТА

Портрет як самостійний жанр образотворчого мистецтва................................................. 88

Види портретів................................................................................................................................ 88

Основні закономірності побудови композиції портрета...................................................... 89

Засоби композиції портрета........................................................................................................ 91

Творчий метод портретиста........................................................................................................ 91

Практичні завдання..................................................................................................................... 91

КОМПОЗИЦІЯ ТЕМАТИЧНОЇ КАРТИНИ

Основні композиційні закономірності, правила, прийоми і засоби побудови................ 94

Розробка композиції тематичної картини............................................................................... 96

Практичні завдання..................................................................................................................... 97

ПОБУДОВА ОДНОФІГУРНОЇ КОМПОЗИЦІЇ

Принципи побудови однофігурної композиції..................................................................... 100

Практичні завдання.................................................................................................................. 101


 


КОМПОЗИЦІЯ У СТАНКОВІЙ ГРАФІЦІ

Види графіки.................................................................................................. 104

Станкова графіка. Особливості композиції в станковій графіці............................. 104

Особливості і виразність естампу..................................................................... 105

Способи друку............................................................................................... 105

Оригінальна графіка.......................................... ,........................................... 105

Практичні завдання...................................................................................... 106

Рекомендована література....................................................................... 107

Вступ

Предмет композиції

Композиція — це закономірні зв'язки і відношення, які виникають між окремими частинами твору. Деякі з них сприймаються безпосередньо зором (кількісні), інші — логічним мисленням (якісні).

До перших відносяться тонові, кольорові, пропорційні й інші відношення, а також функціональні значення форми. До других — зв'язки і відношення, які виражають морально-естетичне значення мистецького твору.

Стисло розглянемо ті елементи, які складають структуру композиції або малюнка. Кількісні зв'язки й відношення охоплюють такі поняття: зображення відносно розмірів натури; пропорції сторін вибраного формату; масштабність і рівновага площини окремих елементів і простору між ними; повороти предметів (у фас, у півоберта, у профіль, у комбінованому і складному положеннях), рівень горизонту, положення джерела світла; розподіл світлотіні, тональності; рівновага світлого й темного, а також основні кольорові плями; взаємне розташування частин зображуваних об'єктів; контрасти фігур і фону (кольоровий, світлотіньовий, розмірний); організація елементів композиції в просторі (метр, ритм) та ін. Це формальні ознаки композиції. Під впливом пережитої автором події фронтальні ознаки композиції виступають як елементи його художньої мови. У такий спосіб художник досягає певного якісного вирішення задуму. Як композитор нотами, він користується названими засобами для вираження основної думки картини. Відводячи кожному засобу певну роль, художник досягає життєвої правдивості твору.

Використання формальних ознак композиції визначають наступні принципи: цілісність, підпорядкованість, співмірність, рівновага, єдність. Використовуючи їх, художник виражає якісні зв'язки і відношення в композиції.

Композиція визначає форму різних творів живопису, графіки, скульптури. Ми бачимо її в рослинах, тваринах, людині; вона визначає їх внутрішні якості. Так, наприклад, ми кажемо: «гарний будинок», оцінюючи при цьому композиційні особливості форми. Гарним за формою називають той предмет, у якого всі частини гармонійні.

 

Основи теорії композиції

 

Візуальне сприймання

Вивчаючи закономірності зорового сприймання людини, слід звернути увагу на поле зору (зорове поле). Воно є частиною простору, яка сприймається оком при спостереженні нерухомої точки на рівні очей і прямо перед нами. Поле зору має неправильну форму, яка є індивідуальною для кожної людини і залежить від конфігурації обличчя.

Поле зору буває монокулярне (при спогляданні одним оком) і бінокулярне (при спогляданні двома очима).

Поле зору поділяється на такі зони:

а) зона центрального зору (1,5°-3°), де сприймання найчіткіше і визначається «жовтою плямою» — найчутливішою ділянкою сітківки ока;

б) зона моментального зору (близько18°), у якій можливе короткочасне виразне споглядання;

в) зона ефективної видимості—поле найкращого зору (в межах 30°) відповідає простору, де сприймання чітке при належній увазі;

г) граничне поле зору (горизонтально по 70° в обидва боки, 45° угору та 65° униз), у якому можливе нечітке сприймання образів при нерухомих очах. Деякі люди можуть мати певні відхилення від цих значень.

Існують таці основні закономірності зорового сприймання:

а) чутливість ока в полі зору зменшується від центра до периферії;

б) центральними ділянками сітківки ока здійснюється кольоровий, а периферійними —ахроматичний (безколірний) зір;

в) різні кольори сприймаються щодо поля зору в різних межах: жовтій блакитні — у найширших, червоні і зелені — у найвужчих; пересування кольорів до периферії змінює їх: червоні й зелені —до жовтого, пурпурові — до синього,

г) краще сприймаються периферійним зором, ніж центральним, слабкі світлові подразники й рухливі предмети;

ґ) на відстані найгірше сприймається синій колір, найкраще •— білий на чорному фоні (особливо при слабкій освітленості); при нормальній освітленості та з близьких відстаней найкраще видно чорний колір на білому фоні;

д) обсяг одночасного зорового сприймання людиною становить 5-7 об'єктів.

Кут у полі зору 0° 5° 20° 35° 50° 65° 80°
             
Чутливість зорового сприймання, у частках відносно центрального споглядання 1 ½ 1/4 1/8 1/12 1/18 1/36

Таблиця 1. Зміна чутливості ока в полі зору відносно горизонтальної площини

Навіть у випадку фіксації на одній точці, око постійно виконує мимовільні, незалежні від волі людини рухи. Під час розглядання об'єктів око невпорядковано і стрибкоподібно рухається між окремими точками фіксації з розмахами від 0,083-0,166° до 18-20°, з кутовою швидкістю до 400 град/с. Затримка ока для спостереження окремої точки, або фіксаційна пауза, становить 0,2-0,5 с, що становить приблизно 97% тривалості часу спостереження, а 3% часу око перебуває в русі.

Під час стрибків око не бачить, однак попередній образ ще на короткий час залишається на сітківці, являючи собою післядію образу, що, наприклад, використано в кіно. Око більше стомлюється від рухливості, ніж від напруження світлочутливості сітківки (мал. 2.1).

Мал. 2.1. Моторика (рухливість) очей людини

Зорове сприймання має ще такі властивості, як спостереження рухливих предметів і зорові ілюзії. Оскільки горизонтальні рухи очей швидші за вертикальні, до того ж вертикальні більш стомливі, то горизонтальні розміри оцінюються більш точно, ніж вертикальні.

 

Джерела творчості художника

Творчий процес—це робота над твором від його початку до завершення зі всіма етапами.

Творчість— вищий рівень пізнання, вища і найбільша складна форма діяльності людини, яка передбачає мобілізацію всіх людських ресурсів: психологічних, духовних, інтелектуальних, фізичних, усього життєвого досвіду людини. У результаті такої творчої, якісно нової «одержимої» самореалізації створюються якісно нові твори мистецтва.

 

Складові частини художньої творчості: праця, почуття, пам'ять, воля, мислення, уява, натхнення, інтуїція.

Праця— основний вид діяльності людини.

Трудова діяльність цедіяльність, яка спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. Творчість є різновидом праці, його особливою, вищою формою. Існують дві форми праці художника.

Перша форма, пов'язана з різноманітними спостереженнями і вивченням життя, розвитком світогляду і смаку, набуттям знань, умінь і навичок майстерності. Ця праця триває постійно. Друга форма — це створення твору, період якого може бути різним: і коротким, і довгим—залежно від характеру задуму, від індивідуальності художника.

Почуття— це психологічна властивість людини, за допомогою якої відбувається поєднання її внутрішнього світу із зовнішнім світом і відображення його у людській свідомості. Почуття, сформовані на основі сприймання, відчуттів, пам'яті, мислення та ін., дозволяють людині мати запас вражень від життя і використовувати їх у діяльності.

Пам'ять— важливий процес відображення минулого досвіду людини, тобто фіксування, збереження і наступне відтворення того, що було змістом попереднього досвіду. Без участі пам'яті неможливе пізнання дійсності. Для творчого процесу художнику необхідно памятати про життєві враження (зорові, слухові, емоційні та ін.).

Воля виступає як ефективна сила творчості. Відомо, що лише через працю здійснюється творчість. Однак ефективність праці залежить від прояву вольових зусиль. Відсутність волі призводить до послаблення духовних і врешті-решт фізичних сил. Як наслідок — наступає деградація особистості. Воля — психологічний процес свідомого регулювання особистістю власних дій, вчинків, який виявляється в умінні подолати труднощі в досягненні мети. Воля є свідомим застосуванням розумових і фізичних зусиль для досягнення конкретної мети. Вона притаманна лише людині.

Мислення — вищий пізнавальний процес, який базується на розкритті загальних і суттєвих властивостей, ознак предметів, явищ і закономірних зв'язків між ними. Мислення відіграє велику роль в аналізі й усвідомленні діяльності.

Уява буває довільна й мимовільна, творча. Важливою є творча уява, яка продукує нові, оригінальні образи.

Натхнення є колосальним напруженням усіх творчих, духовних і фізичних сил художника.

Інтуїція — особливе, феноменальне і складне явище в психології людини. Інтуїція виступає як індивідуально-психологічна властивість особистості в досягненні істини шляхом доказового обґрунтування.

Компоненти творчості: знання, світогляд, художній метод, естетичний і художній смак, майстерність.

Знання— основний матеріал пізнання дійсності, через оволодіння яким розвиваються почуття, відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять, уява, світогляд, уміння, навички, методи творчої роботи, майстерність. Для художника професійні знання — це матеріал життя, шлях його вивчення.

Світоглядвизначає ідейний напрям усієї діяльності, характер духовного відтворення об'єктивної дійсності.

Художній методвиступає одним із компонентів творчості.

Естетичний і художній смак указує на певну ідейно-естетичну спрямованість творчості художника.

Майстерність— найвищий рівень оволодіння прийомами, знаннями, вміннями і навичками, коли в художньому творі на досконалому рівні узгоджені зміст, форма, колір тощо.

Етапи протікання творчого процесу:

перший етап — задум художника;

другий етап — пошуковий (накопичення життєвих матеріалів);

третій етап — відкриття, знаходження потрібного рішення;

четвертий етап— аналіз і обґрунтування задуму;

п'ятий етап — реалізація задуму в матеріалі.

 

Поняття «композиція»,

«структура»,

«конструкція»

Одним із засобів художнього вираження в образотворчому мистецтві є композиція— побудова, структура, конструкція художнього твору, яка зумовлена його змістом, характером і призначенням (мал. 2.2).

Структура (від лат. structura будова, розміщення, порядок) — сукупність стійких зв'язків, що забезпечують цілісність і подібність самому собі, тобто збереження основних якостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах.

Мал. 2.2. Смолъсъкий Г. С.

Село Космач. 1960р.

Конструкція {походить від лат. constructio складання, побудова) — взаємне розміщення частин об'єкту.

Мета композиції— пошук гармонії.

 

Композиція картини

За допомогою композиції художник організовує фігури та предмети на площині і в просторі, виділяє їх взаємозв'язок, підпорядковує другорядні сюжетні елементи основним. Кожний вид образотворчого мистецтва має свої композиційні прийоми

Композиція в живописі — це таке розміщення елементів зображення на картинній площині, яке дозволяє з великою силою і повнотою виразити задум. Щоб розповісти про що-небудь, потрібні слова. Щоб виділити важливу і цікаву думку, потрібні «емоційні» слова. Так і в живописі. Щоб привернути увагу і захопити глядача, художник намагається підібрати ефективні засоби зображення. У будь-якій картині художник хоче так побудувати композицію, щоб показати об'єкт в найбільш виразній формі. Усе зайве відкидається, другорядне підпорядковується основному, залишається лише те, що необхідне. Почуття захоплення від твору викликає внутрішній зміст, який виражений всією образною будовою картини. Діють всі елементи

композиційної будови, різноманітні образотворчі засоби: формат полотна, точка зору, висота горизонту, характер освітлення, місце композиційного центру тощо. Чим більш гармонійно поєднуються ці елементи, тим більшим є емоційний вплив картини на людину.

 

Форми рівноваги на площин

Мал. 2.5

1)нерівновага, неузгодженість;

2)неповна рівновага;

3)статична рівновага;

 

Якщо взяти найбільш стійку форму— круг і розмістити його в різних місцях площини, то побачимо, що в одних випадках він буде займати більш стійке місце, в інших— нестійке. Здавалось би, для круга найбільш стійке місце—це співпадання його центру з геометричним центром площини. Однак через оптичну ілюзію (переоцінка верхньої і недооцінка нижньої частини площини) круг сприймається зміщеним донизу. Щоб круг зайняв стійке положення на площині, його слід змістити дещо догори (мал. 2.5).

Рівновага притаманна рослинному і тваринному світові. Якщо подивитись на пірамідоподібну тополю, на листя каштану, на стебло білої акації, на будь-яку тварину, то складається враження цілісності, довершеності їхніх форм.

 

Композиція типу «фриз»

Мал. 2.16

 

Елементи організовуються в просторі вздовж кільцевих або концентричних осей у формі піраміди або конуса (мал. 2.17).

Мал. 2.17

 

Компонування площини

Стилізованими

Елементами

Компонування площини ставить перед нами завдання — знайти образне вирішення теми. Продумавши тему, можна визначити характер побудови композиції (у спокійних, статичних ритмах або в неспокійних, динамічних), її формат. У декоративних композиціях застосовують основний принцип — об'єднання в одній структурі явищ, які відбуваються в різних просторах і в різний час. Тут можна одночасно використати і силует, і лінію, і світлотіньові ефекти. Узагальнення форми може існувати поряд з деталізуванням зображення. Такі контрастні зіставлення підсилюють виразність образів.

Композиція може складатись з одного або декількох декоративних елементів. Декоративні елементи часто запозичуємо в природі у вигляді листків, квітів, плодів тощо, а також серед предметів і форм, створених руками людини, її творчою уявою, фантазією. Вибрана форма проходить складний процес перетворення. Тут вона позбувається від всього зайвого, випадкового і стає виразним декоративним елементом.

Під час складання композиції треба звернути увагу на підпорядкованість декоративних елементів. В орнаментальній композиції головні елементи виділяють розміром, кольором і центральним розміщенням. Другорядні елементи, які доповнюють і відтіняють їх роль та значення, повинні пластично з'єднуватись з ними в цілий організм (мал. 3.3).

Композиційне вирішення має певну силу дії на глядача. Застосовуючи ритмічне членування елементів композиційної структури вертикальними, горизонтальними лініями, кругами, дугами або півколами, ми розширюємо виражальні можливості твору.

 

Мал. 3.3. Вик. І. Провозюк

 

 

Особливості

Види симетрії

Симетрія — це певний просторовий порядок, математично точна закономірність у розміщенні предметів або їх частин. Існує декілька видів симетрії.

Найпоширенішадзеркальна симетрія. Вона притаманна тілу людини і більшості тварин, багатьом предметам і застосовується в мистецтві.

Якщо будь-який предмет або фігуру розділити на дві половини так, щоб одна половина повторювала другу, то це й буде дзеркальна симетрія (мал. 3.4).

Мал. 3.4. Витинанка. Декоративне вирізання з паперу

Орнамент вирізаний із складеного вдвоє аркуша кольорового паперу, — найпростіший спосіб досягнення дзеркальної симетрії.

Вісь симетрії— це точка, навколо якої фігура переміщується на певний кут (мал. 3.5). Це другий вид симетрії.

Мал. 3.5.

«Роза» — центральне округле вікно собору Паризької Богоматері. XVIII ст.

Тут осьова симетрія (16 площин симетрії)

Наступний вид симетрії — перенесення або трансляція. Симетричні елементи можуть накладатись, якщо їх переміщувати вздовж прямолінійної осі (мал. 3.6).

Мал. 3.6. Фрагмент барельєфа із палацу

в Персиполі (Стародавня Персія. Сер. І тис. до н. є.)

 

В орнаментальних і декоративних зображеннях застосовуються різні види симетрії:

дзеркальна:дві стрічкові, трисітчасті, п'ять центричних;

вісь симетрії (циклічно-обертова) — від кількості циклів суміщенняфігури самої з собою (під час повного оберту) залежить різновид циклічно-обертової симетрії: 3-го порядку, 4-гопорядку, 5-го порядку і т. д.;

перенесення— сім стрічкових, сімнадцять сітчастих і чимало центричних.

 

Симетрична й асиметрична побудова. Статика й динаміка. Ритм. Контраст. Колорит. Простір. Плановість

Тематична композиція натюрморту визначається естетичними вимогами. У деяких натюрмортах для розкриття ідейного задуму може бути поставлене завдання — передати стійкість, рівновагу (мал. 4.3).

Тоді виправданим буде використання елементів симетрії і конструктивності. В інших випадках, коли художник хоче виразити

 

відчуття радості життя, красу руху, бажано побудувати натюрморт асиметричним, ритмічно розміщуючи форми за тональними й кольоровими поєднаннями предметів, збільшуючи чи зменшуючи відстані між ними.

Для виявлення різних форм і матеріалів, їх різниці, у композиції натюрморту можуть бути використані закони контрасту. Контрастні поєднання великого з малим, світлого з темним, сферичної форми з кубічною і т.д. підкреслюють специфічні особливості розмірів, форм, їх тональні й кольорові характеристики.

Одним із важливих завдань натюрморту є правдиве відтворення повітря, простору, віддаленості предметів. Із цією метою предмети на передньому плані можуть (ніби випадково) загороджувати частину предметів другого плану. Таке розміщення полегшує передачу простору.

Під час малювання натюрморт ставлять нижче рівня очей, щоб його горизонтальну площину було видно в перспективному скороченні.

У передачі просторових планів в натюрморті враховують закони лінійної і повітряно-кольорової перспективи. Основним засобом виявлення простору є світло, тінь і колір.

Коліру натюрморті не може існувати окремо. Колір кожного предмета і на світлі, і в тіні хоча і має свій відтінок, але споріднений в цілому. У роботі необхідно добиватись спорідненості всіх фарб. Синій, зелений і жовтий кольори предметів — всі повинні мати між собою щось спільне.

Живопис— це найменші нюанси відтінків в межах наближеної кольорової гами. Кожна поверхня предмета повинна пульсувати теплими і холодними відтінками, які підпорядковуються єдиному колориту. Тільки в цьому випадку натюрморт відтворить красу предметів, їх кольорову цінність.

 

Інтер'єр як внутрішній простір і як жанр образотворчого мистецтва. Вираження через інтер'єр естетичних, соціальних, професійних та інших сторін епохи. Інтер'єр як частина картини, його роль у розкритті змісту твору

Інтер'єр (від франц. interier внутрішній) — внутрішній простір будинку або будь-якого приміщення (вестибюлю, фойє, кімнати, зали). Призначення інтер'єру визначає його вирішення (розмір, пропорції і т. д.) і характер оформлення (меблі, обладнання), які служать художній виразності.

Жанр інтер'єру досягнув найбільшого розквіту в XVII ст. в ірландському і фламандському живописі.

Кожний інтер'єр, як і натюрморт, несе в собі певний ідейний зміст, естетичний настрій: парадні кімнати стародавнього палацу викликають у нас одні почуття, внутрішній вигляд простої хати — інші; приміщення бібліотеки народжують одні думки, а приміщення кухні — інші.

Інтер'єр є частиною, елементом архітектури. Він охоплює і скульптуру, і живопис, і декоративне мистецтво. Свій побут і працю людина організовує відповідно до потреб, культурного рівня і художнього смаку. Тому художники з давніх часів, зображаючи людину в інтер'єрі, відтворювали умови життя, характер, світогляд.

Зображення інтер'єра можна спостерігати як додаткове в сюжетній тематичній картині. У творах на тему інтер'єра, як і в інших жанрах, глядач бачить правдиве відтворення життя людини.

Характер інтер'єра відбиває епоху, рівень розвитку матеріальної культури, домінуючий в архітектурі стиль. Часто інтер'єр без слів розповідає про смак господаря кімнати, обстановка заводського цеху говорить про рівень технічного прогресу. Розміщення вікон і дверей, їх розмір і форма, розпис стін і стелі, малюнок паркетної підлоги, візерунок і колір штор, оббивка меблів — все це є цікавим для відтворення епохи.

 

Композиція пейзажу

Зміст пейзажу

Переконливість і виразність пейзажу залежить від уміння художника малювати елементи зображення, опрацьовувати форму основних його об'єктів і деталей: дерева, хмари, гори, багатоплановий рельєф місцевості. Без такого вміння дерева в пейзажі будуть виходити однаковими; земля, хмари, ліс удалині будуть виглядати приблизною плямою, мертвою, маловиразною схемою. Тому зображення пейзажу вимагає детального вивчення природи.

Кожна порода дерева, як і кожне дерево, має свою будову.

Відмінності бувають не лише у формі й величині листків, у пропорціях і будові крони, але й в розміщенні та формі гілок. Для однієї породи дерев характерний плавний рух гілок, для другої — різкий. Залежно від породи гілки ростуть то перпендикулярно до стовбура дерева, то доверху, то донизу (мал. 6.2).

 

Мал. 6.2

 

Якщо уважно розглянути різні породи дерев, то можна побачити, що кожна з них має не лише свою форму стовбура і крони, але й свій тон (мал. 6.3).

Мал. 6.3. Вик. Ф. А. Васильєв. Дерево

У пейзажному живописі важливими є етюди, ескізи та картини.

За призначенням і завданнями етюди розрізняють:

1)навчально-тренувальні;

2)підсобні і творчі;

3)етюди-ескізи до пейзажу.

 

Навчально-тренувальні етюди виконуються для вивчення світла, тону і кольору в природі. Над ним працюють і студенти, і професійні художники. Це свого роду школа пізнання природи, виховання кольорового бачення.

Другий тип етюдів — одна із форм підготовки до створення картини-пейзажу, підсобний матеріал для роботи над картиною.

Етюд може бути і самостійним твором реалістичного живопису, але його не можна прирівняти до картини. Етюд і картина не протиставляються, але й не ототожнюються.

Етюди — це «перші» форми спілкування художника зі світом. Працюючи над ними, він вивчає явища природи, узагальнює дрібні елементи і більш виразно показує основне.

Художник починає роботу над пейзажем з того, що пише велику кількість етюдів за різних станів погоди і в різний час дня. Одночасно із цим він шукає мотиви, робить начерки і композиційні замальовки.

Вдивляючись у натуру, художник старається зрозуміти її красу. У нього виникає образ майбутньої картини-пейзажу. Художник використовує зібраний етюдний матеріал і починає розробляти ескіз картини-пейзажу, який буде втілювати ідейний задум майбутнього твору.

Ескіз можна назвати проектом картини. У ньому знайдено формат, є конструктивна схема майбутньої картини, колористичне вирішення, розроблена сюжетна канва (мотив), композиційний центр.

Часто на пейзажну картину дивляться як на збільшений етюд. Це неправильно. Картина-пейзаж завжди відрізняється тим, що в ній є узагальнення, типізація, розроблена композиція та ідейний зміст.

 

Композиційні основи пейзажу

Важливу роль у створенні пейзажу відіграють мотив, образ, точка зору, рівень очей, просторові плани, формат, перспектива, ритм, колорит, світло, тінь, рефлекс, композиційний центр.

Для вирішення композиції пейзажу важливо вибрати точку зору, розмістити горизонт.

Низький горизонт допомагає підкреслити монументальність пейзажу, його величину.

Високий горизонт дозволяє дати більш широку панораму пейзажу, більш повну картину.

Найскладніше у композиційному вирішенні пейзажу — дати правильну характеристику місцевості. Для цього

треба слідкувати за тим, щоб всі деталі в пейзажі були добре пов'язані між собою і допомагали виразити загальну ідею композиції.

У процесі роботи над пейзажем необхідно спочатку вирішити сюжет. Тут важливо відчути тему, яка визначає акценти зображення. Треба зосередити свою увагу на більш характерних рисах місцевості, вибрати найбільш типові об'єкти пейзажу.

Побудову зображення необхідно розпочинати з невеликих підготовчих начерків. У них зосереджується увага на основному, виділяєт

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти