ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Предмет, об’єкт, функції соціології молоді

Розробка молодіжних проблем вітчизняною соціологією

 

Предмет, об’єкт, функції соціології молоді

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становища, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги багатьох наук.

Соціальне самопочуття молоді є одним із важливих показників розвитку суспільства, а проблема формування її свідомості – однією з провідних у соціології.

Соціологія молоді – галузь соціології, яка досліджує молодь як соціально – демографічну спільність суспільства.

Соціологія молоді функціонує на трьох рівнях:

- загальнометодологічному;

- спеціально – теоретичному;

- емпіричному.

На перших двох рівнях відбувається вироблення науково – достовірного визначення молоді у певних межах і з урахуванням конкретно – історичних умов її існування і розвитку; обґрунтування сутнісних специфічних особливостей цієї спільноти, які зумовлюють відмінність молоді від інших соціальних груп і спільнот суспільства, з’ясування об’єктивних і суб’єктивних чинників, що визначають якісну своєрідність молодого покоління.

Емпіричний рівень функціонування соціології молоді на основі нагромадженого соціологічного матеріалу та нової соціологічної інформації сприяє поглибленому розумінню молодіжних проблем, розкриттю їх тісного зв’язку з проблемами суспільства; переслідує мету оперативного реагування на нові явища в молодіжному середовищі та прогнозування їх розвитку.

Соціологія молоді як і інші галузі соціології має свій предмет і об’єкт навчання.

Предметом соціології молоді є:

- вироблення понятійно – категоріального апарату для визначення сутності молоді, специфіки її життєдіяльності в суспільстві;

- аналіз стану та динаміки ціннісних орієнтацій молоді;

- вивчення процесів формування політичних, моральних, професійних та естетичних інтересів і позицій;

- вивчення чинників, які впливають на формування свідомості та реальної поведінки різних груп молоді;

- визначення поняття «молодь» та встановлення її вікових меж;

- вивчення механізму формування свідомості молоді, співвідношення біологічного та соціального, а також чинників, які впливають на свідомість і поведінку людини;

- дослідження взаємодії поколінь і визначення ролі вікових етапів у структурі життєвого циклу особи;

- вивчення механізмів соціалізації та виховання молодого покоління, набуття соціальної зрілості та становлення молоді як суб’єкта історії.

Об’єктомє молодь, тобто – велика соціально – демографічна група, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, соціального стану, соціально – психологічних особливостей.

При визначенні поняття «молодь» найчастіше вдаються до використання вікових ознак як найголовнішого параметра, що характеризує молодь як певну соціально – демографічну групу. Інколи її визначають як соціально – демографічну групу, що перебуває в процесі соціалізації. Нерідко розглядають молодь як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого.

У вітчизняній соціології молодь трактується як соціальна спільнота, що посідає певне місце в соціальній структурі суспільства і набуває соціального статусу в різноманітних соціальних структурах (соціально – класових, професійно – трудових, соціально – політичних тощо), має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності.

Питання про характерні особливості і специфічні риси молоді пов’язане з питанням про вікові межі.

Існують різноманітні погляди на вікові межі молоді 11-25; 15-28; 16-24 років. Останнім часом визначають такі вікові межі: 14-35 років. Ця точка зору ґрунтується на тезі «продовження юності», збільшення часу входження у соціальне життя.

Сьогодні життя все наполегливіше висуває завдання більш ранньої соціальної зрілості молоді, залучення її до трудової практики на ранніх етапах життя. Розширюються межі середнього і старшого віку, тривалість життя загалом, подовжуються терміни навчання та соціально – політичної адаптації, стабілізації сімейно – побутового статусу.

Соціологія молоді виконує такі функції:

- методологічна – забезпечує розробку наукових засад для сучасної молодіжної концепції та формування на цій основі державної молодіжної політики;

- теоретично – пізнавальна – полягає у виробленні специфічного понятійно – категоріального апарату, досліджені сутнісної характеристики молоді як особливості соціально – демографічної спільноти;

- прогностична – виявляє себе у дослідженні актуальних економічних, правових та соціальних проблем молоді, виробленні коротко - і довгострокових прогнозів їх розвитку;

- практична – пов’язана з виробленням сучасних методик комплексного вивчення молодіжних проблем, встановленням ефективних механізмів, забезпеченням тісного зв’язку дослідницьких інститутів, лабораторій з державними і громадськими структурами, що працюють з молоддю;

- управлінська – реалізується через науково – обґрунтовані методи та форми діяльності державних, громадських установ щодо регулювання соціальних процесів у молодіжному середовищі.

Соціологія для дослідження молодіжних проблем використовує такі методи:

- систематичні спостереження;

- інтерв’ювання та анкетування;

- тестування;

- аналіз особистих щоденників; біографічних описів, творів, у яких відображається процес формування і розвитку молодої людини.

 

Розробка молодіжних проблем вітчизняною соціологією

Вивчення молодіжних проблем відбувається за багатьма напрямами, у різноманітних сферах життєдіяльності: праці, навчанні, сім’ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що передбачає обмін інформацією з іншими науками.

Вітчизняна соціологія молоді розглядає молодь, як компонент соціальної структури суспільства, зосереджується на вивченні особливостей її інтеграції у професійну структуру, умов здобуття освіти, специфіки молодіжної мобільності, становища молоді на ринку праці.

Окремої уваги заслуговує з’ясування такого поняття, як молодіжні проблеми.

Соціальні проблеми молоді – це такі суперечності її життєдіяльності, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а отже приводять до появи дезорганізуючих процесів у системі «суспільство - молодь».

Сьогодні найголовнішими молодіжними проблемами є:

1. Поганий стан здоров’я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);

2. Низька народжуваність – вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь;

3. Низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків;

4. Шлюбно – сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів);

5. Матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;

6. Втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму.

Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилась з 22 до 20%. За прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.

37,6% молодих людей вважають низьким свій рівень матеріальних доходів; 60,8% - вважають його таким, що забезпечують пристойне життя; 1,7% - оцінюють його як високий.

Зменшилася загальна кількість сімей, вік подружжя в яких не перевищує 35 років. Частка незареєстрованих подружжів у молодих сім’ях складає 11,8%.

Соціологія молоді є важливою складовою державної молодіжної політики. Водночас молодіжна політика держави сама повинна бути компонентом загальної цілісної концепції розвитку суспільства.

Молодіжна політика це:

- система ідей, теоретичних положень про місце і роль молодого покоління в суспільстві;

- практична діяльність держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів щодо реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді.

Державна молодіжна політика повинна ґрунтуватися на глибокому, об’єктивному аналізі реального стану молоді, здійснюваному різними науками. Соціологія в системі цих наук займає провідне місце. Саме соціологія досліджує процеси соціалізації молодого покоління, його входження в доросле життя в умовах, які стрімко змінюються.

У більшості країн світу державна молодіжна політика найчастіше має трирівневу структуру та проводиться на державному (загальнонаціональному), регіональному й місцевому (муніципальному, районному) рівнях.

У країнах Європейського Союзу програма у галузі молодіжної політики передбачає два основних принципи:

- активну і безпосередню участь молоді у її розробці і реалізації;

- підтримку молодіжних ініціатив державними структурами.

Здійснення державної молодіжної політики зумовлюється характером соціальної політики в конкретній країні.

В Україні на рубежі ХХ – ХХІ ст. ефективній молодіжній політиці стали на заваді: дефіцит соціально – економічних ресурсів, які б могли бути використані для вирішення молодіжних проблем, зниження життєвого рівня молоді, що спричиняє песимізм, соціальну апатію; невідповідність рівня професійної підготовки молоді реальним потребам суспільства; слабка консолідованість молодіжного руху.

У справі вироблення ефективної молодіжної політики важливу роль відіграє з’ясування суті і змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини.

Для соціального самовизначення характерними є такі тенденції:

- руйнація традиційних форм соціалізації;

- розширення можливості вибору життєвого шляху, підвищення власної відповідальності;

- поява нових соціальних посередників, не властивих для самовизначення минулих поколінь: кооперативних, приватного бізнесу, багатоманітність форм власності, нові джерела інформації;

- посилення регіональних та національних відмінностей та зростання їх питомої ваги в життєвому самовизначенні молоді.

Мета молодіжної політики в цій галузі – зміцнення соціального статусу молоді в структурах суспільства, посилення правової, економічної, соціальної захищеності молодого покоління.

Політичне самовизначення молоді – відбувається в умовах, коли суспільство стоїть перед альтернативою вибору дальшого шляху розвитку. Молодь не визначила свого місця. Більшість займає пасивну позицію і лише 10-15% готові діяти активно. Сьогодні багато політичних партій і рухів ведуть боротьбу за молодь.

Мета молодіжної політики у цьому плані – підтримка політичної визначеності молоді, демократизація та гуманізація суспільства, консолідація зусиль для зміцнення української держави.

Професійне самовизначення молоді має такі тенденції:

- зростаюче безробіття серед молоді;

- розтягування у часі періоду набуття освіти;

- загострені прояви соціальної нерівності;

- зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни;

- масовий характер вимивання молоді із виробничих структур у сфері приватного бізнесу, використання її на тимчасово вигідних та оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки.

Мета молодіжної політики в цьому плані – зміцнення професійного статусу молоді шляхом економічного регулювання молодіжної зайнятості, розробка спеціальних економічних та юридичних гарантій, які попереджатимуть дискримінацію молоді.

Економічне самовизначення молоді складається з таких проблем:

- необхідність забезпечення різних умов для трудового старту молоді;

- можливість соціального просування;

- досягнення економічної самостійності.

Мета молодіжної політики у цій сфері – вирівнювання стартових позицій молоді, надання пільг для працевлаштування випускників навчальних закладів, організація служб профорієнтації, перепідготовка та працевлаштування молоді.

Висновки

- Соціологія молоді належать до спеціальних соціологічних теорій, що досліджують закономірності розвитку окремих соціальних спільнот, з яких утворюється суспільство.

- Молодь є специфічною спільнотою, тому що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення.

- Соціологія досліджує молодь у таких сферах її життєдіяльності: як праця, навчання, сім’я, неформальні організації, дозвілля.

- Соціологія молоді виступає складовою державної молодіжної політики.

Питання для самоперевірки

1. Визначте особливості об’єкта та предмета соціології молоді.

2. Охарактеризуйте функції соціології молоді.

3. Які підходи існують до визначення вікових меж молоді? Поясніть, чому змінюються ці межі?

4. Визначте основні проблеми сучасної молоді? Чи відрізняється сучасна молодь від молоді попередніх поколінь?

 

 

До змісту

 

 

До змісту

Тема 9 Соціологія сім’ї і шлюбу

Основні питання теми

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти