ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Стратегія і тактика оновлення виробництва

Інноваційну стратегію будь-якої фірми визначають двома важливими складовими:

1. Обсягом і характером її ресурсів (кадровим потенціалом, фінансами, портфелем патентів і ліцензій, якістю ринкової інформації).

2. Ринковою позицією і загальногосподарською стратегією (часткою ринку, ступенем доступу до джерел фінансів і сировини, лідерством у галузевій конкуренції і т.д.).

На основі аналізу зовнішнього середовища фірми і внутрішніх можливостей компанія вибирає відповідну інноваційну стратегію – наступальну, оборонну, авангардну, імітаційну.

Наступальна стратегіяхарактерна для фірм, діяльність яких базується на принципах “підприємницької конкуренції” і які випускають на ринок товари з принципово новими споживчими якостями. Вона властива малим інноваційним фірмам, а також великим об’єднанням, корпораціям, що диверсифікують свою діяльність.

Оборонна стратегія спрямована на підтримання наявних конкурентних позицій фірми на існуючих ринках. Головна складова такої стратегії – оптимізувати співвідношення “витрати – результати” в інноваційних процесах.

Авангардну стратегію найчастіше використовують корпорації, що мають сильні ринкові й технологічні позиції. Вони зазвичай зберігають дуже гарну репутацію і їм не потрібно витрачати багато зусиль для забезпечення достатнього попиту на пропоновані нові товари чи послуги.

Імітаційну стратегію застосовують майже усі фірми в тій чи іншій мірі, а також і компанії, яким не вдається бути піонерами в просуванні на ринок тих чи інших нововведень. При цьому вони в більшості випадків копіюють основні споживчі властивості нововведень малих інноваційних фірм чи корпорацій – лідерів.

Розроблення стратегії можна здійснювати трьома шляхами: зверху вниз, знизу вверх і за допомогою консультативної фірми.

Дуже важливо, щоб інвестори і розроблювачі нового продукту були переконані, що компанія зуміє конкурувати з іншими новими надходженнями на ринку. Для цього розробляють бізнес-план.

 

Охарактеризуйте дві складові попиту на інновації.

Аналіз попиту на інноваційну продукцію — один з найважливіших напрямків у діяльності організацій, що займаються інноваційною діяльністю.

В умовах ринкової економіки аналіз попиту на інноваційну продукцію має першорядне значення. Він проводиться у таких напрямках:

· аналіз потреби в нововведенні, що випускається, чи в новій послузі;

· аналіз попиту на нововведення і пов'язані з ним послуги і впливу на них різних факторів;

· аналіз впливу попиту на результати діяльності підприємства;

· визначення максимальної можливості збуту й обґрунтування плану збуту з урахуванням вирішення перших трьох завдань, а також виробничих можливостей фірми.

Особливості розвитку нововведень і їхні різновиди багато в чому визначають специфіку аналізу попиту на них у кожному конкретному випадку. Насамперед необхідно уточнити, до яких нововведень — базисних чи удосконалених — відноситься продукція, попит на яку підлягає вивченню. Таку ідентифікацію можна здійснити двома способами.

По-перше, за допомогою побудови кривих життєвих циклів продукції на основі даних про обсяги тривалості її чи пропозиції збуту на ринку. Якщо циклічна хвиля укладається в більш високу і термін життя продукції невеликий відносно «великої» хвилі, йдеться про еволюційні чи часткові нововведення.

По-друге, підприємство, що вироблює інноваційну продукцію, має провести порівняльний аналіз параметрів раніше виробленої і нової продукції за певною схемою. При цьому виявляються:

· наявність у конструктивній розробці нового виробу в порівнянні зі старим, принципово інших підходів, наприклад, не відомих раніше законів і закономірностей;

· кількість нових деталей, вузлів у виробі чи операцій у технології;

· додаткова сума витрат на зміну виробу і її частка у витратах на новий виріб.

Охарактеризуйте конкурентоспроможність як джерело нововведень.

Теорія конкуренції виходить із того, що кожен суб’єкт конкуренції має визначений індивідуальний набір конкурентних переваг. До них можна віднести:

 споживчу цінність товару;

 продуктивність бізнесу;

 інноваційний потенціал;

 виробничу й маркетингову кваліфікацію персоналу;

 якість менеджменту;

 рівень гнучкості й адаптації.

Якщо звернутися до теоретичних положень, сформульованих М.Портером стосовно глобальної конкуренції, то переваги концентруються на факторах виробництва, інвестиціях і накопиченому багатстві.Разом із тим ретроспективний аналіз глобальних процесів розвитку конкуренції в останні роки не підтверджує універсальність цього теоретичного підходу.

Конкурентні переваги, на думку Г.Д.Ковальова, суто індивідуальні і, тією чи іншою мірою, їх досягають за рахунок одночасного використання ресурсних, інвестиційних можливостей і накопиченого багатства.Саме таке поєднання і створює істотні, відмінні конкурентні переваги.Економічне зростання визначають кількістю і якістю природних і трудових ресурсів, обсягом основного капіталу і нововведеннями.

Фактори економічного зростання за Ковальовим Г.Д. наведено в табл. 5.1.

Фактор зростання Вага кожного
1. Збільшення трудовитрат
2. Підвищення продуктивності праці, у тому числі за рахунок: 1) нововведень (інновацій) 2) капіталу 3) освіти і професійної підготовки кадрів 4) економії, зумовленої масштабами виробництва, поліпшення розподілу ресурсів        
Разом

 

Із таблиці бачимо, що підвищення продуктивності праці є найважливішим фактором конкурентоспроможностівиробничого підприємця.

Продуктивність праці зростає на базі нововведень і підвищення рівня професійної підготовки працівників. Технічний прогрес визначає близько 28% приросту національного доходу. Якщо на практиці інновації в капіталовкладення тісно взаємозалежні, то їхній сукупний внесок у приріст доходу складе близько 47%.

У зв’язку з цим зрозуміло, що коли немає діючих механізмів нововведень, то зберігається відстала технологічна база і неможливо підтримувати конкурентоспроможність бізнесу.

 

Розкрийте сутність віолентної (силової) та патієнтної (нішової) стратегії.

.Віолентна (силова) стратегія характерна для фірм, що діють у сфері великого стандартного виробництва товарів і послуг.

Джерелом сили цих фірм є масове виробництво продукції доброї (середньої) якості за низькими цінами.

Девіз фірм: "Дешево, але пристойно" (але не "Дорого і погано").

Приклади: автомобілі "Тойота", "Шевроле", холодильники "Сіменс", сигарети "Мальборо", "Кемел" та ін.

Після досягнення визначеної межі на ринку фірма, як правило, приймає рішення про:

 здійснення подальшого розвитку у вигляді освоєння нових ринків збуту;

 організацію нового виробництва;

 стратегічне розроблення технології;

 використання переваг широкомасштабних наукових досліджень;

 подальший розвиток збутової мережі;

 велику рекламну компанію.

Патієнтна (сегментна) стратегія притаманна фірмам, що обрали шлях вузької спеціалізації. Вона передбачає виготовлення особливої, унікальної продукції для обмеженого кола споживачів.\

Девіз фірм: "Дорого, зате добре".

Для фірми-патієнта характерними будуть такі фактори розвитку:

 наявність групи лідерів (ентузіастів, які працюють в одному напрямку і ділять всі труднощі однаково;

 згуртованість колективу навколо групи ентузіастів;

 мобільність і гнучкість переходу до новацій;

 неускладнені організаційні зв’язки;

 невеликий управлінський апарат;

 значна взаємозамінність фахівців;

 зміна наукової спрямованості в ході життєдіяльності фірми;

 творча атмосфера в колективі;

 інтелектуальний продукт значний;

 уміння формувати потреби ринку, виходячи зі своїх потреб.

У таких фірмах доцільно мати інноваційного менеджера, головна мета якого знизити ризик у життєдіяльності фірми і створити комфортні умови для співробітників.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти