ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

 

 

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини №1

Завідувач кафедри

____________ проф. Станіславчук М.А.

«______»_______________ 20 ___ р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів

При підготовці до практичного заняття

Навчальна дисципліна Внутрішня медицина №1
Модуль № Основи внутрішньої медицини
Змістовий модуль № Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб крові та кровотворних органів
Тема заняття Лімфоми та мієломна хвороба
Курс
Факультет Медичний № 1

Методичні рекомендації складено відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм підготовки спеціалістів, що затверджені Наказом МОН України від 16.05.2003 р. № 239 та експериментально-учбового плану, що розроблений на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) та затвердженої Наказом МОЗ України від 31.01.2005 р. № 52.

Вінниця

1. Актуальність теми: Лімфопроліферативні захворювання, зокрема множинна мієлома та лімфоми, нерідко зустрічаються в популяції. Захворюваність на множинну мієлому складає 2-4 випадки на 100000 населення, найбільша частота захворювання припадає на вік 45-65 років. Однаково хворіють чоловіки та жінки. Тривалість життя складає близько 2-4 роки, рідше 6-8 років. ЛГМ вражає різні етнічні та вікові групи. Пік захворюваності припадає на 15-40 років, поширеність захворювання 6,3 випадки на 100 000 населення. Протягом останніх років захворюваність на неходжкінські злоякісні лімфоми неухильно зростає. Так у США за останні роки захворюваність на НЗЛ зросла з 8,5 до 15,1 випадків на 100 000 населення. Середній вік хворих на неходжкінську лімфому становить 53-57 років. Захворюваність серед чоловіків у 1,2-2,2 раза вище ніж серед жінок.

 

2. Конкретні цілі заняття:

Знати:

- питання етіології та патогенезу парапротеїнемічних гемобластозів (мієломної хвороби, макроглобулінемії Вальденстрема); лімфоми Ходжкіна та неходжкінських злоякісних лімфом;

- варіанти клінічного перебігу мієломної хвороби, лімфоми Ходжкіна та неходжкінських злоякісних лімфом;

- основні клінічні синдроми, стадії, морфологічну картину, біохімічні синдроми, ускладнення;

- особливості діагностики, диференційної діагностики, діагностичні можливості додаткових методів дослідження, прогноз при парапротеїнемічних гемобластозах, лімфомі Ходжкіна та неходжкінських злоякісних лімфомах;

- принципи лікування, клінічну фармакологію препаратів, що використовуються для лікування мієломної хвороби, лімфоми Ходжкіна та неходжкінських злоякісних лімфом;

принципи профілактики, МСЕ, диспансеризації хворих.

Вміти:

- провести фізичне обстеження хворого на мієломну хворобу;

- скласти план обстеження хворого, у якого за даними анамнезу, скарг та даних фізичного обстеження є підозра на лімфому або мієломну хворобу ;

- правильно трактувати зміни у периферичній крові, аналізі сечі, при рентгенологічному дослідженні у хворих;

- на основі знань основних діагностичних критеріїв обгрунтувати та сформулювати попередній діагноз, провести диференційну діагностику, сформулювати заключний діагноз;

- призначити лікування хворим на мієлому в залежності від стадії захворювання, важкості перебігу, наявності ускладнень, супутньої патології;

- визначити тактику лікаря на різних етапах амбулаторного спостереження за хворими на мієломну хворобу; вирішити питання працездатності хворого.

 

Базовий рівень підготовки

№п/п Назви попередніх дисциплін Отримані навики
1. Нормальна анатомія Знати анатомічну будову та топографію органів лімфопоезу (лімфатичних вузлів, мигдаликів, селезінки, лімфопоетичної тканини, асоційованої зі слизовими оболонками).
2. Гістологія Знати основні відомості про гістологічну структуру лімфатичних вузлів, мигдаликів, селезінки, лімфопоетичної тканини, асоційованої зі слизовими оболонками.
3. Нормальна фізіологія Знати основні функції лімфоцитів, плазмоцитів; основні етапи лімфопоезу.
4. Патологічна фізіологія Мати уяву про порушення функціонування імунної системи, що проявляється зниженням протиінфекціійного та протипухлинного захисту, розвитком аутоагресії. Розуміти патофізіологічну суть розвитку основних синдромів при множинній мієломі та лімфомах.
5. Фармакологія Знати механізм дії, покази та протипокази основних лікарських засобів, які застосовуються в лікуванні лімфом та мієломної хвороби.
6. Пропедевтична терапія Демонструвати навички та вміння з обстеження пацієнтів з мієломною хворобою та лімфомами (збір скарг, анамнезу захворювання та життя, об’єктивне обстеження; вміти аналізувати дані додаткових методів обстеження)

3.2.Теоретичні питання до заняття:

1. Що таке мієломна хвороба?

2. Що таке неходжкінські злоякісні лімфоми?

3. Що таке лімфома Ходжкіна?

4. Чим представлений морфологічний субстрат при мієломній хворобі, лімфомі Ходжкіна та лімфогранулематозі?

5. Які клінічні синдроми характерні для активної мієломи?

6. Які клінічні синдроми характерні для лімфом?

7. Які діагностичні критерії мієломної хвороби?

8. Які методи діагностики необхідні для верифікації неходжкінських лімфом та лімфоми Ходжкіна?

9. Які діагностичні меоди необхідні для оцінки ступеню поширеності лімфом?

10. Які зміни в загальному аналізі крові можуть виявлятись при мієломній хворобі?

11.Які зміни в загальному аналізі крові спостерігаються при неходжкінських лімфомах до моменту лейкемізації та після?

12. Які зміни в загальному аналізі крові спостерігаються при лімфомі Ходжкіна до моменту лейкемізації та після?

13. Чим проявляється компресійний синдром при лімфомах?

14. Які підходи до лікування мієломної хвороби?

15.Як здійснюється корекція анемії при множинній мієломі?

16. Які препарати використовують для зменшення кісткової деструкції при мієломній хворобі?

17. Які методи лікування лімфоми Ходжкіна та неходжкінських лімфом?

18. Які фактори визначають лікувальну тактику при неходжкінських лімфомах та лімфомі Ходжкіна?

Організація змісту навчального матеріалу

Мієломна хвороба, або генералізована плазмоцитома, або хвороба Рустицького-Калера належить до групи парапротеїнемічних гемобластозів. До цієї групи також відносяться макроглобулінемія Вальденстрема та хвороби важких ланцюгів (Франкліна, Селігмана).

Мієломна хвороба – це злоякісне лімфопроліферативне захворювання, що характеризується моноклональною проліферацією та накопиченням плазмоцитів у кістковому мозку та надмірною секрецією моноклональних імуноглобулінів (парапротеїнів) чи вільних моноклональних легких ланцюгів.

Сучасні класифікації мієломної хвороби ґрунтуються на різних анатомічних, гістологічних, фізіологічних, біохімічних, клінічних особливостях захворювання та є наступними:

А. За розповсюдженістю:

· Солітарна (кісткова, позакісткова)

· Генералізована

Б. За наявністю парапротеїнів:

· Секретуюча

· Несекретуюча

В. За цитологічною картиною:

· Плазмобластна

· Плазмоклітинна

· Змішана

Г. За рентгенологічними ознаками:

· Рентгеннегативна

· Дифузно-остеопоротична

· Остеолітична

· Остеосклеротична

Д. За перебігом:

· Активна (симптоматична)

· Млява (тліюча)

Е.Стадії:

· Початкова

· Розгорнута

· Термінальна

Є.Ускладнення:

· Анемія

· Переломи кісток

· Мієломна нирка (нефропатія)

· Ниркова недостатність.

· Інфекційні ускладнення

· Геморагічні ускладнення

Крім того в залежності від класу патологічних імуноглобулінів секретуючих мієлом виділяють – G, А, D, Е, М – мієлому та хворобу легких ланцюгів (мієлому Бенс Джонса).

Стадії мієломної хвороби (Durie, Salmon, 1975):

І стадія: Нb > 100 г/л, Са сироватки – N, Відсутність остеолізу, IgG < 50 г/л, IgA < 30 г/л, низький рівень М-компонента, білок Бенс Джонса у сечі < 4 г/добу.

ІІ стадія: показники середні між І і ІІІ стадіями.

ІІІ стадія: Нb < 85 г/л, Са сироватки > 2,74 ммоль/л (12 мг/100 мл). Наявність вираженої остеодеструкції, IgG > 70 г/л, IgA > 50 г/л. Високий рівень М-компонента. Білок Бенс Джонса у сечі > 12 г/добу.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти