ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Співвідношення і пропорції. Відповідність, подібність елементів. Масштабність. Контрастні, нюансні або тотожні співвідношення. Групування елементів та принципи поділу площини на частини

Співвідношення в композиції — один із об'єктивних моментів взаємозв'язку речей.

Людина інстинктивно прагне до порядку. Тому природно, що пошук порядку відтворюється і в творах мистецтва. У мистецтві порядок є абстрактною категорією, використання якої визначається пропорціями.

Співвідношення або пропорції — це засоби досягнення гармонії.

Пропорції— в математиці рівність між двома відношеннями чотирьох величин: а : b = с : d.

Співвідношення є прості та ірраціональні.

Прості співвідношення— це дріб, де чисельник і знаменник — цілі числа від 1 до 10. Наприклад, 1:1— відношення сторін квадрата, куба.

Ірраціональні співвідношення— це відношення дробових чисел.

Співмірність необхідна в будь-якому виді мистецтва. її джерела — в природі. Всі частини твору повинні бути мотивовані й співмірні, як і в живому організмі. Як би не були добре виконані окремі елементи картини і як би не об'єднувала чітка співмірність елементів глибинно-просторові плани, не можна розраховувати на цілісність композиції. Тому необхідно переконливо будувати простір картини. Явища лінійної і повітряної перспективи в композиції повинні підпорядковуватись ідейному змісту.

У період античності поняття «пропорція» було аналогічним до понять «відповідність», «подібність».

Взаємодія, у якій нова галузь застосування повинна включати в себе стару, як граничний випадок, називається відповідністю.

Подібність може виявлятися різними способами (мал. 2.18).

Мал. 2.18

 

Подібні форми полегшують поєднання різних елементів.

Одним із елементів форми є масштабність. Масштабністьтісно пов'язана з відносною оцінкою розмірів форми, як зіставлення розмірів окремих елементів і частин із цілим.

Сприймання реальної величини предметів виникає лише в порівнянні між ними.

Здавна людина оцінювала розміри предметів відносно розмірів свого тіла. Можна порівнювати також розміри цілого предмета і його частин.

Почуття масштабності — це реальне сприймання світу, окремих явищ в їх конкретній величині. Масштаб визначає наступні зв'язки: масштаб нерозривно зв'язаний із призначенням форми; масштаб визначається системою членувань форми, співвідношенням частин і цілого; масштаб залежить від характеристики простору і безпосередніх зв'язків із ним; мірою масштабу виступає людина.

 

1)тотожність;

2)нюанс;

3)контраст;

4)гармонія.

Мал. 2. 19

При зіставленні форм одного виду виявляються принципи тотожності, контрасту, нюансу (мал. 2.19).

Найпростіший вид узгодженості — тотожність, абсолютна подібність (рівність, повторюваність ліній, площин, маси, фактур, кольору). Тотожність виявляє найпростішу композиційну залежність повторення різних величин (1:1) — метричних, ритмічних, пластичних, тональних, кольорових та інших.

Контраст і нюанс як засоби композиції— це протилежні й близькі ознаки.

Незначні відмінності в лініях, плямах свідчать про нюансні відношення. Композиційні відношення, що наближаються до повторення різних елементів, величин, властивостей площинно-просторової форми, називаються нюансами (буквально — відтінок, ледь помітна різниця). У нюансних композиційних відношеннях подібність при повторюваності переважає, а тому вони, як і тотожні, є засобом вираження цілісності і спокою у творах.

Для характеристики предмета як цілісного і гармонійного організму в його формі повинні бути узгодженість і співмірність частин, їх спорідненість і подібність. У цьому й полягає суть нюансу. Нюанс може проявлятись у формі, величині, русі, конструкції, світлості, фактурі, кольорі.

Збільшуючи нерівність у співвідношенні величин, характері властивостей предмета, ми водночас зменшуємо їх подібність—і переваги набуває розбіжність.

Яскраво виражену різницю між елементами називають контрастним співвідношенням.

Контраст посилює відчуття різниці між предметами, їх частинами або ознаками, і тому є засобом розчленування групи на окремі предмети, а предмета — на окремі частини. Це дає можливість виділити із групи необхідний предмет, необхідну частину в ньому.

Контраст є засобом вираження краси в єдності, підпорядкованості, гармонії всіх форм і засобом передачі протилежностей.

В об'ємно-просторовій формі композиційні контрасти відбиті переважно співвідношеннями протилежних пар, а саме:

а) метричний контраст форми (розмірів): низька—висока, вузька—широка;

б) пластичний контраст форми: елемент — частина, вигнута — опукла, статична — динамічна, симетрична —асиметрична;

в) контраст матеріалу (текстура, фактура, тон, колір): гладка ~ шорстка, світла — темна;

г) контраст конструктивної ідеї (функції) форми.

Таким чином, за законом контрасту взаємодія відповідних пар (елементів) посилює і загострює їхню контрастність, а взаємодія тотожних і нюансних елементів послаблює виразність сприйняття.

Об'єднання мас ґрунтується на прийомі групування елементівза подібними ознаками: конфігурацією, розмірами, світлістю і кольором; фактурою, орієнтацією в площині або просторі; напрямом руху і розвитком форм. Але групування за подібністю не достатньо для виразного об'єднання мас. Виражальним чинником тут є структурна єдність усіх елементів композиції.

Структурна єдність забезпечується:

а) спільністю подібностей;

б) єдністю пропорційних відносин;

в) типом ритмічної організації;

г) низьким рівнем контрастів. Мистецтво групування вимагає від

художника уваги до всіх елементів композиції. Невдало взяті інтервали між предметами, змінені в бік зайвого зменшення або збільшення, не відтворюють ідейний зміст.

Поряд із групуванням елементів слід розглянути поділ площини або розчленованість форми на частини.

Розчленованість форми — це її об'єктивна якість; вона означає, що форма як ціле складається з окремих елементів (мал. 2.20).

З погляду сприйняття й емоційної оцінки розчленованості форми, нерозчленованими можна вважати точку, пряму, криву постійної кривизни і кулю — єдину зі тривимірних форм. їх контури, поверхні змінюються безперервно. Безперервна зміна будь-якої якості форми є засобом її членування.

 

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти