ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Соціологія як наука, її предмет та об'єкт. Закони і категорії соціології

Конспект лекцій

З дисципліни «Соціологія»

для студентів вищих навчальних закладів

з підготовки молодших спеціалістів

для всіх спеціальностей

 

До змісту

 

 

Харків, 2011р.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ

Циклова комісія гуманітарних та суспільних дисциплін

 

Конспект лекцій

з дисципліни «Соціологія»

для студентів вищих навчальних закладів

з підготовки молодших спеціалістів

для всіх спеціальностей

 

 

Укладач: Шинкарьова Л.О.

 

Рекомендовано методичною Радою коледжу

Протокол № 4 від 31.03.2011 р.

 

Погоджено цикловою комісією гуманітарних та суспільних дисциплін

протокол №____ від ___________

 

 

Харків 2011

ББК 60.5

УДК 316

С – 69

 

 

Конспект лекцій з дисципліни «Соціологія» для самостійної роботи студентів всіх спеціальностей.

Укладач: Шинкарьова Л.О. Харків: ХМК, 2011.

 

Рекомендовано методичною Радою Харківського машинобудівного коледжу

 

 

Протокол №4 від 31.03.2011р.

 

Рецензент: викладач вищої категорії, старший викладач Варюхова Л.О.

 

© Харківський машинобудівний коледж

 

ББК 60.5

 

Анотація

 

Конспект лекцій з дисципліни «Соціологія» призначений для самостійної роботи студентів.

Конспект лекцій складено на основі опрацювання новітніх підручників з дисципліни «Соціологія» та праць з галузевих соціологій.

Теми та зміст питань, повністю відповідає навчальній програмі. В конспекті лекцій розкрито зміст основних соціологічних категорій та проблем.

До конспекту лекцій додається термінологічний словник та список основної і додаткової літератури.

Конспект лекцій не замінює підручник, а є додатковим навчальним посібником для вивчення дисципліни «Соціологія».

 

 

Зміст

  с.
Тема 1. Вступ. Соціологія як наука.................................................................
Тема 2. Історія розвитку соціології.................................................................
Тема 3. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура........
Тема 4. Соціальні інститути суспільства і соціальні організації.................
Тема 5. Особистість у системі соціальних зв’язків.......................................
Тема 6. Етносоціологія.....................................................................................
Тема 7. Соціологія конфлікту.........................................................................
Тема 8. Соціологія молоді................................................................................
Тема 9. Соціологія сім’ї і шлюбу....................................................................
Тема 10. Соціологія праці і управління..........................................................
Тема 11. Методика і техніка соціологічних досліджень...............................
Термінологічний словник................................................................................
Література основна...........................................................................................
Література додаткова. .....................................................................................

 

До змісту

Вступ

Соціологія є наукою про соціальне буття, соціальні виміри суспільства, особливості взаємодії індивідів, їх груп, спільнот.

Соціологія покликана формувати уявлення про процеси суспільного життя і виробляти відповідні їм стилі і види поведінки у всіх сферах суспільної життєдіяльності.

Вивчення соціології повинно сформувати у майбутніх спеціалістів розуміння специфіки і особливостей предмета соціології, реалізувати такі завдання:

- дати уявлення про суспільство;

- озброїти знаннями щодо основних соціальних систем та інститутів, спільнот людей, процесу соціалізації і його впливу на поведінку особистості, законів функціонування і розвитку суспільства;

- навчити використовувати в професійній діяльності і повсякденному житті основні теоретичні і практичні положення соціології, дані конкретно – соціологічних досліджень;

- формувати загальну і соціологічну культуру, соціологічне мислення майбутніх спеціалістів, розвивати у них потреби в здобутті наукових знань про явища суспільного життя.

Тема 1 Соціологія як наука

Основні питання теми

Соціологія як наука, її предмет та об'єкт. Закони і категорії соціології

Структура соціологічного знання

Функції соціології та її зв'язок з іншими суспільними науками

 

Соціологія як наука, її предмет та об'єкт. Закони і категорії соціології

Термін соціологія(від латинського «societas» – суспільство і від грецького «logos» - вчення) буквально означає «вчення про суспільство».

У науковий обіг поняття «соціологія» було введено в середині ХІХ ст. французьким соціологом Огюстом Контом (1798-1857). Але таке визначення є надто загальним, воно не вказує на специфіку соціологічного знання і тому ще не відрізняє соціологію від багатьох інших гуманітарних дисциплін, які в тому чи іншому аспекті досліджують суспільство: соціальної філософії, політекономії, демографії, соціальної психології, політології тощо. Тобто в такому найабстрактнішому значенні соціологія мала б бути тотожною суспільствознавству загалом.

Однак поява терміну «соціологія» була пов'язана саме з утвердження соціології як самостійної наукової дисципліни. Щоб розуміти особливості соціології як науки, потрібно чітко розрізняти предмет та об'єкт соціології.

Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження.

Об’єктом соціологічного пізнання є суспільство, як цілісна соціальна реальність, а також такі об’єктивні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв’язки, соціальні організації, соціальні інститути.

Предметомсоціології є загальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування соціальних систем, механізми дії та форми вияву цих законів, і закономірності у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

Соціальне ( латин. Socialis – товариський, громадський) – сукупність будь - яких властивостей і особливостей суспільних відносин, що формуються індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності, за конкретних умов і проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

Соціологія, вивчаючи суспільні явища, використовує певні методи та прийоми. Вони покликані забезпечити об’єктивність і надійність одержаних результатів.

Головними умовами реалізації в соціології вимог наукової методології є:

- принцип емпіризму – використання емпіричних процедур з метою встановлення достовірності одержаних у дослідженнях, фактів та узагальнень;

- теоретичне обґрунтування одержаних результатів, які дають змогу розкриття причини, що лежать в основі емпіричних фактів, і водночас включити ці факти в систему теоретичного знання;

- нейтральність соціології, незалежність її від будь – яких заангажованих установ, які зазвичай пропонують різні класи і партії в суспільстві.

Висновки

- Соціологія вивчає суспільство, як цілісний соціальний організм, що функціонує та розвивається.

- Об’єктом соціології є суспільство як цілісна система, вся сукупність соціальних зв’язків і соціальних відносин. Предметом соціології є соціальне життя суспільства, закони і закономірності функціонування і розвитку суспільства, соціальних об’єктів.

- Як і всі інші науки соціологія має свою систему законів і категорій.

- Виділяють три рівні соціологічного знання: загальносоціологічні теорії, спеціальні і галузеві соціологічні теорії, знання представлені конкретними соціологічними дослідженнями;

- Функції соціології визначаються її завданнями перед суспільством.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення об’єкта і предмета соціології? В чому полягає їх відмінність?

2. Поясніть, що Ви розумієте під терміном «соціальне»?

3. Якою є структура соціологічного знання? Визначте відмінності теоретичної соціології від емпіричної соціології.

4. Розкрийте зміст основних функцій соціології.

 

До змісту

До змісту

Тема 2 Історія розвитку соціології

Основні питання теми

Протосоціологія

Протосоціологія

Процес осмислення суспільного життя починається з виникненням самого суспільства. З розвитком суспільства, самопізнання, осмислення людиною соціальних явищ і процесів зростає потреба у соціологічних знаннях.

В цей час уявлення про суспільство мали форму окремих поглядів, ідей тощо. Цю частину знань називають протосоціологією.

У межах протосоціологічного етапу (тривав від давнини до початку

ХІХ ст.) виокремлюють кілька періодів формування поглядів на суспільство, закони його розвитку: античний, середньовічний, епохи Відродження і Просвітництва.

В первісному суспільстві пояснення суспільних явищ мало переважно міфологічний характер. Міф і епос були основними формами відображення соціальної дійсності.

Перші спроби теоретичного аналізу соціальних відносин мають місце в Стародавньому Єгипті, Китаї, Індії, в античній Греції та в інших давніх державах.

Платон(427 – 347 рр. до н.е.) – запропонував свою модель ідеальної держави, яка здатна дотримуючись справедливості, позбавити суспільство суперечностей між індивідом і державою.

Ідеальна держава повинна мати структуру, яка складалася б з трьох основних станів: 1)філософів; 2)воїнів; 3)селян і ремісників. Він один із перших спробував пояснити причину соціальної нерівності, тобто створив власну теорію соціальної стратифікації. В державі всі громадяни мають займатися тільки своєю справою і не втручатися в чужі. В цьому полягає і соціальна справедливість: кожен має своє і виконує також своє. Задля соціальної справедливості Платон пропонував скасувати сім’ю як соціальний інститут і підпорядкувати сімейні стосунки людей державі.

Аристотель (384 – 322 рр. до н.е.) – спробував здійснити аналіз реального суспільства, описати його соціальну структуру, а при дослідженні політичних процесів він спирався на соціальні теорії. Він також ділив суспільство на три верстви: вище, середнє і нижче. Значним соціологічним відкриттям Аристотеля є «теорія середнього елемента». Він був упевнений, що бідність породжує бунт і злочин, а там, де відсутній середній клас і чисельно переважають бідні верстви населення, неминучі соціальні ускладнення, які можуть призвести до загибелі держави.

Філософ, релігійний діяч Аврелій Августин (Блаженний) (430 - 354 рр.) – вивчав людство як Боже створіння. Розглядав історію людства як єдиний, закономірний та об’єктивний процес, вважав мир вищим ідеалом будь – якого суспільства, який на землі триває недовго, тому що людське суспільство роздирають егоїзм і ворожнеча.

В середні віки суспільна думка розвивалася у тісній взаємодії з релігією, тому пояснення соціальної реальності обґрунтовувалося релігійними догмами. Проте, деяким мислителям вдалося вийти за рамки традиційного релігійного вчення і описати реальні соціальні процеси.

Італійський монах Фома Аквінський (1225 – 1274 рр.) пояснював зростання соціальної нерівності і ускладнення структури суспільства розвитком ремісництва та зростанням торгових та лихварських операцій. При цьому торгівлю і лихварство він не вважав гріховними, на відміну від позиції офіційної церкви.

В античний і середньовічний період були ще відсутніми уявлення про соціологію як науку, проте вже досить детально були розроблені концептуальні основи політичної і правової теорії, економіки, етики та інших дисциплін, в центрі уваги яких – проблема законів і норм суспільного життя.

З епохи Ренесансу, знання про суспільство виходять за релігійно – теологічні норми.

В епоху Відродження у центрі світоглядних конструкцій постала людина, а гуманізм витіснив догматизм церкви, схоластику.

Повага до гідності людини, визнання пріоритету її прав, необхідності гармонійного їх розвитку і соціального буття були на той час провідними.

Соціалісти – утопісти Томас Мор (1478 – 1535 рр.) та Томазо Кампанелла (1568 – 1639 рр.) – проповідували ідеї соціальної рівності, братерства, взаємодопомоги, які можливі лише за умов суспільної власності.

Розвиток капіталістичних відносин вивів на суспільну арену нові класи, нові відносини. Тогочасна суспільна думка опинилась перед завданням осмислити існуючі соціальні реалії.

Найпомітнішим виразником ідей буржуазії справедливо вважають Нікколо Макіавеллі (1469 – 1527 рр.) – першим розглянув проблему технології ефективного лідерства, обґрунтував теорію організаційної поведінки. Його ідеї дали життя сучасній соціологічній теорії еліт.

Одними з найважливіших досягнень соціальної думки Нового часу є розробка раціонально обґрунтованої теорії громадянського суспільства, категорій «суспільство» і «держава», осмислення значення групових інтересів у суспільному житті.

Томас Гоббс (1588 – 1679 рр.) – виклав концепцію «суспільного договору», згідно якої держава є не «божим промислом», а «творенням людей, що на певному етапі розвитку суспільства домовились, як забезпечити мир та порядок в суспільстві».

Джон Локк (1632 – 1704 рр.) – вперше розділив такі поняття, як особистість, суспільство і держава та проголосив пріоритет особистості над суспільством і державою. Він розглядав політичний процес як розвиток людського суспільства від природного стану до громадянського суспільства, де роль держави зводиться до захисту природних прав громадян на життя, свободу і власність.

Завдяки працям Т. Гоббса і Д. Локка, громадське суспільство та особистість виділяються в самостійні об’єкти соціологічного дослідження.

Значний внесок в підготовку появи соціології як науки зробили французькі просвітники XVII ст.

Ш.Л. Монтеск’є (1689 – 1775 рр.) – застосував історичний підхід до соціальних проблем, обґрунтував соціально – психологічну детермінацію історичного процесу, обґрунтував вплив географічного середовища на характер суспільства, поведінку, діяльність його елементів.

Ж.Ж. Руссо (1712 – 1787 рр.) – є автором теорії відчуження, теорії соціальної нерівності. Соціальна нерівність, на його думку, зумовлена нерівним поділом майна і знарядь праці.

Соціологічні знання цього періоду заклало основи для якісно нових умов свого подальшого розвитку.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте передумови виникнення соціології.

2. Поясніть, що таке протосоціологія.

3. Що сприяло виникненню соціології як науки? Чому О.Конта вважають засновником соціології?

4. Охарактеризуйте погляди Г. Спенсера, Е. Дюркгейма, М. Вебера.

5. Охарактеризуйте етапи зародження і розвитку соціологічної думки в Україні.

 

 

До змісту

До змісту

Тема 3 Суспільство як соціальна система, його соціальна структура

Основні питання теми

Соціальна система – цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх взаємозв’язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Суспільство – це соціальна організація людей основою якої є соціальна структура.

Висновки

- Суспільство є складною соціальною системою, структурно організованою цілісністю.

- Соціальна структура – це внутрішня будова суспільства, сукупність його елементів і взаємозв’язків між ними.

- Поняття соціальна стратифікація відображає наявність у суспільстві численних соціальних утворень, представники яких різняться між собою нерівним обсягом влади, матеріальним багатством, правами і обв’язками, привілеями і престижем.

- Вивчення соціальної структури суспільства, тенденції її змін має значення як для державних органів, які здійснюють управління макросоціальними процесами, так і для окремого індивіда, який планує свою життєву кар’єру.

Питання для самоперевірки

1. Що означає категорія «соціальна структура суспільства»?

2. Визначте параметри, за якими соціологи виділяють соціальні спільноти.

3. Розкрийте сутність теорій «соціальної стратифікації».

4. Охарактеризуйте види соціальної мобільності.

5. В чому полягають особливості еволюції соціальної структури України? Кого Ви відносите до представників «вищого», «середнього», «нижчого» класу?

 

 

До змісту

До змісту

Тема 4 Соціальні інститути суспільства і соціальні організації

Основні питання теми

Стан соціальних інститутів.

Стабільне суспільство Нестабільне суспільство
Чіткі, зрозумілі функції Амбівалентність (багатозначність) функцій
Перевага основних функцій інституту Перевага латентних (прихованих) функцій інституту
Незмінність функцій Мінливість функцій

 

Питання для самоперевірки

1. Поясніть, чому поняття «соціальний інститут» посідає одне з центральних місць у соціології?

2. Охарактеризуйте основні ознаки і функції соціального інституту.

3. У чому полягає відмінність між соціальним інститутом і соціальною організацією?

 

 

До змісту

До змісту

Тема 5 Особистість у системі соціальних зв’язків

Основні питання теми

Соціалізація особистості

Соціалізація особистості

Розвиток людини від індивідуального до соціального рівня відбувається через соціалізацію.

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Соціалізація здійснюється протягом усього життя людини, поділяються на:

- первинну (соціалізація у межах родинних зв’язків);

- вторинна (соціалізація у межах соціальних інститутів, соціальних контактів поза межами безпосереднього середовища дитини).

В процесі соціалізації виділяють:

- соціальну адаптацію – пристосування людини до соціально – економічних умов, які складаються на різних рівнях життєдіяльності суспільства;

- інтеріоризацією – процес включення соціальних норм та цінностей до внутрішнього світу людини.

Інтеграція особистості до соціального середовища забезпечується як шляхом обіймання статусної позиції, так і засвоєнням особистістю відповідних соціальних ролей.

Теорії девіації.

Тип пояснення девіації Теорія Теоретик Основна ідея
Біологічний Фізичні риси пов’язані зі злочинністю. Повна фізична будова, що найчастіше трапляється у дивіантів Ломброзо, Шелдон Фізичні особливості є причиною девіації.
Психологічний Психоаналітична теорія Фрейд Конфлікти, притаманні особистості, спричиняють девіацію.
Соціологічний Аномія Дюркгейм Девіація, зокрема самогубство, відбуваються через відсутність норм.
Соціальна дезорганізація Шоу, Маккей Девіація багатьох видів виникає тоді, коли культурні цінності, норми та соціальні зв’язки відсутні, ослаблені чи стають суперечливими.
Аномія Мертон Девіація відбувається, коли існує розрив між цілями суспільства та схвалюваними засобами.

В суспільстві діє цілий комплекс економічних, соціальних, демографічних факторів, що обумовлює девіантну поведінку. Для того, щоб привести у відповідальність з існуючими нормами поведінку індивідів суспільство використовує спеціальний механізм – соціальний контроль.

Соціальний контроль – це система методів, за допомогою яких суспільство спрямовує поведінку індивідів.

Соціальний контроль здійснюється за допомогою санкцій.

Санкції– засіб регулювання спільнотою поведінки своїх членів з метою стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної. Існують позитивні (формальні і неформальні) і негативні (формальні і неформальні) санкції.

Ф+ Публічне схвалення з боку влади: - почесна грамота; - грошова нагорода; - нагородження орденом, медаллю; - спорудження пам’ятника. Ф- Покарання передбачене законом: - штраф; - арешт; - конфіскація майна; - звільнення.
Нф+ Публічне схвалення, що не виходить від офіційних організацій. - слава; - шаноба; - повага; - визнання авторитету. Нф- Покарання, не передбаченні офіційними інстанціями. - незадоволення; - громадський осуд; - відмова подати руку; - образливе прізвисько.

Соціальний контроль лише тоді буде ефективним, коли його методи відповідатимуть суті відхилення, враховуватимуть причину його походження.

Висновки

- Соціологія особистості – спеціальна соціологічна теорія, що досліджує широке коло питань взаємозв’язку особистості з суспільством, соціальними спільнотами і групами.

- «Особистість» - поняття, яке вводиться для виділення неприродної (соціальної) сутності людини та індивіда.

- Ступінь всебічності розвитку особистості визначається духовним та технологічним станом суспільства.

- Основною причиною соціальних відхилень с суперечність між вимогами нормативної системи та інтересами діючих суб’єктів.

- Соціальний контроль повинен використовувати різні механізми і враховувати особливості самих відхилень.

Питання для самоперевірки

1.Поясніть, у чому виявляються особливості соціологічного вивчення людини?

2.У чому полягає сутність процесу соціалізації та яка його структура?

3.Як взаємозв’язані між собою соціальний статус і соціальні ролі особистості?

4.Охарактеризуйте основні підходи до пояснення причин девіантної поведінки.

До змісту

До змісту

Тема 6 Етносоціологія

Основні питання теми

Висновки

- Етносоціологія – спеціальна соціологічна наука, що вивчає закономірності життя етносоціальних та соціальних спільнот (етносів, націй та етнічних груп), їх спільне проживання, взаємодію та взаємозалежність.

- Предметом етносоціології є взаємозв’язок загальних соціальних явищ і процесів з явищами і процесами етнічними, а об’єктом – особливості етнічних виявів соціального.

- Основними поняттями етносоціології є етнос і нація.

- Етноси не є вічними. Вони народжуються, розвиваються і зникають. Етноси характеризуються певними стійкими ознаками (мова, культура, етнічна свідомість, самоназва тощо), які формуються у взаємозв’язку з певними передумовами – територіальними, природними, соціально – економічними, державно – правовими.

- Державна національна політика – це діяльність держави у сфері етносоціального життя суспільства, що передбачає розробку і здійснення заходів, спрямованих на регулювання міжетнічних стосунків та забезпечення функціонування існуючих етнічних структур.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення «предмета» і «об’єкта» етносоціології.

2. Визначте особливості таких етнічних утворень як «етнос», «народність», «нація».

3. Охарактеризуйте існуючі трактовки поняття «націоналізм».

4. Що таке національне відродження? Поясніть, в чому специфіка національного відродження України.

 

До змісту

 

 

До змісту

Тема 7 Соціологія конфлікту

Основні питання теми

Висновки

- Соціальна неоднорідність суспільства, різниця в рівнях прибутку, влади, престижу приводять до конфлікту. Конфлікт є невід’ємною частиною суспільного життя.

- Конфлікти розрізняються за масштабом, типом, складом учасників, за причинами, цілями і наслідками.

- Конфлікти виконують як позитивні, так і негативні функції в суспільстві.

- Конфлікт виступає формою встановлення або зміни пріоритетів в системі інтересів, потреб, суспільних відносин в цілому.

- Умовами розв’язання конфлікту, є перш за все, глибоке розуміння його сутності, причин виникнення, визначення учасників і можливих наслідків.

Питання для самоперевірки

1.Розкрийте зміст поняття «соціальний конфлікт».

2.Охарактеризуйте основні положення існуючих теорій конфлікту.

3.Поясніть, як здійснюється типологізація конфліктів.

4.Визначте методи вирішення соціального конфлікту.

5.Які, на Вашу думку, соціальні конфлікти домінують в Україні?

 

 

До змісту

 

До змісту

Тема 8 Соціологія молоді

Основні питання теми

Соціальні проблеми молоді – це такі суперечності її життєдіяльності, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а отже приводять до появи дезорганізуючих процесів у системі «суспільство - молодь».

Сьогодні найголовнішими молодіжними проблемами є:

1. Поганий стан здоров’я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);

2. Низька народжуваність – вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь;

3. Низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків;

4. Шлюбно – сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів);

5. Матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;

6. Втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму.

Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилась з 22 до 20%. За прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.

37,6% молодих людей вважають низьким свій рівень матеріальних доходів; 60,8% - вважають його таким, що забезпечують пристойне життя; 1,7% - оцінюють його як високий.

Зменшилася загальна кількість сімей, вік подружжя в яких не перевищує 35 років. Частка незареєстрованих подружжів у молодих сім’ях складає 11,8%.

Соціологія молоді є важливою складовою державної молодіжної політики. Водночас молодіжна політика держави сама повинна бути компонентом загальної цілісної концепції розвитку суспільства.

Молодіжна політика це:

- система ідей, теоретичних положень про місце і роль молодого покоління в суспільстві;

- практична діяльність держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів щодо реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді.

Державна молодіжна політика повинна ґрунтуватися на глибокому, об’єктивному аналізі реального стану молоді, здійснюваному різними науками. Соціологія в системі цих наук займає провідне місце. Саме соціологія досліджує процеси соціалізації молодого покоління, його входження в доросле життя в умовах, які стрімко змінюються.

У більшості країн світу державна молодіжна політика найчастіше має трирівневу структуру та проводиться на державному (загальнонаціональному), регіональному й місцевому (муніципальному, районному) рівнях.

У країнах Європейського Союзу програма у галузі молодіжної політики передбачає два основних принципи:

- активну і безпосередню участь молоді у її розробці і реалізації;

- підтримку молодіжних ініціатив державними структурами.

Здійснення державної молодіжної політики зумовлюється характером соціальної політики в конкретній країні.

В Україні на рубежі ХХ – ХХІ ст. ефективній молодіжній політиці стали на заваді: дефіцит соціально – економічних ресурсів, які б могли бути використані для вирішення молодіжних проблем, зниження життєвого рівня молоді, що спричиняє песимізм, соціальну апатію; невідповідність рівня професійної підготовки молоді реальним потребам суспільства; слабка консолідованість молодіжного руху.

У справі вироблення ефективної молодіжної політики важливу роль відіграє з’ясування суті і змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини.

Для соціального самовизначення характерними є такі тенденції:

- руйнація традиційних форм соціалізації;

- розширення можливості вибору життєвого шляху, підвищення власної відповідальності;

- поява нових соціальних посередників, не властивих для самовизначення минулих поколінь: кооперативних, приватного бізнесу, багатоманітність форм власності, нові джерела інформації;

- посилення регіональних та національних відмінностей та зростання їх питомої ваги в життєвому самовизначенні молоді.

Мета молодіжної політики в цій галузі – зміцнення соціального статусу молоді в структурах суспільства, посилення правової, економічної, соціальної захищеності молодого покоління.

Політичне самовизначення молоді – відбувається в умовах, коли суспільство стоїть перед альтернативою вибору дальшого шляху розвитку. Молодь не визначила свого місця. Більшість займає пасивну позицію і лише 10-15% готові діяти активно. Сьогодні багато політичних партій і рухів ведуть боротьбу за молодь.

Мета молодіжної політики у цьому плані – підтримка політичної визначеності молоді, демократизація та гуманізація суспільства, консолідація зусиль для зміцнення української держави.

Професійне самовизначення молоді має такі тенденції:

- зростаюче безробіття серед молоді;

- розтягування у часі періоду набуття освіти;

- загострені прояви соціальної нерівності;

- зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни;

- масовий характер вимивання молоді із виробничих структур у сфері приватного бізнесу, використання її на тимчасово вигідних та оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки.

Мета молодіжної політики в цьому плані – зміцнення професійного статусу молоді шляхом економічного регулювання молодіжної зайнятості, розробка спеціальних економічних та юридичних гарантій, які попереджатимуть дискримінацію молоді.

Економічне самовизначення молоді складається з таких проблем:

- необхідність забезпечення різних умов для трудового старту молоді;

- можливість соціального просування;

- досягнення економічної самостійності.

Мета молодіжної політики у цій сфері – вирівнювання стартових позицій молоді, надання пільг для працевлаштування випускників навчальних закладів, організація служб профорієнтації, перепідготовка та працевлаштування молоді.

Висновки

- Соціологія молоді належать до спеціальних соціологічних теорій, що досліджують закономірності розвитку окремих соціальних спільнот, з яких утворюється суспільство.

- Молодь є специфічною спільнотою, тому що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення.

- Соціологія досліджує молодь у таких сферах її життєдіяльності: як праця, навчання, сім’я, неформальні організації, дозвілля.

- Соціологія молоді виступає складовою державної молодіжної політики.

Питання для самоперевірки

1. Визначте особливості об’єкта та предмета соціології молоді.

2. Охарактеризуйте функції соціології молоді.

3. Які підходи існують до визначення вікових меж молоді? Поясніть, чому змінюються ці межі?

4. Визначте основні проблеми сучасної молоді? Чи відрізняється сучасна молодь від молоді попередніх поколінь?

 

 

До змісту

 

 

До змісту

Тема 9 Соціологія сім’ї і шлюбу

Основні питання теми

Висновки

- В розвитку сучасної сім’ї можна виділити позитивні і негативні тенденції.

- Шлюб і сім’я – історичні мінливі явища. Шлюб і сім’я знаходяться в складній взаємодії з суспільними умовами, з природно – біологічною, інстинктивною природою статевих потреб людей.

- Сім’я представляє собою складний соціальний феномен. Вона є якнайдавнішим природним співтовариством людей, зв’язаних кровною спорідненістю. Разом з тим – це мала контактна група людей, які взаємодіють між собою, це особлива форма взаємодії. Сім’я – це особливий соціальний інститут, який регулює відтворення людини за допомогою особливої системи ролей, норм, організованих форм.

- Головні призначення сім’ї – забезпечення соціальної і культурної безперервності розвитку суспільства.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення понять «сім’я» і «шлюб».

2. У чому полягають дослідження сім’ї як соціального інституту і соціальної групи?

3. Охарактеризуйте функції сім’ї та проаналізуйте дисфункційні моменти її сучасного існування.

4. Що таке шлюб? У чому його відмінність від сім’ї. Охарактеризуйте різновиди шлюбу?

5. Визначте основні тенденції розвитку сучасної сім’ї в Україні?

До змісту

До змісту

Тема 10 Соціологія праці і управління

Основні питання теми

Висновки

- Соціологія праці та управління – галузь соціології, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних спільнот, інститутів у сфері праці, соціально – трудових відносин та процесів та управління ними.

- Праця як специфічна форма сумісної діяльності людей є не тільки методом, процесом здобування засобів, а й визначає специфіку практично всіх соціальних, економічних та інших процесів у суспільстві, навіть суспільний лад у державі.

- Проблеми управління виробництвом розглядаються, виходячи з найбільш широкого соціального змісту, використовуючи принципи, методи, закономірності соціального управління.

Питання для самоперевірки

1.Що вивчає соціологія праці і управління?

2.У чому полягають особливості об’єкта і предмета соціології праці і управління?

3.Визначте основні функції соціології праці і управління.

4.Охарактеризуйте основні категорії соціології праці і управління.

 

 

До змісту

 

 

До змісту

Тема 11 Методика і техніка соціологічних досліджень

 

Основні питання теми

 

Соціологічний експеримент – метод одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності та поведінки соціального об’єкта внаслідок впливу на нього керованих і контрольованих чинників.

Застосування експерименту в соціологічному дослідженні є жорстко обмеженим. На соціальному рівні вступає в дію суб’єктивний фактор – свідомість, воля, інтере

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти