Витрати виробництва, їх оптимізація

Вартість виготовлених товарів та послуг визначається технологічним процесом і витратами на їх виробництво.

Витрати з економічної точки зору — це вартість усіх видів затрат основного і оборотного капіталу на виробництво та реалізацію продукції. Кількість ресурсів ніколи не буває достатньою для забезпечення всіх виробничих потреб. У практичній діяльності рішення про виробництво певної продукції викликає необхідність відмовитися від використання тих самих ресурсів для виробництва інших споживчих вартостей.

Таким чином, всі витрати виробництва є альтернативними. Це є головною перешкодою, з якою стикається підприємство в процесі реалізації своїх можливостей максимізації прибутку. Тому при визначенні стратегії необхідно точно знати, скільки коштує виробництво того або іншого товару за даних обставин, якими є витрати на його виробництво. Поняття витрат має кілька значень.

У короткостроковому періоді часу витрати умовно розподіляють на постійні та змінні. Останні змінюють свою кількісну величину залежно від зміни обсягу виробництва.

Постійні витрати і змінні разом складають загальні витрати.

Проаналізуємо витрати на основі даних табл. 2.6 (графи 2 і 5)
і додаткових даних, які відображають вартісні оцінки використання основних засобів, праці та матеріалів (табл. 2.8).

У табл. 2.8 наведені показники виробничої сітки (графи 2 і 3). Припустимо, що підприємство для виробничих цілей орендує обладнання, розраховане на 150 тис. годин роботи на місяць за ціною 15 грн. за годину, що дорівнює 2250 тис. грн. У графі 7 для всіх обсягів виробництва зазначена ця величина. Кожна одиниця праці оцінюється в 10 грн., тому в графі 4 підраховані витрати на оплату праці для різних обсягів праці. Матеріальні витрати на кожну одиницю продукції становлять 20 грн., тому в графі 5 наведено суми матеріальних витрат щодо відповідних обсягів випуску продукції.

Таблиця 2.8

Витрати виробництва

Крім абсолютних величин витрат в аналітичних цілях розрізняють середні постійні, змінні та загальні витрати. Їх розраховують шляхом ділення кожного виду витрат на кількість продукції. Особливе місце в дослідженні витрат посідають додаткові витрати, які розраховуються як різниця в загальних витратах між наступним і попереднім обсягами випуску продукції. Додаткові витрати, пов’язані зі збільшенням випуску продукції на одну одиницю, називаються граничними витратами. Вони обчислюються за таким алгоритмом:

.

За даними табл. 2.8 розрахуємо в табл. 2.9 середні та граничні витрати виробництва.

Таблиця 2.9

Аналіз середніх і граничних витрат

Аналіз даних таблиці показує, що середні постійні витрати зі збільшенням обсягу виробництва зменшуються, оскільки фіксована сума витрат розподіляється на дедалі більшу кількість одиниць продукції. Середні змінні витрати підлягають під дію закону спадаючої віддачі. Після того, як обсяг виробництва пере­вищить 75 тис. одиниць, середні змінні витрати починають зростати, оскільки спадаюча віддача зумовлює необхідність використання у виробництві все більшої кількості змінних ресурсів для виробництва додаткових одиниць продукції.

Середні загальні витрати залежать від середніх постійних і змінних витрат. Внаслідок інтеграції цих двох чинників формуються середні загальні витрати. Зі збільшенням обсягу виробництва вони спершу знижуються, а потім починають зростати.

Концепція граничних витрат має для підприємства стратегічне значення, оскільки дає змогу визначити витрати, величину яких підприємство може безпосередньо контролювати і які є для підприємства оптимальними. Граничні витрати характеризують той обсяг виробництва, перевищення якого зумовлює подорожчання виробництва.

Таким чином, можна дійти висновку: якщо граничні витрати нижчі, ніж середні загальні витрати раніше виробленої продукції, то це означає зменшення середніх загальних витрат (див. гр. 3 і 8, рядки 1—4). І навпаки, перевищення граничних витрат над серед­німи загальними витратами попередніх обсягів випуску продукції відображує зростання загальних витрат виробництва.

У довгостроковому періоді всі ресурси, використання яких передбачено стратегією розвитку підприємства, є змінними. Динаміка довгострокових середніх загальних витрат визначається в основному масштабом виробництва. Тому в довгостроковому періоді менеджери можуть збільшувати або зменшувати обсяг виробництва шляхом кількісної зміни основних засобів та інших необоротних активів. Але на конкретну дату підприємство матиме їх певну величину. В межах цієї величини витрати виробництва змінюватимуться відповідно до методів, розглянутих у короткостроковому періоді.