ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 6. Особливості викладання основ економіки для різних вікових груп

 

6.1 Методика викладання економіки для школярів

6.2 Методика викладання економічних дисциплін у вузі

6.3 Особливості викладання економічних дисциплін для дорослих

6.1 Економіка як навчальна дисципліна має свій понятійно-категорі­альний апарат, закономірності та закони, власну систему алгоритмів розв’язування різноманітних задач. Вивчення економіки має сприяти досягненню таких цілей:

– забезпечення соціально необхідного мінімуму систематизованих економічних знань як бази формування сучасного рівня економічного мислення і поведінки;

– формування стійких навичок самостійного аналізу й оцінюван­ня найпоширеніших (типових) економічних явищ, зв’язків, принципів ефективного господарювання.

Зараз вже цілком зрозуміло, що необхідно створювати націо­нальну стратегію і тактику підвищення рівня економічної культури й освіти в Україні, стратегію і тактику викладання економічних дисциплін для різних вікових груп населення.

Очевидно, що економічна підготовка є необхідною вже в школі. А при вступі до економічних вузів іспит з основ економічних знань є конче необхідним.

В економічній освіті школярів дуже важливо розмежувати два такі напрямки:

а) стандартна економічна освіта для кожного;

б) додаткова економічна підготовка для тих, хто бажає в майбутньому зайнятись підприємницькою діяльністю.

Кожний напрямок потребує зовсім різних методичних прийо­мів у навчанні, хоча зміст першого має бути базою для другого. В свою чергу, база другого напрямку використовуватиметься в подальшому навчанні в вузі, післявузівському навчанні, науковій діяльності і т.п.

Це і є ступеневий принцип економічної освіти.

Велике значення економічної освіти потребує пошуку засобів підвищення її ефективності. Наприклад, інтеграція економічної освіти в програми всіх класів. Це інтегрування передбачає виді­лення основних ідей, понять та принципів, які повинні опановувати учні поступово в процесі переходу від класу до класу.

Кожний викладач постійно намагається знайти баланс між вивченням теоретичних основ і практичним життям, між тим, як навчати і чому навчати. Якщо учні зрозуміють цілі предмета і місце конкретного навчального матеріалу в ньому, вони засвоюватимуть матеріал ефективніше. Усвідомлення цілей курсу, що вивчається, полегшується, коли викладач навчає не тільки змісту, а й методам добування фактів, їх систематизації, описуванню в системі понять.

Сучасна методика викладання економічних дисциплін повинна спиратися на сучасні дослідження з психології, соціоекономіки, економічної психології.

Методика викладання економіки для школярів. Навчання молодших школярів з методичного боку, мабуть, справа найскладніша. Щоб навчити дитину думати, кращим засобом є гра, під час якої дитина привчається виконувати розумові операції і завдання.

Для молодших школярів наслідування праці дорослих — це також цікава гра. Відтак стає можливим перехід до «розігрування» конкретних життєвих ситуацій. Не варто забувати, проте, що діяль­ність, якій притаманна внутрішня мотивація, має завжди залишатися тільки грою, яка подобається гравцям і вільно вибрана ними. Всі «педагогічні» висновки з гри мають випливати ніби самі по собі, без примусу і нав’язливої дидактики. Дуже корисним є тематичне та ситуаційне навчання молодших школярів (як відповідати по телефону, як запросити друга в гості).

Як уводити поняття та вказівні слова. Поняттям і формулюванням не слід навчати ізольовано, у відриві від реальності. Школяр повинен мати досвід дій з поняттями і категоріями. Крім того, треба навчати школярів умінню слухати і висловлювати свої думки.

Певна річ, що викладачу треба користуватися простими і зрозумілими реченнями, намагатися усвідомити цілі самого школяра, менше критикувати, але привчати до самостійності й необхідності робити вибір тощо. Вчителю необхідно поважати індивідуальність учнів, не підштовхувати, а вести дитину до конкретних реальних навчальних цілей.

При розробці уроку дуже важливо спочатку вибрати методичні прийоми вивчення програмного матеріалу, а вже потім визначати інші його елементи: перевірку домашнього завдання, методику закріплення.

Що ж заважає викладанню основ економічних знань у школі? Відповідь відома: консерватизм системи освіти та обмеженість навчального часу, з одного боку, і відсутність учителів, кваліфікованих програм, підручників, методичних розробок — з іншого (фінансових проблем ми не торкаємось).

Як треба вивчати економіку в школі. Головною метою вивчення даної дисципліни є формування в школярів (і вчителів) сучасного економічного мислення, в основу якого покладено глибоке засвоєння категоріального апарату та фундаментальних положень економічної теорії. Логіка та зміст курсу будуються в такий спосіб, аби дати учням всебічне уявлення про систему економічних знань, історію їх виникнення та розвиток.

Метою навчання слід уважати не просто сприйняття економічних категорій, закономірностей і відносин, а й надання можливості молодій людині вибирати в реальному житті ту сферу, що по-справжньому її цікавить. Наприклад, наявність необхідних знань та вмінь з сімейної економіки та основ бізнесу може підвищити статус школяра в сім’ї та привести до корекції його поведінки в реальному житті.

Формуючи концепцію економічної підготовки в школі, слід погодитися з тим, що розуміння суті співвідношення попиту та пропонування, функцій грошей або поняття власності є не менш складним і не менш важливим, аніж, наприклад, розуміння хімічних реакцій, закону Бойля–Маріотта або структури біологічної клітини.

Треба чітко усвідомити, що від рівня економічної грамотності наших теперішніх школярів залежить ефективність роботи всієї економічної системи України, а особистий добробут кожного її громадянина багато в чому визначатиметься тим, наскільки економічно грамотною буде його поведінка в різних соціально-економічних ситуаціях.

В основі вивчення курсу початкової економіки має бути чітке розуміння добре сформованих базових економічних понять і закономір­ностей. Ці поняття мають дати школярам можливість більш або менш грунтовно розумітися на економічних проблемах повсякденного життя та приймати відповідні рішення, тобто робити вибір. При цьому завдання вчителя — розвинути в школяра здатність до об’єктивного та ґрунтовного аналізу, а не до суто емоційного рішення.

Необхідність економічних знань і навичок треба пояснювати учням на прикладах з книг, газет, журналів, телепередач, навчати критичному економічному аналізу соціально-економі­чних подій. Ви можете вважати себе геніальним вчителем, коли Ваші учні вмітимуть бачити економічні аспекти найрізноманіт­ніших питань, розглядатимуть їх грунтовно та неупереджено, розу­мітимуть основні економічні концепції та структуру даної економічної системи, вмітимуть прикладати елементи економічних знань до конкретних ситуацій.

Принциповим є питання, в якому обсязі потрібні школярам знання економічної теорії. Економічні знання в школі мають бути більш прикладними, прагматичними, добиратися за принципом «знати, щоб на­вчитися робити». Потрібне насамперед виховання діяльного мислення, створення моделі економічної поведінки, підготовка до умов «дорослого» життя. Дуже актуальною для економічної освіти в Україні є розробка стандартів — програм, виходячи з мінімуму — оптимуму знань, які можуть допомогти людині в повсякденному житті, тобто не тільки даватимуть уявлення про економіку взагалі, а й дадуть можливість кожному учню відчути, чи зможе він присвятити себе бізнесу або стратегічному менеджменту, чи для нього достатньо стандартного рівня традиційних економічних знань.

Дуже перспективним напрямком підвищення ефективності економічної освіти є також інтеграція економічних знань в програми всіх шкільних класів. Наприклад, у США в кількох штатах економіка викладається як частина загального курсу суспільних дисциплін (історії, географії, політики, соціології, психології, антропології).

6.2Говорячи про підготовку до викладацької діяльності в вузі, слід відзначити, що коли викладачі школи отримують певну психолого-педагогічну підготовку, то викладача вузу в цій галузі не вчить ніхто. Це є парадоксальним, але фактом, який багато що пояснює.

Системне розуміння ринкової економіки має певну особливість. Вступний курс економіки викладати не важко, але він є складним для сприйняття. Тому для викладання основ економіки особливо важливою є методика. Основам економічної теорії легко навчати, тому що чимало з викладачів бачать в цьому тільки привід поділитися зі слухачами розрізненими знаннями та навичками, набутими під час власних занять економікою.

Таких відомостей так багато, що викладачам початкових курсів не треба сушити голову над тим, чим заповнити черговий навчальний день. Адже завжди можна вдатися до описування якихось нескінченних подробиць або витратити час на роз’яснення того, що залишилось нез’ясованим на минулому занятті. По суті справи, вступний курс з економічної теорії має бути набором економічних концепцій, які допоможуть студентам мислити чіткіше та послідовніше в широкому діапазоні суспільних проблем...

1. Уся хитрість (майстерність, мистецтво) викладача полягає в тому, щоб зуміти примусити людей усвідомити ці нечисленні, але важливі концепції. Заради досягнення цієї мети необхідно піти на самообмеження. Щоб досягти більшого, необхідно виходити з меншого.

2. Опанування будь-якою концепцією необхідно поєднувати з показом її практичних можливостей. Ще краще — розпочати з останнього, а потім уже переходити до наукової бази. На користь такого порядку педагогічна наука та практика накопичили стільки прикладів, що важко навіть зрозуміти, яким чином з ними можна конкурувати.

4. Майже все, що справді є важливим, чому може навчити економічна теорія, — це елементарні концепції взаємозв’язків, до яких кожна людина змогла б дійти й самостійно, якби тільки захотіла як слід поміркувати над цим. Викладання основ економічної теорії, поряд зі знанням формальної техніки аналізу, потребує також уяви, проникливості, знання поточних подій та відчуття перспективи. Викладачі мають і самі вірити в те, що знання економічної теорії буде корисним не тільки для успішного складання іспитів, а й для чогось більшого.

5. Характер вступного курсу визначається не тільки тим матеріалом, що до нього включений, а й тим, що залишився поза ним. Теорії, яка не надається до негайного практичного використання, не слід взагалі торкатися в початковому курсі. Інакше наші початківці просто потонуть, а між тим ми повинні не тільки навчити їх плавати, а й сповнити впевненістю, що, тренуючись, вони плаватимуть ще краще.

Основна відмінність навчання у вузі від шкільного полягає в тому, що чим старша людина, тим більшою має бути в її освіті частка самопідготовки та самоосвіти, тим більше в її освіті має бути ступенів свободи (за кордоном студенти самі «вибирають» собі курси, що також створює ефект «самоосвіти»).

Метою вузівського навчання можна вважати появу професійного світогляду. Тільки створивши своєрідну «критичну масу» такого світогляду, фахівець може перевести її в професійні комунікативні зв’язки, практичні дії та проекти. Центром навчального процесу є модель професійної діяльності, що визначає послідовність і зміст вивчення окремих дисциплін, рівень професійних знань та вмінь (культури), яким треба опанувати майбутньому фахівцю.

Поняття активізації навчання як забезпечення посиленої діяльно­сті тих, хто навчає та навчається (і це головне), передбачає розширення застосування методів і форм активного навчання, що засновані на розвитку пізнавальної активності студентів, їх творчих здібностей і досвіду соціального спілкування, зближенні процесу навчання з вирішенням практичних господарських завдань і прищеплюванні навичок науково-дослідницького підходу до їх вирішення.

Аналіз існуючих у практиці роботи вузів форм активізації навчання дозволяє виділити серед них найбільш придатні для економічної підготовки фахівців. Це — логічне синтезування навчального матеріалу в формі конспектів-схем, проблемне викладення на лекціях, розбір виробничих ситуацій, навчальні ігри, творчі студентські групи тощо.

Аналіз теоретичних основ навчання та обгрунтування необхідності активізації навчання дозволяє перейти до вибору напрямів і форм активізації. Цікавим є питання, в яких конкретних формах навчальної роботи можна реалізовувати сучасні дидактичні задачі активізації навчання, використовуючи при цьому як традиційні, так й нові, так звані активні форми навчання. Об’єктивна необхідність активізації навчального процесу знайшла своє виявлення в таких формах навчальних занять, як проблемне викладення на лекціях, розбір виробничих ситуацій і задач, проведення навчальних і ділових ігор, ігрове проектування та ін.

Педагогічні заклики до логічного мислення не здатні автоматично сформувати у студентів таке мислення. На це повинні бути спрямовані методика читання лекцій, методика проведення практичних і семінарських занять, форми навчального контролю та самостійної роботи студентів. Необхідно, щоб навчальна інфор­мація була актуальною, значущою, науково достовірною та аргументованою. Її слід давати в дидактично оптимальних варіантах, аби студенти максимально зрозуміли та засвоїли її. Недоцільно перевантажувати студентів другорядними знаннями на шкоду розумінню суті дисципліни. Центр ваги навчального процесу необхідно перенести на формування творчого, продуктивного мислення.

Особливу увагу слід приділяти формуванню вміння вирі­шувати проблеми, використовуючи творчий підхід. Студент дуже часто знаходиться в ролі гуски, котру, як горіхами, начиняють знаннями, а часу на роздуми не дають.

Формуванню нетрадиційного, тобто творчого мислення спри­яє такий методичний прийом, як депрофесіоналізація, тобто вимога розкрити взаємозв’язок між якимись соціально-еконо­мічними поняттями або явищами в формі асоціацій, аналогій, рисун­ків-схем тощо. Студенти на­прочуд талановито зображують на рисунках і проблеми ринку праці в Україні, і методики раціоналізації, і способи розв’язування конфлік­тних ситуацій, і загальний образ «Економіки», й економічні казки.

В історії розвитку науки відомо чимало фактів, коли стимулом до нових теоретичних відкриттів ставало викладання. Наприклад, стимулом для відкриття періодичної системи Д.І. Менделєєвим було читання курсу хімії.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти