ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сутність суспільства споживання

Сучасне суспільство має багато назв: інформаційне, постмодерне, цифрове тощо. Термін “суспільство споживання” не суперечить, а доповнює характеристику сучасного суспільства. Те чи інше найменування дає змогу більш цілеспрямовано і концентровано зосередитися на аспекті сучасного суспільства, який цікавить дослідника. За визначенням одного з провідних дослідників цієї проблематики В. Ільїна, “суспільство споживання – це сукупність суспільних відносин, у яких ключову роль відіграє індивідуальне споживання, опосередковане ринком” [2].

Відома теза К. Маркса в його економічних рукописах про роль споживання в циклі виробництва. “Виробництво створює предмети, що відповідають потребам; розподіл розподіляє їх згідно із суспільними законами; обмін знову розподіляє вже розподілене згідно з окремими потребами; нарешті в споживанні продукт випадає з цього суспільного руху, стає безпосередньо предметом і слугою окремої потреби і задовольняє її в процесі споживання. Таким чином, виробництво виступає як вихідний продукт, споживання – як кінцевий пункт...” [12, с. 22]. “ Що, наприклад, у процесі харчування, яке являє собою одну з форм споживання, людина виробляє своє власне тіло, – це цілком зрозуміло; але це саме стосується і будь-якого іншого виду споживання, який з того чи іншого боку, кожний у своєму роді, виробляє людину. Це споживне виробництво” [12, с. 23].

В умовах розвинутого капіталізму індивідуальне споживання зазнає глибокої інституціоналізації і перетворюється в основний фактор економічного розвитку країни. Ринок має потребу в інтенсивному споживанні товарів і послуг, у свою чергу, розвиток і рівень індивідуального споживання багато в чому залежить від ринкових відносин.

Приблизно наприкінці 50-х – на початку 60-х рр. ХХ ст. на Заході заговорили про настання суспільства достатку, благоденства тощо. Матеріальні можливості високорозвинених країн зумовили надмірне споживання речей, що створило ефект споживання як соціальної хвороби, а суспільство, у якому розвинулася ця хвороба, почали називати суспільством споживання чи суспільством споживачів. Рух у бік суспільства споживання впливає на всі аспекти соціального життя: виробництво, соціалізацію, культуру, соціальні інститути освіти, родину, релігію тощо.

Ряд наук вивчає таке суспільство, природу феномену надлишкового споживання. Особливо велику увагу поведінці споживачів приділяє маркетинг. Завдання маркетингу – вивчати поведінку споживачів з метою поліпшення продажу, інтенсифікації покупки товарів населенням.

Соціологічна парадигма виходить з інших завдань. З найбільш загальних соціальних позицій непомірне споживання призводить до виснаження природних ресурсів і негативно впливає на духовний світ особистості. Тому ряд суспільствознавців вважають за необхідне розробляти соціальні технології стримування споживання. У цьому випадку вивчення особливостей поведінки споживачів дає можливість розробляти диференційовані стратегії обмеження споживання. Це антимаркетингові стратегії. З огляду на позитивні і негативні сторони процесу споживання слід запобігати зайвій інтенсифікації покупок, стримувати, обмежувати маркетинговий егоїзм, не допускати надмірного тиску на маси з метою спонукання до покупок. Водночас надмірне обмеження споживання може стримувати розвиток людини, перешкоджати реалізації життєвих можливостей у забезпеченні зручного, красивого життя, не дасть можливості досягти соціального комфорту.

Соціологічний підхід до аналізу суспільства споживання передбачає вивчення споживання як соціального інституту.

Соціальний інститут споживання відображає спосіб життя, цінності, культури, ментальність населення певної країни. Тут існують зворотні зв’язки між суспільством та інститутом споживання. Суспільство впливає на функціонування інституту споживання через систему норм і цінностей, ментальність громадян. У процесі споживання реалізується система цінностей суспільства і людини. В цілому, ставлення до споживання відображає спрямованість і сутність суспільства. За оцінкою П. Сорокіна, сучасне суспільство переживає чуттєву епоху, для якої характерна спрямованість цінностей на людину, на особистість. Це, крім гуманного значення, має і негативні наслідки у разі перебільшення концентрування цінностей в особі. Людина цінує перш за все те, що робить кращим особисте життя, цінує особисте задоволення, шукає щастя, кращу судьбу, розваги, любов тощо. Отже, споживання є функцією чуттєвої епохи, залежить від основних цінностей епохи, підпорядковується ним та сприяє їх вираженню.

Предметна сфера соціології споживання – це споживання як соціальний процес задоволення потреб у всьому різноманітті його зв’язків із соціальними інститутами, явищами, процесами.

Слід виділити такі аспекти суспільства споживання:

1. Матеріальний, пов’язаний із забезпеченням матеріальних умов існування суспільства: економіка, маркетинг, виробництво, доходи тощо.

2. Духовний (соціокультурний) – розглядає ціннісні підстави, місце споживчих цінностей у ціннісних орієнтаціях, значущість споживання, співвідношення цінностей.

3. Соціальний – розглядає проблеми соціальної рівності, справедливості, багатства, заможного класу, бідних громадян.

4. Цивілізаційний – визначає місце суспільства споживання в історичній періодизації, його статус в історії.

5. Екологічний, котрий розглядає межі зростання споживання з погляду виснаження ресурсів, виражаючи їх насамперед в екологічних категоріях.

6. Інституціональний – зосереджує увагу на міжінституціональних зв’язках і взаємодії, ролі суспільств споживання в зміні інститутів родини, релігії, освіті, економіки.

7. Глобалізаційний – визначає місце суспільства споживання, умови поширення споживчих стандартів за рахунок механізмів глобалізації. Тут розглядається “макдоналізація”, вестернізація стандартів споживання.

8. Психологічний – вивчає психологічні механізми формування потреб і бажань придбати річ.

9. Політекономічний – розглядає відносини споживання в системі категорій політекономії.

10. Методологічний – розглядає методи (у тому числі соціологічний) вивчення проблем суспільства споживання, роль суспільної думки.

Для того, щоб споживчі цінності стали панувати і переважати над іншими цінностями життя, необхідно забезпечити контроль споживчої еліти над інститутами, що формують ставлення до життя, духовний світ особистості, а саме: інститут освіти, релігії, засоби масової інформації (насамперед телебачення), мистецтво (кіно і музика як наймасовіші види мистецтва). Після оволодіння культурними інститутами споживацтво зможе почати домінувати в суспільстві, справляючи значний вплив на повсякденне життя, цінності і мотиви соціальної дії. Це перетворить сучасний світ у зовсім іншу цивілізацію. Контроль над культурою забезпечує контроль над державою.

Можна говорити про рівень проникнення споживацтва в духовний світ особистості. Найвищий рівень означає панування споживчих цінностей над іншими цінностями життя. При середньому рівні споживацтво сполучається з іншими цінностями й залежно від життєвої ситуації може коливатися: то переважати, то зменшувати свою значущість порівняно з іншими цінностями. Далі можна визначити такий рівень, коли споживацтво має велике значення, але знаходиться під контролем розуму і почуттів і не займає домінуючого місця в духовному житті, у системі цінностей, а підпорядковано іншим цінностям. У цьому випадку споживацтво є цілком інструментальною цінністю і не може загрожувати духовному світу спустошеністю і бездушністю. І нарешті, рівень, при якому споживчі цінності взагалі не мають значення і слугують для забезпечення дійсно необхідних потреб, тобто знову відіграють експресивну роль, але вже в іншій якості, у міру дійсної їх значущості в житті.

Інституціональний аспект концентрується на виявленні ролі правового й організаційного факторів формування споживання.

Маркетинговий аспект розглядає роль ринкових стратегій у розвитку споживацтва, коли інтереси ефективної реалізації товарів підпорядковують собі інші аспекти виробництва і споживання. Споживацтво навмисно інтенсифікується для стимулювання продажів, щоб забезпечити економічне зростання. Маркетинг може бути важливим фактором затвердження споживчих цінностей, які можуть бути більш сильними, ніж екологічні, етичні, духовні інтереси і цінності людини і суспільства. Маркетолог може диктувати стратегію, політику формування цінностей людини. У цьому полягає інституціональний егоїзм маркетингу, який бере на озброєння психологію, програмування, використовує ЗМІ й усе для того, щоб сформувати нові бажання, інтенсифікувати споживацтво.

Розподільний аспект стосується таких сторін споживання, як функціональна, фінансова, економіко-організаційна.

Інфраструктура споживання включає в себе загальні, матеріальні умови розвитку суспільства споживання. Її функція полягає у створенні сприятливого клімату для розвитку споживання.

Важливо також розглянути систему організації сфери обігу для забезпечення взаємодії компонентів, що беруть участь у відносинах споживання. Велике значення мають посередницькі структури, що здійснюють зв’язок між споживанням і пропозицією.

Матеріальною основою суспільства споживання є такі фактори:

– товарний ринок, насамперед, ринок споживчих товарів, який забезпечує відповідний обсяг і асортимент речей та послуг. Без цього досить розвинутого сегмента економіки неможливо забезпечити зміни в споживчій поведінці населення. Для збільшення і розширення різноманіття споживання необхідні відповідний обсяг і асортимент пропозиції товарів, які повинні перевершувати споживання і за кількістю, і за асортиментом, щоб забезпечити вибір речей та інтенсифікувати їх споживання.

Споживання інтенсифікується за наявності достатку і розмаїтості. Це дає змогу створити хоча б ілюзію вільного вибору товару на свій смак;

– необхідні кошти – у вигляді чи то готівки, чи то кредитних ресурсів. Цей фактор об’єктивно існує. Розглянемо його на прикладі України. Щорічно зростала середня заробітна плата. Зміни відбулися у сфері кредитування. Таким чином, людям було на що купувати товари. І хоча економісти стверджували, що ці кошти надмірні, що вони не відповідають економічному потенціалу, їх зростання не відповідає збільшенню продуктивності праці, що фінансовий ринок спекулятивний, але для людей це не мало значення, не вплинуло на споживчі настрої;

– необхідний рівень зайнятості населення, відсутність напруження на ринку праці, у сфері зайнятості. Це необхідна передумова не тільки для джерела надходження коштів, вона має і психологічне значення. Людина стає впевненою в завтрашньому дні, не боїться втратити роботу, втрачає обережність у розрахунку на майбутнє. Людина легше приймає рішення про взяття кредиту і вважає своє становище досить міцним, щоб виплатити кредит. Криза показала помилковість цих думок. Труднощі з виплатою кредиту виникли не через зменшення заробітної плати, а через різке скорочення робочих місць, збільшення безробіття. Людям стало просто не з чого виплачувати кредит, тому що вони втратили роботу. Причому для багатьох це було несподіванкою. Люди були впевнені в завтрашньому дні й у наявності роботи і надалі;

– важливим фактором позитивної зміни споживчих настроїв є наявність необхідної інформації про товари. Насамперед мова йде про рекламу. Хоча багато людей сприймають рекламу негативно, але вона, безсумнівно, є рушієм торгівлі. Кваліфікована реклама дає людині необхідну інформацію про асортимент, споживчі якості товару, вичерпне уявлення про товар: якщо це техніка, то вона може бути випробувана при рекламуванні в дії, а продукти можуть бути заздалегідь перевірені в різних рекламних акціях. Реклама дає змогу розширити асортиментні потреби. Формування реклами в нашій країні має позитивну динаміку. Зросли витрати на рекламу, підвищилася її якість, збільшився час на рекламу в засобах у масовій інформації. Рекламний продукт удосконалювався, розширювалися способи рекламування і засоби їх розміщення;

– поліпшення організації торгівлі. Товарів стало не просто більше, значно покращилися засоби їх пропозиції, збільшилася кількість магазинів, з’явились торговельні мегацентри, ярмарки, оптово-роздрібні бази, розширилися ринки (наприклад, ринок Барбашова в Харкові – ціле торговельне місто). Зросла кількість різних посередницьких організацій у торгівлі, що поліпшило пропозицію товарів через торговельну мережу. Покращилася інфраструктура торгівлі: склади, тарне і пакувальне виробництво, транспорт.

Важливим було поліпшення післяпродажного сервісу техніки.

У вивченні споживчої поведінки склалося кілька підходів. Один з них спирається на традицію позитивізму О. Конта й Е. Дюркгейма. Відповідно до концепції соціального факту Е. Дюркгейма, поведінка споживачів формується під впливом наявних у суспільстві об’єктивних умов існування індивіда. Сучасним варіантом такого підходу є концепція потужного впливу на споживача з боку виробництва, корпорацій, яким економічно вигідно інтенсивне споживання. При такому розумінні споживання є результатом маніпулятивного впливу ззовні, що нав’язує структуру й обсяг споживання людей. Цю думку можна сформулювати таким чином: “Повсякденність стає об’єктом технократичного регулювання, у міру того як споживання потрапляє в залежність від техніки, ширше – від виробництва, стає ніби його продовженням, виконуючи функцію попиту на продукцію виробництва. Регулювання повсякденності здійснюється економічно, технічно, політично і за допомогою засобів масової інформації. Проникнення регулювання у сферу повсякденності призвело до виникнення нових великих суперечностей у суспільному житті, суперечностей між масою споживачів і технобюрократичними центрами, що раціоналізують громадське життя”.

Іншої позиції у трактуванні поведінки споживачів дотримується суб’єктивна соціологія, представники якої вважають, що воля, свідомість (підсвідомість), діяльність людини й інтерактивна взаємодія є визначальними факторами, що зумовлюють поведінку людини.

Ж. Бодрійяр як предмет розгляду визначає знакове споживання, що стало свого роду кодом, мовою спілкування між людьми.

Предметне поле соціології споживання включає широке коло питань: економічна модель поведінки споживача, споживання як найважливіша складова стилю життя, поведінка споживачів, глобалізація і масове споживання, особливості споживання в різних сферах (медицина, харчування, одяг, будинок, дозвілля, інформація, туризм) конс’юмеризація соціальної сфери, освіти, культура споживання, мода, стереотипи споживання, символічне споживання знаків, споживання різних соціально-демографічних груп.

Проблеми соціології споживання розглядають багато вчених. Найбільш помітними фігурами є Т. Веблен і Ж. Бодрійяр. Серед соціологічних концепцій популярною є теорія “макдоналізації суспільства” (Г. Рітцер).

Проблеми споживання визначають як різновид економічних відносин у рамках різних економічних теорій (К. Маркс, Дж. Кейнс, Дж. Дьюзенберрі, М. Фрідмен, Ф. Модільяні, А. Дитон). Економісти вивчають питання споживчої революції (Г. Мак-Кракен), індексів споживчих настроїв (Дж. Катона), споживання в рамках неоінституціональної економіки (Д. Норт) тощо.

У споживанні розглядають не тільки негативні аспекти, а й позитивні його форми. Так, Е. Фромм відзначає, що саме по собі споживання не позитивне і не негативне. Важливо, з якою ціннісною установкою здійснюється споживання: мати, щоб бути, чи бути, щоб мати. Він стверджує, що “у молодих людей ми знаходимо такі типи споживання, що являють собою не приховані форми придбання і володіння, а прояв непідробленої радості від того, що людина робить так, як їй хочеться, не очікуючи одержати замість що-небудь “міцне і ґрунтовне”. Тобто, якщо людина споживає для реалізації своєї духовної життєвої програми, то таке споживання возвеличує, а не принижує людину. Однак “багато хто з тих самих молодих людей … так і не піднялися з рівня свободи від на рівень свободи для; вони просто протестували, не намагаючись навіть знайти ту мету, до якої потрібно рухатися, бажаючи тільки звільнитися від будь-яких обмежень і залежностей”. Так чи інакше, на думку Е. Фромма, необхідно прагнути “до зміни свого способу життя і заміни установки на володіння установкою на буття”. Позитивну, конструктивну програму споживання пропонували соціологи в радянських часів у вигляді концепції “розумних потреб”.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти