ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Філософія як світоглядна основа господарювання і управління в умовах ринку

Філософія як світоглядна основа економічного управління та господарювання досить складна тема, що потребує багато досліджень і практичних спостережень. Саме людина в основних формах своєї життєдіяльності акумулює матеріальне і духовне, в цілісному вигляді відтворює життя де внутрішньо взаємозв’язані її філософськи погляди, економічні знання, культура і мораль, релігія і т.д. Економіка стає сукупною, єдиною матеріально – духовною сферою через яку особистість реалізує себе як цілісність. В своїх дослідженнях, які будуть базуватись в основному на аналізі літературних джерел ми поставили за мету, перш за все, дізнатись, що таке економічна діяльність суспільства, від чого залежить сучасна філософія ринку, як на суспільство впливають економічні закони і економічні теорії, а також що таке раціональна економіка і ефективне управління. Сучасні відомі вчені на сьогоднішній день вважають, що економіка – універсальна синергетична модель, яка є системоутворюючим явищем. Але вже з самого початку написання роботи хочеться висловити думку класиків з проблем філософії, які вважають що визначення раціональної економіки і взагалі визначення економічного механізму суспільства не буде вирішено, т. як не вирішена проблема виникнення самого суспільства і закону його життя. Суспільство вчені вивчають по різному. Деякі філософи (наприклад А.А. Богданов розглядав суспільство зі сторін організації і управління “Всяка діяльність людини є організацією і дезорганізацією. Сучасна філософія – це насамперед полі фундаментальна і при цьому універсальна методологія, логіка і теорія пізнання сучасного світу, це всезагальне світоглядне знання , яке в своїй багато вимірності визначає теоретико – методологічні, суттєві ознаки будь якої соціальної теорії, у тому числі економічної. Визначень, що таке економіка на сьогоднішній день безліч, але узагальнюючи їх можна сказати, що економіка являє собою сукупність взаємовідносин щодо процесу суспільного виробництва, розподілу, перерозподілу та споживання суспільного продукту. Таким чином, обов’язковим та основним елементом економічних відносин являється виключно людина. Одночасно, економіка є ознакою утворення суспільства, характеризує рівень його розвитку та є “ кровоносною системою” будь – якого суспільства, функціонування якого, знову ж таки , неможливе без економічних відносин. Метою створення та існування суспільства є задоволення потреб людини. Певними регуляторами суспільних відносин та метою прагнень та устремлінь людини у конкретний історичний період є система цінностей та ідеалів. Необхідно зазначити, що система цінностей формується під впливом умов щоденного існування кожної конкретної людини, одночасно здійснюючи опосередкований вплив на вказані умови. Таким чином, спостерігаємо прямий зв’язок між станом економіки, як шляху реалізації інтересів людини , якістю системи ідеалів та цінностей. Однією з характерних особливостей сучасної науки є те, що всі речі розглядаються як системи т. як цілісні елементи яких знаходяться в взаємозв’язку і взаємозалежності. Щоб вивчити одне явище потрібно виходити з того, що воно пов’язане з іншими. Кожне явище розглядається як система, особливістю якої є відношення причин і наслідків. Виявлення найбільш вагомих зв’язків дає можливість визначити загальні тенденції, причини і напрямки розвитку системи. Таким чином системний підхід можливо застосовувати при дослідженнях проблем економіки і філософії.

Систему можливо визначити, як об’єднання, існування і зміст якого обумовлено зовнішньою і внутрішньою необхідністю. Потенційно кожна система має багато станів, в які вона може переходити при певних обставинах. Заданий стан це стан системи, який в даних умовах найбільш оптимальний для її діяльності і повністю відповідає призначенню і природі системи.” Якщо не враховувати теорії систем в управлінській і господарській діяльності не можливо досягти бажаних результатів своєї діяльності т. як, якщо якійсь елемент не взяти до уваги рівновагу порушить вся система.Сучасні вчені, як було сказано раніше, вважають економіку універсальною синергетичною моделлю. Кожна модель це певний хаос, який намагається досягти рівноваги, але це не можливо т. як рівновага стримує розвиток. Синергетична теорія унікальна, але людині дуже важко прийняти цю модель. Непередбаченість і випадковість завжди є тайною для людського уявлення. В управлінні є таке поняття, як ризик синергетична теорія дуже вдало характеризує цю категорію. При однакових заданих умовах одна організація може процвітати, а інша загине, все буде залежати від обставин які супроводжують їх. В господарській діяльності потрібно завжди пам’ятати про ризик, випадковість, непередбаченість обставин, а також фортуну і добру вдачу.

Соціальний детермінізм та багатоваріантність світової історії

Детермінізм – фактори та стимули історичного розвитку людини і суспільства. У кожної епохи існує власна, характерна для неї суспільно-політична доктрина, власний погляд на суспільство на його розвиток, що виникає з цілісності устрою даної епохи, тому її цінність необхідно вимірювати критеріями даної епохи. Детермінізмом називається вчення про всезагальний, закономірний зв’язок причинної обумовленості всіх явища.

Люди первісного суспільства за головне вважали міфологічно-релігійне джерело.

Представники релігійної філософії головний чинник суспільно-історичного розвитку вбачали у божественному розумі (Августин Блаженний, Фома Аквінський).

Мислителі періоду Реформації – у самому народі.

Географічні детерміністи – у якості географічного середовища (Монтеск’є, Бокль, Мечников, Плехано).

Позитивісти – у розвитку пізнання і науки. Сюди також можна віднести і дослідників доби просвітництва.

Вебер визначальним чинником історії виводить своєрідний дух епохи, тобто дух капіталізму.

Маркс – спосіб виробництва матеріальних благ.

Сучасні західні філософи-технократи апелюють до техніки і технології.

Екзистенціалісти підкреслюють роль творчої свободи особистості (Сартр, Хайдеггер, Ясперс)

Соціальний детермінізм - це один з основних принципів соціології, який виражає загальний взаємозв’язок соціальних явищ.

Релігійно філософська концепція історичного детермінізму.

Виходить з того, що роль соціального першодвигуна, творчого початку виконує божественне провидіння. Августин, Фома Аквінський

Натуралістична концепція. Основний принцип натурфілософії: виникнення явищ і процесів суспільного життя можна пояснити тільки дією природного середовища, геологічними, фізичними, географічними та іншими закономірностями його розвитку. Географічна школа – Платон, Монтеск’є (клімат), Мечніков (гідросфера), Вернадський (ноосфера), Мальтус (біологічна: іжа-пристрасть), Сахаров (демографічний)

Концепція технологічного детермінізму.

Виникла у середині 20 ст. як реакція на бурхливий розвиток науково-технічної революції та її вступ в етап технічної революції. Цю концепцію висувають Хайдеггер, Ясперс. Серед сучасних теоретиків технократизму виділяють Белла, Тофлера, Арона, Бжезинського.

Технократизм як філософія постіндустріального суспільства посів гідне місце серед соціально-філософських течій 20 ст. основні його ідеї стосуються ролі техніки, технічного прогресу і технологій у суспільних змінах сучасної епохи. Під впливом техніки посилюється соц динамізм. У ній – головне джерело майбутнього. Але перебільшення ролі техніки може привести до машинного фетишизму, і він, своєю чергою, призведе до того, що машина постає самостійним і незалежним від людини суб’єктом мислення і соціальної дії, досконалішим, ніж ті, хто її створив. Загроза полягає в тому, щоб не вилучити із процесу живу творчу діяльність людини.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти