ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Як змінюється альбумін - глобуліновий коефіцієнт при мієломній хворобі?

а) не змінюється;

б) зменшується за рахунок зменшення альбумінів;

в) зменшується за рахунок збільшення глобулінів;

г) збільшується за рахунок збільшення альбумінів;

д) збільшується за рахунок зменшення глобулінів.

 

103.Для патогенетичного лікування мієломної хвороби призначають:

а) анальгетики;

б) цитостатики;

в) препарати калію;

г) серцеві глікозиди;

д) протизапальні засоби.

 

104.В якому разі при підозрі на мієломну хворобу призначають цитостатики:

а) при верифікації діагнозу “мієломна хвороба”;

б) не призначають;

в) при появі ниркової недостатності;

г) при вираженому остеопорозі.

 

105.При лікуванні мієломної хвороби застосовують:

а) сарколізин (алкеран);

б) циклофосфан (ендоксан);

в) преднізолон;

г) мієлосан (бусульфан);

д) лейкеран (хлорбутін).

 

106.В комплексному лікуванні мієломної хвороби застосовують:

а) променеву терапію;

б) фізіотерапію;

в) анаболічні стероїди;

г) плазмаферез;

д) цитостатики.

 

107.Причиною смерті при мієломній хворобі найчастіше стають:

а) інфекційні ускладнення;

б) ниркова недостатність;

в) інфаркт міокарду;

г) гостре порушення мозкового кровообігу;

д) травма.

 

108.Виберіть найбільш точне визначення поняття “Лейкоз” - це:

а) епітеліальна пухлина;

б) пухлина селезінки;

в) пухлина кровотворної тканини;

г) пухлина кровотворної тканини з ураженням кісткового мозку;

д) пухлина периферичних лімфовузлів.

 

109.Етіологічними факторами виникнення гемобластозів є :

а) іонізуюче випромінювання;

б) хімічні мутагени;

в) харчові отруєння;

г) вроджені аномалії;

д) імунодефіцитні стани.

 

110.Гострий лейкоз поділяють на:

а) мієлобластний;

б) лімфобластний;

в) підгострий;

г) недиференційований;

д) інфекційний.

 

111.Ознакою, притаманною тільки гострому лейкозу, є:

а) лихоманка ремітуючого характеру;

б) некротична ангіна;

в) гострий лейкоз не має патогномонічних ознак;

г) геморагічний синдром;

д) анемічний синдром.

 

Який з нижчеперерахованих методів є найбільш інформативним в діагностиці гострого лейкозу?

а) загальний аналіз крові;

б) пункція лімфовузла;

в) рентгенограма органів грудної порожнини;

г) мієлограма;

д) коагулограма.

 

113.Характерними змінами в загальному аналізі крові при гострому лейкозі є:

а) зсув формули вліво;

б) лейкемічний провал;

в) наявність бластних клітин;

г) базофільно-еозинофільна асоціація;

д) еритроцитоз.

 

114.При гострому лейкозі в мієлограмі виявляють:

а) редукцію нормальних ростків кровотворення;

б) гіперплазію за рахунок бластних клітин;

в) кількість бластних клітин менше 5%;

г) кількість бластних клітин більше 30%;

д) заміщення жировою тканиною.

 

115.Для визначення варіанту гострого лейкозу проводять:

а) підрахунок бластних клітин;

б) цитохімічне дослідження бластів;

в) генетичне дослідження;

г) коагулограму;

д) реовазографію.

 

116.При лікуванні гострого мієлобластного лейкозу використовують:

а) цитозар (цитарабін, алексан);

б) алкеран (сарколізин);

в) рубоміцин (даунорубіцин);

г) лейкеран (хлорбутин);

д) мієлосан (бусульфан).

 

117.При лікуванні гострого лімфобластного лейкозу використовують:

а) іміфос;

б) вінкристін (онковін);

в) преднізолон;

г) циклофосфан (ендоксан);

д) L-аспаргіназу.

 

118.Найчастіше при хронічному мієлолейкозі зустрічається:

а) лімфоаденопатія;

б) геморагічний синдром;

в) анемічний синдром;

г) кардіалгія;

д) гепато-лієнальний синдром.

 

Для якого лейкозу характерна базофільно - еозинофільна асоціація?

а) хронічний мієлолейкоз;

б) еритремія;

в) гострий лейкоз;

г) хронічний лімфолейкоз;

д) мієломна хвороба.

 

120.При хронічному мієлолейкозі в периферичній крові виявляються:

а) лейкемічний провал;

б) абсолютний лімфоцитоз;

в) базофільно - еозинофільна асоціація;

г) відносний лімфоцитоз;

д) наявність проміжних форм нейтрофілів.

 

При якому лейкозі виявляється Філадельфійська хромосома?

а) хронічний лімфолейкоз;

б) еритремія;

в) хронічний мієлолейкоз;

г) мієломна хвороба;

д) при жодному з них.

 

Яка кількість бластних клітин в крові є підставою діагнозу бластної кризи хронічного мієлолейкозу?

а) до 5%;

б) від 5 до 10%;

в) більше 10%;

г) більше 15%;

д) при виявленні будь-якої кількості.

 

Які цитостатики застосовують для лікування хронічного мієлолейкозу?

а) мієлосан;

б) алкеран;

в) сарколізин;

г) цитозар;

д) гідреа (гідроксисечовина).

 

124.Методом лікування бластної кризи хронічного мієлолейкозу є:

а) гемотрансфузії;

б) монотерапія мієлосаном;

в) поліхіміотерапія, як при гострому лейкозі;

г) променева терапія;

д) спленектомія.

 

125.Хронічний лімфолейкоз це:

а) лімфопроліферативне захворювання кісткового мозку;

б) пухлина лімфатичних вузлів;

в) мієлопроліферативна пухлина кісткового мозку;

г) лімфоцитома шкіри;

д) лімфоцитарна пухлина селезінки.

 

126.Найчастіше при хронічному лімфолейкозі зустрічається:

а) свербіж шкіри;

б) лімфаденопатія;

в) кардіалгія;

г) осалгія;

д) жовтяниця.

 

127.Аутоімунні ускладнення виникають у третини хворих на:

а) гострий лейкоз;

б) хронічний мієлолейкоз;

в) еритремію;

г) мієломну хворобу;

д) хронічний лімфолейкоз.

 

128.В периферичній крові хворих на хронічний лімфолейкоз спостерігаються:

а) відносний лімфоцитоз;

б) бласти;

в) абсолютний лімфоцитоз;

г) тіні Боткіна – Гумпрехта;

д) еритроцитоз.

 

129.В мієлограмі хворих на хронічний лімфолейкоз спостерігається:

а) гіперплазія зрілих лімфоцитів;

б) бластна інфільтрація;

в) без змін;

г) гіперплазія всіх ростків;

д) заміщення жировою тканиною.

 

130.Основним методом лікування хворих на хронічний лімфолейкоз є:

а) фізіотерапія;

б) променева терапія;

в) хірургічне лікування;

г) цитостатична терапія;

д) антибіотикотерапія.

 

131.У випадку ускладнення хронічного лімфолейкозу аутоімунною гемолітичною анемією призначають:

а) новий цитостатик;

б) гемостатичну терапію;

в) антибіотикотерапію;

г) глюкокортикостероїди;

д) гемотрансфузії.

 

132.В лікуванні хронічного лімфолейкозу застосовують:

а) алкеран (сарколізин);

б) лейкеран (хлорбутін);

в) мієлосан (бусульфан);

г) циклофосфан (ендоксан);

д) гідреа (гідроксисечовину).

 

133.Частими ускладненнями хронічного лімфолейкозу є:

а) парези;

б) бактеріальні інфекції;

в) аутоімунний гемоліз;

г) вірусні інфекції;

д) гіпертонічні кризи.

 

134.Еритремія – це:

а) мієлопроліферативне захворювання;

б) лімфопроліферативне захворювання;

в) лейкоз;

г) гематосаркома;

д) пухлинне захворювання кісткового мозку.

 

При яких рівнях гемоглобіну можна запідозрити еритремію?

а) більше 140 г/л у чоловіків;

б) більше 160 г/л у чоловіків;

в) більше 120 г/л у жінок;

г) більше 150 г/л у жінок;

д) більше 150 г/л незалежно від статі.

 

136.При яких рівнях еритроцитів (х1012) можна запідозрити еритремію?

а) більше 6 у чоловіків;

б) більше 5 у жінок;

в) більше 5,5 у жінок;

г) більше 5,5 у чоловіків;

д) більше 5,5 у обох статей.

 

137.В мієлограмі при еритремії виявляється:

а) аплазія всіх ростків;

б) гіперплазія за рахунок бластів;

в) лімфоцитарна гіперплазія;

г) гіперплазія трьох ростків мієлопоезу;

д) норма.

 

138.Клінічними симптомами, характерними для еритремії, є:

а) симптом "кролячих" очей;

б) блідість слизових;

в) сипмтом Купермана;

г) еритромелалгія;

д) збільшення лімфовузлів.

 

139.В периферичній крові при еритремії виявляються:

а) панцитопенія;

б) еритроцитоз;

в) анемія;

г) тромбоцитоз;

д) лейкоцитоз.

 

140.Вторинні еритроцитози зустрічаються при:

а) вроджених вадах серця;

б) гострому лейкозі;

в) гіпернефромі;

г) гіпоксії;

д) дизтрофії.

 

141.Для вторинного еритроцитозу характерно:

а) зниження кількості лейкоцитів;

б) підвищення кількості лейкоцитів;

в) збільшення селезінки;

г) в мієлограмі відсутня клітинна гіперплазія;

д) спленомегалія не спостерігається.

 

142.Дієта при еритремії повинна бути:

а) збагачена м¢ясними продуктами;

б) збагачена вітамінами В та С;

в) обмежена вітамінами В та С;

г) обмежена м¢ясними продуктами.

 

143.В початковій стадії еритремії:

а) проводиться поліхіміотерапія;

б) проводиться плазмофорез;

в) специфічна терапія не проводиться;

г) проводяться ексфузії крові;

д) проводяться гемотрансфузії.

 

144.Для лікування еритремії протипоказаний:

а) лейкеран (хлорбутін);

б) алкеран (сарколізин);

в) мієлосан (бусульфан);

г) гідреа (гідроксисечовина);

д) ціанкобаламін.

 

145.Ексфузії крові при еритремії проводять:

а) кожний день протягом курсу лікування;

б) з проміжком 3 – 4 дні;

в) по 100 – 200 мл;

г) по 300 – 400 мл;

д) по 800 – 900 мл.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти