ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Практичне та методичнее забезпечення

Вимірювач шуму та вібрації ВШВ-1, навчально-методичний посібник.

 

Порядок виконання роботи

 

Вивчити зовнішню будову, принцип роботи приладу ВШВ-1 та методику вимірювання рівнів звукового тиску.

 

Рис.13.1. Вимірювач шуму і вібрації ВШВ-1:

1 – мікрофон; 2 – вхід вимірювача; 3 – перемикач частот фільтрів; 4, 7 – гнізда “Звук” і “Вібрація”; 5 – сигнальна лампа; 6 – перемикач “Мікрофон-датчик”; 8 – стрілковий прилад; 9 – затискач “Заземлення”; 10 – гніздо “Вихід”; 11 – гніздо “Калібр”; 12 – перемикач “Вид роботи”; 13 – перемикач “Дільник ІІ”; 14 – перемикач “Вид вимірювань”; 15 – перемикач “Дільник І”.

 

ІІ. Виміряти рівні звукового тиску в октавних смугах з середньо- геометричними стандартними частотами.

Перемикачі 13 і 15 приладу поставити в максимальне положення, тобто відповідно на 90 і 40 дБ; перемикач 6 – в положення “Мікрофон”. Встановити мікрофон 1 на віддалі 1 м; перемикач “Вид вимірювань” 14 поставити в положення А; перемикач “Вид роботи” 12 – в положення “Повільно”; “Звук-вібрація” – в положення звук; частота – в положення 63 Гц. Ввімкнути джерело шуму. Перемикачами 15 і 13 добитись такого положення, щоб стрілка приладу відхилилась вправо від нуля. Рівень звукового тиску буде дорівнювати сумі цифр, на які вказують перемикачі 15, 13 і стрілка приладу 8. Наприклад, якщо перемикач 15 знаходиться на відмітці “50”, перемикач 13 – на відмітці “10”, стрілка приладу зупинилась проти цифри 5, то рівень звукового тиску буде дорівнювати 50 + 10 + 5 = 65 дБ.

Встановлюючи послідовно перемикач 6 “Частота” в положення 125, 250, 500, 1000, 4000 і 8000 Гц аналогічно виміряти рівні звукового тиску на цих смугах частот.

Результати вимірів записати в табл.13.1.

За табл. 1, додаток знайти допустимі значення рівнів звукового тиску для даних робочих місць і записати в табл. 13.1

Таблиця 13.1

Результати вимірів рівнів звукового тиску

(віддаль 1 м)

№ п/п   Параметр Виміряний рівень звукового тиску, дБ Допустимий рівень звукового тиску, дБ
1. Рівень звукового тиску в октавних смугах з середньо геометричними частотами, Гц:    
     
     
     
     
     
     
     
     

Порівняти результати вимірів з нормами допустимого рівня звукового тиску і зробити висновок.

Питання для контролю та самоконтролю

1. Дати коротку характеристику слухового аналізатора.

2. Пояснити поняття шуму.

3. Пояснити вплив шуму на організм людини.

4. Дати поняття основних фізичних характеристик шуму.

5. Пояснити поняття поріг чутності та больовий поріг.

6. Як Ви розумієте одиницю вимірювання рівня звукового тиску дБ (децибел)?

7. Сформулювати та пояснити психофізіологічний закон Вебера-Вехнера відповідно до логарифмічної шкали А.Г.Белла.

8. Пояснити середньогеометричний ряд частот, в яких нормується рівень звукового тиску.

ДОДАТОК

До лабораторної роботи № 13

Таблиця 1

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот,

Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку

 

Робоче місце   Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах з середньо геометричними частотами, Гц Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку, дБА, дБАекв
31,5  
Робочі місця в приміщеннях дирекції, проектно-конструкторських бюро, в лабораторіях для теоретичних даних, а також для програмістів та операторів ЕОМ (ПЕОМ)
Робочі місця в приміщеннях цехового керівного апарату, контор, лабораторій
Робочі місця в приміщеннях дисперської служби, друкарських бюро, на дільницях точного складання, у кімнатах майстрів, у залах обробки інформації на ЕОМ без дисплея.                    
Робочі місця за пультами керування без мовного зв’язку за телефоном, в лабораторіях з шумним устаткуванням
Виконання усіх видів робіт (за винятком тих, що перераховані вище і їм подібних) на постійних робочих місцях у виробничих приміщеннях і на території підприємств.

 


ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 14

Тема: Вогнегасні речовини, матеріали і технічні засоби повідомлення і гасіння пожеж

Мета роботи: вивчити вогнегасні речовини, їх властивості і призначення. Вивчити технічні засоби гасіння пожеж, області застосування, принципи дії, норми запасу їх для шкіл і інших об’єктів.

 

План підготовки до вивчення і виконання роботи

1. Вивчити матеріал теми.

2. Вивчити будову і принцип роботи вогнегасників

3. Використовуючи вогнегасник, імітувати гасіння пожежі.

4. Ознайомитись з ручними і автоматичними сповісниками про пожежу.

5. Використовуючи рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками та “Правила пожежної безпеки в Україні”, визначити тип та необхідну кількість вогнегасників і інших первинних засобів пожежегасіння для об’єкта, заданого викладачем.

6. Дати відповіді на питання для контролю та самоконтролю.

 

Загальні відомості

Пожежею називають неконтрольоване горіння, яке завдає матеріальну шкоду і створює загрозу життю і здоров’ю людей. До небезпечних і шкідливих факторів пожежі, які діють на людей, відносять: відкритий вогонь, підвищену температуру навколишнього середовища і предметів, токсичні продукти горіння, дим, понижену концентрацію кисню, падаючі частини будівельних конструкцій; при вибуху – ударну хвилю, уламки, які розлітаються. Одним з самих небезпечних факторів пожежі являється відкритий вогонь, тобто горіння.

Горіння являє собою складний фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини і окисника, тобто з’єднання його з киснем повітря або іншими окисниками (фтором, хлором, бромом та ін.), і супроводжується виділенням теплоти і випромінюванням світла. В повітрі знаходиться 20,95% кисню. Щоб виникло горіння , необхідно наявність кисню в повітрі 16% і понад, джерела запалювання і горючої речовини. При зниженні вмісту кисню до 10% процес горіння переходить в процес тління. Припинення взаємодії складових процесу горіння досягають зниженням концентрації кисню в повітрі шляхом введення в зону горіння інертних газів, парів і аерозолів негорючих речовин. Припинити горіння можна також охолодженням зони горіння нижче критичної температури, ізолюванням горючих речовин від зони горіння, а також хімічним гальмуванням реакції горіння. В зв’язку з цим всі вогнегасні речовини за способом припинення горіння діляться на охолоджувальні (вода, тверда вуглекислота, піна); розбавлювальні, тобто такі, що понижують вміст кисню в зоні горіння до межі, коли горіння стає неможливим (інертні гази, тонкорозпилена вода, водяна пара, деяки порошкові суміші); ізолюючої дії (наприклад, зона горіння ізолюється від надходження в неї кисню з навколишнього середовища шляхом покриття її шаром піни або сухих порошків); інгібіруючі, тобто такі, що хімічно гальмують реакцію горіння (це різноманітні галоідовані вуглеводні, в склад яких входять брометил, дибромтетрафторетан, бромистий метилен; наприклад, склад 3,5 брометил; 4 НД фреони; деякі марки порошкових сумішів). Крім того, вогнегасні речовини класифікуються за електропровідністю на електропровідні (вода, водяна пара, хімічна піна) і неелектропровідні (гази, порошки); за токсичністю – на токсичні (склад 3,5 брометил; фреони) і нетоксичні ( вода, піна, порошки).

Для гасіння невеликих осередків загорань або пожеж в початковій стадії використовують вогнегасники. В залежності від вогнегасних засобів вогнегасники поділяють на пінні (хімічні, повітряно-механічні), газові (вуглекислотні, вуглекислотно – брометилові, аерозольні, порошкові).

Порядок виконання роботи

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти