ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Конвертація кількість балів з дисципліни у оцінки за шкалами ECTS та 4-бальною (традиційною)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-бальну шкалу таким чином:

Національна шкала Шкала ECTS Вимоги до знань студентів Рейтингова оцінка, бали
5 - відмінно А - відмінно Повне і глибоке знання матеріалів усіх тем курсу 90 – 100
4 – добре В – дуже добре Тверді знання програми із незначними погрішностями 84 – 89
С - добре Упевненні знання ключових положень курсу із несуттєвими недоліками 75 – 83
3 – задовільно D - задовільно Освоєння курсу в основному з обмежено кількістю істотних помилок 68 – 74
Е – достатньо (задовольняє мінімальні критерії) Мінімально достатні знання із значними недоліками 60 – 67
2 - незадовільно FX - незадовільно Непрохідні знання програмного курсу дисципліни 35 – 59
Не допущений F – незадовільно (потрібна додаткова робота) Майже відсутні знання, необхідний повторний курс 1 – 34

Оцінка з дисципліни FX, F виставляється студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка FX (“2”) виставляється студентам мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю не більше 2 разів під час зимових канікул та впродовж 2 (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершенню вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модулю, або не набрали за поточну навчальну діяльність з модулю мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.

Студенти, які бажають підвищити рейтинг з дисципліни, складають екзамен. До екзамену допускаються лише ті студенти, які своєчасно були допущені до підсумкових модульних контролів у всіх модулях вивчення дисципліни та успішно їх склали. Заява про складання екзамену надається студентам до деканату не пізніше останнього дня періоду контрольних заходів на курсі. Екзамен проводиться на першому тижні нового навчального періоду взимку, або на першому тижні після контрольних заходів влітку. Шкала оцінювання екзаменів відповідає шкалі оцінювання, що наведена вище.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ МОДУЛЮ «МАКРОЕКОНОМІКА»

Змістовий модуль 1. Макроекономічні категорії та їх взаємозв’язок

Тема 1.Макроекономіка як наука

Питання теми

1. Предмет макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук.

2. Основні проблеми макроекономіки та їх взаємозв’язок.

3. Етапи розвитку макроекономічної теорії.

4. Методи макроекономічного аналізу.

 

Рекомендації

1. Предмет макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук. ХХ століття стало в історії економічної думки етапом виникнення макроекономіки. Макроекономіку визначають як науку про сукупну (агреговану) економічну поведінку людей, про цілісну політико-економічну систему. Макроекономіка є самостійним розділом економічної теорії, який вирішує основні економічні питання в цілому, на рівні національного господарства. Слід звернути особливу увагу на те, що макросистема не може бути описана категоріями мікроекономіки. Тут необхідні нові макропоказники, нові методики та інструменти.

Розвиток науки привів до появи, поряд із загальною теорією, прикладної макроекономіки, що пропонує аналітичні розробки і розрахунки ефективності виробництва, скорочення безробіття; варіанти вирішення соціальних проблем, стабілізації грошового обігу. Необхідно підкреслити, що саме прикладна макроекономіка є, з прагматичної точки зору, напрямком першорядної важливості. Слід також зауважити, що макроекономічний аналіз стає основою державної політики, знаходить в ній свій початок і завершення.

Предметом макроекономічного аналізу є механізм функціонування усього національного господарства, об’єктом – економічна система та її агреговані параметри. В цьому питанні об’єктивно необхідним є розгляд суб’єктів макроекономічного аналізу. Основними макроекономічними суб’єктами є сектор домогосподарств, підприємницький сектор, державний сектор та закордонний сектор, які виконують певні функції в економічному кругообігу.

2. Основні проблеми макроекономіки та їхній взаємозв’язок.В цьому питанні слід виділити основні проблеми, що вивчаються на макроекономічному рівні: визначення обсягу і структури національного продукту і національного доходу; виявлення факторів, які регулюють зайнятість в масштабах національної економіки; аналіз природи інфляції; вивчення механізму і факторів економічного зростання; розгляд причин циклічних коливань; аналіз причин виникнення безробіття; дослідження зовнішньоекономічної взаємодії національних економік; теоретичне обґрунтування мети, змісту і форм здійснення макроекономічної політики держави.

Макроекономічний підхід до дослідження економічних процесів і явищ має ряд особливостей, на які необхідно звернути увагу:

по-перше, він направлений на вивчення принципів формування агрегованих показників, що характеризують рівень або тенденції розвитку економіки в цілому;

по-друге, на відміну від мікроекономічного аналізу вивчення економіки в цілому передбачає необхідність розгляду взаємодії між економічними суб’єктами через систему взаємопов’язаних ринків;

по-третє, при макроекономічному підході розширюється число економічних суб’єктів, які визначають стан і розвиток економіки.

Як на мікро-, так і на макроекономічному рівні аналізується позитивна і нормативна економіка. В позитивному плані розглядаються фактичні зв’язки в економіці, в нормативному – відносяться оціночні судження про ті або інші аспекти функціонування економіки та дії її основних суб’єктів. На макрорівні в нормативному аспекті розглядається та аналізується економічна політика держави.

3. Етапи розвитку макроекономічної теорії.Засновником макроекономічної теорії став Дж. М. Кейнс. У праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» він поділив економічну науку на макроекономіку і мікроекономіку і був першим, хто почав розглядати економіку як цілісну систему. Разом з тим, слід зазначити, що елементи макроекономічного аналізу зустрічалися ще у представників класичної політичної економії. Тому у цьому питанні необхідно розглянути основні положення кейнсіанської теорії з огляду на те, що її можна інтерпретувати як повне заперечення постулатів класичної школи. Крім того, особливу увагу слід приділити подальшій еволюції класичного та кейнсіанського напрямів (монетаризм, неолібералізм, неокейнсіанство, неокласичний синтез) та основним положенням відносно нової економічної течії – інституціоналізму.

4. Методи макроекономічного аналізу.Для аналізу макроекономіки, крім класичних, важливе значення мають три методи: математичний, балансовий і статистичний. Слід звернути особливу увагу на те, що в макроекономічних моделях реальні економічні зв’язки приймають вигляд функціональних залежностей агрегованих змінних. Крім того, макроекономічні моделі носять збалансований характер, який передбачає, що на всіх ринках забезпечується рівність обсягів виробництва і продажу, доходів і витрат, сукупного попиту і сукупної пропозиції. І хоч в реальності така макроекономічна рівновага недосяжна, саме прагнення до рівноважного стану відрізняє макроекономіку від мікроекономіки.

При вивченні цього питання слід розглянути модель економічного кругообігу продуктів, ресурсів та доходів в умовах чистого ринку. Основним висновком з моделі є рівність сумарної величини продажів фірм сумарній величині доходів домашніх господарств. Крім того, слід звернути увагу на те, що у відкритій економіці з державним втручанням модель кругових потоків дещо ускладнюється. Коли до моделі вводяться дві інші групи економічних агентів – уряд та інший світ, то зазначена рівність порушується, оскільки з потоку “доходи-витрати” утворюються “вилучення” у вигляді заощаджень, податкових платежів та імпорту. “Вилучення” – будь-яке використання доходу не на купівлю виробленої в середині країни продукції. “Ін’єкції” – будь-яке доповнення до споживчих витрат на продукцію, вироблену в середині країни.

Основні терміни та поняття

Макроекономіка. Економічна система. Макроекономічні суб’єкти. Нормативний аналіз. Позитивний аналіз. Кейнсіанська теорія. Монетаризм. Теорія раціональних очікувань. Інституціоналізм. Агрегування. Макроекономічна модель. Модель кругообігу продуктів, доходів та витрат. Ендогенні та екзогенні змінні. Економічна політика.

Питання для самоперевірки

1. Що вивчає макроекономіка?

2. У чому полягає різниця між макроекономікою та мікроекономікою? Чи може макроекономіка розвиватися без мікроекономіки?

3. Назвіть основні етапи розвитку макроекономічної теорії.

4. Які основні проблеми вивчає макроекономіка?

5. Що таке макроекономічна модель? Чи може вона використовуватися у практичних цілях?

6. Охарактеризуйте ідеальну макроекономічну модель. Чому її важко реалізувати на практиці?

7. Як співвідносяться макроекономічна теорія та економічна політика? Які види макроекономічної політики ви знаєте?

8. У чому полягає сутність нормативної та позитивної функцій макроекономіки? Наведіть приклади нормативного та позитивного макроекономічного аналізу.

 

Список рекомендованої літератури

1. Агапова Т. А. Макроэкономика : учебник / Агапова Т. А., Серегина С. Ф. – М. : «Дело и Сервис», 2004. – 448 с.

2. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка : навч. посібник у 2 кн. / [Панчишин С. М., Буняк В. Б., Ватаманюк З. Г. та ін.] ; за ред. С. М. Панчишина. – К. : Знання, 2006. – Кн. 1 : Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка. – 2006. – 723 с.

3. Базилевич В. Д. Макроекономіка : підручник / Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Баластрик Л. О. ; за ред. В. Д. Базилевича. – 4-те вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 743 c.

4. Макроекономіка та макроекономічна політика : навч. посіб. / [Мельник А. Ф., Желюк Т. Л., Длугопольський О. В., Панухник О. В.] ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання, 2008. – 699 с.

5. Мэнкью Н. Г. Макроэкономист как ученый и инженер / Н. Г. Мэнкью // Вопросы экономики. – 2009. – № 5. – С. 36-48.

6. Савченко А. Г. Макроекономіка : підручник / А. С. Савченко. – 2-ге вид. – К. : КНЕУ, 2007. – 442 с.

7. Чухно А. Інституціоналізм: теорія, методологія, значення / А. Чухно // Економіка України. – 2008. – №6. – С. 4-13; №7. – С. 4-12.

8. Чухно А.Актуальні проблеми розвитку економічної теорії на сучасному етапі / А. Чухно // Економіка України. – 2009. – №4. – С. 14-28; №5. – С. 15-35.

 

Тема 2.Вимірювання результатів макроекономічної діяльності

Питання теми

1. Поняття валового внутрішнього продукту.

2. Розрахунок ВНП за витратами та доходами.

3. Прямі та непрямі проблеми вимірювання ВВП.

4. Основні макроекономічні показники.

5. Номінальні та реальні макроекономічні показники.

6. Індекси цін. Інфлювання та дефлювання ВВП.

 

Рекомендації

1. Поняття валового внутрішньго продукту.Розгляд цього питання треба почати з вивчення системи національних рахунків (СНР), яка є своєрідним вимірювачем стану економіки і основою для визначення економічної політики держави. Показники національних рахунків на сьогодні використовуються в більшості країн і розглядаються міжнародними статистичними організаціями як стандарти і умови для порівняльного аналізу динаміки економіки різних країн. Основними показниками національних рахунків є: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий національний продукт (ЧНП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД).

Під ВНП слід розуміти ринкову вартість сукупного обсягу кінцевих товарів і послуг, що вироблені національним капіталом всередині країни або за кордоном протягом календарного року. При розрахунку ВВП враховується ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених всередині країни, що не залежить від того, хто є власником – вітчизняні підприємства чи іноземні. Слід зауважити, що перевищення ВВП над ВНП свідчить про значну роль іноземної власності в розвитку економіки країни, що розглядається.

Також при розгляді цього питання слід вказати на те, що ВНП і ВВП як вимірювачі валового обсягу виробництва мають суттєвий недолік: вони включають не тільки вартість тієї продукції, яка використовується при поліпшенні добробуту суспільства, але й тієї, яка направляється для відновлення спожитої (зношеної) в процесі виробництва.

2. Розрахунок ВНП за витратами та доходами. В цьому питанні увага акцентується переважно на двох методах обчислення ВНП:

по-перше, ВНП можна розраховувати шляхом підсумовування усіх витрат, які несуть споживачі (домогосподарства, підприємства, держава та іноземці), купуючи вітчизняні кінцеві товари і послуги в даному році;

по-друге, ВНП можна розрахувати шляхом підсумовування усіх доходів, які отримали виробники товарів і послуг в даному році.

Але також треба вказати третій, менш розповсюджений, метод розрахунку ВНП шляхом підсумовування доданої вартості на кожній стадії виробництва.

Точний розрахунок ВНП різними способами повинен давати однаковий результат. Якщо при визначенні ВНП виявиться, що сума доходів перевищує суму витрат, то це означатиме, що країна живе в борг, за який рано чи пізно потрібно буде розраховуватись.

Важливим моментом є розрахунок ВНП у вартісній формі. Натурально-речовинна форма не може бути точним показником динаміки економічного розвитку.

3. Прямі та непрямі проблеми вимірювання ВНП. Під час розгляду цього питання слід звернути увагу саме на те, що не включається до ВНП: проміжні товари, тобто товари які купуються з метою їх подальшої обробки чи перепродажу; ринкова ціна старих речей, тобто операції перепродажу; трансфертні платежі (державні та приватні); фінансові операції (угоди з цінними паперами); праця на себе; тіньова економіка, екологічне становище та соціальна нерівність.

4. Основні макроекономічні показники. В цьому питанні розглядаються формули обчислювання чистого національного продукту (ЧНП), національного доходу (НД), особистого доходу (ОД) та особистого наявного доходу (ОНД). Крім того, слід звернути увагу на те, що до складу основних макроекономічних показників входять також рівень цін, процентна ставка, рівень безробіття.

5. Номінальні та реальні макроекономічні показники. Щоб отримати реальну економічну картину, необхідно під час розрахунку основних макроекономічних показників виключити вплив на них інфляції. У зв’язку з цим в макроекономічній теорії та практиці розраховують номінальні та реальні показники. Номінальний ВНП – це ВНП, розрахований в цінах, які складались на момент його розрахунку. Реальний ВНП – це ВНП, розрахований в незмінних цінах, тобто скоригований на індекс цін номінальний ВНП.

Номінальна процентна ставка – встановлюється в суспільстві під дією попиту і пропозиції на кредит. Реальна процентна ставка – враховує рівень інфляції: r = i – π.

6. Індекси цін. Інфлювання та дефлювання ВНП. При розгляді цього питання особливу увагу треба звернути на його статистичний бік, на чисельне пояснення та вимірювання індексу цін різними методами (індекс цін Ласпейреса, Пааше і Фішера).

Дефлятор ВНП характеризує відносну зміну цін в економіці, а не обсягів виробництва. Формула дефлятора відображає саме цінові варіації, тобто будь-які зміни вартості товарів та послуг без зміни їхніх обсягів виробництва. Якщо дефлятор ВНП більший за одиницю, то це свідчить про наявність інфляції та необхідність дефлювання (зменшення)ВНП для отримання його реального показника. Якщо дефлятор ВНП менший за одиницю, то виникає необхідність інфлювання (збільшення) ВНП.

 

Основні терміни та поняття

Система національних рахунків. Валовий внутрішній продукт. Валовий національний продукт. Кінцевий продукт. Проміжний продукт. Додана вартість. Чистий національний продукт. Національний дохід. Особистий дохід. особистий наявний дохід. Номінальний ВНП. Реальний ВНП. Індекс цін. Дефлятор ВВП. Дефлювання ВНП. Інфлювання ВНП.

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке ВНП та чому він є основним макроекономічним показником?

2. У чому перевага вартісних вимірювачів над натуральними?

3. Розкрийте взаємозв’язок між проміжним та кінцевим продуктом.

4. У чому полягає сутність підрахунку ВНП за методом доданої вартості?

1. Який склад ВНП за витратами?

2. Чим валові інвестиції відрізняються від чистих?

3. Яка різниця між державними закупками та державними витратами?

4. Як розраховується ВНП за доходами?

5. Чи можуть не збігатися величини ВНП, що були отримані за допомогою метода витрат та метода доходів? Чому?

6. Які можна виявити недоліки вартісних показників взагалі та ВНП зокрема?

7. Що таке трансфертні виплати? Чому вони не включаються до ВНП?

8. Яке практичне значення показника ВНП на душу населення? Чи є він надійним показником рівня життя? Відповідь обгрунтуйте.

9. Що є спільного і у чому різниця між ВНП та ВВП?

10. Що таке дефлятор ВНП?

11. Назвіть основні індекси цін. Як вони співвідносяться?

12. Розкрийте зміст понять “чистий національний продукт”, “національний дохід”, “особистий дохід”, “особистий наявний дохід”.

Список рекомендованої літератури

1. Агапова Т. А. Макроэкономика : учебник / Агапова Т. А., Серегина С. Ф. – М. : «Дело и Сервис», 2004. – 448 с.

2. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка : навч. посібник у 2 кн. / [Панчишин С. М., Буняк В. Б., Ватаманюк З. Г. та ін.] ; за ред. С. М. Панчишина. – К. : Знання, 2006. – Кн. 1 : Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка. – 2006. – 723 с.

3. Базилевич В. Д. Макроекономіка : підручник / Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Баластрик Л. О. ; за ред. В. Д. Базилевича. – 4-те вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 743 c.

4. Савченко А. Г. Макроекономіка : підручник / А. С. Савченко. – 2-ге вид. – К. : КНЕУ, 2007. – 442 с.

5. Макроекономіка та макроекономічна політика : навч. посіб. / [Мельник А. Ф., Желюк Т. Л., Длугопольський О. В., Панухник О. В.] ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання, 2008. – 699 с.

6. Иванов Ю. О глобальном международном сопоставлении ВВП по 146 странам мира / Ю. Иванов // Вопросы экономики. – 2008. – № 5. – С. 12-25.

Тема 3.Макроекономічна нестабільність

 

Питання теми

1. Сутність та структура економічного циклу. Індикатори циклічних коливань.

2. Зайнятість та безробіття. Види безробіття, його соціально-економічні наслідки.

3. Сутність та види інфляції. Соціально-економічні наслідки інфляції.

 

Рекомендації

1. Сутність і структура економічного циклу. Індикатори циклічних коливань.У цьому питанні перш за все слід звернути увагу на те, що циклічного характеру розвитку ринкова економіка набула з початку ХІХ ст., коли вона досягла високої зрілості. До цього циклічність не проявлялась достатньо рельєфно, що дало підстави класичній політичній економії говорити про безкризовий рівномірний економічний розвиток, що забезпечувалось, на думку її представників, доцільним і ефективним механізмом попиту та пропозиції. Проте з 1825 р., коли відбулась перша світова економічна криза, ринкова економіка з певною періодичністю переживає спади виробництва. Період від однієї кризи (спаду) до іншої назвали економічним циклом.

Розглядаючи це питання, слід вказати чотири фази циклу: криза, депресія (застій), пожвавлення та піднесення. Криза – головна фаза циклу. Її функція полягає у встановленні порушеної рівноваги між основними пропорціями економіки. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного. Вона розпочинається труднощами збуту продукції спочатку в оптовій, а потім і в роздрібній торгівлі, закривається або банкрутує частина підприємств, зростає безробіття, зменшуються реальні доходи. Депресія – фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва. На цій фазі відтворення просте, виробництво не розширюється, але й не звужується. Пожвавлення розпочинається з невеликого зростання обсягів виробництва, помітного скорочення безробіття. Піднесення – фаза циклу, коли виробництво перевищує рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.

Слід також зауважити, що сьогоднішній економічний цикл набуває певних особливостей. Із циклу практично випала криза, виділяють лише дві фази циклу – бум (піднесення) та рецесію (стагнацію). Дещо скоротилась і тривалість циклу.

За два останніх століття економісти виробили близько 200 різноманітних концепцій, що намагались розкрити причини циклічного розвитку економіки. Однак особливу увагу треба зосередити лише на деякі з них.

Група економістів, серед яких С. Сісмонді, Т. Мальтус, Дж. Гобсон, Дж. М. Кейнс, пояснює циклічний розвиток окремими специфічними явищами, які порушують економічну рівновагу – між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією, заощадженнями та інвестиціями, доходом виробленим і спожитим, зменшенням ефекту мультиплікатора.

Монетаристи (А. Гансен, М. Фрідмен та інші) пов’язують кризи з порушеннями грошового обігу – експансією чи обмеженнями банківського кредиту, інфляцією чи дефляцією, рухом ставки банківського кредиту.

Сучасна наука виходить з того, що економічні цикли пов’язані з рівнем загальних, або сукупних, витрат (інвестицій). Це уявлення певним чином пов’язане з причиною, яку у свій час розкрив К. Маркс, - масове оновлення основного капіталу на фазі пожвавлення виробництва, що вимагає значних інвестицій.

Автор теорії “довгих хвиль” М. Д. Кондратьєв вважав, що для розвитку економіки характерним є хвилеподібні коливання різної тривалості. Крім того, М. Д. Кондратьєв прийшов до висновку, що поряд із малими циклами відтворення (7-11 років) існують “великі цикли” тривалістю в середньому 57 років. Кожен “великий цикл” проходить у своєму розвитку “хвилю підвищення” і “хвилю зниження”.

Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються таким чином: цикли Кондратьєва, цикли Кузнєца, цикли Жюгляра, цикли Китчина, приватні господарські цикли.

Крім того, у цьому питанні слід уяснити, що не всі коливання ділової активності пояснюються дією економічних циклів. Є й сезонні коливання ділової активності. До сезонних коливань схильні деякі галузі виробництва.

Залежно від того, як коливаються значення економічних показників в процесі економічного циклу, вони поділяються на: проциклічні (зростають в період піднесення та знижуються в період кризи), контрциклічні (зростають в період кризи та збільшуються в період піднесення) і ациклічні (не залежать від фаз циклу).

2. Зайнятість і безробіття. Види та соціально-економічні наслідки безробіття.Одним з проявів макроекономічної нестабільності є існування та періодичне зростання в суспільстві безробіття. Під безробіттям розуміється такий стан, при якому частина працездатного населення не знаходить роботи. Безробітним вважається той, хто хоче і може працювати, але не має робочого місця. Далі слід розкрити наступні основні види безробіття: фрикційне, циклічне, структурне, а також інші види (приховане, сезонне, інституціональне, регіональне).

Для характеристики стану безробіття слід ознайомитись з трьома взаємопов’язаними показниками: рівень безробіття, природний рівень безробіття, повна зайнятість. Рівень безробіття – це відсоток безробітних в загальній кількості працездатного населення. Природний рівень безробіття – це “нормальний” мінімально можливий в країні рівень безробіття, за якого існують лише два неминучих типи безробіття – фрикційне і структурне, і немає циклічного безробіття. Повна зайнятість – так називають такий стан із зайнятістю в суспільстві, при якому безробіття не перевищує свого природного рівня.

Серед негативних наслідків безробіття слід визначити:

- зниження життєвого рівня;

- втрата безробітними кваліфікації та самоповаги;

- збільшення податків;

- скорочення сукупного попиту;

- зростання соціальної та політичної напруженості в суспільстві.

Однак головним серед негативних наслідків безробіття є недовипуск продукції, втрати частини ВНП. Для визначення величини цих втрат використовують закон Оукена, згідно з яким кожний відсоток перевищення фактичного рівня безробіття над природним призводить до втрат ВНП у розмірі 2-2,5%.

3. Сутність та види інфляції. Соціально-економічні наслідки інфляції.Ще одним проявом макроекономічної нестабільності є інфляція. Інфляція – це двоєдиний процес загального підвищення цін і знецінення грошей. Під час вимірювання інфляції слід чітко відрізняти рівень та темп інфляції. Так, рівень інфляції вимірюють за допомогою індексу цін, який відображає процент збільшення вартості “споживчого кошику”:

Індекс цінt-року= (Ціниt- року/Ціни базового року)*100%.

Темп інфляції розраховується як зміна індексу цін:

Темп инфляціїt-року = .

В залежності від середньорічного темпу приросту цін слід розрізняти наступні види інфляції: помірну або повзучу; галопуючу; гіперінфляцію. За формами прояву інфляцію поділяють на відкриту і приховану.

Інфляція – явище надто багатофакторне. Щоб розібратись хоча б в її основних причинах, слід розглянути два взаємопов’язаних типи інфляції: інфляцію попиту та інфляцію витрат. Інфляція попиту виникає, коли сукупний попит більший сукупної пропозиції. Інфляція витрат називається так тому, що її викликає зростання витрат виробництва. Поєднання інфляції попиту та інфляції витрат створює інфляційну спіраль «зарплата – ціни», за якою підвищення заробітної плати породжує підвищення цін, що веде, в свою чергу, до подальшого зростання цін і ставок заробітної плати.

Основними соціально-економічними наслідками інфляції є значний перерозподіл доходів в суспільстві та руйнування нормальних соціально-економічних відносин. До того ж слід звернути увагу на відмінності між наслідками передбачуваної та непередбачуваної інфляції.

Основні терміни і поняття

Економічний цикл. Фази економічного циклу. Тренд. Проциклічні, контрциклічні, ациклічні показники. Безробіття. Рівень безробіття. Фрикційне безробіття. Структурне безробіття. Циклічне безробіття. Природний рівень безробіття. Повна зайнятість. Закон Оукена. Інфляція. Рівень інфляції. Темп інфляції. Інфляція попиту. Інфляція пропозиції. Інфляційна спіраль.

 

Питання для самоконтролю

1. Назвіть та дайте характеристику основних фаз економічного циклу.

2. Поясність причини циклічних коливань.

3. Які існують види економічних циклів?

4. Які індикатори циклічних коливань Ви знаєте?

5. Дайте характеристику основним видам безробіття.

6. Що таке природний рівень безробіття? Як він змінюється у довгостроковому періоді і чому?

7. Що таке повна зайнятість?

8. Чому безробіття являє собою економічну проблему? Назвіть соціально-економічні наслідки безробіття.

9. У чому полягає закон Оукена?

10. Що таке інфляція?

11. Назвіть типи інфляції за темпами та проаналізуйте їх вплив на економіку.

12. Охарактеризуйте інфляцію попиту та інфляцію витрат.

13. Опишіть механізм виникнення інфляційної спіралі.

14. Порівняйте соціально-економічні наслідки передбачуваної та непередбачуваної інфляції.

15. Що таке стагфляція та дефляція?

Список рекомендованої літератури

1. Агапова Т. А. Макроэкономика : учебник / Агапова Т. А., Серегина С. Ф. – М. : «Дело и Сервис», 2004. – 448 с.

2. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка : навч. посібник у 2 кн. / [Панчишин С. М., Буняк В. Б., Ватаманюк З. Г. та ін.] ; за ред. С. М. Панчишина. – К. : Знання, 2006. – Кн. 1 : Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка. – 2006. – 723 с.

3. Базилевич В. Д. Макроекономіка : підручник / Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Баластрик Л. О. ; за ред. В. Д. Базилевича. – 4-те вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 743 c.

4. Савченко А. Г. Макроекономіка : підручник / А. С. Савченко. – 2-ге вид. – К. : КНЕУ, 2007. – 442 с.

5. Макроекономіка та макроекономічна політика : навч. посіб. / [Мельник А. Ф., Желюк Т. Л., Длугопольський О. В., Панухник О. В.] ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання, 2008. – 699 с.

6. Столбов М. Эволюция монетарных теорий деловых циклов / М. Столбов // Вопросы экономики. – 2009. – № 7. – С. 56-69.

7. Верич Ю. Л. Інфляція: оцінка й урахування впливу у процесі регулювання грошових доходів населення : монографія / Ю. Л. Верич, С. С. Аптекар. – Донецьк : ДонНУЕТ, 2007. – 161 с.

8. Інфляція та фінансові механізми її регулювання / [Даниленко А. І., Петрик О. І., Кричевська Т. О.] ; за ред. А. І. Даниленка. – К. : Ін-т екон. та прогнозув., 2007. – 399 с.

Тема 4.Сукупний попит та сукупна пропозиція

Питання теми

1.Сукупний попит. Цінові і нецінові чинники сукупного попиту.

2.Сукупна пропозиція. Класична та кейнсіанська моделі сукупної пропозиції. Нецінові фактори сукупної пропозиції.

3.Короткострокова та довгострокова макроекономічна рівновага в моделі AD-AS.

4.Порушення макроекономічної рівноваги та механізм її відновлення. Ефект «храповика».

 

Рекомендації

Сукупний попит. Цінові і нецінові чинники сукупного попиту. Сукупний попит (AD) – це сумарні витрати макроекономічних суб’єктів (домогосподарств, підприємств, держави та іноземців) на кінцеві товари та послуги за кожного можливого рівня цін. Крива сукупного попиту зображує зворотну залежність між рівнем цін та обсягом сукупного попиту.

Для підкреслення відмінності сукупного попиту від індивідуального попиту слід поділити сукупний попит на чотири групи, у відповідності до розподілу сукупного попиту за секторами економіки:

споживання (C) – сукупний попит домогосподарств;

інвестиції (І) – попит на капітальне обладнання з боку підприємств;

державні закупівлі (G) – попит на товари і послуги з боку держави;

чистий експорт (Хn) – різниця між попитом іноземців на вітчизняні товари і вітчизняним попитом на іноземні товари.

При розгляді цього питання особливу увагу треба звернути на цінові чинники, що визначають негативний нахил кривої сукупного попиту: ефект процентної ставки, ефект багатства та ефект імпортних закупок. Далі слід акцентувати увагу на відмінності між ціновими та неціновими факторами. Нецінові чинники викликають зсув кривої сукупного попиту. До них відноситься все те, що викладає зміни у споживчих, інвестиційних, державних витратах та чистому експорті, а саме: рівень добробуту домогосподарств, інфляційні очікування, податки, процентні ставки, очікування підприємців щодо майбутніх прибутків, рівень розвитку технології, державні витрати, валютний курс та інші.

2. Сукупна пропозиція. Класична та кейнсіанська моделі сукупної пропозиції. Нецінові фактори сукупної пропозиції.В цьому питанні розглядається визначення та моделі сукупної пропозиції. Сукупна пропозиція (AS) – це загальна кількість кінцевих товарів та послуг, що може бути вироблена в економіці за кожного можливого рівня цін. Крива сукупної пропозиції демонструє залежність реального обсягу виробництва від рівня цін. Зміни рівня цін обумовлюють рух вздовж кривої AS. Неціновими чинниками сукупної пропозиції є зміни в технології, цінах ресурсів, оподатковуванні фірм і т.д. Особливу увагу треба звернути на те, що графічно вплив нецінових факторів викликає зрушення кривої AS.

Форма кривої сукупної пропозиції інтерпретується по-різному в класичній та кейнсіанській школах.

Класична модель описує поведінку економіки в довгостроковому періоді. Аналіз сукупної пропозиції в класичній теорії будується виходячи з кількох умов:

- обсяг випуску залежить тільки від кількості факторів виробництва і технології та не залежить від рівня цін;

- зміни в факторах виробництва і технологіях відбуваються повільно;

- економіка функціонує в умовах повної зайнятості факторів виробництва;

- ціни і номінальна заробітна плата – гнучкі, їх зміни підтримують рівновагу на ринках.

Крива AS в класичній моделі вертикальна.

Кейнсіанська модель розглядає функціонування економіки на порівняно коротких відрізках часу. Аналіз сукупної пропозиції базується на наступних передумовах:

- економіка функціонує в умовах неповної зайнятості факторів виробництва;

- ціни, номінальна заробітна плата та інші номінальні величини – відносно жорсткі, повільно реагують на ринкові коливання;

- реальні величини більш рухливі, швидше реагують на ринкові коливання.

Крива AS у кейнсіанській моделі горизонтальна або має позитивний нахил.

Узагальнена короткострокова крива сукупної пропозиції має три відрізка: горизонтальний (кейнсіанський), проміжний (висхідний) і вертикальний (класичний).

3. Короткострокова та довгострокова макроекономічна рівновага в моделі AD-AS. Макроекономічна рівновага (рівноважний реальний обсяг виробництва та рівноважний рівень цін) визначається точкою перетинання кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Головний висновок, до якого слід прийти в процесі розгляду питання, полягає в наступному:незалежно від причин, що викликали зміну сукупного попиту і відхилення від рівноваги, у довгостроковому періоді економіка шляхом саморегуляції повертається до рівня потенціалу, заданого наявною кількістю факторів виробництва і технологією.

4. Порушення макроекономічної рівноваги та механізм її відновлення. Ефект “храповика”.Наслідки коливань сукупного попиту у короткостроковому періоді залежать від того, на якому відрізку кривої сукупної пропозиції встановлюється рівновага. Так, якщо сукупний попит змінюється на кейнсіанському відрізку, то це вплине лише на обсяг виробництва, рівень цін при цьому залишиться незмінним. І навпаки, якщо коливання сукупного попиту стосуються класичного відрізку, то вони спричиняють лише зміну рівня цін без змін у обсязі реального ВНП.

Ефект храповика заснований на тому, що ціни легко підвищуються, але важко знижуються. Тому збільшення сукупного попиту на проміжному або класичному відрізках кривої сукупної пропозиції підвищує рівень цін, але при зменшенні попиту протягом короткого періоду не можна очікувати падіння цін.

Наслідки коливань сукупної пропозиції у короткостроковому періоді залежать від напрямку цих коливань: при збільшенні сукупної пропозиції відбувається збільшення обсягів виробництва і зменшення рівня цін; при зменшенні сукупної пропозиції – зменшення обсягів виробництва з підвищенням рівня цін (стагфляція).

Основні терміни та поняття

Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Цінові чинники сукупного попиту: ефект процентної ставки, ефект багатства, ефект імпортних закупівель. Нецінові чинники сукупного попиту. Сукупна пропозиція. Нецінові чинники сукупної пропозиції. Короткострокова крива сукупної пропозиції. Довгострокова крива сукупної пропозиції. Ефект «храповика».

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке сукупний попит? Чим він відрізняється від індиві

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти