Перерізом називають зображення, яке виходить при уявному розрізі предмета однією або кількома площинами. На перерізі показують тільки те, що знаходиться безпосередньо в січній площині. Частину деталі за цією площиною у перерізі не зображують.Для утворення перерізу треба в належному місці рисунка провести січну площину, фігуру, утворену в перерізі, повернути в положення, паралельне площині проекцій. На вільному місці поля рисунка накреслити переріз і в разі потреби оформити його написом. Переріз є умовним зображенням. Умовність полягає в тому, що січну площину проводять уявно, а фігури утвореної в перерізі, окремо від предмета не існує.Перерізи, що не входять у розріз, за місцем розміщення поділяють на винесені та накладені.Винесеним називається переріз, розміщений поза контуром основного зображення. Винесеним перерізам слід надавати перевагу. Контур винесеного перерізу зображають суцільною основною лінією.

Винесений переріз можна розташовувати:

а) на продовженні сліду січної площини поблизу вихідного зображення, якщо переріз має симетричну форму. Площину перерізу виконують суцільною тонкою лінією, буквами не позначають і переріз не надписують (рис. 16

б) на вільному місці поля креслення. Площину перерізу позначають розімкнутою лінією, стрілками вказують напрям проектування і переріз надписують за типом “А-А” (див. рис. 16, переріз А-А);

в) в розриві між частинами зображення. Якщо переріз має симетричну форму, лінію перерізу не позначають і переріз не надписують (рис. 17а). Для несиметричних перерізів лінію перерізу проводять із стрілками, але буквами не позначають (рис. 17б);

Для кількох однакових перерізів, що відносяться до одного предмета, лінію перерізу позначають однією буквою і креслять один переріз (рис. 18). Якщо однакові перерізи розміщені під різними кутами, то символ повернутого перерізу не наносять (рис. 19). Січні площини слід вибирати так, щоб отримати поперечні перерізи, перпендикулярні до грані деталі (рис. 20).

Якщо січна площина проходить через вісь поверхні обертання, що обмежує отвір чи заглиблення, то контур отвору чи заглиблення в перерізі показують повністю (рис. 21а). Перерізи не можна застосовувати, якщо їх контур має вигляд окремих фігур. У такому випадку необхідно виконати розріз (рис. 21б).

Накладені перерізи розміщують на самому зображенні й обводять по контуру тонкими суцільними лініями. Причому контур зображення на місці розміщення накладеного перерізу не розривають. Для симетричних накладених перерізів лінію перерізу не зображують і переріз не надписують (рис. 22а). Для несиметричних перерізів лінію перерізу зображають розімкненою зі стрілками, але переріз не надписують (рис. 22б).Якщо січна площина проходить уздовж тонкої стінки (ребро жорсткості, перегородка, спиці маховиків, шківи), то розрізану цією площиною стінку показують незаштрихованою й обмежують лінією видимого контуру. Такі деталі, як гвинти, заклепки, шпонки, непустотні вали і шпинделі, шатуни тощо при поздовжньому розрізі показують нерозрізаними. Шарики завжди показують нерозрізаними.В якості допоміжної січної допускається застосовувати циліндричну поверхню (рис. 23). Переріз розгортають в одну площину, паралельну до осноних площин проекцій. До напису над перерізом “А-А” додають символ, що означає розгорнутий переріз. Радіус кола для символу “розгорнуто” мінімум 3 мм.

Виносним елементом називають додаткове окреме зображенння будь-якої частини предмета, що потребує графічного та іншого пояснень відносно форми, розмірів тощо (рис. 24). При виконанні виносного елемента відповідне місце обводять тонкою лівнією – колом або овалом з виносною лінією і полицею. Над полицею великою літерою позначають виносний елемент, а над зображенням виносного елемента поряд із літерою в дужках вказують його масштаб.Виносний елемент може бути виглядом, розрізом або перерізом, назалежно від типу зображення, на якому показано його місце.Розміщувати виносний елемент потрібно якомога ближче до відповідного місця на зображенні предмета.Кількість виглядів, розрізів, перерізів на кресленні повинна бути мінімальною але достатньою для того, щоб форма деталі була повністю зрозумілою. Кількість та комбінацію зображень встановлює проектант.

ПОБУДОВА ПОХИЛИХ ПЕРЕРІЗІВ

При проектуванні різних технічних форм часто необхідно будувати різні види розрізів, перерізів, зрізів, вирізів і т.д. Усі побудови лінії перетину та зрізу зводяться до знаходження характерних проміжних точок. До характерних точок відносять найвищі та найнищі точки кривої перерізу, крайні точки зліва, справа, зверху, знизу, точки, що розмежовують видимі та невидимі частини ліній тощо. До проміжних відносять точки, що належать лінії і знаходяться між характерними.Залежно від виду поверхонь, які перетинаються площинами, утворюються різні види ліній перерізу. Пропонуємо розглянути побудову перетинів деяких простих геометричних форм площинами.

Перетин циліндра площинами

При перетині прямого кругового циліндра площиною, яка паралельна його осі (переріз А-А), бокова поверхня перетинається по твірних прямим лініям (рис. 25). При перетині утворюється прямокутник, в якому дві сторони дорівнюють висоті циліндра, а дві інші – відстані М1N1. Якщо січна площина розміщена перпердикулярно до осі циліндра (переріз Б-Б), то його бічна поверхня перетинається по колу. При перетині циліндра площиною, яка похила до осі циліндра (переріз В-В), бічна поверхня буде перетинатися по еліпсу. Перетин площини перерізу з віссю циліндра визначить центр еліпса – точка О. Відстань між точками 12 та 22 на лінії площини перерізу визначить велику вісь еліпса. Мала вісь еліпса (відстань між точками 31 та 41) буде перпендикулярна до великої і дорівнюватиме діаметру кола основи циліндра. Натуральну величину перерізу циліндра похилою площиною будуємо так.

На вільному місці поля креслення паралельно лінії перерізу В-В проводимо вісь перетину. На ній позначаємо центр еліпса – т.О. Від точки О уздовж осі відкладаємо великі півосі О1=О212 та О2=О222. Мала вісь буде на прямій, перпендикулярній до великої. Від т.О відкладаємо величини малих півосей О3=О131 та О4=О141. За великою 1-2 і малою 3-4 осями будуємо еліпс.

Перетин конуса площинами

Залежно від розміщення січної площини конічна поверхня може перетинатися: а) по колу, коли площина перпендикулярна осі конуса; б) по прямим твірним, якщо площина проходить через вершину конуса; в) по еліпсу, якщо площина перетинає всі твірні конуса; г) по параболі, якщо площина паралельна одній твірній конуса; д) по гіперболі, якщо площина паралельна до твірної конуса.Центр кола при перетині площиною, перпендикулярною осі конуса (переріз А–А, рис. 26а), знаходиться на перетині осі конуса й січної площини, а радіус дорівнює відстані від осі конуса до його крайньої твірної (рис. 26а).При перетині площиною, яка проходить через вершину й перетинає конус по прямим твірним (переріз Б–Б) утворюється рівнобедренний трикутник, дві сторони якого співпадають із крайніми твірними конуса, а третя 1–1/ дорівнює відстані між точками 11 та 1/1, взятими з горизонтальної проекції (рис. 26а).У випадку перетину січною площиною, яка перетинає всі твірні конуса (переріз А–А) утворюється еліпс (рис. 26б). Відстань 12–22 між крайніми твірними вздовж січної площини на фронтальній проекції визначить велику вісь еліпса 1–2. Центр еліпса – точку О визначають поділом великої осі навпіл. Мала вісь 3–4 перпендикулярна до великої. На фронтальній проекції вона проектується в точку 32=42, а її натуральна величина дорівнює відрізку 31–41. Точки 31 та 41 на горизонтальній проекції знайдені за допомогою кола, як точки, що належать конусу. Побудова натуральної величини косого перерізу виконуються аналогічно як при перетині циліндра похилою площиною.У випадку перетину конуса по параболі січна площина паралельна одній твірній конуса (рис. 26в). Характерними точками буде точка 1 – вершина параболи та точки 2–2/ - перетин основи конуса. Для побудови проекцій проміжних точок 3–3/ та 4–4/ проводять горизонтальні січні площини, які перетинають конус по колах радіусами R та R/. Побудувавши на горизонтальній проекції ці кола, на перетині з вертикальними лініями зв’язку отримаємо точки 31–3/1 та 41–4/1. Натуральну величину похилого перерізу будуємо так. На вільному місці поля креслення паралельно до площини перерізу проводимо вісь перерізу. На ній позначаємо точку 1 – вершину параболи. Перпендикулярно до неї з точок 22, 32, 42 проводимо лінії. На цих лініях від осі відкладаємо точки 2–2/, 3–3/, 4–4/ віддаль між якими відповідно дорівнює віддалі між точками 21-2/1, 31-3/1, 41 -4/1. Знайдені точки з’єднуємо лекальною кривою. У випадку перетину конуса по гіперболі січна площина паралельна до осі конуса (рис. 26г). Характерними точками будуть точка 1 – вершина гіперболи та точки 2–2/ - перетин основи конуса. Для побудови проекцій проміжних точок 3–3/, 4–4/ проводимо горизонтальні січні площини, які перетинають конус по колах радіусами R та R/. Побудову натуральної величини похилого перерізу здійснюємо аналогічно як і в попередньому випадку.

Перетин сфери

Сферична поверхня з будь-якою площиною перетинається по колу (рис. 27). Побудова натуральної величини похилого перерізу сфери зводиться до побудови кола певного діаметра. Центр кола –точка О2, знаходиться на перетині січної площини та перпендикуляра, проведеного з центра сфери до січної площини. Діаметр кола дорівнює відстані 12 –22 по січній площині. Для побудови похилого перерізу на вільмому місці поля креслення проводимо осі. В точці перетину осей, як із ценра проводять коло радіусом R.

Перетин призми площиною

Залежно від положення січної площини утворюються різні фігури перерізу (рис. 28). Якщо січна площина перпендикулярна до основи прямої призми (переріз А–А), то її поверхня перетинається по прямокутнику, ширина якого дорівнює відрізку MN=M1N1, а висота – висоті прямої призми. Якщо площину розміщено паралельно до основи (переріз Б–Б), то її поверхня перетинається по багатокутнику, що співпадає з основою. Поверхня призми перетинається похилою січною площиною по ламаній замкненій лінії. Число зламів відповідає кількості бокових граней призми, якщо площина перетинає всі грані призми і не перетинає основу. У випадку перетину бічних граней і основи утворюється багатокутник (переріз В–В). Характерними точками перерізу будуть точки перетину січної площини з ребрами 1, 3, 4 та точки перетину з основою – 2 та 2/. Натуральну величину похилого перерізу будуємо так. На вільному місці поля креслення паралельно до лінії перерізу В–В проводимо вісь перетину. Відстань між ребрами та основою вздовж осі дорівнює відстані вздовж січної площини між точками 12, 32=42 та 22=2/2 взятій з фронтальної проекції. Відстань перпендикулярно до осі перерізу між ребрами 3–4 – та точками основи 2=2/ дорівнюють відстані від горизонтальної осі на горизонтальній проекції. Отримані точки з’єднуємо у багатокутник.

Перетин піраміди площиною

При перетині піраміди площинами її поверхня перетинається по ламаній замкненій лінії. На рис. 29 задано перерізи А-А, Б-Б, В-В та побудовані фігури перерізу піраміди. Переріз А-А паралельний до основи піраміди й утворює фігуру, подібну до її основи. Переріз Б-Б проходить через вершину піраміди й утворює трикутник. Переріз В-В перетинає піраміду по багатокутнику, причому число вершин багатокутника дорівнює числу ребер піраміди. Кількість вершин багатокутника збільшиться, якщо переріз перетинатиме основу піраміди. Побудова натуральних величин перерізів піраміди аналогічна побудовам натуральних величин перерізів призми і зрозуміла з рисунка.

1 234