ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Традиційні композиційні схеми, традиційні кольорові поєднання в народній орнаментиці

Багато творів народних майстрів є зразками мистецтва, у яких форма, декор і зміст нерозривно пов'язані. Народ віками відбирав довершені у природі форми, радісні поєднання кольорів, стилізував їх і створював нові (мал. 3.21).

Найбільш загальним елементом народної творчості служить орнамент, який допомагає досягнути єдності композиції і зв'язаний з технікою виконання, формою предмета і матеріалом. Орнамент відзначається багатством елементів, мотивів, форм і композицій. Його використовують в своїх творах українські народні майстри (мал. 3.22).

Вишивка.Основним матеріалом для вишивки є нитки (лляні, конопляні, бавовняні, шовкові та інші), в окремих випадках — золото, срібло, блискітки, монети тощо. Існує близько 100 видів і різних технічних прийомів вишивання: мереження, вирізування, гладь, хрестик тощо. Вишивка відзначається різноманітністю геометричного та рослинного орнаментів, зображення тварин (мал. 3.23).

Килими виготовляють вручну або на механічних верстатах. Є килими ворсові та безворсові. Основа килимів конопляна або лляна, піткання — вовна, фарбована рослинними барвниками. Є орнаментальні (рослинно-квіткові, геометризовано-рослинні, геометричні) та тематичні килими (мал. 3.24).

 

Мал. 3.21. Народна творчість:

1)дерево, різьблення;

2)фарфор;

3)гуаш, акварель;

4)живопис;5)—9) розпис;

10) дерево, солома.

Мал. 3.22.

Орнамент в творчості українських майстрів:

1)-3) невідомі майстри; 4) В. У. Павленко; 5)-6) невідомі майстри;

7)П. У. Власенко;

8)М. Ю. Шкрібляка;

9)М. К. Тимченко;

10)П. Й. Цвілих;

11)С. І. Васильківського.

 

Мал. 3.23.

Зразки української

народної вишивки:

1)чернівецька;

2)станіславська;

3)гуцульська;

4)закарпатська;

5)львівська;

6, 7) полтавська;

8)київська;

9)волинська;

10)подільська;

11)чернігівська;

12)художня гладь.

Мол. 3.24.

Зразки українських

килимів:

1)полтавський, XVIII ст.;

2)київський, XIXст.;

3)подільський XIXст.;

4)тернопільський XXст.;

5)полтавський XXст.;

6)волинськийXIXст.;

7)івано-франківський XX ст.

Залежно від ролі (настінні, настільні, залавники, полавники, доріжки, накидки тощо) вирішуються і орнамент, і композиція, і колорит килимів. Домінуючі мотиви орнаменту: ромби, розетки, квіти, квіткові галузки, вазони, дерева, птахи, людські постаті та інші. Розроблена система їхнього розташування на білому, чорному, коричневому, сірому тлі. Найпоширеніші композиції: поперечно-смугаста, концентрична, сітчаста, вазонна. Важливу роль в орнаментально-композиційній будові килимів відіграють кайма, обрамування, торочки тощо.

Писанки— одна з форм українського народного розпису, орнаментовані пташині яйця. Існують декілька стилів розпису писанки — геометричний, рослинний і анімалістичний. Сюжети мають реальну основу («сонечко», «рожі», «сороки» тощо).

За своєю схемою геометричний орнамент різноманітний. Найчастіше поверхня яйця ділиться на дві половини тонкою горизонтальною смужкою, а потім —двома або чотирма колами по вертикалі. Одержані таким чином трикутники заповнюють елементами геометричного або рослинного орнаменту.

Крім такої схеми поділу яйця по горизонталі та вертикалі, трапляються композиції діагональні. Скрізь поширено орнамент «безконечник» — крива лінія типу меандр, що, оплітає все яйце в різних напрямах.

Композиційні схеми писанок, у яких основу складають рослинні мотиви, значно простіші. Поруч зі згаданими схемами тут дуже часто можна побачити поділ усього розпису на 8 частин (одна горизонтальна паралель і два «меридіани»), а то й на дві частини, коли яйце ділиться однією вертикальною лінією: у межах кожного поля розміщується тільки один рослинний мотив.

Квітковий орнамент може бути різної складності: від примітивної схеми до композицій, що заповнюють усю поверхню писанки як єдине ціле.

Що стосується кольорової гами, то тут досить чітко визначаються територіальні межі:

1. Прикарпаття і Закарпаття — жовтий, червоний і чорний кольори при надзвичайній дрібності орнаментального малюнка і самих кольорових плям.

2. Поділля—тендітний малюнок та скупий, стриманий колорит (чорний, червоний і білий кольори).

3. Чернігів — чіткий орнамент переважно в 2-3 фарби (червону, чорну, білу),але білий колір використовується для контуру.

4. Полтавщина та Київщина —рушники багатобарвні (жовтий, яскраво-зелений, білий колір — тло; зелений, червоний, коричневий, чорний колір — плями розпису);

5.Харківщина—близькі до полтавських і київських, часто в них переважає жовто-коричнева гама.

6.Південні області — виразна яскрава гама, побудована на інтенсивних малинових, яскраво-зелених, блакитних, золотаво-жовтих кольорах (мал. 3.25).

Петриківському розписупритаманні рослинно-квіткові орнаменти, що продовжують традиції українського бароко та анімалістичні мотиви.

Характерні риси творчості петриківських майстрів — багата творча фантазія у виборі мотивів розпису, декоративність, яскравість фарб, контрастність, віртуозність і витонченість малюнка, висока технічна майстерність. Однак водночас роботи кожного окремого майстра мають свої художні особливості.

Предмети навколишньої дійсності майстри декоративного розпису не переносять на папір натуралістично, а творчо переосмислюють їх, підкреслюють характерні риси певної речі. Усі малюнки, навіть найскладнішої композиції, виконуються митцем без попередніх ескізів і навіть контура олівцем (мал.3.26).

 

Мал. 3.25. Українські писанки.

I. Полтавська область.2-8. Київська область.9, 10. Ю. С. Безпалко.

Київська обл.

II. М. Г. Степах. Київ.

12, 13. Чернігівська область. 14. Я. Ф. Ратушняк. Черкаська обл. 15-23. Вінницька обл.

24. Одеська обл.

25, 26. Львівська обл.27-30. Тернопільська обл.31-37. Івано-Франківська обл.38-42. Чернівецька обл.

Мал. 3.26.

1)Н. А. Білокінь;

2)В. А. Глущенко;3, 4) Т. Я. Пата;5) В. Ф. Панко;

6, 8) Ф. С. Панко; 7) Г. М. Самарська;

9) Н. 1. Турчин;

10) В. 1. Павленко.

 

Кольорові гармонії утворюються переважно з обмеженої кількості фарб. У кожного майстра є свої улюблені тони, і він користується відповідною палітрою фарб.

Рушником оздоблюють житло, він є невід'ємною частиною народних обрядів. Тканини і вишиті рушники мають здебільшого рослинний і геометризований орнамент. Залежно від місцевості, вони вирізняються характером вишивки, орнаментикою, технікою виконання, кольором.

Переважає доцентричне розташування дерев життя, квіткових вазонів та стрічковий уклад мотивів у поперечні смуги. Рідше зустрічаються рушники з орнаментальною смугою при одній широкій стороні.

Білий колір тканини, а також червоно-сині, багатобарвні візерунки збагачували живу гру світлотіней у вишивках.

Вироби з дерева, кості, каменю оздоблюють різьбленимиорнаментами або сюжетними зображеннями. Усі ці матеріали дають змогу вирішувати різноманітні композиційні завдання колірного і фактурного характеру. Породи деревини наділені яскравим кольором: жовтим, червоним, вишневим, коричневим тощо.

Плетіння — стародавня техніка орнаменту. Майстер робить простий, але чіткий візерунок, виготовляючи вироби з прутиків, стебел, шкіряних ремінців, лози тощо.

У виробах із кованого металуорнамент не лише невіддільний від конструкції, але й підпорядковує її, включає в себе повністю. Форма залізних ґраток, світильників, фігурних підсвічників орнаментована, вся річ складається із візерунків, які віртуозно виконані в неподатливому матеріалі. Ритм орнаменту спрямовує вигини залізної смуги, примушує її крутитися спіралями.

Метал висуває свої вимоги до орнаменту. Він має бути в цьому матеріалі

конструктивним, побудованим так, щоб забезпечити предметові стійкість, міцність, відповідність своєму застосуванню (мал. 3.27).

Мал. 3.27. Свічник

XVIII ст. Мідь

 

У різьбленні по каменю й дереву орнамент стає рельєфним, набуває пластичної виразності. На його формах і ритмах відбиваються особливості інструментів і матеріалів. Повільна робота вимагає певних зусиль.

 

 

 

 

А. Манастирський. Запорожець. 1932 р.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти