![]() |
Вимоги безпеки при проведенні лабораторних і практичних робіт 45
Методичні вказівки з лабораторних і практичних робіт до вивчення дисципліни
“Технологія конструкційних матеріалів. Обробка металів різанням”
Київ НТУУ “КПІ” 2009 Міністерство освіти і науки України Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
Методичні вказівки з лабораторних і практичних робіт до вивчення дисципліни
“Технологія конструкційних матеріалів. Обробка металів різанням”
Київ НТУУ “КПІ” 2009 Міністерство освіти і науки України Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
Методичні вказівки з лабораторних і практичних робіт до вивчення дисципліни
“Технологія конструкційних матеріалів. Обробка металів різанням”
Рекомендовано Методичною радою НТУУ «КПІ» Протокол № 10 від 18 . 06 . 2009 р.
Київ НТУУ “КПІ” 2009 Методичні вказівки з лабораторних і практичних робіт до вивчення дисципліни «Технологія конструкційних матеріалів, обробка металів різанням» для студентів усіх спеціальностей. Укл.: В.В. Джемелінський, Ю. В. Ключников, Ю. Г. Коваль, А. М. Лутай, О. Т. Сердітов, В. К. Мажурнет.- К., НТУУ-“КПІ”, 2009. 45 с.
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Методичні вказівки з лабораторних і практичних робіт до вивчення дисципліни “Технологія конструкційних матеріалів. Обробка металів різанням”
Укладачі: проф.. В.В. Джемелінський доц. В.К. Манжурнет доц. О.Т. Сердітов доц. Ю.В. Ключников доц. Ю.Г. Коваль ст. викл. А.М. Лутай
Відповідальний редактор Л.Ф. Головко
Рецензент: Малафеєв Ю.М.
Редактор:
Зміст
1. Лабораторна робота № 65. Визначення геометричних параметрів токарних різців 5
2. Практична робота № 66. Визначення характеристик шліфувального круга з електрокорунду й карборунду для різних умов шліфування 9
3. Практична робота № 67. Визначення вихідних даних для налагоджування універсальної ділильної головки на задані умови роботи 18 4. Практична робота № 68. Визначення вихідних даних для настроювання зубодовбального верстата на заданий режим роботи 22 5. Лабораторна робота № 72. Дослідження процесу обробки поверхонь обертання деталей на металорізальних верстатах 28 6. Лабораторна робота № 73.Дослідження процесу обробки плоских поверхонь деталей на металорізальних верстатах 35
Вимоги безпеки при проведенні лабораторних і практичних робіт 45
8. Література 45
Вступ В лабораторному практикумі з курсу “Технологія конструкційних матеріалів” враховано досвід викладання даної дисципліни на кафедрі Лазерної технології конструювання машин та матеріалознавства Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. До навчального посібника входять перероблені та доповнені методичні вказівки для проведення лабораторних робіт і практичних занять з усіх розділів курсу. Зміст кожної лабораторної та практичної роботи включає мету роботи, короткі теоретичні відомості для підготовки до її самостійного виконання, опис необхідного устаткування , інструментів і заготовок, методичні рекомендації щодо порядку виконання та розрахунків роботи, складання письмових звітів. З метою оволодіння знаннями та уміннями, а також набуття практичних навичок зміст кожної лабораторної роботи включає елементи наукових досліджень. Для перевірки готовності до виконання роботи у кожній лабораторній та практичній роботі наведені контрольні запитання. Перед початком кожної лабораторної роботи рекомендується проводити інструктаж з техніки безпеки. В оформленні методичних вказівок приймав участь магістр кафедри ЛТКМ Садовський Ю. О. Лабораторна робота № 65 Визначення геометричних параметрів токарних різців.
Мета роботи: вивчити елементи й геометричні параметри токарних різців; навчитися самостійно вимірювати кути заточення різця за допомогою настільного кутоміра. Устаткування, інструменти й матеріали Різці: токарний прохідний прямий, відігнутий й упорні; кутомір настільний з підкладками; макети різців з розніманням по головній січній площині;плакати. Порядок виконання роботи 1. Пояснення викладачем елементів і геометричних параметрів токарних різців. 2. Демонстрація навчальним майстром виміру кутів різця. 3. Самостійна робота студентів під керівництвом викладача й навчального майстра: а) вивчити елементи й геометричні параметри різців на збільшених моделях різців з перетинами й на робочих різцях; б) виміряти кути γ, α, α1, φ, φ1, λ різця й заповнити табл. 65.1 звіту (кожен студент виконує своє завдання з окремим різцем); в) розрахувати кути різця (β,δ і ε). г) заповнити таблицю 65.1. д) Зробити висновок Таблиця 65.1
Практична робота № 66 Визначення характеристики шліфувального круга з електрокорунда й карборунда для різних умов шліфування. Мета роботи: ознайомитися з різними видами шліфувальних кругів з електрокорунду й карборунду та їхнім маркуванням, з основними видами шліфування; навчитися, підбирати потрібний шліфувальний круг залежно від умов шліфування, проаналізувати вплив абразивного інструмента та режиму різання на шорсткість оброблюваної поверхні. Короткі теоретичні відомості Шліфувальні круги - розповсюджена група абразивних інструментів. Їх застосовують при роботі на шліфувальних і заточувальних верстатах. Шліфувальний круг складається із зерен, що шліфують, з'єднаних між собою зв’язкою. Зерна й зв'язка не заповнюють увесь об’єм шліфувального круга, частина його залишається вільним у вигляді пор (порожнеч). У процесі шліфування кожне зерно, що виступає на поверхні круга, своїми гострими ребрами зрізує стружку, що розміщується в порах, а потім викидається з них силою інерції. Шліфувальний круг - характеризується формою й розмірами, маркою абразивного матеріалу, зернистістю, матеріалом зв'язування, твердістю й структурою. Форми й розміри кругів стандартизовані. Кожна форма кругу має умовне позначення. Наприклад: ПП - плоскі прямі круги, Д - диски, ЧЦ - чашки циліндричні, ЧК - чашки конічні, Т - тарілки і т.д. Абразивні матеріали. Шліфувальні круги виготовляють переважно з електрокорунду, карборунду, синтетичних алмазів і кубічного нітриду бора. Електрокорунд містить до 99% Al2O3 Основні різновиди електрокорунду: - електрокорунд нормальний – Е (91-96% Al2O3), марки I6A - I2A; - електрокорунд білий - ЕБ (97- 99 % Al2O3), марки 25А - 22A; - монокорунд - М (97 - 98% Al2O3), марки 45А - 43А. Електрокорундовими кругами шліфують в’язкі матеріали. Карборунд (карбід кремнію) містить не менш 95% С. Застосовуються два різновиди карборунду: 1) карборунд чорний - КЧ (95% Si C), марки від 55С до 52С; 2) карборунд зелений - КЗ (97% Si C), марки від 64С до 62С. Карборундовими кругами шліфують тверді й крихкі матеріали. Алмазні круги з металевим або полімерним корпусом, на якому укріплено алмазоносний шар завтовшки 0.5-3 мм. Такі круги випускають з 25-, 50-, 100-, 150% - концентрацією алмазного порошку. Стопроцентною концентрацією вважають вміст – 0.878 мг/мм3 алмазоносного шару. Зернистість - це номер абразивних зерен кругу, що характеризує їхній розмір. За зернистістю абразивні матеріали поділяють на три групи: шліфувальні зерна (зернистість від N 200 до N 16); шліфувальні порошки (від N 12 до N 3); та мікропорошки ( від М 40 до М 5). Відповідно до стандартних номерів зернистості лінійні розміри основної фракції зерен подані в табл. 6.1 Табл. 6.1 – Зернистість абразивних матеріалів.
Параметр шорсткості Ra, мкм, орієнтовно пов’язаний з середнім розміром абразивних зерен da, мкм залежністю Ra = Ca da0,5, де Ca = 1,5…1,8 –– стала, яка залежить від властивостей матеріалу заготовки та абразивного круга. Вміст у шліфувальному кругу основної фракції зерен позначається В, П, Н и т.п. Зв'язка - матеріал, що скріплює окремі абразивні зерна круга. Найпоширеніші зв'язки: - керамічна – К (вогнетривка глина, польовий шпат, кварц, крейда, рідке скло), марки від К0 до К8; - вулканітова - В (70% каучуку й 30% сірки), марки В, BI, В2, ВЗ; - бакелітова - Б (штучна смола), марки Б, Б1, Б2, Б3, Б4. Твердість шліфувального круга - це опір зв'язки вириванню абразивних зерен зовнішніми силами. Чим міцніше тримаються зерна, тим твердіший інструмент. Ступені твердості абразивного круга. 1. М'які MI, M2, МЗ. 5. Тверді T1, Т2. 2. Средньом,які СМ1, СМ2. 6. Досить тверді BT1, BT2. 3. Середні C1, C2.7. 7. Надзвичайно тверді ЧТ1, ЧТ2. 4. Средньотверді СТ1, СТ2, СТЗ. При виборі шліфувального круга необхідно враховувати, що чим твердіший матеріал, що шліфується, тим швидше притупляються абразивні зерна а, отже, тим м'якше повинен бути шліфувальний круг. Структура - співвідношення у відсотках в одиниці об'єму зерен, зв'язки і пор. Існує 13 номерів структур: 1) щільні - № 0 - № 3; 2) средньощільні - № 4 - № 6; 3) відкриті - № 7 - № 12. Приклад маркування абразивного шліфувального кругу за ДСТ 2424-75 ПП500х50х305 24А 10-П С2 7К5 35 м/с 1 клА. Це плоский прямий круг (ПП) із зовнішнім діаметром 500 мм. шириною 50 мм і діаметром отвору в кругу 305 мм. Виготовлений з електрокорунду білого марки 24А, зернистістю 10-П (П-вміст основної фракції зерен), ступінь твердості - С2, номер структури - 7, керамічна зв'язка марки К5, робоча швидкість 35 м/с. 1 класу неврівноваженості (дисбалансу), клас точності А. Устаткування, інструменти й матеріали: - набори шліфувальних кругів; - різні типи шліфувальних верстатів, настроєних на відповідну показову обробку; - плакати - характеристики шліфувальних кругів, гідрокінематичні схеми кругло -, плоско-, внутрішньо - і бесцентрово-шлифовального верстатів. Порядок виконання роботи Пояснення викладачем принципу роботи різних типів шліфувальних верстатів. Ознайомлення з різними видами шліфувальних кругів з електрокорунду й карборунду. Розбір прикладів маркування шліфувальних кіл. Самостійна робота: підібрати потрібну марку шліфувального круга по довідкових таблицях (табл. 6.3; 6.4) залежно від заданих умов обробки (завдання для студентів наведені в табл. 6.5) та елементи режиму різання (табл.6.2). Характеристики абразивного інструмента вибирають залежно від виду операції (рис. 66.1 – 66.9), фізико-механічних властивостей оброблюваного матеріалу, заданих точності та шорсткості обробленої поверхні, (табл.. 6.1 – 6.4) потужності верстата та інш. При шліфуванні швидкість різання обмежується міцністю шліфувального круга. Залежно від виду зв’язки шліфувального круга його профілю і швидкостей подачі максимально допустима швидкість різання знаходиться в межах від 20 до 50 м/с. Для вибору швидкості поздовжньої подачі та глибини різання при плоскому шліфуванні доцільно використовувати табл. 6.2 Таблиця 6.2. Елементи режиму різання при плоскому шліфуванні.
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]()
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]()
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]()
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]()
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Позначення 1. Шліфувальний круг 2. Оброблювана заготовка 3. Стіл верстата 4. Центр задньої бабки 5. Підтримуюча пластина 6. Самоцентрівний патрон. 7. Ведучий круг. Таблиця 6.3. Вибір характеристики шліфувального круга (робоча швидкість шліфування до 35 м/с)
Таблиця 6.4. Вибір характеристики шліфувального круга (робоча швидкість шліфування до 35 м/с)
Таблиця 6.5. Варіанти завдань .
Контрольні запитання. 1. Що таке процес шліфування? 2. Які абразивні матеріали використовують для виготовлення шліфувальних кругів? 3. Які форми шліфувальних кругів Вам відомі? 4. Зернистість шліфувального круга. Як вона позначається? 5. Які основні зв’язки використовуються в шліфувальних кругах? 6. Яку властивість абразивного круга відтворює його твердість? 7. Які параметри визначають режими різання при шліфуванні? 8. Які рухи здійснюються при різних схемах шліфування?
Практична робота № 67 Способи ділення. Універсальну ділильну головку можна використати для безпосереднього, простого та диференційного ділення. 1. Безпосереднє ділення використовується при діленні кола на невелике число частин - 3, 4, 5, 6 і т.д. Кут повороту шпинделя головки, α визначається:
де Z - задане число частин. При безпосередньому діленні черв'як 2 виводиться із зачеплення поворотом рукоятки 4. Оброблювану деталь після кожного ділення й проходу фрези повертають обертанням рукоятки безпосередньо деталі або патрона, у якому вона закріплена. Кут відраховується по шкалі диска 12. Під час фрезерування шпиндель гальмують рукояткою 5. 2. Просте ділення здійснюють обертанням рукоятки 9 для повороту шпинделя 1. Для повного оберту шпинделя необхідно зробити сорок обертів рукоятки 9 (черв'як однозахідний, а черв'ячне колесо має сорок зубців). Число 40 називають характеристикою головки. Відраховують поворот рукоятки щодо ділильного диска 8, на торцях якого є отвори, розташовані рівномірно на концентричних колах. Число отворів на одній стороні диска: 49, 47, 43, 41, 39, 37, 33, а на іншій стороні - 31, 30, 29, 23, 21, 19, 17, 15. Кількість обертів рукоятки, необхідне для повороту заготовки на 1/z частину розраховується:
де N - характеристика ділильної головки, N =40. При простому діленні черв'як перебуває в зачепленні із черв'ячною шестернею, а ділильний диск зафіксований стопором 7. 3. Диференціальне ділення застосовується у тих випадках коли неможливо скористатися методом простого ділення через відсутність необхідного числа отворів на ділильному диску. При диференціальному діленні ділильний диск 8 звільняють від стопора 7 і шпиндель головки з'єднують із ділильним диском змінними зубчастими колесами 6. Потрібний поворот заготовки здійснюється як результат двох рухів: - обертання рукоятки 9 відносно ділильного диска; - додаткове обертання самого ділильного диска. Для виконання першого повороту, замість заданого числа ділення Z не – здійсненного простим діленням, приймається наближене число ділення X, близьке до Z і здійснене простим діленням. Другий рух компенсується поворотом самого ділильного диска і виправляє допущену похибку (X замість Z). Передатне відношення змінних зубчастих коліс обчислюється за формулою:
де X - наближене число частин може бути більше або меншим ніж Z, тому передаточне відношення і може бути додатнім або від’ємним. Якщо значення і додатне, то напрямок обертання ділильного диска збігається з обертанням рукоятки , при від’ємному значені і диск обертається назустріч рукоятці. У комплект УДГ входять змінні зубчасті колеса (11 шт.) з числом зубців: 25, 30, 35, 40, 50, 55, 60, 70, 80, 90, 100. Z - Число необхідних частин на деталі. Число обертів рукоятки 9 визначається за формулою:
Приклади ділення 1. Безпосереднє ділення. Необхідно профрезерувати три рівномірно розташованих канавки на циліндричній поверхні заготовки. За формулою (1): 1200 - кут повороту шпинделя ділильної головки, що відлічується на лімбі диска безпосереднього ділення 12. 2. Просте ділення. Визначити число обертів рукоятки 9 при фрезеруванні зубчастого колеса з 68 зубцями. За формулою (2): Для повороту рукоятки 9 на 3. Диференціальне ділення. Визначити число обертів рукоятки ділильної головки й передатне відношення змінних зубчастих коліс при фрезеруванні зубчастого колеса із числом зубців 127. Приймаємо Х = 33∙4 =132, тому що є ділильний круг із числом отворів 33. По формулі (67.3):
Установлюємо на шпиндельному валику зубчасте колесо з 50-ма зубцями, а на валику привода ділильного кола колесо з 33-ма зубцями. Між цими зубчастими колесами повинно 6ути установлено одне паразитне колесо згідно табл. 67.1
Таблиця 67.1
Число обертів рукоятки головки визначають за формулою: При кожному повороті рукоятки пропускається 10 проміжків між отворами диска 33. Порядок виконання роботи 1. Пояснення викладачем принципу пристрою й роботи ділильної головки. Розбір прикладів різних способів розподілу й демонстрація настроювання ділильної головки на безпосередній, простий і диференціальний розподіли. 2. Самостійна робота студентів під керівництвом викладача й навчального майстра згідно заданого варіанта (табл..67.2) а) виконання за завданням розрахунків, пов'язаних з настроюваннями ділильної головки; Таблиця 67.2. Варіанти завдань.
Контрольні запитання. 1. Яке призначення універсальної ділильної головки? 2. Які способи ділення використовують за допомогою універсальної ділильної головки? 3. Коли використовують методи безпосереднього та простого ділення? 4. В яких випадках використовують метод диференційного ділення? 5. Для яких цілей використовують комплект змінних зубчастих коліс?
Практична робота № 68 Визначення вихідних даних для настроювання зубодовбального верстата на заданий режим роботи.
Мета роботи - вивчити призначення й будову зубодовбального верстата; навчитися самостійно здійснювати розрахунки вихідних даних для настроювання верстата на нарізування циліндричного зубчастого колеса із заданими числом зубців і модулем. Таблиця 68.1
|