ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Основні тектонічні елементи земної кори

Найбільш древні і тектонічно малорухливі обширні області материків — древні платформи (кратони), утворені фундаментом з метаморфічних порід докембрійської, в основі архейської і ранньопротерозойської доби, які виступають на поверхню в межах щитів, і платформних чохлів. Євразія поділяється на такі платформи: Східно-Європейська, Сибірська, Китайсько-Корейська, Південно-Китайська, Індостанська, Аравійська. На других материках — по одній платформі більш великих розмірів. Інший основний тип тектонічних областей материків і перехідних зон — широкі і досить протяжні рухомі пояси, що виникли 1,6-1 млрд років тому і які протягом пізнього протерозою і фанерозою пройшли складну історію тектонічного розвитку.

Головні типи сучасних тектонічних областей ложа океанів — їх рухомі зони — так звані серединно-океанічні рифтові пояси і розташовані між ними і околицями материків більш стабільні області — океанічні плити.

Інтрузивні гірські породи

Інтрузивні гірські породи –магматичні гірські породи, що утворилися внаслідоккристалізації магми в глибинах земної кори.

Формуються в умовах повільного охолодження магми під високим тиском і за активної участі легких компонентів. Мають повнокристалічну структуру, текстура порід звичайно масивна.

За глибинами утворення розрізняють І.г.п.:

· абісальні, які утворилися на великих глибинах (понад 5 км),

· мезоабісальні — на середніх,

· гіпабісальні — на невеликих глибинах.

І.г.п. поділяють за вмістом кремнезему (у%) на

· кислі — 64-78,

· середні — 53-64, основні — 44-53 та

· ультраосновні — 30-44.

21)Складки — хвилеподібні вигини пластів в шаруватих товщах осадових, вулканогенних, чи метаморфічних порід, які виникли при пластичних деформаціях в результаті тектогенезу. Сукупність складок називають складчастістю. Вигини пластів, які мають форму складок, можуть виникати і в процесі формування пластів порід — структури облягання нерівних поверхонь незгідностей, або при рухах застигаючої лави.

Зім'яті у складки породи мають різний вік, від докембрійських до четвертинних, і розповсюджені дуже широко. Фундамент древніх платформ повсюдно представлений докембрійськими товщами, які сильно зім'яті у складки.

Складчастість є результатом пластичних деформацій гірських порід і спостерігається тільки в шаруватих товщах, позаяк в масивних (інтрузивних) товщах складки не утворюються, і пластичні деформації там реалізуються в інших формах.

Класифікація складок

Серед складок виділяють два основних різновиди:

· Антиклінальні складки

· Синклінальні складки

В сильно деформованих товщах (переважно метаморфічних) стратиграфічний критерій визначення антиклінальних і синклінальних складок може бути не прийнятним. В таких випадках складки, опуклі догори називають антиморфні, а опуклі донизу — синморфні.

Елементи складок

· Замок, або склепіння складки — частина складки в місці перегину шарів.

· Крила складки — частини складки, які примикають до її замка. У суміжних антикліналі і синкліналі одне з крил спільне.

· Кут складки — кут, утворений площинами, які є продовженням крил складки.

Екзогенні процеси

22)Екзогенні процеси – геологічні процеси, що відбуваються на поверхні Землі та в її приповерхневих шарах (вивітрювання, денудація, абразія, ерозія, діяльність льодовиків, підземних вод); зумовлені, головним чином, енергією со1нячної радіації, силою тяжіння і життєдіяльністю організмів; тісно пов'язані з ендогенними процесами. Протилежне – ендогенні процеси.

ЕКЗОГЕННИЙ – зумовлений зовнішніми причинами; який утворився на земній поверхні й у верхній частині земної кори під впливом процесів вивітрювання, діяльності води й організмів (про мінерал і мінеральний комплекс).

Морські відклади

Морські2 відклади — донні осади сучасних і древніх морів і океанів Землі. Переважають над континентальними відкладами, складаючи більше 75% загального об'єму осадової оболонки континентів і практично весь осадовий чохол сучасного Світового ок.

До М.в. належать більшість вапняків, доломіту, мергелей, кременистих і глинистих порід, значна частина алевролітів, пісковиків, конґломератів. Багато метаморфічних гірських порід (ґнейси, сланці, мармури) спочатку нагромаджувалися як М.в.

Класифікація

За походженням діляться на теригенні, біогенні, вулканогенні і хемогенні.

За речовинним складом на алюмосилікатні (уламкові і глинисті), карбонатні (вапнякові і доломітові), кременисті, залізисті, сапропелеві, фосфатні і ін.; нагромаджуються в широкому діапазоні фаціальних умов.

За глибиною басейну розрізнюють мілководні (до 200 м) і глибоководні (200 — 11000 м).

24)Морфоструктури – великі нерівності рельєфу континентів або дна океанів, у виникненні яких головна роль належить ендогенним процесам. До морфоструктур відносять низовини, рівнини, плато тощо. Найбільші М. – виступи материків, серединно-океанічні хребти і т.д. Іноді одні й ті ж елементи рельєфу різні автори відносять до морфоструктур або морфотектур (геотектур).

25)Геохі́мія — наука про хімічний склад Землі і закони поширення, поєднання і руху атомів хімічних елементів та їх стабільних ізотопів у різних оболонках земної кулі.

За визначенням В. І. Вернадського, геохімія — наука, що вивчає «історію хімічних елементів планети», досліджує хімічний склад Землі, окремо геосфер, порід і мінералів, на хімічній основі пояснює походження та історію Землі.

Геохімія як наука виникла на початку XX століття. Розвиток і становлення геохімії пов’язані з іменами В. І. Вернадського, О. Є. Ферсмана, О. П. Виноградова та інших.

Складається з регіональної геохімії, геохімії елементів і процесів, геохімії ізотопів, гідрогеохімії, біогеохімії, радіогеохімії та ін. Методологія геохімії: метод глобальних і локальних геохімічних констант — кларків елементів; геохімічний цикл; геохімічного картування і районування, датування — абсолютна геохронологія; методи фізико-хімічного аналізу парагенезисів мінералів.

26)Розрив – загальна назва багатьох видів тектонічних порушень суцільності верств земної кори, які супроводжуються переміщенням розірваних частин геологічних тіл один відносно одного, серед яких у залежності від переміщення крил і положення зміщувача розрізняють (морфологічна класифікація): підкид, скид, зсув і їх різновиди (насув, підсув, шар'яж, розсув) або поєднання (зсуво-скид, скидо-зсув). З позицій нафтогазовидобування важливим є співвідношення амплітуди розриву і товщини продуктивних пластів, що зумовлює наявність чи відсутність контактів однойменних і різнойменних пластів по площині розриву, гідрогазодинамічного зв’язку. В Україні поширені в Карпатах, Кримських горах, на Донецькій височині. Син. – розрив тектонічний, розривне порушення.

РОЗРИВНІ ЗМІЩЕННЯ

РОЗРИВНІ ЗМІЩЕННЯ – тектонічні розриви, які супроводжуються зміщенням. Син. – параклази.

РОЗРИВНІ РУХИ

РОЗРИВНІ РУХИ– тектонічні рухи, які викликають порушення суцільності геологічних тіл і утворення розривів та тріщин, по яких відбуваються зміщення гірських порід.

27)Геодина́міка — розділ геотектоніки, що вивчає динаміку геосфер і Землі в цілому, досліджує фізичні умови тектонічних рухів, деформацій мас гірських порід і земної поверхні, а також зовнішні сили, що діють на динаміку планети.

Г. тісно пов'язана з науками про Землю: геофізикою, геохімією, петрологією. При вивченні природи глибинних процесів вельми важливими є вихідні теоретичні концепції про утворення та еволюцію планет Сонячної системи.

Г. виокремилася в 50-х роках ХХ ст.

За об'єктами досліджень виділяють такі види Г.:

· загальну — про глибинні процеси у внутрішніх оболонках; часткову — про процеси у зовнішніх оболонках, тобто рухи літосферних плит, геодинамічної обстановки;

· регіональну — вивчає взаємодію літосферних плит і результати їх проявів у рамках конкретних територій земної поверхні;

· історичну (палеогеодинаміка) — відновлює геодинамічну обстановку геологічного минулого Землі, в першу чергу реконструкцією розташування і взаємодії літосферних плит.


Геодина́міка вивчає рухи та силову взаємодію структурних елементів земної кори як природної системи та взаємодію елементів, явищ і процесів при господарській діяльності як геотехнічної системи. Основні етапи геодинамічного районування:

1. Визначення блокової структури території.

2. Оцінка динамічної взаємодії блоків та виділення тектонічно напружених зон.

3. Оцінка напруженого стану.

4. Обґрунтування заходів щодо екологічної безпеки та ефективного природокористування.

Блокова структура визначається шляхом виділення розломів. На космічних знімках останні підкреслюються відповідними геоіндикаторами

28)Метаморфізм -- процес твердофазної мінеральної і структурної зміни гірських порід під впливом температури, тиску, підземних розсолів, часто в присутності флюїду. Виділяють ізохімічний метаморфізм — при якому хімічний склад породи змінюється неістотно, і неізохімічний метаморфізм (метасоматоз) для якого характерна помітна зміна хімічного складу породи, в результаті перенесення компонентів флюїдом.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти