ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


II Засвоїти методики проведення експериментів, виміряти і знайти параметри метеорологічних умов

Температура повітря.Термометри підвісити в різних місцях приміщення на 8-10 хвилин на висоті приблизно 1,5 м від підлоги. Зняті показники записати в табл.6.1. Використовуючи термограф, визначити температуру повітря. Для цього термограф поставити таким чином, щоб прямі сонячні промені не попадати на нього. Легким натиском на кнопку відмітчика часу (17) зробити відмітку часу. Завести годинниковий механізм обертанням ключа (10) в напрямку, вказаному на барабані. Діаграмна стрічка, яка закріплена на барабані, розділена по вертикалі горизонтальними паралельними лініями з ціною поділки 1°С, а по горизонталі – вертикальними дугоподібними лініями з ціною поділки, яка відповідає 15 хв часу обертання барабана. Через 12-15 хвилин зробити розшифровку одержаних значень і записати їх в табл.6.1.

Відносна вологість повітря.Використовуючи гігрометр і баротермогігрометр, безпосередньо по шкалі приладів значити відносну вологість повітря (%) і дані записати в табл.6.1.

Користуючись гігрографом, визначити відносну вологість повітря. Гігрограф поставити так, щоб прямі сонячні промені не попадали на нього. За допомогою установочного гвинта зробити установку пера стрілки на необхідну поділку діаграмної стрічки, ключем (2) завести годинниковий механізм. При збільшенні відносної вологості повітря пучок волосся подовжується і стрілка з пером переміщується вверх, а при зменшенні – опускається вниз. Зняти покази вологості повітря з діаграмної стрічки і значення записати в табл.6.1.

Використовуючи аспіраційний психрометр, визначити температури за обома термометрами. Для цього зняти патрубок з правого термометра (4). Резервуар термометра обернути батистом в один шар так, щоб краї батисту трохи заходили один на другий. Зав'язати батист ниткою. Відрізати залишки батисту і нитки, поставити патрубок на місце. Підвісити психрометр так, щоб резервуари термометрів знаходились на висоті 1,5 м від підлоги. Потім намочити батист на резервуарі термометра (4) дистильованою водою з піпетки за 4 хв до початку спостережень. Завести вентилятор ключем. Через 4 хв, після пуску вентилятора зробити відлік температур за термометрами (4, 6), значення їх записати в табл.6.1.

Знаючи покази обох термометрів, за психрометричною таблицею (табл.1,л. р. №1 додаток) і за психрометричним графіком (рис.1, л. р. №1 додаток) знайти відносну вологість повітря. За вертикальними лініями графіка відмітити покази сухого термометра, за похиленими – покази змоченого термометра. На перетині цих ліній знайти відносну вологість повітря. Одержані результати записати в табл.6.1.

Атмосферний тиск.За барометром-анероїдом і баротермогігрометром по показуючій стрілці зняти покази тиску в Па, мм. рт. ст. і записати їх в табл.6.1. Використовуючи барограф визначити атмосферний тиск. Для цього прилад встановити так, щоб сонячні промені не попадали на нього. Завести годинниковий механізм задопомогою ключа (7) в напрямку, вказаному по барабані (1). Діаграмна стрічка, яка накладається на барабан розділена по вертикалі горизонтальними паралельними лініями за ціною поділки, яка відповідає 1 гПа тиску, а по горизонталі - вертикальними дугоподібними лініями з ціною поділки, яка відповідає 15 хв, часу обертання барабана для добових і 2 год. – для тижневих приладів. Одержане значення тиску записати в табл.6.1.

Швидкість руху повітря.При включених анемометрах (АСО-3, МС-13) зняти початкові покази по трьох шкалах: одиниць, сотень і тисяч. Встановити анемометри в місці виміру швидкості руху повітря. Через 10-15 сек. одночасно включити анемометри і секундомір. Анемометри тримати в повітряному потоці 1-2 хв. Потім одночасно виключити анемометри і секундомір, записати покази лічильника по шкалах. Знайти число поділок, яке відповідає 1 сек. За графіками (рис.2, рис.3, л. р. № 1, додаток) знайти значення швидкості руху повітря (м/с) і записати в табл.6.1.

Із таблиці результатів досліджень метеорологічних умов визначити показники параметрів за самими точними приладами, записати їх як прийняті значення для даної категорії роботи і періоду року за ГОСТ 12.1.005-88 (табл.1, додаток) і зробити відповідний висновок.

Категорія роботи — ……………………………………….
Період року — ……………………………………….
Прийняті значення:
температури повітря, °С: ……………………………………….
швидкості руху повітря, м/с: ……………………………………….
відносної вологості повітря, %: ……………………………………….
Оптимальні значення за ГОСТ 12.1.005-88
температури повітря, °С: ……………………………………….
швидкості руху повітря, м/с: ……………………………………….
відносної вологості повітря, %: ……………………………………….
Допустимі значення за ГОСТ 12.1.005-88
температури повітря, °С: ……………………………………….
швидкості руху повітря, м/с: ……………………………………….
відносної вологості повітря, %: ……………………………………….

Висновок:______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


Таблиця 6.1 Результати досліджень мікрокліматичних умов Покази анемометрів АСО-3, МС-13 Швидкість руху повітря, м/с        
Число поділок за 1 с, ∆А/τ        
Час досліду, τ,с        
В кінці подфлок шкали, А2        
На початку поділок шкали, А1        
Покази баротермогігрометра Атмосферний тиск гПа        
мм.рт.ст        
Відносна вологість, %        
Температура, оС        
Покази психрометра Відносна вологість за графіком, %        
Відносна вологість за таблицею, %        
Температура по змоченому термометру, оС        
Температура по сухому термометру, оС        
Покази барографа, гПа        
Покази барометра гПа        
мм.рт.ст        
Покази гігрографа, %        
Покази гігрометра, %        
Покази термографа, оС        
Покази термометрів Спиртового, оС        
Ртутного, оС        
№ п/п середнє значення
                   

Питання для контролю та самоконтролю

1. Дати визначення мікроклімату виробничих приміщень.

2. Пояснити як параметри мікроклімату впливають на організм людини і її працездатність?

3. Пояснити причини перегріву і переохолодження організму.

4. Що таке терморегуляція організму людини і як вона здійснюється в процесі її трудової діяльності?

5. Пояснити поняття вологість повітря і дати визначення абсолютної, максимальної і відносної вологості повітря.

6. Пояснити поняття “атмосферний тиск” і “нормальний атмосферний тиск”.

7. Від чого залежить нормування параметрів мікроклімату в приміщенні?

8. Які види категорій робіт Ви знаєте? Пояснити їх.

9. Дати визначення теплого і холодного періодів року.

10. Дати визначення оптимальних і допустимих параметрів мікроклімату.

11. Якими профілактичними міроприємствами регулюють і підтримують необхідні параметри мікроклімату в приміщеннях?


ДОДАТОК

До лабораторної роботи № 6

Таблиця 1 Нормові параметри мікроклімату в робочій зоні (ГОСТ 12.1.005-88) Швидкість руху, м/с допустима на робочих місцях постійних і непостійних не більше 0,1 не більше 0,2 не більше 0,3 не більше 0,4 не більше 0,5 0,1-0,2 0.1-0.3 0,2-0,4 0,2-0,5 0,2-0,6
опти-маль-на, не біль-ше 0,1 0,1 0,2 0,2 0,3 0,1 0,2 0,3 0,3 0,5
Відносна вологість, % допустима на робочих місцях по-стійних і не-постійних, не більше 55 (при 25оС) 60 (при 27оС) 65 (при 26оС) 70 (при 25оС) 75 (при 24оС)
опти-маль-на 40-60 40-60 40-60 40-60 40-60 40-60 40-60 40-60 40-60 40-60
Температура, оС допустима нижня межа на робочих місцях не-постій-них
постій- них
верхня межа не-постій- них
постій-них
опти-мальна 22-24 21-23 18-20 17-19 16-18 23-25 22-24 21-23 20-22 18-20
Категорія роботи Легка – Іа Легка – Іа Сер. важкості – ІІа Сер. важкості – ІІа Важка – ІІІ Легка – Іа Легка – Іа Сер. важкості – ІІа Сер. важкості – ІІа Важка – ІІІ
Період року Холод-ний Теплий

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7

Тема: Дослідження загазованості атмосферного повітря

Мета роботи: вивчити теоретичний матеріал теми, засвоїти методику визначення концентрації шкідливих газів і парів в повітрі, визначити їх фактичні значення, співставити з допустимими і зробити відповідно висновки.

 

План підготовки до вивчення і виконання роботи

1. Вивчити матеріал теми.

2.Ознайомитися з будовою і принципом роботи газоаналізатора УГ-2.

3.Засвоїти методику підготовки газоаналізатора УГ-2 до роботи і порядок виконання роботи.

4.Визначити концентрації шкідливих газів і парів у повітрі.

5.Результати досліджень записати в таблицю і дати їм оцінку.

6.Дати відповіді на питання для контролю та самоконтролю.

 

Загальні відомості

Атмосферне повітря – це суміш ( % об'єм) азоту (78,09%), кисню (20,95%), інертних газів (0,93%), вуглекислого газу (0,03%). Але повітря постійно забруднюється шкідливими для здоров'я людини газами, парами і пилом різноманітного походження. Шкідливими називаються речовини, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров’я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. В організм людини шкідливі речовини можуть проникати через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання або при внесенні їх рот забрудненими руками.

За характером впливу на організм людини хімічні речовиниподіляються на:

- загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму аюо впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему). До них належать ртуть, оксид вуглецю, селітра, концентровані розчини кислот, толуол, аміни;

- подразнювальні, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок, очей, легень, шкіри (хлор, аміак, сірководень, азот, пари кислот, лугів);

- сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, формалін,розчинники, лаки на основі нітросполук);

- канцерогенні, що викликають злоякісні новоутворення –пухлини (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест, нікель, хром);

- мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації(свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);

- речовини, що впливають на репродуктивну (народжувальну)функцію (ртуть, свинець, радіоактивні ізотопи, нікотин, бензол);

- задушливі, що приводять до токсичного набряку легенів(оксид вуглецю, оксиди азоту).

Ступінь отруєння шкідливими речовинами залежить від токсичності речовини, її концентрації, часу дії, шляху проникнення, вибіркової дії, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Потрапивши в організм людини, шкідливі речовини можуть викликати гострі чи хронічні отруєння. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан), хронічні – внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій (свинець, ртуть, марганець).

За вибірковою дією шкідливі речовини поділяються на:

- серцеві – кардіотоксична дія (солі калію, кобальту, кадмію);

- нервові – порушення психічної активності (чадний газ,фосфорорганічні сполуки);

- печінкові – альдегіди, феноли, хлоровані вуглеводні;

- ниркові – сполуки важких металів, етиленгліколь, щавлева кислота;

- кров'яні – анілін та його похідні, нітрити;

- легеневі – оксиди азоту, озон, фосген.

За тривалістю дії шкідливі речовини поділяються на три групи:

- летальні, що призводять або можуть, призвести до смерті (у 5% випадків) – термін дії до 10 діб;

- тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів, болю у грудях – термін дії від 2 до 5 діб;

- короткочасні – тривалість дії декілька годин. Призводять до подразнення у носі, ротової порожнини, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури.

Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людини, встановлені ГДК (Гранично допустимі концентрації). ГДК деяких шкідливих речовин в повітрі робочої зони приведені в табл.1, додаток. ГДК (мг/м3) шкідливої речовини – це максимальний вміст шкідливої речовини в одиниці об'єму повітря, який протягом 8-и годинного робочого дня (не більше 40 годин на тиждень) під час всього робочого стану не шкодить здоров’ю у разі постійного контакту, а також не викликає негативних наслідків у нащадків.

За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

- надзвичайно небезпечні: ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон, бензапірен, фосген);

- високонебезпечні: ГДК 0,1-1,0 мг/м3 (кислота сірчана та соляна, хлор, їдкі луги, азоту оксиди, йод, марганець, бензол);

- помірно небезпечні: ГДК 1,0-10,0 мг/м3 (толуол, ксилол, спирт метиловий, тютюн, ангідрид сірки);

- мало небезпечні: ГДК понад 10,0 мг/м3 (ацетон, аміак, бензин, гас, вуглецю оксид, етиловий спирт, скипидар).

В списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини.

О – гостронаправленої дії;

А – алергічної дії;

К – канцерогенної дії;

Ф – фіброгенної дії.

При вмісті в повітрі робочої зони декількох речовин односпрямованої дії слід дотримуватись наступної умови:

С1/ГДК1 + С2/ГДК2 + ... + Сn/ГДКn<=1, (2.1)

де С1, С2, ... Сп - фактичні концентрації шкідливих речовин у повітрі, мг/м3; ГДК1 ГДК2, ... ГДКn - гранично допустимі концентрації (табличні дані) шкідливих речовин, мг/м3.

До шкідливих речовин односпрямованої дії відносяться шкідливі речовини, які близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.

Шкідливі речовини в виді газів, парів, аерозолів проникають в організм людини головним чином через органи дихання.

Цей шлях дуже небезпечний, тому що шкідливі речовини потрапляють в кров і попадають в велике коло кровообігу, розносяться по всьому організму. При цьому дія їх набагато сильніша і швидша, ніж при попаданні в організм іншими шляхами. Поступаючи в кров, вони викликають інтоксикацію.

Вуглецю оксид (чадний газ, СО) – газ без запаху, без кольору, виникає під час неповного спалювання органічних з'єднань. Попадаючи в легені, надзвичайно легко (в 250-300 разів швидше кисню) з'єднується з гемоглобіном крові, позбавляє еритроцити (червоні кров'яні тільця) здатності транспортувати кисень, настає кисневе голодування, запаморочення, задуха, втрата свідомості й навіть смерть. При вмісті в повітрі 0,16% СО отруєння наступає через 1 год., а концентрація 0,4% СО смертельнонебезпечна навіть при короткочасному перебуванні. Необхідно також відмітити, що СО допомагає відкладанню ліпідів на стінах кровоносних судин, погіршуючи їх проходимість, особливо в коронарних судинах серця і головного мозку.

Азоту оксиди (N0, N02) – надзвичайно небезпечні гази. їх багато є в районах ТЕС, хімічних та металургійних заводів. З'єднуючись з водою в дихальних шляхах, вони утворюють азотну та азотисту кислоти, що спричиняє сильні подразнення слизових оболонок, тяжкі захворювання.

Свинець і його сполуки проникають в організм людини через шкіру, органи дихання, з питною водою та продуктами харчування і накопичуються в крові людини. Це в свою чергу призводить до анемії (важкого свинцевого отруєння), головного і м'язового болю, втрати свідомості, функціональних змін у центральній нервовій системі.

Автомобільний бензин – при кімнатній температурі випаровується із швидкістю 40 г/год з поверхні м2. Концентрація бензину 3-4 г м3 через 2-3 хв. викликає кашель, сльози; концентрація 30-40 г/м3 призводить до отруєння із втратою свідомості після 3-4 вдохів.

Сірки двооксид (сірчаний ангідрид, SО2) – газ без кольору, з різким запахом. Надзвичайно токсичний, особливо для людей, які хворіють на серцево-судинні і легеневі захворювання. Подразнює слизову оболонку очей, органи дихання, викликає важкі форми бронхіту. При концентрації 50 мг/м3 утворює, з'єднуючись з вологою, сірчисту і сірчану кислоти.

Сірководень (Н2S) – викликає порушення внутрішньо-тканинного дихання, тканини перестають засвоювати кисень. При концентрації 0,02% вже через 5-10 хв. з’являється пекучий біль слизових оболонок очей і органів дихання; при 0,06-0,07% – набухання легенів; понад 0,08% – втрата свідомості і може настати смерть від паралічу дихання.

Коротка характеристика деяких інших шкідливих речовин наведена в табл. 2, додатку.

До основних засобів захисту людини від впливу шкідливих речовин відносять:

- гігієнічне нормування їх вмісту у повітрі;

- герметизація виробничого устаткування, локалізація шкідливих речовин за рахунок місцевої вентиляції;

- різні методи очищення газових викидів в атмосферу(адсорбція, абсорбція, хімічне перетворення);

- нормальне функціонування загально обмінної вентиляції, кондиціонування повітря;

- контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі.

Для визначення концентрації шкідливих речовин в повітрі використовують наступні методи:

- лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря і проведенні фізико-хімічного аналізу (хромамографічного, фотоколоритричного) в лабораторних умовах. Цей метод дозволяє одержати точні результати, однак вимагає значного часу;

- метод неперервної автоматичної реєстрації в повітрі шкідливих хімічних речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (наприклад “Сирена-2” на аміак, “Фотон” – на сірководень);

- експрес-метод, який базується на явищі колориметрії (зміна кольору індикатору в результаті дії відповідної шкідливої речовини) і дозволяє швидко і з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні. Для цього методу використовують газоаналізатори УГ-2, ГХ-4 та інші.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти