ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Розробка композиції тематичної картини

Тематична композиція створюється за схемою:

1. Ідея і форма. Вираження теми через сюжет. Композиційна зав'язка. Точка зору, ракурс (фас, профіль, проміжні повороти), горизонт, віддалення.

2. Визначення головного й другорядного. Композиційний центр.

3. Визначення формату і розміру. Масштабність і ритм.

4. Перспективно-просторова побудова. Рівновага, симетрія, статика, динаміка, контрасти, нюанси. Лінійна і повітряна перспективи.

5.Освітлення, малюнок, тон, колорит, техніка.

6.Підпорядкування всіх композиційних закономірностей і засобів змісту твору (мал. 8.2).

Мал. 8.2. Невідомий художник. Покрова Богородиці. Ікона із села Сулимівка. 1741 р.

 

К. Трутовсъкий. Ілюстрація до повісті М. Гоголя «Страшна помста». 1876р.

 

Побудова однофігурної композиції

 

Принципи побудови однофігурної композиції

Фігура людини є найбільш складною формою. її зображення ґрунтується на знаннях анатомії і перспективи, на здатності схоплювати пропорції, на вмінні бачити і малювати форми конструктивно (мал. 9.1).

Перед малюванням треба зробити попередній ескіз на окремому аркуші паперу. В ескізі слід знайти композиційне розміщення фігури. Розмістити фігуру треба залежно від напряму руху або погляду людини.

У зображенні фігури треба йти від загального до конкретного, весь час порівнювати пропорції деталей.

Тіло людини — складний комплекс взаємозв'язаних форм. Рух однієї частини спричиняє зміни в анатомічній будові і розміщенні всіх інших частин.

Зобразивши фігуру в загальних рисах, треба уважно ще раз перевірити пропорції частин, їх взаємне розміщення, перспективне скорочення кожної з них. Якщо фігура зображається в зв'язку з простором, то слід нанести великими планами предмети, що їх оточують. Загальну світлотінь необхідно наносити паралельно з побудовою загальної форми і деталей.

Завершуючи роботу слід узагальнити малюнок в тоні, виявити великі освітлені поверхні й тіні.

Якщо в зображенні передаються предмети, то їх форма і тонові відношення повинні передаватися скупо, стримано, без деталей.

 

Мал. 9.1.

Вик. К. Трутовський. Катерина. Автолітографія. XIX ст.

 

У побудові однофігурної композиції звертається увага на присутність дії, взаємозв'язок з інтер'єром і пейзажем, на вираження змісту й теми.

 

А. Козачківський. Євангеліст Лука. 1733 р.

 

Композиція в станковій графіці

Види графіки

Графіка (грец. grapho пишу, креслю, малюю) — вид образотворчого мистецтва, що охоплює рисунок та друковані художні твори (різні види гравюри) і ґрунтується на мистецтві малюнка, але має власні образотворчі засоби і виражальні можливості.

Термін «графіка» спочатку використовувався лише для письма і каліграфії. Нове значення він отримав у кінці XIX - на початку XX ст. в зв'язку з розвитком промислової поліграфії і поширенням чіткого лінійного малюнка, який був зручним для фотомеханічного відтворення в книзі чи журналі. Тоді графіка визначилась як мистецтво. Таке розуміння графіки пізніше було розширене.

Для графіки характерні: об'ємно-просторова побудова, вивчення натури, виявлення структури і фактури предметів, інтерес до розповіді, послідовне розкриття задуму.

Основний засіб виразності — лаконізм.

Особливе місце в графіці належить необразотворчим елементам — суто декоративним мотивам, орнаменту, тексту.

Графіка має великий діапазон функцій, видів, жанрів, художніх засобів.

Важливою особливістю графіки є її здатність швидко відгукуватись на актуальні події, тиражуватись у багатьох екземплярах.

За технікою графіку поділяють на рисунок і друковану графіку. Найбільш давній вид графічного мистецтва — рисунок, основу якого складає лінія,

силует. Завдання рисунка спільні із завданнями живопису, а межі між ними умовні: акварель, гуаш, пастель, темпера можуть використовуватись як для живописних, так і для графічних творів.

Твори друкованої графіки поширюються в багатьох екземплярах. Гравюравідома з УІ-УІІ ст. у Китаї, з XIV-XV ст. — у Європі. Літографіявиникла лише в XIX ст. До появи фотомеханічної репродукції друкована графіка призначена для відтворення картин і малюнків.

За призначенням розрізняють:

- станкову;

- книжкову;

- газетно-журнальну;

- прикладну графіку;

- плакатну.

-

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти