ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

 

Зазвичай, найбільш часто, як в умовах побуту так й в виробничих умовах, ми зустрічаємося з напругою 220 або 380 В. Але навіть з електричним струмом такої напруги при наданні першої допомоги слід поводитися дуже обережно, так як постраждати може людина, що надає допомогу.

В усіх випадках ураження необхідно насамперед негайно позбавити людину від впливу електричного струму. Для цього необхідно швидко знеструмити електролінію. Коли не має можливості цього зробити, то для звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно скористатися матеріалом, який знаходиться поблизу та не проводить електричний стум - сухою палицею, дошкою, одягом, гумовими рукавицями. Не можна брати металеві і вологі предмети, а також торкатися до тих ділянок тіла потерпілого, які не вкриті сухим одягом. Для запобігання ураження, коли неможливо відключити електричну мережу, можна різати електричний дріт за допомогою плоскогубців чи кусачок з ізольованими ручками, або перерубати його сокирою. Відтягувати потерпілого від джерела струму можна крім раніше вказаних способів ще за допомогою діелектричних рукавичок чи сухого одягу.

У разі напруги 1000 В і більше, слід остерігатися “крокової напруги”, а для звільнення потерпілого можна використовувати лише спеціальну ізолюючу штангу чи кліщі. Робити це можна лише в спеціальних діелектричних рукавицях та діелектричних чоботях.

Коли потерпілий при пам’яті, його треба покласти зручно і до прибуття лікаря забезпечити спокій, розстебнути одяг, забезпечити приплив свіжого повітря. При втраті свідомості необхідно провести додаткові заходи: скропити водою обличчя, розстебнути і зігріти тіло, дати понюхати нашатирний спирт. При відсутності чи слабкому та нерівному диханні треба зробити штучне дихання. При зупинці серці потрібно зробити зовнішній масаж серця. Починати штучне дихання треба якомога швидше, оскільки тривала затримка дихання надзвичайно небезпечна для життя потерпілого чи може призвести до тяжких наслідків у майбутньому. Штучне дихання і непрямий масаж серця необхідно проводити до їх повного відновлення або до прибуття лікаря.

Коли потерплій не дихає необхідно негайно перевірити чи не припинилось в нього серцева діяльність, так як в цьому випадку поряд із штучним диханням треба робити непрямий масаж серця. Починати штучне дихання треба якомога швидше, оскільки тривала затримка дихання надзвичайно небезпечна для життя потерпілого чи може призвести до тяжких наслідків у майбутньому.

Перш ніж починати штучне дихання, потрібно усунути все, що заважає нормальному диханню:

 у приміщенні відкривають вікна, двері;

 сторонніх запрошують відійти на відстань 1,5…2 метри чи покинути помешкання;

 ніс і рот потерпілого очищають від бруду, блювотних мас, згустків крові за допомогою чистої хустки чи бинта, намотаних на палець;

 з’ємні зубні протези знімають;

 язик витягують, а якщо він западає, а людина непритомна — закріплюють булавкою;

 розстібають комір, пояс, тісну білизну;

 голову обов’язково потрібно повернути на бік, щоб вода чи блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи.

Штучне дихання в залежності від характеру уражень потерпілого можна проводити багатьма способами.

За способом Сильвестра (Рис. 5.4) потерпілого кладуть на спину на рівну поверхню, під лопатки підкладають валик з одягу. Той, хто робить штучне дихання, стає на коліна біля ліктів. Вдих відтворюється відведенням рук у боки і назад на кілька секунд (2…3), а вдих досягається приведенням зігнутих у ліктях рук до боків грудної клітини так як при цьому з неї витісняється повітря.

Рис. 5.4Штучне дихання за Сильвестром

А – вдих ; б – видих.

Штучне дихання за Сильвестром краще проводити вдвох. Кожний береться за одну руку потерпілого і діє за повільним рахунком “один, два, три” (закладення рук за голову), “чотири, п’ять” (притискання рук до грудей). Але і в першому і в другому випадках потрібний помічник, який тримав би витягнутий язик, щоб він не западав.

За способом Шеффера (Рис. 5.5) потерпілого кладуть на живіт, потім обидві руки витягують вперед або витягують одну руку, зігнуту в лікті, кладуть голову, повернуту на бік. Той, хто робить штучне дихання, стає на коліна так, щоб стегна потерпілого були між його колінами. Потім кладе великі пальці по боках хребта, нижче лопаток, а рештою пальців охоплює нижню частину грудної клітини. На рахунок “один, два, три” потрібно повільно нахилитися вперед, масу тіла передати рукам, які лежать на нижніх ребрах потерпілого, від чого груди його стискаються і відбувається видих. Для вдиху потрібно перестати тиснути і відкинутись назад, рахуючи “чотири, п’ять, шість”. У цей час грудна клітина потерпілого розширюються і до неї входе повітря.

Рис. 5.5Штучне дихання за Шеффером

За способом Шюллера потерпілого кладуть на спину. Той, хто надає допомогу, охоплює двома руками з обох боків його реброві дуги і розтягує їх угору і на боки (вдих), а потім стискує донизу і середини (видих).

Способи Шюллера і Шеффера не застосовують при переломах ребер, а спосіб Сильвестра, крім того, при переломах кісток рук. У таких випадках доцільно використовувати спосіб Лаборда.

Найефективнішим способом штучного дихання є вдування повітря в ніс або рот потерпілого. Такий спосіб штучного дихання називають “рот до рота” або “рот до носа”. Спосіб “рот до рота” не використовують тоді, коли у постраждалого ушкоджені губи, нижня або верхня щелепи.

Рис. 5.6Штучне дихання “рот до рота”

 

При виконанні способу «рот до рота» потерпілого кладуть на спину на рівну поверхню. Той, хто надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого (краще з правого боку від нього), кладе ліву руку на його лоб, затискуючи пальцями ніс потерпілого. Рот потерпілого (з гігієнічних міркувань) прикривають марлею або носовою хустиною, чи використовують спеціальний пластиковий клапан з автомобільної аптечки. Той хто надає допомогу робить глибокий вдих, а потім, притиснувшись ротом до рота потерпілого, вдуває в нього повітря, роблячи енергійний видих. При цьому повітря надходить у легені потерпілого, здійснюючи пасивний вдих. Видих відбувається завдяки еластичності легеневої тканини і грудної клітки.

Штучне дихання слід виконувати доти, доки у потерпілого не відновиться самостійне ритмічне дихання. Якщо штучне дихання розпочинають робити своєчасно і проводять його правильно, то самостійне дихання відновлюються вже через декілька хвилин. Однак в окремих випадках його потрібно проводити протягом 1,5 … 2 годин, принаймні доти, доки на місце події не прибудуть медичні працівники. Якщо після відновлення дихання знову припиняється, то штучне дихання потрібно відновити. Одночасно зі штучним диханням потерпілому дають нюхати нашатирний спирт і розтирають шкіру бавовняною тканиною.

Робити штучне дихання дуже важко. Той, хто надає допомогу, особливо способом вдування повітря, може відчувати запаморочення, слабкість, а іноді навіть знепритомніти. Тому бажано, щоб особи, які виконують штучне дихання, замінювали одна одну або, якщо помічників немає — чергувати різні способи. Це підвищить ефективність допомоги.

При тяжких ушкодженнях, як це вже вказувалось вище, може одночасно припинитись і дихання і серцева діяльність. В цьому випадку у потерпілого настає, так звана, клінічна смерть. При цьому не промацується пульсація сонної артерії на шиї, не прослуховується серцебиття, припиняється дихання, зіниці розширюються, шкірні покриви й слизові оболонки губ набувають синюшного кольору. Через 5…6 хвилин після настання клінічної смерті відбувається необоротні зміни в нервових клітинах головного мозку, після чого настає біологічна смерть.

При наданні невідкладної допомоги слід діяти швидко і рішуче, так як дорога кожна втрачена секунда. Для відновлення роботи серця можна використовувати наступний спосіб:

 звільнити грудну клітку від одягу та розстібнути пояс;

 прикрити двома пальцями клиновидний (мечоподібний) відросток (рис.5.7, б);

 нанести різкий удар кулаком по грудині на 2..3 см. вище клиновидного відростку (рис 5.7а);

 перевірити наявність пульсу (рис 5.7, а) і якщо пульс відсутній — удар можна повторити.

Рис. 5.7 Перевірка наявності пульсу

 

У випадку, коли ці дії не дали бажаного результату, необхідно негайно приступити до виконання штучного дихання та непрямого масажу серця. Для цього потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню. Той, хто надає допомогу стає на коліна збоку біля потерпілого і, поклавши кісті рук одна на одну в нижній частині грудини, робить енергійний поштовх, натискаючи на грудину так, щоб вона зміщувалась приблизно на 4…5 см у напрямку до хребта. При цьому стискується серце між грудиною і хребтом і кров із порожнини серця виштовхується в кровоносні судини. Оскільки стінки грудної клітини еластичні, то вона повертається у вихідне положення, а порожнини серця наповнюються кров’ю. Поштовхи слід робити ритмічно з частотою приблизно 60...80 разів за хвилину для дорослої людини, а для дітей, особливо молодшого віку - до 100…120 разів на хвилину. Сила поштовхів для дітей повинна бути меншою, ніж для дорослої людини і тому їх можна робити однією рукою, чи навіть двома пальцями.

У разі потреби непрямий масаж серця поєднують із штучним диханням (рис 5.8). При цьому після вдування повітря в легені необхідно 4…5 раз натиснути на грудину. Під час вдування не можна тиснути на грудину. У зв’язку з тим, що ця робота дуже важка, бажано її робити вдвох, або навіть втрьох постійно змінюючи один одного. Краще, коли вдування повітря робить одна людина, а стискання грудини — друга.

Рис. 5.8 Виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця

 

Показником ефективності непрямого масажу серця і штучного дихання є порожевіння шкірних покривів, звуження зіниць, поява на великих артеріях (стегновій, сонній) пульсових поштовхів, синхронних з натискуванням на грудину і, нарешті, відновлення самостійного дихання і серцебиття.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти