ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Розроблення загальної стратегії однопрофільного підприємства

Загальною стратегією для однопрофільного підприємства є його ділова стратегія, яка визначає як досягти поставленої мети з випуску конкретного продукту.

При розробленні загальної ділової стратегії враховують комбінації таких альтернатив:

1. Стратегії зростання за рахунок: експансії; диверсифікації; вертикальної і горизонтальої інтеграції; глобалізації.

2. Стратегії стабілізації за рахунок: захисту частки ринку; підтримки виробничого потенціалу підприємства; модифікації продукції.

3. Стратегії реструктуризації за рахунок: скорочення витрат та відсівання зайвого;

4. Стратегії скорочення діяльності за рахунок зменшення частки ринку;

5. Стратегії ліквідації за рахунок: розпродажу; процедури банкрутства; закриття.

6. Комбінація вищеназваних стратегій.

Залежно від темпів зростання ринку і конкурентної позиції бізнесу загальну стратегію однопрофільного підприємства можна формувати за допомогою такої матриці (рис. 3.2). В квадрантах цієї матриці рекомендовані стратегії розміщені в порядку зменшення їх доцільності у відповідній ситуації.

 

Зростання ринку     швидке     ІІ Перегляд стратегії концентрації Горизонтальна інтеграція Вертикальна інтеграція Злиття з сильною організацією Скорочення чи ліквідація   І Стратегія концентрації Міжнародна експансія Горизонтальна інтеграція Вертикальна інтеграція Споріднена диверсифікація  
повільне   ІІІ Перегляд стратегії концентрації Скорочення витрат Стратегія злиття Вертикальна інтеграція Скорочення чи ліквідація   IV Міжнародна експансія Вертикальна інтеграція Споріднена диверсифікація Неспоріднена диверсифікація Спільне підприємство в новій галузі  
  слабка   сильна  
Конкурентна позиція  

Рисунок 3.2 - Матриця стратегічного набору

Як бачимо, при сильній конкурентній позиції і відсутності перспектив на ринку, однопрофільну стратегію доцільно замінити на стратегію диверсифікації, тобто перетворити однопрофільну організацію на багатопрофільну.

Вибір стратегії забезпечення конкурентоспроможності

Загальну ділову стратегію необхідно доповнити стратегією забезпечення конкурентоспроможності. Для цього слід скористатися загальними конкурентними стратегіями М. Портера (рис.3.3). Вибір однієї зп'яти конкурентних стратегій повинен створювати конкурентні переваги, які мають бути захищені від копіювання конкурентами і привабливі для покупців.

Стратегія лідерства за витратами виправдана в таких випадках:

- продукція галузі має незначні відмінності;

- більшість покупців чутливі до рівня цін й орієнтуються на дешеві товари;

- існує мало способів диференціації продукції;

- вимоги покупців до товару однакові;

Тип конкурентних переваг

Низькі витрати Диференціація

 
 

 

 

 


Рисунок 3.3 - Загальні конкурентні стратегії

- витрати покупця на перехід від одного продавця до іншого незначні;

- покупців багато і вони суттєво впливають на рівень цін.

Для отримання переваг за витратами підприємство повинне бути більш досвідченим, ніж конкуренти, в управлінні витратами і вміти знаходити шляхи їх зниження за всім ланцюгом вартостей.

Стратегія диференціаціїстворює конкурентні переваги шляхом надання продукції властивостей, яких продукція конкурентів ще не має. Основу диференціації складає те, що підприємство може зробити для створення споживчої цінності. Успіх диференціації полягає в умінні компанії знижувати витрати покупця при використанні продукції, більш повно задовольняти його потреби. Стійка диференціація ґрунтується на унікальних навичках і майстерності компанії, які недоступні конкурентам.

Стратегія оптимальних витратпоєднує стратегічні зусилля, направлені на зниження витрат з діями по удосконаленню продукції, її зовнішнього вигляду, підвищенню якості. Мета такої стратегії - надання покупцеві більшої вартості за його кошти; тобто, наближення до конкурентів за параметрами якості і різноманітності, і перемога над ними за рівнем витрат. Ця стратегія досить складна, тому що практично неможливо поєднати низькі затрати і диференціацію. Вона використовується при наявності об’єктивних можливостей мати нижчі затрати ніж конкуренти.

Стратегія фокусуваннястворює конкурентні переваги як за рахунок зниження витрат при обслуговуванні цільової ринкової ніші, так і за рахунок створення привабливих відмінностей свого товару від товару конкурентів. Таким чином, фокусування може базуватись на витратах чи на диференціації. Ця стратегія добре працює, якщо:

- вимоги покупців до конкретного товару досить різноманітні;

- у даному сегменті ринку немає конкурентів;

- підприємство не має можливості працювати на більш широкому сегменті;

- сегменти покупців суттєво різняться між собою.

Наступальні чи оборонні стратегії

Залежно від ситуації стратегія може носити наступальний чи оборонний характер. Наступальні стратегії використовуються для досягнення конкурентної переваги, а оборонні - для її збереження. Виділяють шість основних типів наступальної стратегії:

- дії, спрямовані на створення протистояння сильним сторонам конкурента;

- дії, спрямовані на використання слабкостей конкурента;

- одночасний наступ на декількох фронтах;

- захоплення незайнятого простору;

- партизанська війна;

- випереджуючі удари.

Агресивні дії можуть бути спрямовані на лідерів ринку (якщо атака обґрунтована); на тих, хто йде за лідером (якщо їх слабкі сторони збігаються із сильними сторонами атакуючого); на підприємства, що знаходяться на грані виходу з ринку (для прискорення їх виходу); на невеликі місцеві підприємства (для “переманювання” клієнтів).

Захист конкурентної переваги може базуватись на спробі завадити наступальним діям чи попередити конкурентів про неминучу відсіч. Спроба завадити діям конкурентів передбачає такі кроки:

- розширення номенклатури випуску продукції для заповнення вільних ринкових ніш постійних конкурентів;

- розроблення продукції з характеристиками, які конкуренти вже мають;

- пропозиція товарів із характеристиками, близькими до конкурентів, але за нижчими цінами;

- збільшення обсягів продаж у кредит,

- скорочення терміну поставки запчастин;

- патентування альтернативних технологій;

- захист уведених ноу-хау;

- відмова постачальникам, які працюють із конкурентами;

Попередження конкурентів про неминучу відсіч може мати такий вигляд:

- публічна заява про наміри зберегти існуючу частку ринку;

- розповсюдження інформації про нові товари, “технологічні прориви”;

- проведення різких контратак на не дуже сильних нападників.

Врахування ситуації на ринку при формуванні ділової стратегії

Виконуючи курсовий проект, слід пам'ятати, що стратегія підприємства повинна бути приведена у відповідність із ситуацією, що склалася. Тому при формуванні стратегії в першу чергу слід враховувати, в якій стадії життєвого циклу знаходиться галузь, її структура, суть і міць п'яти конкурентних сил, масштаби діяльності конкурентів.

Вибір стратегії залежить також від становища самого підприємства серед конкурентів, його сильних та слабких сторін, можливостей і загроз із боку зовнішнього середовища. Врахувати всю цю сукупність факторів досить важко, тому можна вибрати з типового набору ситуації, котрі найбільшою мірою відповідають тій, що реально склалась, і відповідно до неї сформувати стратегію підприємства. Типовими ситуаціями в галузі є:

1. Конкуренція в нових галузях і в тих, що швидко розвиваються.

2. Конкуренція в галузях, що знаходяться в стадії зрілості.

3. Конкуренція в галузях, що знаходяться в стадії стагнації чи спаду.

4. Конкуренція в роздрібнених галузях.

5. Конкуренція на міжнародних ринках.

Типовими становищами підприємства є:

1 . Підприємства-лідери на ринку.

2. Другорядні підприємства.

3. Слабкі підприємства.

При формуванні ділової стратегії вузькопрофільного підприємства необхідно пам’ятати, що у зв’язку з необхідністю врахування багатьох факторів, що характеризують ситуацію, її не можна сформулювати одним реченням. Це буде декілька речень, які повинні відповісти на питання:

- Який загальний стратегічний напрям повинна вибрати компанія в залежності від її конкурентного положення та темпів росту ринку?

- Які особливості загальної стратегії в залежності від стадії життєвого циклу ринку?

- Як вплине на загальну стратегію нинішнє положення компанії на ринку?

- Як компанія збирається досягти конкурентних переваг?

- Наступати для створення конкурентних переваг чи захищати наявні конкурентні переваги?

Відповіді на ці питання можна отримати на основі результатів проведеного в першому розділі стратегічного аналізу, в тому складі – SWOT – аналізу.

Слід наголосити, що:

1.Вибрана стратегія повинна повністю відповідати компетенції підприємства та його конкурентним можливостям.

2.Вибрана стратегія має враховувати всі стратегічні проблеми підприємства.

Вибираючи стратегію, слід задавати собі такі питання:

- На які стратегічні переваги може розраховувати фірма? Як їх реалізувати?

- Чи має фірма організаційні і фінансові можливості для реалізації цих стратегічних переваг? Чи можна створити такі можливості? Як можна захистити вже створену конкурентну перевагу? Які оборонні стратегії слід використати? Що необхідно для нейтралізації зусиль конкурентів?

- Чи є серед конкурентів вразливі? Чи слід фірмі на них наступати, щоб отримати вигоду від вразливості? Коли слід наступати?

- Що треба зробити для адаптації до ситуації в зовнішньому середовищі і нейтралізації слабких сторін фірми?

При формуванні ділової стратегії не слід:

- Розробляти грандіозні амбіційні плани, що перевищують потенціал підприємства.

- Вибирати стратегію, яка б докорінно відрізнялась від тих принципів, які забезпечували успіх в минулому.

- Вибирати стратегію, яка б не відповідала організаційній культурі, філософії і цінностям більшої частини керівництва.

- Конкурувати одночасно в декількох областях.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти