ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


КАФЕДРА “МАШИНОЗНАВСТВА, ОСНОВ ВИРОБНИЦТВА

ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Навчально-методичний посібник

для самостійної роботи студентів

 

Рекомендовано до друку Вченою Радою

Вінницького державного педагогічного університету

імені Михайла Коцюбинського

(протокол №____ від ____ січня 2010)

 

 

Вінниця - 2010

УДК 331.45 (075)

Погонець О.О. Безпека життєдіяльності. Навчально-методичний посібник.− Вінниця, ВДПУ, 2010. −180 с.

Рецензенти:

− Петрук Василь Григорович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедрою екології і екологічної безпеки Вінницького національного технічного університету;

− Атаманюк Василь Васильович, кандидат фізико-матемачних наук, доцент кафедри машинознавства, основ виробництва та безпеки життєдіяльності Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

 

В навчально-методичному посібнику розглянуто основні теми навчальної програми нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності».

Приведено опис лабораторних робіт, теоретичні відомості з тем, опис приладів, схем, установок, методику проведення робіт, розрахункові формули, контрольні питання, додатки, список рекомендованої літератури.

Для студентів всіх спеціальностей вищих навчальних педагогічних закладів освіти.

 

Відтворення усього посібника або будь-якої його частини, використання в будь-якій розмножувальній системі або передання в будь-якій формі і будь-якими методами (електронними, механічними, фотокопіювальними та ін.) без попередньої письмової згоди автора заборонено. Будь-яка спроба порушення авторських прав будуть переслідуватись згідно чинного законодавства.


Передмова

Безпека життєдіяльності – це нормативна інтегрована дисципліна гумонітарно-технічного спрямування, метою якої є забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про виникнення небезпек, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людини та сформувати необхідні вміння, навики для їх запобігання і ліквідації та створення здорових і безпечних умов життя і діяльності.

Посібник включає методичні рекомендації до вивчення тем, можливі варіанти проведення лабораторних занять, які вибираються викладачем залежно до напрямку підготовки потоків і груп.

В додатках до лабораторних робіт містяться витяги із законодавчих та нормативних документів, а також інформаційно-довідниковий матеріал, необхідний для виконання робіт.

Даний посібник допоможе студентам у підготовці та виконання лабораторних занять, які проводяться за принципом самостійного опрацювання кожної теми, виробити навики самостійного прийняття рішень у кожній конкретній ситуації та закріпити матеріал, отриманий з лекційного курсу. Така структура занять сприяє поліпшенню підготовки студентів з безпеки життєдіяльності.

Вимоги безпеки при виконанні лабораторних робіт

Правила безпеки праці розроблені для студентів, що виконують нижчеописані лабораторні роботи, і встановлюють основні вимоги безпеки при роботі з приладами, обладнанням, установками і схемами.

Загальні вимоги безпеки

Студенти допускаються до виконання лабораторних робіт після проходження первинного інструктажу з охорони праці на робочих місцях в лабораторії. Запис про проведення інструктажу проводиться в журналі реєстрації первинного інструктажу з підписами особи, що проводила інструктаж, і особи, що одержала інструктаж.

До виконання лабораторної роботи студенти можуть приступити лише після вивчення матеріалу, що описаний в посібнику до даної роботи, ознайомлення з будовою і принципом роботи приладів, обладнання, схем і після контролю знань на право виконання роботи.

В лабораторії повинна бути аптечка для надання першої медичної допомоги. При нещасних випадках студенти повинні вміти надати потерпілому першу медичну допомогу.

Студенти несуть відповідальність за порушення правил з охорони праці в лабораторії.

Вимоги безпеки перед початком роботи

Перед початком роботи необхідно перевірити:

1.Наявність на робочих місцях необхідних матеріалів, приладів, обладнання та їх чистоту;

2.Справність ізоляції струмоведучих проводів на обладнанні і приладах, заземлення, занулення приладів і обладнання;

3.Наявність і справність засобів захисту і пожежогасіння;

4.Чи вільний доступ до загального електричного щитка і вимикачів електричних приладів (обладнання) на робочих місцях.

Вимоги безпеки під час роботи

1.На занятті виконувати лише ту роботу, що передбачена навчальною програмою.

2.Працювати лише із справними приладами, обладнанням, схемами.

3.При виникненні будь-якої несправності в роботі приладів, обладнання, схем необхідно їх вимкнути.

4.При користуванні ртутним термометром або приладами, в яких вмонтовані ртутні термометри, бути надзвичайно обережним.

5.Досліджувати загазованість і запиленість повітря необхідно лише при повній герметичності газової і пилевої камер.

6. Подавати напругу лише на заземлене або занулене електрообладнання, прилади.

7.Слідкувати за тим, щоб провідники, по яких протікає електричний струм, не торкалися мокрих чи гарячих предметів.

8.Забороняється торкатися струмоведучих і з’єднувальних частин (клем), щоб не було ураження електричним струмом.

9.Процес гасіння пожежі можна досліджувати лише на відкритій площадці поза лабораторією в спеціально виготовленій металевій камері.

Вимоги безпеки після закінчення роботи

1.Вимкнути електричне живлення приладів, обладнання на робочих місцях.

2.Навести порядок на робочих місцях.

3.Здати викладачеві, лаборанту прилади, обладнання, методичний посібник і іншу літературу.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

1.При попаданні напруги на корпус електричних приладів, обладнання негайно відімкнути їх, попередньо вимкнувши електромережу (розподільний щит). Повідомити про це викладача.

2.При розбитті ртутного термометра негайно повідомити викладача.

3.При відмові робочого вогнегасника при гасінні джерела пожежі негайно погасити вогонь, закривши герметично кришку металевої камери.

4.При нещасному випадку надати долікарську допомогу потерпілому.


 

Лабораторна робота №1

Тема: Дослідження і оцінка метеорологічних умов в навколишньому середовищі.

Мета роботи: вивчити зовнішню будову метеорологічних приладів, набути навичок роботи з ними, засвоїти методики дослідження метеорологічних параметрів, визначити основні параметри і оцінити їх метеорологічну ситуацію.

 

 

План самостійної підготовки до вивчення і виконання роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал теми.

2. Вивчити будову і принцип роботи приладів, які використовуються в даній роботі.

3. Засвоїти методики проведення експериментів.

4. Дати відповіді на питання для контролю та самоконтролю.

 

Теоретичні відомості

 

Метеорологія – це наука про атмосферу Землі. Атмосферою називається газова оболонка Землі, яка зв’язана із Землею силою тяжіння і яка бере участь в її добовому і річному обертанні. Атмосфера складається із суміші газів, які називаються повітрям. Повітря без водяної пари називається сухим. Сухе повітря біля земної поверхні складається з азоту N2 (78% по об’єму) і кисню О2 (21% по об’єму). Майже 1% приходиться на аргон (Ar); усього 0,033% на вуглекислий газ (СО2). Такі гази як криптон (Kr), ксенон (Хе), неон (Ne), водень (Н2), озон (О3), радон (Ra), метан (СН4), аміак (NH3) та інші складають тисячні, мільйонні долі відсотка. Загальна маса атмосфери становить приблизно 5×1015 тон. Це майже в 1 мільйон разів менше ніж маса земної кулі. За густиною і характерного руху повітря, за температурним режимом і іншим властивостям атмосфера ділиться на ряд концентрованих шарів: тропосферу, стратосферу, мезосферу, термосферу (в неї входять іоно- і екзосфери).

Нижня частина атмосфери, до висоти 10…15 км, в якій знаходиться 4/5 всієї маси атмосферного повітря, називається тропосферою. Для неї характерно падіння температури з висотою в середньому на 0,60 °С/100м. В тропосфері міститься майже вся водяна пара атмосфери, утворюються хмари, випадають опади; безперервно здійснюється горизонтальний рук повітря – вітер, який має турбулентний характер, що приводить в свою чергу до перемішування повітря у вертикальному напрямі. Разом із повітрям поширюється волога, тепло тощо. Таким чином, в атмосфері проходять різноманітні фізичні процеси, які безперервно змінюють її стан.

Стан атмосфери біля земної поверхні (в даному місці в даний час), а також в більш високих шарах називається погодою. Такі характеристики погоди, як температура повітря, атмосферний тиск, вологість повітря, вітер, хмарність, видимість, кількість і вид опадів, тумани, завірюхи, грози і дощі тощо, носять назву метеорологічних величин.

Температура повітря

Практично єдиним джерелом тепла для Землі і її атмосфери є енергія Сонця. Енергія Сонця перетворюється в тепло частково в самій атмосфері, а в основному на земній поверхні. Вона йде тут на нагрівання верхніх шарів ґрунту, води, а від ґрунту або води надходять все нові маси повітря, які нагріваються і піднімаються. Так тепло швидко передається від ґрунту до повітря, від одних його шарів до інших. Те ж саме проходить і при охолодженні. У тропосфері виникають конвекційні струми повітря, які мають турбулентний характер (хаотичне перемішування повітря).

В процесі великомасштабних повітряних течій на Землі повітря тропосфери розділяється на окремі повітряні маси, які переміщуються з одних областей Землі в інші. Повітряні маси за своїми температурами, вологості, вмісту пилу тощо носять на собі відбиток тієї області Землі, де повітряна маса сформувалась. Далі, переміщаючись в інші області Землі, повітряні маси переносять в ці області і свій режим погоди. Звичайно, властивості повітряних мас, перш за все температура, безперервно змінюються при їх переміщенні з одних районів в інші. Температура повітря в кожній точці атмосфери теж безперервно змінюється; в різних місцях Землі в один і той же час вона також різна. Дані про температуру повітря, одержані на метеорологічних станціях, обробляються і на їх основі виводяться наступні показники:

1. Середньодобова температура.

2. Середньодобова температура за місяцями.

3. Середня температура кожного місяця.

4. Середня багаторічна температура місяця (не менше ніж протягом 35 років).

5. Середньорічна температура кожного року.

6. Абсолютні мінімуми і максимуми температур на будь-який строк спостережень – добу, місяць, рік, на протязі декількох років.

В системі СІ температура виражається в градусах шкали Цельсія (°С) і позначається буквою t. Широко поширені (особливої в теорії) абсолютна шкала температури – шкала Кельвіна. Температура за цією шкалою позначається буквою Т, одиниця її вимірювання Кельвін (К).

Для вимірювання температури повітря в строки спостережень використовуються термометри (ртутні, спиртові); в експедиційних умовах – аспіраційний психрометр Асмана (і для визначення вологості повітря). Крім строкових термометрів, використовуються екстремальні термометри – максимальний (ртутний) і мінімальний (спиртовий), які показують найвищу і найнижчу температуру за проміжок часу між двома строками спостережень. Для безперервної реєстрації змін температури використовуються прилади-самописці – термографи.

Температура повітря вимірюється в метеорологічних будках, причому резервуари термометрів (строкових, екстремальних) розміщують на висоті 2 м від поверхні ґрунту. Будка виконується з дерева і зафарбовується в білий колір для того, щоб вона максимально відбивала сонячні промені і якнайменше нагрівалась. Стінки будки роблять у вигляді жалюзі: вони складаються з окремих планок, розміщених таким чином, щоб промені сонця не попадали углиб будки, але повітря могло би в ній вільно циркулювати. Таким чином, будка захищає термометр від прямої сонячної радіації, випромінювання від земної поверхні і навколишніх предметів (будинків, дерев тощо). Тільки в такому виконанні будки проходить вирівнювання температури по термометру з температурою навколишнього повітря.

Атмосферний тиск

Усякий газ, а повітря – це суміш газів, діє на обмежуючі стінки з певною силою тиску, яка направлена перпендикулярно до стінки. Числове значення цієї сили тиску, віднесене до одиниці площі поверхні, і називають тиском.

Якщо уявно виділити який-небудь об’єм усередині атмосфери, то повітря в цьому об’ємі зазнає тиск ззовні на уявні стінки, які обмежують даний об’єм, із сторони навколишнього повітря. Зі своєї сторони повітря всередині об’єму чинить такий же тиск на навколишнє повітря. Виділений об’єм може бути як завгодно малим і навіть може зводитися до точки. Отже, в кожній точці атмосфери є певний тиск, який чинить атмосфера на всі предмети, які знаходяться в ній, і на земну поверхню.

Тиск змінюється із зміною температури і обумовлений рухом молекул повітря і його власної ваги – тяжінням до Землі. У стані спокою повітря величина тиску на одиницю площі відповідає масі повітряного стовпа, який знаходиться над нею. Зменшення маси повітря в цьому стовпі приводить до падіння тиску, а збільшення – до його зростання. Чим вище над земною поверхнею дана точка, тим менший стовп повітря, який знаходиться над нею, а, отже, і атмосферний тиск.

У зв’язку з тим, що сила тяжіння змінюється із широтою, а величина повітряного стовпа залежить від висоти над рівнем моря і від температури, то за нормальний прийнятий атмосферний тиск над рівнем моря на широті 45° при температурі повітря 0°С. В цьому випадку вага повітря врівноважується ртутним стовпом висотою 760 мм. Із збільшенням висоти атмосферний тиск зменшується.

Одиницею вимірювання тиску в системі СІ являється Паскаль (Па), гектопаскаль (гПа):

1 Па = 1 Н/м2

1 гПа = 102 Па

Інколи використовується і позасистемна одиниця – міліметр ртутного стовпа (мм.рт.ст). 1 мм.рт.ст = 133,3 Па.

Основним приладом для вимірювання атмосферного тиску являється ртутний барометр. В цьому приладі, відомому з курсу фізики, атмосферний тиск врівноважується висотою стовпа ртуті; за зміною висоти ртутного стовпа можна судити про зміну атмосферного тиску. Широко використовуються барометри-анероїди, барографи, метеографи, принцип роботи яких заснований на деформації пружної металевої коробки, із якої викачане повітря, при зміні зовнішнього тиску на неї. Прилади цього типу градуюють за показами ртутного барометра.

На метеорологічних станціях прилади для вимірювання атмосферного тиску встановлюють всередині приміщення (різниця між атмосферним тиском в приміщенні і під відкритим небом на тому ж рівні досить незначна).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти