ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Специфіка тлумачення людини як проекту в філософії Ж.-П. Сартра

Світогляд Сартра склався під впливом перш за все Бергсона, Гуссерля та Хейдеггера. Екзистенціальна філософія Сартра виявляє себе як один з сучасних відгалужень феноменології Гуссерля, як додаток його методу до "живого свідомості", до суб'єктивно-діяльнісної боці того свідомості, з яким конкретний індивід, закинутий у світ конкретних ситуацій, вживає будь-яку дію, набирає відносини з іншими людьми та речами, прагне до чого-небудь, приймає життєві рішення, участь у громадському житті і так далі. Усі акти діяльності розглядаються Сартром як елементи певної феноменологічной структури і розцінюються фактично в залежності від завдань особистісного самоздійснення індивіда. Сартр розглядає роль "суб'єктивного" (достовірно-особистісного) в процесі людської персоналізації та історичної творчості. За Сартра, акт специфічно людської діяльності є акт позначення, надання смислу (тих моментів ситуації, в яких проглядає об'єктивність - "інше", "дане"). Предмети лише знаки індивідуальних людських значень, смислових утворень людської суб'єктивності. Поза цим вони - просто даність, сира матерія, пасивні та інертні обставини. На перший план виступає неприйняття дійсності сучасного суспільства та його культури, що виражає сильний струмінь сучасного соціального критицизму. Жити в цьому суспільстві, згідно Сартра, як живе в ньому "задоволена собою свідомість", можна лише відмовившись від себе, від особистої автентичності, від "рішень" і "вибору", переклавши останні на чию-небудь анонімну відповідальність - на державу, націю , расу, сім'ю, інших людей. Але й ця відмова - відповідальний акт особистості, бо людина має свободу волі.

Концепція свободи волі розгортається в Сартра в теорії "проекту", згідно з якою індивід не заданий самому собі, а проектує, "збирає" себе в якості такого. Тому боягуз, наприклад, відповідальний за свою боягузтво, і "для людини немає алібі". Екзистенціалізм Сартра прагне змусити людину усвідомити, що вона повністю відповідає за саму себе, своє існування і навколишній світ, бо виходить з твердження, що, не будучи чимось заданим, людина постійно будує себе за допомогою своєї активної суб'єктивності. Вона завжди "попереду, позаду себе, ніколи - сама". Звідси той вираз, який Сартр дає загальному принципу екзистенціалізму: "... існування передує сутності ... "По суті це означає, що загальні, суспільно-значущі (культурні) об'єктивації, які виступають як" сутності "," природа людини "," загальні ідеали "," цінності "і так далі, є лише відкладеннями , застиглими моментами діяльності, з якими конкретний суб'єкт ніколи не співпадає. "Екзистенція" і є постійно живий момент діяльності, взятий у вигляді внутрііндівідуального стану, суб'єктивно. В більш пізній роботі "Критика діалектичного розуму" Сартр формулює цей принцип як принцип "незвідність буття до знання". Але екзистенціалізм Сартра не знаходить іншої основи, з якої людина могла б розвинути себе як справді самодіяльного суб'єкта, крім абсолютної свободи і внутрішньої єдності "проектуючого я". У цьому своєму можливий розвиток особистість самотня і позбавлена опори.

Історичний процес у Сартра розглядається в плані екзистенціалістській антитези соціальних відносин та відносин безпосередньо "людських", а об'єктивно-соціальне буття введено в структуру індивідуального проекту у вигляді міфологічної сили. Сума відносин, що складаються в цій галузі, окресленої взаємодією і боротьбою між "людським" і "антилюдським" всередині проекту, і є, по Сартру, джерелом історичних доль людей, прихованим двигуном історії. Але це скоріше рух долі.

 

Бердяєв М. “Истоки и смысл русского коммунизма”.

Одна из основных идей работы Бердяєва “Истоки и смысл русского коммунизма” состоит в том, что революции необходимо противопоставить иную-более содер­жательную и богатую-альтернативу развития. Такая альтернатива видится Бердяеву в духовном творчестве, по сравнению с которым любой социальный прогресс представлялся ему чем-то малозначительным.

Грядущее обновление общества должно, по Бердяеву, осуществиться на основе реформированного правосла­вия, преодолевшего те негативные черты и явления, которые были присущи "исторической церкви". "Новое религиозное сознание", которое стремился выработать Бердяев, представляется ему почвой для грядущего расцвета культуры, способного по существу снять проблему социального развития.

Другая идея, которая играет ключевую роль в бердяевской "феноменологии коммунизма",-это трак­товка социализма, прежде всего социализма марксист­ского, как особой религии (лже-религии). В психоло­гическом плане, доказывает философ, социалистическая идеология и, в частности, марксизм, содержит в себе все основные компоненты религиозной веры и религи­озного энтузиазма. Ей присущи свои святыни ("народ", "пролетариат"), свое учение о грехопадении (появлении частной собственности), культ жертвенности ("во имя счастья будущих поколений"), напряженно-эсхатологи­ческое переживание истории, которая должна завер­шиться установлением некоего "земного рая".

В данной книге использован ряд положений, вы­двинутых и разработанных в более ранних работах Бердяева. Это трактовка истории как процесса, раз­ворачивающегося преимущественно в сфере духа, интерпретация марксизма (по крайней мере, марксизма русского) как квазирелигиозного учения, противопо­ставление революции и культуры и др. Но в "Исто­ках..." большинство из этих положений в значитель­ной мере переосмыслено в свете нового исторического опыта — опыта эпохи, полностью перевернувшей и саму Россию, и те представления о ней, которыми жила дореволюционная русская интеллигенция.

"Русский коммунизм", с точки зрения Бердяева, есть одновременно мировое и сугубо национальное явление. Как явление национальное, он детерминирован всем ходом русской истории.

Характеризуя духовный склад русского народа, Бер­дяев опровергает расхожие на Западе легенды о его косности, варварстве. Он напоминает западному чи­тателю и о культуре Киевской Руси, стоявшей выше современной ей культуры Западной Гнроны, и о за­мечательном русском зодчестве, и о величии русской классической литературы, и об оригинальности русской религиозно-философской мысли, и о коллективном ге­нии закрепощенных, неграмотных крестьянских масс, создавших самобытную народную культуру, основан­ную, согласно Бердяеву, на православии.

Вместе с тем Бердяев считает, что русская духов­ность чужда западному просвещению. Западные и вос­точные элементы в русской культуре существуют как бы порознь и противостоят друг другу. Западное просвещение, перенесенное на русскую почву петров­ской реформой, сконцентрировалось в узком слое дво­рянства и интеллигенции. Усвоив западные веяния, этот слой оторвался от народа, продолжавшего жить своими традициями, стал для него "чуждой расой". Но и само "образованное общество" восприняло ино-эсмные влияния поверхностно. Они не смогли совер­шенно переделать русского человека, а лишь породили • его сознании и делах напряженнейшие коллизии:

Секрет притягательности "большевистского мифа" для масс, по Бердяеву, в том, что он якобы соединил традиционный русский мессианизм с новым социаль­ным мессианизмом марксистского учения. Произошло как бы отождествление веры в особое предназначение русского народа с идеей об особой исторической мис­сии пролетариата. При этом созданное коммунистами государство, с самого начала оказавшееся во враж­дебном окружении, слилось в народном сознании с Образом "царства правды", единственного хранителя "истинной веры".

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти