ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Виробнича діяльність і закон спадаючої віддачі

Обсяг і структура товарів, що виробляються, залежать від фізичного обсягу та структури ресурсів, які використовуються у виробництві, та від ступеня опанування новими технологіями. Економічними ресурсами будь-якого виробничого процесу є робоча сила, засоби і предмети праці. Розглянуті економічні ресурси є необхідними чинниками виробничого процесу.

Виробництво можна розглядати як залежність і співвідношення між затратами та випуском продукції. Такі співвідношення й залежності, як і технологічний процес є предметом дослідження інженерної та технологічної служб підприємства.

Економісти ж виходять з припущень, що існують певні універсальні закони виробництва.

Одним з економічних законів виробництва є закон спадаючої віддачі.

Важливе місце в стратегії виробничої діяльності посідає аналіз структури затрат, необхідних для випуску певного обсягу продукції.

У виробничій діяльності мають місце обмеження, наприклад, існування граничного обсягу продукції, який може бути отриманий при використанні будь-якої комбінації виробничих ресурсів.

Виробничі відносини характеризуються двома чинниками: технологією, що використовується, і витратами часу. Встановлено, що виробництво менш гнучке і чутливіше до будь-яких змін у межах короткого інтервалу часу порівняно з довготривалим проміжком часу.

Виробничі відносини — це насамперед технологічні відносини, які визначаються технікою, фізичними та інтелектуальними можливостями персоналу.

Розглянемо зв’язок закону спадаючої віддачі з виробничою діяльністю в короткостроковому плані.

Для ілюстрації дії закону спадаючої віддачі з метою спрощення вивчення динаміки візьмемо лише один вид змінних затрат — кількість зайнятих працівників (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Кількість одиниць щоденного випуску Затрати праці (кількість зайнятих працівників) Граничний фізичний продукт змінних витрат
2 – 0 = 2
6 – 2 = 4
14 – 6 = 8
20 – 14 = 6
24 – 20 = 4
26 – 24 = 2

 

Динаміка сумарного фізичного продукту, що характеризується кількістю одиниць щоденного випуску з кожним залученням додаткової робочої сили, показана на рис. 2.2, а динаміка граничного фізичного продукту — на рис. 2.3.

На більшості підприємств здійснюються затрати відразу за кількома видами продукції, які одночасно змінюються навіть протягом короткострокового інтервалу. Для кращого з’ясування цієї проблеми, проаналізуємо динаміку на прикладі одного виду змінних затрат — кількості зайнятих працівників.

На рис. 2.2 показано, що відбувається з рівнем щоденного випуску, зафіксованого у фізичних одиницях, при зміні кількості працівників від нуля до семи. При цьому всі інші види затрат залишаються постійними. Як видно з рис. 2.2, випуск спочатку досить швидко зростає, а потім — повільніше в міру того, як до праці залучається все більша кількість працівників. Коли працівників більше семи, усе обладнання виявляється повністю використаним і тому додаткові працівники вже нічого не додають до випуску.

Рис. 2.2. Динаміка сумарного фізичного продукту

На рис. 2.3 представлені додаткові обсяги продукції, що створюються за рахунок залучення додаткової кількості працівників. Додатковий обсяг продукції, що виробляється кожною додатковою одиницею праці, являє собою різницю між кількістю продук­ції попереднього випуску й наступного і називається граничним фізичним продуктом змінних затрат.

Рис. 2.3. Крива граничного фізичного продукту

У нашому прикладі при збільшенні кількості працівників до двох граничний фізичний продукт становить дві одиниці випуску продукції; від двох працівників до трьох — він збільшується до чотирьох одиниць випуску. Перехід від трьох до чотирьох робітників дає максимальне зростання випуску. Потім із залученням кожного наступного додаткового працівника зростання випуску уповільнюється.

Розглянутий приклад демонструє модель, яку економісти вважають типовою для кривої граничного продукту, якщо в дослідженні використовується одна змінна. Початкове збільшення граничного продукту відображає переваги кооперації праці, групового виробництва і спеціалізації. Але після певного рівня збіль­шення кількості працівників супроводжується припиненням зростання, а потім і зменшенням граничного продукту. У випадку, коли йдеться про один вид змінних затрат, головною причиною кінцевого скорочення граничного фізичного продукту є «перенасичення» додатковими змінними затратами.

Низхідна частина кривої граничного фізичного продукту (див. рис. 2.3) ілюструє принцип, відомий як закон спадаючої віддачі (або граничної корисності). Цей закон свідчить про те, що при збільшенні однієї змінної за умови збереження незмінними обсягів усіх інших видів затрат у певний момент часу буде досягнута точка, за якою граничний фізичний продукт зменшуватиметься.

Закон спадаючої віддачі застосовується до всіх виробничих процесів та всіх змінних затрат, які необхідно врахувати при розробці стратегії виробничої діяльності підприємства.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти