ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ОСНОВИ ТЕХНІЧНОГО ТА ПРОЕКЦІЙНОГО КРЕСЛЕННЯ

Загрузка...

Змістовий модуль 1.

ОСНОВИ ТЕХНІЧНОГО ТА ПРОЕКЦІЙНОГО КРЕСЛЕННЯ

Лекція 1.

Тема.

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИКОНАННЯ КРЕСЛЕНЬ

План

1. Загальні відомості про вироби і креслення

2. Оформлення креслень

3. Правила нанесення розмірів.

4. Геометричні побудови на кресленні

Література:

А) основна:

1. Антонович Є.А. Креслення / Є.А. Антонович та ін. – Львів : Видавн. «Світ», 2006.

2. Ванін В.В. Оформлення графічної документації: Навчальний посібник / В.В. Ванін та ін. – К. : Каравела, 2003.

3. Верхола А.П. Інженерна графіка: креслення, комп’ютерна графіка / А.П. Верхола, Б.Д. Коваленко. – К.: Каравела, 2006.

4. Державні стандарти: ГОСТ 2.301-68 (СТ РЕВ 1181-78) – формати; ГОСТ 2.104-68 (СТ РЕВ 140-74, СТ РЕВ 365-76) – основні написи; ГОСТ 2.302-68 (СТ РЕВ 1180-78) – масштаби; ГОСТ 2.303-68 (СТ РЕВ 1178-78) – лінії; ГОСТ 2.304-81 (СТ РЕВ 851-78...СТ РЕВ 855-78) – шрифти креслярські.

Б) додаткова:

5. Боголюбов С.К. Черчение: Учебник для средних специальных учебных заведений / С.К. Боголюбов. – 2-е изд., испр. – М. : Машиностроение, 1989.

6. Годик Е.Й. Техническое черчение / Е.Й. Годик, В.М. Лисянский, В.Е. Михайленко, А.М. Пономарьов. – К. : Высшая школа, 1983.

7. Михайленко В.Є. Інженерна графіка: підручник для студентів вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації / В.Є. Михайленко, В.В. Ванін, С.М. Ковальов [За ред. В.Є. Михайленка]. – Львів, 2002.

8. Техническое черчение: Учебник для вузов / Е.И. Годик, В.М. Лисянский, В.Е. Михайленко, А.М. Пономарев. – 5-е изд., перер. и доп. – К. : Вища шк., 1983. – 439 с.

9. Черчение:Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/Д.М. Борисов, Е.А. Василенко, Б.А. Ляпунов, М.Н. Макарова [Под ред. Д.М. Борисова]. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1987.

10. Черчение /А.М.Хаскин. – 4-е изд., перераб. и доп. – К. : Вища шк. Головное изд-во, 1985. – 447 с.

В) Інтернет-ресурси:

1. http://dvoika.net/ (Сайт містить навчальний матеріал з нарисної геометрії та креслення)

2. http://www.chertilnik.ru/ingraf_teoriya.html (Сайт містить теоретичну інформацію з курсу «Креслення»)

3. http://www.gubkin.ru/faculty/mechanical_engineering/chairs_and_departm s/automation_designing_buildings/questions-0506.php (Сайт містить довідкову інформацію по ГОСТ'ам для виконання креслень).

Основний зміст

Загальні відомості про вироби і креслення

Відомості про державні стандарти

 

Вироби та їхні складові частини


Оформлення креслень

Інструменти, матеріали та приладдя для креслярської діяльності. Прийоми їх підготовки до роботи, правила збереження та безпечного користування.

Для виконання креслень використо­вуються креслярські інструменти і при­ладдя.

Креслярський папір має підвищену цупкість і буває різної якості. Для виконан­ня креслярських робіт олівцем слід виби­рати папір, поверхня якого не псується при витиранні гумкою, а для роботи тушшю потрібно перевіряти, чи не розтікається туш. Креслярський папір має гладкий ли­цевий бік і шорсткий – зворотний. Для виконан­ня ескізів і розрахунково-графічних робіт використовується міліметровий папір, на якому нанесено міліметрову сітку.

Креслярські олівці маркуються за твердістю. Тверді олівці позначаються літерою "Т" або "Н", м'які - "М" або "В" і середньої твердості - "ТМ" ("НВ"). Ци­фри, які стоять перед літерою, показують ступінь твердості або м'якості олівця. Твердість олівця вибирається в залеж­ності від твердості креслярського паперу і коливається у межах від "2Т" до "М". Олівцями підвищеної твердості викону­ють побудови і наводять тонкі лінії. Більш м'якими олівцями наводять товсті лінії і виконують написи. Загострюють олівці на довжину до 25 мм з кінця, проти­лежного фабричному клейму. Графітний стрижень оголюється на довжину до 10 мм. Йому, в залежності від призначення, надається форма конуса, зрізаного цилі­ндра або стамески (слайд.1). Після заго­стрення олівця графітний стрижень під­правляють на наждачному папері.

 

 

Слайд 1.

Креслярські дошки виготовляються різних розмірів. Для навчальних цілей ви­користовують дошки 1000 х 650 мм. Папір кріпиться до дошки кнопками або клей­кою стрічкою (скотчем) ближче до лівого боку дошки. Відстань від нижнього краю паперу до нижнього ребра дошки повин­на перебільшувати ширину рейсшини.

Рейсшина являє собою лінійку, довжина якої приблизно дорівнює довжині крес­лярської дошки.

Косинці випускаються двох типів — з кутами 45°, 45°, 90° і з кутами 30°, 60°, 90°. Косинці використовуються для проведення вертикальних, а також ліній під кутами 30°, 45°, 60° до рейсшини або лінійки. Одним катетом косинця прикладають до рейсши­ни або лінійки, а вздовж другого катета або гіпотенузи проводять лінію.

Лекала призначаються для проведення кривих ліній, які не можна за­мінити дугами кіл. Точки, через які по­трібно провести криву, спочатку з'єдну­ють тонкою лінією від руки, а тоді підби­рають лекало до окремих частин кривої для наведення їх олівцем чи тушшю. Для виконання креслень потрібно мати набір з кількох лекал.

Креслярські інструменти для прове­дення кіл, обведення ліній тушшю, вимі­ру довжини відрізків виготовляються у ви­гляді набору, який називається готоваль­нею. Готовальні бувають різного складу. На слайді. 2 наведено приклад середньої го­товальні.

Слайд 2.

Графітні стрижні для циркуля загост­рюють так само, як і для олівця. Рейсфедер використовується для обведення тушшю прямих і кривих ліній. Кронциркуль падаючий вико­ристовується для проведення кіл невели­ких діаметрів. Циркуль розміточний і ви­мірювач необхідні для точного вимірюван­ня і фіксації довжин відрізків. Циркуль крес­лярський призначається для проведення кіл та їх дуг. Креслярський циркуль має дві вставні ніжки: для проведення кіл графі­том і тушшю (круговий рейсфедер). Якщо розхилу циркуля не вистачає для прове­дення кола великого діаметра, в циркуль вставляється подовжувач. Центрик вико­ристовується для фіксації голки циркуля при проведенні концентричних кіл.

Формати креслення. Спосіб утворення, умовні позначення. Розміри форматів. Рамка креслення та рамка основного напису.

Формати креслярських аркушів вибира­ють залежно від габаритних розмірів крес­лення. Розміри форматів визначаються роз­мірами зовнішньої рамки креслення (рис. 1). Згідно з ГОСТ 2.301-68 регламенту­ються п'ять основних форматів: А0, А1, А2, АЗ, А4, розміри сторін яких подано в табл. 1. У разі потреби можна користуватися форматом А5 зі сторонами 148 х 210 мм.

Формат Розміри сторін формату, мм
АО 841 х 1189
А1 594x841
А2 420 х 594
АЗ 297 х 420
А4 210x297

Рисунок 1.

Площа формату А0 (841 х 1189) дорів­нює одному квадратному метру. Інші ос­новні формати можуть бути одержані послідовним поділом формату А0 на дві рівні частини паралельно меншій стороні відпо­відного формату.

Крім п'яти основних форматів, дозво­ляється користуватися додатковими, що утворюються кратним збільшенням меншої сторони основного формату.

Позначення додаткового формату скла­дається з позначення основного формату та числа, що вказує кратність збільшення. Наприклад, А1 х 2, АЗ х 5.

Поле креслення обмежується рамкою, товщина лінії якої не менше ніж 0,7 мм, на відстані 20 мм від лівої межі аркуша (поле для підшивання) та на відстані 5 мм від інших сторін зовнішньої рамки (див. рис. 1). У правому нижньому куті незалежно від розмірів сторін поля креслення розмі­щується основний напис за ви­нятком формату А4, де він розміщується тільки вздовж сторони 210 мм (рис. 2).

Рисунок 2.

Для геометричного та проекційного креслень основний напис можна заповню­вати спрощено (слайд 3, форма 1), для інших креслень усі графи основного напису мають бути заповнені відповідно до ГОСТ 2.104-68 (слайд 3, форма 2). Крім того, для цих креслень обов'язкова додаткова графа 26 розміром 70 х 14 мм у лівому верхньому куті (див. рис. 1), де записують (повернутим на 180° відносно основного напису) позначення конструкторського документа (графа 2 основного напису).

Слайд 3.

Лінії креслення, їх типи, призначення, прийоми виконання.

При виконанні креслень використо­вують лінії, що встановлені стандартом ГОСТ 2.303-68, який регламентує різні типи ліній, що використовуються при побудові креслень. У таблиці 1 (слайд 4) наведено типи ліній, їх найменування, накреслення і розміри коснруктивних елементів ліній, товщина ліній відносно суцільної товстої лінії та основне призначення. Товщина всіх ліній на одному рисунку залежить від товщини s лінії види­мого контуру, яку вибирають у межах 0,5... 1,4 мм залежно від розмірів, складності та призначення рисунка, розмірів формату. Вибрані товщини ліній мають бути однако­вими для всіх зображень на даному кресленні.

Штрихи штрихових та штрихпунктирних ліній, а також відстані між штрихами мають бути однакової довжини. Штрихпунктирні лінії повинні закінчуватися штрихами. Центр кола позначають перетином штрихів. Для кола, діаметр якого менший ніж 12 мм, центрові штрихпунктирні лінії замінюють суцільними тонкими лініями.

 

Таблиця 1

Лекція 2.

Тема.

ЗОБРАЖЕННЯ НА КРЕСЛЕННЯХ

План

1. Загальні положення. Види зображень. Вигляди.

2. Розрізи, перерізи.

3. Умовності та спрощення при побудові зображень.Виносні елементи.

 

Література:

А) основна:

1. Антонович Є.А. Креслення / Є.А. Антонович та ін. – Львів : Видавн. «Світ», 2006.

2. Ванін В.В. Оформлення графічної документації: Навчальний посібник / В.В. Ванін та ін. – К. : Каравела, 2003.

3. Верхола А.П. Інженерна графіка: креслення, комп’ютерна графіка / А.П. Верхола, Б.Д. Коваленко. – К. : Каравела, 2006.

Б) додаткова:

4. Боголюбов С.К. Черчение: Учебник для средних специальных учебных заведений / С.К. Боголюбов. – 2-е изд., испр. – М. : Машиностроение, 1989.

5. Годик Е.Й. Техническое черчение / Е.Й. Годик, В.М. Лисянский, В.Е. Михайленко, А.М. Пономарьов. – К. : Высшая школа, 1983.

6. Михайленко В.Є. Інженерна графіка: підручник для студентів вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації / В.Є. Михайленко, В.В. Ванін, С.М. Ковальов [За ред. В.Є. Михайленка]. – Львів, 2002.

7. Черчение:Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/Д.М. Борисов, Е.А. Василенко, Б.А. Ляпунов, М.Н. Макарова [Под ред. Д.М. Борисова]. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1987.

8. Черчение /А.М.Хаскин. – 4-е изд., перераб. и доп. – К. : Вища шк. Головное изд-во, 1985. – 447 с.

В) Інтернет-ресурси:

1. http://dvoika.net/ (Сайт містить навчальний матеріал з нарисної геометрії та креслення)

2. http://www.chertilnik.ru/ingraf_teoriya.html (Сайт містить теоретичну інформацію з курсу «Креслення»)

3. http://www.gubkin.ru/faculty/mechanical_engineering/chairs_and_departm s/automation_designing_buildings/questions-0506.php (Сайт містить довідкову інформацію по ГОСТ'ам для виконання креслень).

Основний зміст

Вигляди

Назви основних вигляди.Для виглядів, що отримуються на основних площинах проекцій встановлені наступні назви: 1 — вигляд спереду (головний вигляд); 2 — вигляду зверху; 3 — вигляд зліва; 4 - вигляд справа; 5 — вигляд знизу; 6 — вигляд ззаду.

Назви виглядів на кресленнях не підписують, якщо їх розташування щодо головного вигляду (зображення) є відповідним. Якщо вигляд зверху, зліва, справа, знизу, ззаду зміщені щодо головного зображення (вигляду або розрізу, зображених на фронтальній площині проекцій), той напрям погляду указують стрілкою, прописною буквою, що позначається, а відповідні види відзначають на кресленні написом. Коли відсутнє зображення, на якому може бути показаний напрям погляду, назва вигляду надписують (слайд 3).

Слайд 3

Для зменшення кількості зображень допускається на видах показувати необхідні невидимі частини поверхні предмету штриховими лініями.

Додатковий вигляд.Якщо яку-небудь частину предмету неможливо показати на розглянутих вище основних виглядах без спотворення форми і розмірів, то застосовують додаткові види, що отримуються на площинах, непаралельних основним площинам проекцій.

Варіанти розташування додаткового вигляду на прикладі прямокутного хвилеводу показані на слайді 4, а, б, і в, при цьому розташування а) і б) переважно.

Додатковий вигляд відзначають на кресленні написом типу А (слайд 4, б, і в), а у пов'язаного з додатковим виглядом зображенням предмету ставлять стрілку, указують напрям погляду, з відповідними буквеними позначеннями (стрілка А, слайд 4, б і, в).

Коли додатковий вигляд розташований в безпосередньому проекційному зв'язку з відповідним зображенням, стрілку і напис над виглядом не наносять (слайд 4, а).

Слайд 4

Місцевий вигляд.Зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмету називають місцевим виглядом.

Місцевий вигляд може бути обмежений лінією обриву, по можливості в найменшому розмірі (слайд 5), або не обмежений (слайд 6). Місцевий вигляд відзначають на кресленні подібно до додаткового вигляду.

Слайд 5

Слайд 6

Розрізи, перерізи

Розрізи. Розрізи розділяють залежно від положення січної площини на горизонтальні, вертикальні і похилі, від числа січних площин — на прості (при одній січній плоскости) і складні (при декількох січних площинах), а також на місцеві (або часткові) і розгорнені.

Прості розрізи. Залежно від положення січної площини щодо горизонтальної площини проекцій прості розрізи розділяють на:

горизонтальні — січна площина паралельна горизонтальній площині проекцій (див., наприклад, розріз А—А на слайді 7);

Слайд 7

вертикальні січна площина перпендикулярна горизонтальній площині проекцій (див., наприклад, розріз на слайді 8);

Слайд 8

похилі — січна площина складає з горизонтальною площиною проекцій кут, відмінний від прямого, або січна площина якого непаралельна жодній з основних площин проекцій (див., наприклад, розріз А—А на слайд 9).

Слайд 9

Вертикальний розріз називають фронтальним, якщо січна площина паралельна фронтальній площині проекцій, і профільним, якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій

Фронтальним і профільним розрізам, як правило, додають положення, відповідне прийнятому для даного предмету на головному зображенні.

Горизонтальні, фронтальні і профільні розрізи можуть бути розташовані на місці відповідних основних видів.

Розрізи називають поздовжніми, якщо січні площини направлені уздовж довжини або висоти предмету, і поперечними, якщо січні площини направлені перпендикулярно довжині або висоті предмету. У випадку, якщо площина розрізу направлена уздовж осі або довгої сторони таких елементів, як тонкі стінки типу ребер жорсткості, спиці маховиків, шківів і т. п., то їх показують незаштрихованними.

Складні розрізи.Залежно відположення січних площин розрізняють ступінчасті і ламані розрізи. Ступінчастими називають розрізи, коли січні площини паралельні (наприклад, фронтальний розріз ААна слайді 10 при трьох січних площинах).

Слайд 10

 

Ламаними називають розрізи, коли січні площини перетинаються (наприклад, розріз А-А на слайді 11).

Слайд 11

При ламаних розрізах січні площини умовно повертають до поєднання в одну площину.

Якщо суміщені січні площини виявляться паралельними одній з основних площин проекцій, то ламаний розріз допускається поміщати на місці відповідного вигляду.

При повороті січної площини елементи предмету, розміщені за нею, викреслюють так, як вони проектуються на відповідну площину, до якої проводиться поєднання.

Місцевий розріз.Розріз, призначений для виявлення форми предмету лише в окремому, обмеженому місці, називають місцевим. Місцевий розріз відокремлюють від виду суцільною хвилястою лінією (слайд 12). Ця лінія не повинна співпадати з якими-небудь іншими лініями зображення.

Слайд 12

Перерізи.

Перерізи, що не входять до складу розрізу, розділяють на винесені (слайд 13, а) і накладені (слайд 13, б). Винесені перерізи є переважними, і їх допускається розташовувати в розриві між частинами одного і того ж вигляду (рис. 13, в).

Контур винесеного перерізу, а також перерізу, що входить до складу розрізу, зображають суцільними основними лініями, а контур накладеного перерізу (слайд 13, б) - суцільними тонкими лініями, причому контур зображення в місці розташування накладеного перерізу не переривають.

Для несиметричних перерізів лінію перерізу позначають розімкненою лінією з вказівкою стрілками напряму погляду. При цьому для винесеного перерізу її позначають однаковими прописними буквами російського алфавіту, а зображення перерізу надписують (сладй 13, а).

Для таких же перерізів, накладених (слайд 13, б) або розташованих в розриві (сладй 13, в), лінію перерізу проводять із стрілками, але буквами не позначають.

Слайд 13

У симетричних перерізів, накладених або винесених (слайд 14, а, б), вісь симетрії указують штрихпунктирною тонкою лінією без позначення буквами і стрілками і лінію перерізу не проводять.

Слайд 14

Для декількох однакових перерізів, що відносяться до одного предмету, лінію перерізу позначають однією буквою і викреслюють один переріз, наприклад переріз А—А на слайді 15.

Слайд 15.

Якщо січна площина проходить через вісь поверхні обертання, що обмежує отвір або поглиблення, то контур отвору або поглиблення в перерізі показують повністю. Наприклад, в перерізах А— А на слайді 16, а відповідно до цієї вимоги зображене конічне поглиблення, на сайді 16, б – циліндровий наскрізний і глухий отвори.

Слайд 16

Допускається як січна застосовувати циліндрову поверхню, що розгортається потім в площину (слайд 17). В цьому випадку поряд з позначенням перерізу указують .

Слайд 17

Лекція 3.

Тема.

АКСОНОМЕТРИЧНІ ПРОЕКЦІЇ, ТЕХНІЧНИЙ РИСУНОК

План

1. Основні поняття і визначення.

2. Прямокутні ізометрія і диметрія

3. Косокутна фронтальна диметрія

 

Література:

А) основна:

1. Антонович Є.А. Креслення / Є.А. Антонович та ін. – Львів : Видавн. «Світ», 2006.

2. Ванін В.В. Оформлення графічної документації: Навчальний посібник / В.В. Ванін та ін. – К. : Каравела, 2003.

3. Верхола А.П. Інженерна графіка: креслення, комп’ютерна графіка / А.П. Верхола, Б.Д. Коваленко. – К. : Каравела, 2006.

Б) додаткова:

4. Боголюбов С.К. Черчение: Учебник для средних специальных учебных заведений / С.К. Боголюбов. – 2-е изд., испр. – М. : Машиностроение, 1989.

5. Годик Е.Й. Техническое черчение / Е.Й. Годик, В.М. Лисянский, В.Е. Михайленко, А.М. Пономарьов. – К. : Высшая школа, 1983.

6. Михайленко В.Є. Інженерна графіка: підручник для студентів вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації / В.Є. Михайленко, В.В. Ванін, С.М. Ковальов [За ред. В.Є. Михайленка]. – Львів, 2002.

7. Черчение:Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/Д.М. Борисов, Е.А. Василенко, Б.А. Ляпунов, М.Н. Макарова [Под ред. Д.М. Борисова]. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1987.

8. Черчение /А.М.Хаскин. – 4-е изд., перераб. и доп. – К. : Вища шк. Головное изд-во, 1985. – 447 с.

В) Інтернет-ресурси:

- www.mon.gov.ua;

- www.google.com;

- www.ya.ru;

- www.otd.tstu.ru;

- www.tnpu.edu.ua;

Основний зміст

Змістовий модуль 2.

Лекція 1.

Тема.

План

1.

Література:

А) основна:

1. Антонович Є.А. Креслення / Є.А. Антонович та ін. – Львів : Видавн. «Світ», 2006.

2. Ванін В.В. Оформлення графічної документації: Навчальний посібник / В.В. Ванін та ін. – К. : Каравела, 2003.

3. Верхола А.П. Інженерна графіка: креслення, комп’ютерна графіка / А.П. Верхола, Б.Д. Коваленко. – К.: Каравела, 2006.

Б) додаткова:

4. Боголюбов С.К. Черчение: Учебник для средних специальных учебных заведений / С.К. Боголюбов. – 2-е изд., испр. – М. : Машиностроение, 1989.

5. Михайленко В.Є. Інженерна графіка: підручник для студентів вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації / В.Є. Михайленко, В.В. Ванін, С.М. Ковальов [За ред. В.Є. Михайленка]. – Львів, 2002.

6. Техническое черчение: Учебник для вузов / Е.И. Годик, В.М. Лисянский, В.Е. Михайленко, А.М. Пономарев. – 5-е изд., перер. и доп. – К. : Вища шк., 1983. – 439 с.

7. Федоренко В.А. Справочник по машиностроительному черчению. – 14-е изд., перераб. и доп. / В.А. Федоренко, А.И. Шошин [Под ред. Г.Н. Поповой]. – Л. : Машиностроение, 1981.

8. Фролов С.А. Машиностроительное черчение: Учеб. пособие для втузов / С.А. Фролов, А.В. Воинов, Е.Д. Феоктистова. – М. : Машиностроение, 1981.

9. Черчение:Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/Д.М. Борисов, Е.А. Василенко, Б.А. Ляпунов, М.Н. Макарова [Под ред. Д.М. Борисова]. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1987.

10. Черчение /А.М.Хаскин. – 4-е изд., перераб. и доп. – К. : Вища шк. Головное изд-во, 1985. – 447 с.

В) Інтернет-ресурси:

- www.mon.gov.ua;

- www.google.com;

- www.ya.ru;

- www.otd.tstu.ru;

- www.tnpu.edu.ua;

Основний зміст

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання:

 

Питання для самоперевірки:


Лекція 2.

Тема.

КРЕСЛЕННЯ З'ЄДНАНЬ ДЕТАЛЕЙ

План

1. Класифікація з’єднань.

2. Різьбові з’єднання.

3. Шпонкові з'єднання.

4. Штифтові з'єднання.

5. Заклепкові з'єднання.

6. Зварні з'єднання.

Література:

А) основна:

1. Антонович Є.А. Креслення / Є.А. Антонович та ін. – Львів : Видавн. «Світ», 2006.

2. Ванін В.В. Оформлення графічної документації: Навчальний посібник / В.В. Ванін та ін. – К. : Каравела, 2003.

3. Верхола А.П. Інженерна графіка: креслення, комп’ютерна графіка / А.П. Верхола, Б.Д. Коваленко. – К.: Каравела, 2006.

Б) додаткова:

4. Боголюбов С.К. Черчение: Учебник для средних специальных учебных заведений / С.К. Боголюбов. – 2-е изд., испр. – М. : Машиностроение, 1989.

5. Михайленко В.Є. Інженерна графіка: підручник для студентів вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації / В.Є. Михайленко, В.В. Ванін, С.М. Ковальов [За ред. В.Є. Михайленка]. – Львів, 2002.

6. Техническое черчение: Учебник для вузов / Е.И. Годик, В.М. Лисянский, В.Е. Михайленко, А.М. Пономарев. – 5-е изд., перер. и доп. – К. : Вища шк., 1983. – 439 с.

7. Федоренко В.А. Справочник по машиностроительному черчению. – 14-е изд., перераб. и доп. / В.А. Федоренко, А.И. Шошин [Под ред. Г.Н. Поповой]. – Л. : Машиностроение, 1981.

8. Фролов С.А. Машиностроительное черчение: Учеб. пособие для втузов / С.А. Фролов, А.В. Воинов, Е.Д. Феоктистова. – М. : Машиностроение, 1981.

9. Черчение /А.М.Хаскин. – 4-е изд., перераб. и доп. – К. : Вища шк. Головное изд-во, 1985. – 447 с.

В) Інтернет-ресурси:

- www.mon.gov.ua;

- www.google.com;

- www.ya.ru;

- www.otd.tstu.ru;

- www.tnpu.edu.ua.


Основний зміст

1. Класифікація зєднань

З'єднання та передачі є основою функ­ціонування будь-якої машини та взаємодії деталей, що входять до її складу. З'єднання бувають рознімними та нерознімними.

Рознімними називають з'єднання, для яких операції складання та розбирання можливі без руйнування їхніх складових частин. З'єднання, які не можна скласти або розібрати без руйнування їхніх складових частин, називають нерознімними. Рознімни­ми є різьбові, шпонкові, шліцьові з'єднан­ня. Нерознімними є зварні, заклепкові, па­яні, клейові та інші.

2. Різьбові зєднання

Різьбові з'єднання є найбільш пошире­ними в техніці. Геометричною основою цих з'єднань є гвинтові поверхні, особливістю яких є гвинтова лінія. У різьбових з'єднан­нях застосовуються циліндричні та конічні гвинтові лінії, які є напрямними. Робоча поверхня гвинта утворюється переміщенням профілю різьби як її твірної лінії вздовж гвинтової лінії.

Гвинтом називають сукупність цилінд­ра чи конуса з одержаною таким чином поверхнею різьби.

Класифікація і параметри різьби.Різьбоюназивають один або кілька рівномірно розміщених гвинтових виступів сталого пере­різу, утворених на боковій поверхні прямо­го кругового циліндра або прямого круго­вого конуса.

Зовнішні різьби виконують нарізанням гвинтових поверхонь на циліндричних або конічних стрижнях. Внутрішні різьби вико­нують нарізанням гвинтових поверхонь у циліндричних або конічних отворах.

Довжина різьби – це довжина ділянки деталі, де нарізана різьба. На кресленнях звичайно зображують тільки ділянку з повним профілем. Якщо є проточка, то її ширину включають у дов­жину різьби.

Залежно від напряму гвинтової лінії різь­би поділяють на праві та ліві. У техніці за­стосовують в основному праві різьби.

За числом ходів, тобто за кількістю на­прямних гвинтових ліній, різьби бувають одно- та багатоходовими.

Залежно від виду профілю розрізняють такі різьби: трикутну – метричну з кутом при вершині 60° (рис. 1, а) або дюймову з кутом 55°; трапецеїдальну (рис. 1, б), зокрема, упорну, круглу, прямокутну (рис. 1, в, г), та ін.

Рисунок 1

За призначенням різьби поділяють на кріпильні, ходові та спеціальні.

Циліндричну різьбу характеризують такі параметри:

1. Зовнішній діаметр, який дорівнює діа­метру умовного циліндра, що містить вершини зовнішньої різьби або западини внутрішньої різьби.

2. Внутрішній діаметр.

3. Середній діаметр різьби — це діаметр умовного циліндра, вздовж твірних якого ширина виступу профілю дорівнює ширині западини.

4. Крок різьби — це виміряна паралельно осі різьби відстань між відповідними точками двох сусідніх витків.

5. Хід різьби— це виміряна паралель­но осі різьби відстань між відповідними точками на одній гвинтовій поверхні за один оберт профілю. Хід різьби дорівнює відстані переміщення гайки за один повний оберт.

6. Кут профілю різьб — кут між бічни­ми сторонами профілю.

7. Висота вихідного профілю дорівнює Н.

8. Висота робочого профілю Н1 – від­стань між вершиною та западиною профілю в напрямі, перпендикулярному до осі різьби.

Номінальні значення зовнішнього, внут­рішнього та середнього діаметрів мають відповідати ГОСТу.

Зображення різьби на кресленнях.Будь-які різьби незалежно від їхнього типу зображують на кресленні умовно. Умовність полягає в проведенні суцільної основної лінії замість виступів різьби і тон­кої суцільної лінії замість западин (рис. 2, а...є), що проводять на всю довжину різьби без збігу, захоплюючи фаски. На площині, перпендикулярній до осі різьбового стриж­ня, суцільну тонку лінію внутрішнього діа­метра різьби проводять на 3/4 довжини кола, причому розімкнути її можна в будь-якому місці. Відстані між лініями зовнішнього та внутрішнього діаметрів різьби на всіх про­екціях виконують не менше ніж 0,8 мм і не більше від кроку різьби.

Рисунок 2

Різьбу, показану як невидиму, зображу­ють аналогічно поданій на рис. 2, д. Позначення циліндричної різьби стосу­ється зовнішнього діаметра і виконується за стандартом. Приклади нанесення розмі­рів різьби показані на рис. 2, а ,б.

Стандартні кріпильні деталі з різьбою.Ці вироби поділяють на деталі загального призначення та спеціальні. Нижче розгля­датимемо тільки деталі загального призна­чення. Болти, гвинти, шпильки, гайки ви­готовляють зі сталі та кольорових сплавів.

Залежно від умов експлуатації кріпильні деталі випускають з покриттям, яке має цифрове або літерне позначення. В позна­чення кріпильної деталі включається циф­рове позначення покриття (якщо воно є).

Найбільш широко застосовують болти з шестигранною головкою підвищеної, нормальної та грубої точності (класів А, В, С) з нормальною чи зменшеною головкою, з великим або дрібним кроком різьби, що випускають в одному або в кількох вико­наннях.

Болти випускають з шестигранною го­ловкою номінальним діаметром різьби 6...48 мм, завдовжки 8...300 мм. (рис. 3)

Рисунок 3

Приклад позначення: Болт М16 х 2 х 80, де 16 — номінальний діаметр; 2 — крок; 80 — довжина болта.

Залежно від призначення та умов експлу­атації гайки бувають шестигранні, шестигранні прорізні, корончасті тощо (слайд 1, а...в). Найширше застосовують шестигранні гайки, що випускаються в одному, двох, трьох виконаннях, підвищеної, нормальної та грубої точності; нормальної висоти, низькі, високі, особливо високі; з нормальним або зменшеним розміром "під ключ"; з великим або дрібним кроком. Приклад позначення: Гайка М10 х 1, де 10 – номінальний діаметр, 1 – крок.

Слайд 1

У промисловості широко застосовують кріпильні та встановлювальні гвинти. Залежно від призначення гвинти мають на­півкруглу, циліндричну, напівпотайну та потайну головки (слайд 2, а...е). Крім того, є гвинти з головкою під гайковий ключ.

Приклад позначення: Гвинт М6 х 1 х 50, де 6 – номінальний діаметр, 1- крок, 50 - довжина.

Слайд 2

Шпильки випус­кають класів тонності А і В діаметром різьби 2...48 мм і завдовжки 10...300 мм. На слайді 3, а, б, подано шпильки, які мають довжину кінця, що загвинчується, l1 дов­жину шпильки l та довжину гайкового кінця l0.

Приклад позначення: Шпилька М16 х 1,5 х 100, де 16 – номінальний діаметр, 1,5 – крок, 100 – довжина.

Слайд 3

У різьбових з'єднаннях широко застосо­вують різноманітні шайби, які не ма­ють різьби і призначені для запобігання по­шкодженню поверхні деталі від гайки при її затягуванні, а також для збільшення опор­ної площі гайки, головки болта чи гвинта, для запобігання самовідгвинчуванню га­йок тощо.

Розрізняють шайби:

— круглі (слайд 4, а). Приклад позначення: Шайба 10, де 10 — діа­метр різьби кріпильної деталі (болта, шпильки);

— пружинні (слайд 4, б)чотирьох типів: легкі (Л), нормальні (Н), важкі (Т), особливо важкі (ОТ).

а) б)

Слайд 4

Приклад позначення: Шайба 10Т, де 10 — діаметр різьби кріпильної деталі; Т – шайба важко­го типу (для нормальних Н не зазначають).

Крім того, є шайби стопорні, сферичні, квадратні та ін.

Слід зазначити, що діаметр отвору шай­би завжди більший від діаметра різьби на 0,5...2,0 мм і залежить від діаметра різьби, але в позначенні завжди дають діаметр різьби.

Болтові з'єднання.Важливим елементом зображення різьбових з'єднань є показ різьбових деталей у розрізі. Зовнішній діаметр різьби стрижня відповідає зовнішньому діа­метру різьби в отворі, а внутрішній діаметр різьби стрижня — діаметру отвору (рис. 4, а). На зображенні різьбового з'єднан­ня перевагу віддають різьбі стрижня, а різь­бу отвору показують лише там, де вона не закрита зображенням стрижня (рис. 4, б).

Рисунок 4

Болтове з'єднання деталей (слайд 5, а…е) виконують за допомогою болта, шайби та гайки (слайд 5, б). У деталях, що скріплю­ються, свердлять отвір для болта (слайд 5, в). Діаметр отвору залежить від характеру та умов роботи з'єднання, які визначають точність складання. Цим стандартом регламентується зазор між стрижнем болта та отвором. Якщо при цьо­му зазор буде менше ніж 1 мм, то на зобра­женні його можна дещо збільшити.

В одержаний отвір вставляють болт, на нього надівають шайбу (слайд 5, г) і на­гвинчують гайку (слайд 5, д). Довжину болта розраховують за умов достатньої довжини нарізаної частини для нормально­го затягування та наявності вільного кінця болта над гайкою (слайд 5, е), де d – зовнішній діаметр різьби; d1 = 0,85 d; D = 2 d; Dш = 2,2 d; Н = 0,7 d; lо = (1,5…2,0) d; S = 0,15 d; с = 0,15 d; l = b + b1 + b2 + S + H + K.

Слайд 5

Розрахункову довжину болта округля­ють до ближчого більшого за відповідним стандартом або в навчальних цілях до ближчого більшого числа, кратного 5 або 10 (при довжині болта понад 120 мм).

У навчальних цілях параметри болтового зєднання розраховують залежно від діаметра болта та товщини деталей за наведеними вище формулами для слайда 5. На кресленні болтового з'єднання головки бол­та та гайки зображують спрощено, дуги гіпербол (фасок на їхніх гранях) умовно за­мінюють дугами кіл, зазор між цими дугами та торцем, як правило, не показують. Болт, гайку, шайбу зображують нерозсіченими.

На кресленні болтового з'єднання нано­сять три розміри: діаметр різьби, діаметр отвору, довжину болта.

Креслення болтового з'єднання, якщо його виконують як окреме завдання, бажа­но оформити як складальне креслення, до­повнюючи специфікацією.

З'єднання шпилькою.Таке з'єднання (слайд 6, а...ж) виконують за допомогою шпильки, шайби та гайки. В одній з дета­лей свердлять глухий отвір (слайд 6, в), в ньому нарізують різьбу (слайд 6, г), куди загвинчують посадочний кінець шпильки (слайд 6, д). Потім на шпильку встанов­люють приєднувану деталь (слайд 6, є), в якій заздалегідь просвердлено отвір, діа­метр якого вибирають з урахуванням сте­пеня точності складання. Зверху на шпиль­ку надівають шайбу (слайд 6, є) і нагвин­чують гайку (слайд 6, ж).

Слайд 6

На зображенні з'єднання шпилькою за­стосовують такі самі спрощення, як і при виконанні зображень болтового з'єднання.

На кресленні з'єднання шпилькою нано­сять три розміри: діаметр різьби, діаметр отвору в приєднуваній деталі та довжину шпильки. Бажано доповнити зображення з'єднан­ня специфікацією.

З'єднання гвинтом.Це з'єднання викону­ють у такій послідовності. У деталі сверд­лять отвір (головним чином, глухий) — слайд 7, а, нарізають у ньому різьбу. В приєд­нуваній

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти