ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Структура капіталу і ризик, їх взаємозв’язок та прогнозування

Взаємодія суб’єктів ринкової економіки, діяльність кожного з них, незалежно від сфери вкладення капіталу, зумовлена насамперед економічним інтересом — одержанням прибутку.

Власники капіталу, інвестуючи його у ту чи іншу сферу діяльності, водночас з бажанням отримати певний прибуток, вступають у сферу невизначеності з точки зору отримання доходу від інвестованого капіталу. Тобто підприємницька діяльність не позбавлена ризику.

Зі структурою капіталу пов’язані два поняття ризику: підприємницький та фінансовий.

Підприємницький ризик — це ризикованість вкладень у активи підприємства, що не має боргів. Він являє собою невизначеність в одержанні майбутнього валового прибутку від операційної діяльності і зумовлений сукупністю чинників:

— коливаннями вартості матеріальних ресурсів;

— здатністю підприємства змінювати ціни на свою продукцію залежно від зміни ринкової ситуації;

— зміною попиту на продукцію підприємства;

— зниженням конкурентоспроможності продукції;

— високим рівнем операційного важеля (левериджу).

Важливість того чи іншого чинника залежить від галузі господарювання, розвитку ринку тощо. Деякі чинники можуть певною мірою регулювати, наприклад, обсяги реалізації та ціни на продукцію. Особливе місце серед чинників, які визначають підприємницький ризик, займає операційний леверидж. Його суть у тому, що прибуток від основної діяльності залежить від рівня постійних витрат у собівартості продукції. В сучасних умовах виробництва високий рівень постійних витрат спостерігається у високотехнологічних та капіталоємних виробництвах з високою питомою вагою висококваліфікованого персоналу. Таким чином, у періоди спаду виробництва прибуток підприємств з високим рівнем постійних витрат більш чутливий до зміни обсягів реалізації продукції і зміни ринкової ситуації. Чим вищий рівень постійних витрат, тим вищий підприємницький ризик за інших рівних умов. Розглянемо це на прикладі прогнозних варіантів випуску продукції, наведених у табл. 10.1.


Таблиця 10.1

Оцінка рівня операційного левериджу

№ рядка Показники Прогнозні варіанти
І ІІ ІІІ
Обсяг реалізації продукції (без ПДВ), тис. грн.
Сума постійних операційних витрат, тис. грн.
Рівень змінних витрат до обсягу реалізації 0,3 0,3 0,3
Сума змінних операційних витрат (р. 1 · р. 3), тис. грн.
Загальна сума операційних витрат (р. 2 + р. 4), тис. грн.
Рівень операційного левериджу (р. 2 : р. 5) 0,38 0,23 0,17
Рівень змінних витрат у сумі витрат (р. 4 : р. 5) 0,62 0,77 0,83

 

Аналіз таблиці показує, що найвищий рівень операційного левериджу спостерігається у першому варіанті. Зі збільшенням обсягів реалізації рівень змінних витрат у сумі витрат має тенденцію до підвищення, а рівень операційного левериджу, тобто рівень постійних витрат — до зниження. Таким чином, підприємницький ризик є обов’язковою складовою будь-якої підприємницької діяльності, а основна частина прибутку, одержаного підприємством, — це винагорода за ризик.

Ризики, які супроводжують фінансову діяльність підприємства, формують великий портфель ризиків і визначаються загальним поняттям — фінансовий ризик. Він становить найбільшу час­тину сукупних господарських ризиків підприємства. Його рівень зростає із збільшенням обсягів і диверсифікацією фінансової діяль­ності підприємства. Фінансовий ризик впливає на різні аспекти господарської діяльності підприємства й супроводжує підготовку практично всіх управлінських рішень. Цей вид ризику, який є додатковим до підприємницького, стосується передусім акціонерів, що володіють звичайними акціями, особливо якщо підприємство у своїй діяльності використовує такі джерела, як позики. Фінансовий ризик виникає за певної структури капіталу і впливає на дохідність звичайних акцій.

Капітал — основна категорія ринкового суспільства, яка постійно перебуває у русі. Він є головною економічною базою створення та розвитку підприємства і у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників та персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестовану у формування його активів. Серед чинників виробництва — капіталу, матеріальних і трудових ресурсів, капітал відіграє пріоритетну роль.

Капітал відображає фінансові ресурси підприємства, які приносять дохід. У цій своїй ролі капітал може розглядатися ізольовано від виробничого фактора — у формі залученого капіталу, що забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій сфері його діяльності.

Капітал, який є головним джерелом формування добробуту його власників, забезпечує необхідний рівень цього добробуту як у поточному, так і у майбутніх періодах. Спожита у поточному періоді частина капіталу спрямовується на задоволення поточних потреб його власників і тим самим перестає виконувати функції капіталу. Частина капіталу, яка залишається у виробництві, формує рівень добробуту його власників у наступному періоді.

За джерелами формування виділяють власний і залучений капітал.

Власний капітал характеризує загальну вартість ресурсів підприємства, що належать йому на правах власності і використовуються ним для формування відповідної частини активів.

Залучений капітал відображає кошти для фінансування роз-
витку підприємства, залучені на умовах повернення грошей, або іншого майна. Усі форми залученого капіталу, які використовуються підприємством, є його зобов’язаннями, що підлягають погашенню у передбачені терміни.

Фінансовий леверидж — це використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну дохідності власного капіталу і дає йому можливість одержати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на влас­ний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається ефектом фінансового левериджу. Розглянемо на прикладі табл. 10.2 суть цього ефекту.

Таблиця 10.2

Прогнозування впливу фінансового левериджу

№ рядка Показники та алгоритми їх розрахунків Варіанти структур капіталу
І ІІ ІІІ
Сума функціонуючого капіталу у прогнозному періоді
Сума власного капіталу
Сума залученого капіталу
Сума прибутку
Рівень дохідності активів 0,2 0,2 0,2
Рівень відсотків за кредит 0,12 0,12 0,12
Сума відсотків за кредит (р. 3 · р. 6)
Сума прибутку за вирахуванням суми відсотків за кредит (р. 4 – р. 7)
Рівень податку на прибуток 0,3 0,3 0,3
Сума податку на прибуток (р. 8 · р. 9)
Сума прибутку за вирахуванням податку (р. 8 – р. 10)
Коефіцієнт дохідності власного капіталу (р. 11 : р. 2) 0,14 0,154 0,196
Вплив фінансового левериджу 0,014 0,056

 

Розрахунок впливу (ефекту) фінансового левериджу, розглянутого у табл. 10.2, можна представити у такому вигляді:

(10.1)

де E— ефект фінансового левериджу, пов’язаний з підвищенням дохідності власного капіталу; ЗК — сума залученого капіталу; ВК — сума власного капіталу; ДА — рівень дохідності активів; ПК — рівень відсотків за кредит; РП — рівень податку на прибуток.

Аналіз даних табл. 3.2 показує, що у першому варіанті ефект фінансового левериджу відсутній, оскільки він не передбачає використання залученого капіталу. У другому варіанті вплив фінансового левериджу, пов’язаний з використанням залученого капіталу в сумі 1000 грн. (20 %), становить 0,014 (1,4 %). Цей ефект можна розрахувати за формулою (3.1), використавши дані табл. 3.2.

.

У третьому варіанті залучений капітал дорівнює 50 %, ефект фінансового левериджу зростає до 0,056 (5,6 %):

.

Аналіз показників таблиці свідчить, що ефект фінансового левериджу зростає, тобто зі збільшенням у структурі капіталу залучених джерел фінансування підвищується рівень дохідності власного капіталу.

Показники формули (10.1) можна розподілити на такі компоненти:

Коефіцієнт структури капіталу — характеризує фінансову стійкість підприємства і показує, яка величина залученого капіталу припадає на одну гривню власного капіталу. Критичним значенням цього коефіцієнта є одиниця. Зі збільшенням коефіцієнта для підприємства підвищується фінансовий ризик і знижується фінансова стійкість.

Диференціал фінансового левериджу — показує різницю між рівнем дохідності активів і рівнем відсотків за залучений капітал. При зниженні дохідності активів вплив фінансового левериджу зменшується. Наприклад, при зниженні дохідності активів до 0,15 вплив фінансового левериджу становитиме 0,021 або 2,1%.

.

Коли середній рівень дохідності активів нижчий, ніж середня ставка за залучені ресурси, отримуємо від’ємне значення диференціалу. Це вказує на можливість та ефективність використання залученого фінансування лише за умови, коли дохідність активів вища, ніж ринкова відсоткова ставка за кредитні ресурси.

Податковий коректор — відображає ступінь впливу на ефект фінансового левериджу рівня оподаткування прибутку.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти