ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Діагностика зовнішнього середовища непрямого впливу

 

Термін «зовнішнє середовище» непрямого впливу включає економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкурентні організації, систему цінностей у суспільстві, громадську думку, техніку та технологію, інші фактори. Ці взаємопов’язані фактори чинять впливають на діяльність організації, вибір її подальшого розвитку (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 ─ Середовище непрямого впливу на організацію

 

Наприклад, введення нової автоматизованої технології може забезпечити організації переваги в конкуренції. Але, щоб використати цю нову технологію, організація змушена шукати людей з певними навичками, а також з певними поглядами, які зроблять цю нову працю заохочуваною для них.

Якщо економічна кон'юнктура підвищується та якщо існує конкуренція на ринку таких спеціалістів, організація може бути змушена підняти заробітну платню, щоб залучити цих спеціалістів до роботи.

Організація у процесі найму робітників повинна дотримуватися державного законодавства, яке забороняє дискримінацію за віком, статтю, національністю. Всі ці фактори постійно змінюються.

З кожним роком керівництво змушене враховувати все більшу кількість факторів зовнішнього середовища, які набувають глобального характеру. Всі організації залежать від зовнішнього середовища непрямої дії, яке, як правило, знаходиться поза впливом менеджера (керівника). Але слід відзначити, що одні організації розвиваються і досягають успіху, а інші банкрутують в одних і тих самих умовах.

Діагностика середовища непрямого впливу на організацію здійснюється шляхом оцінки та аналізу економічних, технологічних, соціальних, політичних, ринкових, міжнародних факторів.

У світовій економічній науці аналіз основних факторів зовнішнього середовища називається РЕSТ ─ аналізом. РЕSТ ─ абревіатура назв різних середовищ:

Р – political and legal environment (політико-правове середовище);

Е – economic environment (економічне середовище);

S – sociocultural environment (соціокультурне середовище);

Т – technological environment (технологічне середовище).

РЕSТ-аналіз ставить за мету виявити ті фактори зовнішнього середовища, які найбільше впливають на організацію, а також передбачити динаміку впливу цих факторів (сприятливу чи несприятливу). Ряд авторів [106] вважає, що за аналізу зовнішнього середовища передусім необхідно розглянути рівень його невизначеності, джерела цієї невизначеності, а також з'ясувати, яким чином організація має взаємодіяти з цією невизначеністю.

Розглянемо детальніше стратегічну оцінку зовнішнього середовища шляхом оцінювання зазначених факторів.

Політичні. Внутрішній ринок завжди знаходиться під впливом політичних подій та рішень. Відповідно до цього політичні фактори відбиватимуться на операціях у галузі міжнародного бізнесу. Соціальна напруга може порушувати процес виробництва та обмежувати збут, якщо політичні рішення спрямовані проти якоїсь компанії або продукту. Політичні дії проти уряду або раптова зміна режиму як мінімум збільшують невизначеність для експортера чи іноземного інвестора. Слід зазначити, що такі події - виключення, а не правила. Майже в усіх країнах поточний політичний процес характеризується певними змінами у державній політиці, а не переворотами. Проте навіть незначні зміни у політиці позначаються на бізнесі. Тому політичні фактори фірма повинна врахувати до прийняття рішень щодо вкладення капіталів або прийняття на себе зобов'язань щодо збуту. Звичайно треба уникати будь-якого ризику. Але у деяких випадках, коли це неможливо і фірма має залишитись на ринку, необхідно спрямовувати зусилля на зниження ризиків.

Правові. Займаючись будь-якою діяльністю, фірма підпадає під дію численних законів та регулюючих актів. Кожна компанія має відповідний правовий статус (приватна компанія, холдинг, корпорація, концерн, консорціум, акціонерне товариство тощо). Саме цей фактор визначає, яким чином організація має вести справи, які податки виплачувати та за що відповідати. Як би керівництво не ставилось до законів, воно змушене чи дотримуватись їх, чи відповідати за їх недотримання, а в крайньому разі навіть припиняти діяльність фірми. Безумовно, розібратись у діючому законодавстві нашої країни може лише кваліфікований юрист, до того ж українська законодавча база досить недосконала.

Економічні. Керівництво повинно вміти оцінювати зміни в економіці і приймати рішення щодо подальшої діяльності організації. До економічних факторів, які можуть впливати на справи компанії, можна зарахувати такі: рівень заробітної платні, транспортні тарифи, обмінний курс, рівень інфляції, ставки банківського відсотка, ВВП, податкову систему, рівень економічного розвитку країни. Є ще й інші, які не носять суто економічного характеру. Це: чисельність населення, якість та кількість природних ресурсів, рівень розвитку технології тощо.

Соціокультурпі. Виходячи з того, що організація здійснює свою діяльність у певному культурному середовищі, на неї впливає ряд соціокультурних факторів: рівень освіченості та професійної підготовки населення, життєві цінності, традиції. Наприклад, у деяких країнах хабарництво не переслідується законом, проте це вважається аморальним та неетичним. В інших країнах без хабара не вирішити жодної справи. Ще один приклад соціокультурного впливу на ділову практику: традиційний стереотип, згідно з яким жінка не схильна до ризику та некомпетентна як керівник. Соціокультурні фактори впливають також на продукцію та послуги, які є результатом діяльності компанії. Від соціокультурних факторів залежать і способи ведення бізнесу деякими компаніями. Від уявлень споживачів щодо якісного обслуговування залежить щоденна практика магазинів роздрібної торгівлі та ресторанів. Результатом соціокультурного впливу на організацію стала зростаюча увага до соціальної відповідальності. Керівництво має не тільки відслідковувати соціальний вплив на організацію, а й передбачати зміни в суспільстві та враховувати ці зміни більш ефективно, ніж конкуренти.

Технологічні. До технологічних факторів слід віднести державні та недержавні витрати на науку і техніку, патентноліцензійний захист технологій, нові тенденції в трансферті технологій, темпи розробки нової продукції, інноваційні процеси.

Для аналізу зовнішнього середовища важливо розробити таку методику, яка дасть змогу кількісно визначити вплив кожного фактора. Наприклад, силу впливу факторів можна оцінити у відсотках:

 

Економічні +35%.
Політичні –15%.
Соціокультурні –20%.
Технологічні +30% та ін.

 

Знаки «+» і «–» означають відповідно позитивний або негативний вплив. На базі отриманих даних можна виводити загальну оцінку.

 

2.2.2 Діагностика зовнішнього середовища безпосереднього впливу

 

До факторів зовнішнього середовища організації безпосереднього впливу відносять фактори, які впливають на існування самої організації, на конкретні результати її діяльності (рис. 2.6). Це:

─ галузь та конкурентне середовище;

─ споживачі (покупці);

─ постачальники;

─ партнери організації;

─ профспілки;

─ місцеві органи влади.

Рисунок 2.6 ─ Середовище прямого впливу на організацію

 

Наведена нами класифікація цілком умовна, але без сумнівів зазначені складові мають вплив на розвиток організації і здатні впливати на цей розвиток.

Кожний з названих факторів може призвести до банкрутства організації. Наприклад, відсутність у постачальника будь-якого конкретного матеріалу (обладнання) або невигідні умови постачання можуть перешкодити випуску конкурентоздатної продукції; сильні конкуренти та їхні можливості вести жорстку цінову конкуренцію можуть звести нанівець спроби фірми розширити сферу своєї діяльності тощо.

 

Діагностика підприємства

 

Без діагностики внутрішнього середовища неможливий вибір стратегії. Тільки докладний аналіз всіх аспектів діяльності організації дозволяє визначити сильні та слабкі сторони організації, можливість реалізації вибраного шляху розвитку організації.

Діагностика (від грец. diagnostikos – розпізнавання) передбачає визначення суті та особливостей проблеми на основі всеохоплюючого аналізу, застосовуючи певний набір принципів та методів його проведення .

Діагностика потребує, згідно з обраною методологією, вибору певних джерел інформації, збирання та оброблення необхідної інформації з використанням відповідних методів аналізу, підготовки всіх заходів для подальшого їхнього успішного розв'язання. У процесі діагностики необхідно уважно вивчити взаємозв'язки між загальними цілями організації, визначити, що і як впливає на результати діяльності організації, а також визнати здатність організації здійснювати зміни.

Організація (підприємство, фірма) –це складна система, і тому для її діагностики використовується системний аналіз.

Існує чимало трактувань поняття «системний аналіз». У нашому випадку системний аналіз це опис явища (ситуації) з певною метою з точки зору певної мети (місії).

Система в цілому, окремі підсистеми та їх елементи. Система(грец. systema, букв, ціле із складових частин) – сукупність обумовлена правильним, закономірним розподілом частин у певному зв'язку. Наприклад, система управління організації може складатися з таких частин або підсистем:

підсистема управління виробництвом;

підсистема управління маркетингом;

підсистема управління фінансами;

підсистема управління інноваційною діяльністю;

підсистема управління персоналом;

підсистема міжнародної та зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, підсистема –це складова частина системи, яка має свої характерні, притаманні тільки їй, особливості. Вона взаємопов'язана з іншими підсистемами і її можна розглядати як самостійну систему (наприклад, маркетинг, фінанси, виробництво).

Кожна підсистема складається зі своїх елементів (наприклад, підсистема управління виробництвом може складатись з таких елементів: управління основним виробництвом; управління допоміжним виробництвом; управління технічною політикою організації; управління асортиментом продукції, яка виробляється; управління якістю продукції; управління плануванням випуску продукції; управління виробництвом нової продукції; управління ціноутворенням (тобто технічний ремонт, заміна матеріалів, технологічний прогноз та ін.); управління матеріалами, запасами тощо; управління цехами, відділами тощо).

Існують різноманітні методи виділення (декомпозиції) складу систем, які залежать від критерію декомпозиції.

Загальнікритерії декомпозиції підсистем:

підсистеми повинні бути такими, щоб вони могли суттєво впливати на досягнення кінцевих результатів, цілей системи;

підсистеми повинні бути пов'язані з системою в цілому з будь-якою загальносистемною характеристикою, яка має необхідний та логічний зв'язок із досягненням цілей системи;

підсистеми повинні бути створені за тими чи іншими ознаками, які ясно проявляють необхідний/функціональний зв'язок одних підсистем з іншими і з системою в цілому;

підсистеми повинні бути пов'язані з поведінкою всіх елементів системи і відображати постійне функціонування взаємозв'язків, установлених для окремих елементів системи через її підсистеми з оточуючим середовищем.

Декомпозиція підсистеми залежить від типу системи, від мети діагностики та апарату аналізу (якщо використовується).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти