Принциповою особливістю суспільного життя е та обставина, що воно ніколи не стоїть на місті. Тому важливе значення має виявлення різних темпів розвитку суспільного життя, особливо його майбутнього стану.

Одним із проявів суспільного життя є злочинність, яка впродовж окремих відрізків часу змінюється і видозмінюється як за своєю кримінальною сутністю, так і у соціально-політичному розумінні. Щоб надійно протистояти цьому явищу, передбачити можливі його прояви, необхідне кримінологічне прогнозування. Воно повинно бути надійною основою для прийняття управлінських рішень, організації практичних заходів І наукових розробок, спрямованих на боротьбу зі злочинністю. Інакше суспільство не буде спроможним своєчасно протистояти злочинності та окремим її проявам.

Більше того, науково розроблені прогнози про майбутній стан злочинності в країні в цілому або в тому чи іншому її регіоні є необхідною передумовою планування заходів протидії злочинам, прийняття відповідних законодавчих рішень, розв'язання питань матеріально-технічного забезпечення правоохоронної діяльності. Отже, питання прогнозування і планування мають безпосередньо політичне і практичне значення для вирішення проблеми держав-

т.-! :-м Розділ VIII. Кримінологічне прогнозування і планування заходів Ішцшишш

Протидії злочинності

ного управління в сфері протидії злочинності. Будь-яке прогнозування —• це спроба проникнути у майбутній стан прогнозованого явища. У пізнанні свого майбутнього зацікавлені і громадськість, і суспільство, і окрема особа.

Кримінологічне прогнозування — це процес науково обгрунтованого пізнання майбутнього стану, рівня, динаміки і структури злочинності завдяки вивченню тенденцій розвитку цього явища в минулому. Кримінологічний прогноз — це підсумкове судження із процесу прогнозування про стан злочинності та її перспективні характеристики в майбутньому.

Таким чином, кримінологічне прогнозування— це діяльність, спрямована на обробку і аналіз кримінологічної інформації з метою одержання знання про майбутній стан злочинності, окремих її видів і груп або вірогідності вчинення злочину окремою особою. Кримінологічний прогноз— це висновок, одержаний в результаті прогнозування про майбутній рівень, структуру, динаміку злочинності, а також про реальну можливість вчинення злочину конкретною особою.

Однак при цьому слід відмітити, що кримінологічне прогнозування не зводиться до безперечних стверджень про злочинну поведінку, а ставить за мету заздалегідь поінформувати суспільство, правоохоронні органи і окремих громадян про можливий ризик злочинної поведінки і необхідність застосування засобів протидії. Такою є логіка кримінологічного прогнозування.

Кримінологія, як й інші науки, виконує три головні функції: а) описову; б) пояснювальну; в) прогностичну. Наукові прогнози проводяться на основі емпіричних досліджень і наукової теорії. Власне прогноз визначає підсумкове судження, висновок про стан об'єкта, який досліджується, і його головні характеристики в майбутньому. Заради цього й існує наукове прогнозування дійсності. Суспільство зацікавлено у знанні різноманітних прогнозів: економічних, медичних, воєнних, космічних, кримінологічних та інших для вирішення різноманітних соціально-економічних і політичних проблем.

Методологічною основою кримінологічного прогнозування є наука прогностика. Прогностика— це наука про закони і методи прогнозування, які відрізняються від релігійних, містичних та інтуїтивних пророцтв. Вона заснована на вивченні закономірностей розвитку різноманітних соціальних явищ і процесів у минулому і аналізі їх сучасного стану.

шшшжшшшшшшшшшшж Кримінологія. Загальна частина

Науковий прогноз — це завжди вірогідне судження про майбутній стан явища, що визначається. Він не може суперечити об'єктивності, бо завжди заснований на вивченні його вірогідних закономірностей розвитку.

Злочинність як соціальне явище також підкоряється дії вірогідних закономірностей, її динаміка залежить від багатьох змінних. Кримінологія нараховує від 200 до 250 економічних, соціальних, екологічних та інших факторів, які впливають на ЇЇ розвиток. І, природно, що на достовірність прогнозу впливає збіг сукупності свідомих і значних випадкових факторів розвитку.

Кримінологічне прогнозування є одним з найважливіших завдань науки кримінології. Кримінологічне прогнозування дозволяє: 1) попередити суспільство про можливі варіанти розвитку криміногенної ситуації в Україні; 2) здійснити належне планування боротьби зі злочинністю і розробити заходи, спрямовані на ЇЇ попередження; 3) сприяти розробленню спеціальних програм для вирішення соціально-економічних проблем суспільства; 4) вирішити питання про внесення змін і доповнень до чинного законодавства, яке регламентує різноманітні сфери суспільних відносин; 5) провести обгрунтовану кримінологічну експертизу будь-якого законопроекту перед його обговоренням і прийняттям в законодавчому органі; 6) прогнозувати можливі наслідки заходів щодо попередженню злочинності та окремих її видів.

Прогнозування тенденцій і закономірностей розвитку злочинності, окремих видів і груп злочинів ґрунтується на вивченні динаміки розвитку цього масового негативного соціального явища і тих факторів, що детермінують його як свій наслідок.

Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки здійснюється на знанні морально-психологічних характеристик особистості, системи її диспозицій і установок, а також попередньої до злочинної суспільне небезпечної діяльності індивіда.

Прогнозування різноманітних форм поведінки, що відхиляється від законослухняної, ґрунтується на знанні впливу умов сімейного виховання особи, найближчого побутового оточення, особливостей проявів морально-психологічної сфери, поведінки в реальних життєвих ситуаціях.

Прогнозування законослухняної поведінки здійснюється різними суб'єктами профілактики при винесенні покарання винному або його умовно-достроковому звільненні від покарання, прийнятті

••жьаіяаш Розділ VIII. Кримінологічне прогнозування і планування заходів шшщж

протидії злочинності

рішення про встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, тощо.

Прогнозування діяльності правоохоронних органів виходить із аналізу організаційно-правових засад правоохоронної і правозасто-совної діяльності цих органів по виконанню чинного законодавства і притягненню винних осіб до відповідальності.

Прогнозування можливих наслідків засобів, які застосовуються для попередження злочинів, повинно стати головною турботою кримінологів, оскільки заходи, що застосовуються органами влади і управління, не завжди носять виважений характер і передбачають можливі негативні наслідки зовні позитивних заходів.

Залежно від поточних завдань кримінологічного прогнозування прогнози можуть розроблятися у різні проміжки часу. На практиці і в теорії встановлені такі строки кримінологічного прогнозування: поточне; короткострокове; середньострокове; перспективне.

Поточне прогнозування •— це прогнозування правоохоронними органами у зв'язку з певними подіями, які відбуваються в регіоні (свята, демонстрації, маніфестації і т. под.) на визначений день, декілька днів, на окремі події, яке випливає з аналізу оперативної криміногенної обстановки в регіоні. Короткострокове прогнозування має на меті прогнозування розвитку криміногенної ситуації на близьку перспективу (1-2 роки) в умовах стабільного соціально-економічного розвитку регіону. Середньострокове прогнозування використовується для аналізу розвитку криміногенних факторів і вирішення питань матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів (до 5 років). Перспективне прогнозування здійснюється науковими установами, різними практичними відомствами, окремими вченими і спрямоване на встановлення закономірностей і тенденцій розвитку злочинності та її детермінант на тривалу перспективу (5-10 років).

Природно, що в практиці діяльності правоохоронних органів найбільш часто використовуються поточні і короткострокові прогнози, оскільки вони більш вірогідні.

Проте, щоб не бути просто пророцтвом, кримінологічний прогноз повинен задовольняти таким методологічним вимогам: а) він має бути заснований на достовірній статистичній інформації і даних вибіркових кримінологічних досліджень; б) бути неупередже-ним, тобто він не повинен здійснюватися в інтересах будь-яких зацікавлених осіб, установ, відомств, організацій; в) має відповідати науковим засадам теорії прогнозування і не обмежуватися при цьо-

] 29

_

чинність у своєму масо _надават ш к> _не _ньо отая. ^Р^амЄТР^И₀'_г^_ва_Ти розвиток на ^^^И_ау^У_кового про-«рактеристику ' ^пР°^ГН°^_лему, „скільки в пракгиш^ «У _данад _1(Ю _СЛ1Д і спроба™ _т^_альних процес» ^за«°_у°^_побудови кри- _г„озування розвитку сой _{зування}. То«ч '^ _даал13 і _уза- _р13ни_Х методав , , «етоди ^^ обов язковим _длядао.

тих чи інших

няти таким вимогам.

_субЧктивний харак-

'

іг .••;, РоздІЛ УШ. Лрікт...---

протидії злочинній.,,^

По-перше, до прогнозування слід залучати найбільш кваліфікованих фахівців. Серед них повинні бути відомі фахівці-практики або науковці, менш відомі і подібрані виключно за особистим розсудом. Такий підхід необхідний для того, щоб запобігти можливості надання крайніх суб'єктивних оцінок або нейтралізувати їх та найбільш повно врахувати випадкові фактори розвитку. По-друге, кількість експертів повинна бути достатньо великою, щоб їх судження підлягали статистичному обробленню. Емпірично встановлена оптимальна кількість експертів — від 30-40 до 80-100 осіб (за дельфійським методом). По-третє, налагодити роботу експертів слід в такий спосіб, щоб усунути різного роду сторонні політичні і соціально-психологічні впливи на їх оцінки. По-четверте, проводити такі опитування експертів потрібно періодично з урахуванням змін в соціально-економічному розвитку і прийняттям нових законодавчих актів. Емпірично соціологами найбільш доцільною визначена періодичність — один раз на півроку. По-п'яте, для однозначної інтерпретації підсумків опитування проводити їх необхідно за єдиною для всіх програмою, як правило, анонімною, з попереднім розробленням теоретичних прогнозових сценаріїв розвитку ситуації.

Метод експертних оцінок є найбільш ефективним засобом для середньострокового і довгострокового прогнозування, оскільки надає більш вірогідну інформацію про можливі тенденції розвитку злочинності, що необхідно враховувати при плануванні заходів боротьби з нею.

Більш досконалим і складним методом кримінологічного прогнозування є метод математичного моделювання, заснований на врахуванні багатофакторної детермінації і питомої ваги різноманітних факторів, які обумовлюють злочинність та окремі її види. Сутність цього методу полягає в тому, що на підставі раніш встановлених правових характеристик, зв'язків і закономірностей соціального явища, що вивчається, створюється модель розвитку криміногенної ситуації, а потім дослідження проводяться на створеній математичній моделі. Проте, якщо в техніці моделлю може бути експериментальний зразок, то при дослідженні соціальних явищ модель звичайно висловлюється в абстрактній, знаковій формі, шляхом проставлення відповідних кількісних значень соціальним процесам і явищам на основі раніш встановлених характеристик і взаємозв'язків між ними. Такий метод прогнозування найбільш ефективний для середньострокових прогнозів. Прогнозування цим

^ 131

.»;«.,. •«>'.«№*> а ч. - -.: «-;-:^:;--.- Кримінологія. Загальна частина *іж ••••^: • -^: ^; 'ї---^ ^;'-~да

методом на п'ять і більше років є менш надійним. Користуючись цим методом, можна підрахувати кількість злочинів, що прогнозують на кожен наступний місяць, а в підсумку на п'ять років. Практика показує, що прогнозування цим методом є достатньо обґрунтованим. Реальне відхилення від прогнозу становить всього + 3%.

Перспективне прогнозування потребує поєднання сукупності різноманітних методів прогнозування з використанням кібернетичного методу, за допомогою якого можна провести факторний, системний аналіз злочинності з урахуванням впливу на неї соціально-економічних явищ і процесів. На наш погляд, кримінологічна кібернетика, заснована на використанні теорії інформації, теорії вірогідності, математичних і статистичних методів, теорії алгоритмів, теорії ігор і оптимальних рішень, є найбільш ефективним методом прогнозування.

Під прогнозуванням індивідуальної злочинної поведінки розуміється кримінологічне судження щодо визначення ступеня вірогідності вчинення конкретною особою злочину в майбутньому, відмови від злочинної діяльності або законослухняної поведінки після відбування покарання.

Прогнозування можливої злочинної поведінки дозволяє своєчасно зупинити людину, попередити вчинення нею злочинів у майбутньому. Суспільство зацікавлено в тому, щоб такий прогноз не здійснився, —• і в цьому його головне соціальне призначення. Однак у кримінологічній літературі зустрічаються й спроби принципового відкидання самої можливості індивідуального кримінологічного прогнозування на тій підставі, що цей прогноз пов'язаний з так званими необгрунтованими концепціями про «небезпечний стан особистості». Є і компромісні пропозиції. Одні автори допускають можливість прогнозу антисоціальної поведінки, інші визнають лише можливість передбачення законослухняної поведінки і критикують при цьому спроби негативного прогнозування, які, на їх думку, ведуть до пессімизму, фаталізму І скептицизму.

Вважаємо, що тут немає особливої необхідності сперечатися, оскільки можна передбачити вірогідність як злочинної, так і законослухняної поведінки. Міжособистісні відносини завжди дають підстави для передбачення прогнозування вчинків. У реальному житті ми завжди враховуємо вірогіднісну поведінку особи в певних умовах на підставі знання про її попередню поведінку і особливості емоційно-психологічних реакцій на певні ситуації. І навіть спонтанний, імпульсивний характер окремих проявів не може перекресли-

жшшшш Розділ VIII, Кримінологічне прогнозування і планування заходів •: -лж^к»'

Протидії злочинності

ти оцінки загальних закономірностей і стандартів поведінки конкретного індивіда. У таких випадках ймовірність прогнозу природно зменшується внаслідок індивідуальних особливостей людей.

Однак ці невеликі розбіжності не зменшують значення індивідуального кримінологічного прогнозування, його пізнавальний і практичний характер.

Більш того, індивідуальне прогнозування давно здійснюється в практиці діяльності правоохоронних і судових органів. Діяльність органів внутрішніх справ неможлива без індивідуального прогнозування в процесі дізнання і розслідування кримінальних справ, при прийнятті різноманітних кримінально-процесуальних рішень. Невипадково, що різні відомчі нормативні акти орієнтують працівників органів внутрішніх справ на необхідність проведення індивідуальної профілактичної роботи, планування виховної профілактичної роботи. Судові органи здійснюють таке прогнозування при прийнятті рішення про вид і строки покарання при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, при знятті судимості. Цікавий досвід в цьому зв'язку є в деяких зарубіжних країнах. У Франції, наприклад, коли підсудному загрожує суворе покарання або можливе відстрочення виконання вироку, суддя доручає експертам, до винесення вироку, скласти прогноз про можливу поведінку засудженого після винесення вироку. Аналогічна практика існує і в інших країнах. І це не право судді, а його обов'язок.

Індивідуальне прогнозування здійснюють і органи, що відають виконанням вироку, в першу чергу при вирішенні питання про представлення до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, про встановлення адміністративного нагляду, про організацію системи виховної роботи із засудженим.

Отже, індивідуальне прогнозування злочину аж ніяк не суперечить завданням здійснення правосуддя з кримінальних справ, більш того, воно є необхідною умовою для цього.

Якщо при прогнозуванні злочинності нас цікавить судження про вірогідну кількість злочинів у майбутньому, то при прогнозуванні індивідуальної злочинної поведінки ми прогнозуємо ступінь вірогідності вчинення злочину конкретним індивідом. Тому головним при прогнозуванні індивідуальної злочинної поведінки є знання морально-психологічних властивостей особистості та її соціального оточення.

Необхідними передумовами для здійснення такого прогнозування є знання: системи цінностних орієнтацій особистості та структу-

,':;«ї!і,ьша;ч. -• =• •>= •-- "••.-ш Кримінологія. Загальна частина жіш^.--.

ри її потреб; змісту і характеру попередньої антисуспільної поведін ки (які правопорушення вчинив раніше); ступеня міцності зв'язки між особистими характеристиками і різними негативними впливами соціального середовища і найближчого побутового оточення.

Побудова прогностичної моделі індивідуальної злочинної поведінки включає до себе визначення вірогідності вчинення злочину: особами, які раніше не вчиняли злочинів, але характеризуються як схильні до їх вчинення; особами, які раніше вчинили злочини і піддавалися заходам кримінальної репресії (прогноз рецидиву); особами, які вперше засуджуються за вчинення злочину, з метою визначення виду і розміру покарання.

Таким чином, прогностична модель індивідуальної злочинної поведінки ґрунтується на єдності трьох підходів до прогнозування: а) вивчення біографії індивіда; б) аналіз його життєвих установок, цінностних орієнтацій, мотивів поведінки; в) урахування особли востей психофізичної організації. Ці підходи мають самостійне зна чення, хоча і тісно пов'язані між собою. , ,.. -

•. І' .; ; ,- - ' '

§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування

Кримінологічне прогнозування — це не самоціль, а лише вихідний етап для вироблення кримінологічної політики і здійснення планування процесу боротьби зі злочинністю.

Основними завданнями кримінологічного планування є: а) розроблення такої сукупності взаємопов'язаних заходів профілактики, які допомогли б встановити належний контроль як над злочинністю в цілому, так і над окремими видами і групами злочинів; б) активізація діяльності правоохоронних і правозастосовних органів у боротьбі зі злочинністю; в) забезпечення координації діяльності правоохоронних і контролюючих органів, громадських і самодіяльних організацій у боротьбі за злочинністю; г) більш активне виявлення латентної злочинності; ґ) створення умов, що забезпечують реальне застосування принципу невідворотності покарання; д) забезпечення гарантій належної правової захищеності громадян від злочинних посягань.

Отже, кримінологічне планування— це така діяльність у сфері попередження злочинності, яка спрямована на визначення характеру і змісту попереджувальних заходів, послідовності і строків їх використання. Іншими словами — це діяльність з підготовки, складання І затвердження планів і програм, спрямованих на попе-

Розділ VIII. Кримінологічне прогнозування і планування заходів протидії злочинності

редження злочинності, та їх реалізації. Разом з тим це одна із форм координації попереджувальної діяльності в межах держави та її окремих регіонів, в якій знаходить своє реальне відображення кримінологічна політика держави.

Залежно від масштабів, цілей, суб'єктів і строків планування кримінологічні плани поділяються на певні види.

За масштабом дії плани підрозділяють на: загальнодержавні; регіональні; відомчі та галузеві.

Загальнодержавні плани є головними планами, що визначають кримінологічну політику в державі, яка є основою для здійснення планування різноманітними суб'єктами профілактики. Вони приймаються в масштабі усієї країни і є обов'язковими до виконання. Так, Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, є загальною основою для планування попереджувальної діяльності усіма суб'єктами .

Регіональне, або територіальне, планування здійснюється у масштабах адміністративних областей, міст, районів. Це планування включає до себе як вирішення економічних, соціальних, ідеологічних завдань, так і заходи з підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, заходи, спрямовані на усунення причин та умов злочинності, виховання правової свідомості і культури.

Відомчо-галузеве планування має забезпечити спеціальне планування попереджувальної діяльності з урахуванням специфіки діяльності окремих міністерств і відомств. Особливе місце в цій системі планування посідають правоохоронні та правозастосовні органи, а також контрольно-ревізійні структури, оскільки від ефективності їх діяльності в першу чергу залежить стан правопорядку в країні.

За суб'єктами планування плани можуть виходити від Верховної Ради України, Президента України, центральних виконавчих органів влади, місцевих органів влади, а також від адміністрації і громадських організацій виробничих і комерційно-підприємницьких структур. Планування у сфері попередження злочинності передбачає порядок використання цих заходів, їх послідовність і строки виконання, а також осіб і органів, відповідальних за їх виконання.

Планування, як і прогнозування, може бути: поточним (недовготривалі відрізки часу (на сезон, для проведення масових спортивних змагань, демонстрацій)); короткостроковим (на 1-2 роки); середньо-строковим (до 5 років); перспективним (на 10-20 років).

зФї,к-';и._лЛ-лиа»8,;«-»- г« т Кримінологія. Загальна частина

Головними етапами планування є: 1) організаційно-підготовчий; 2) інформаційно-аналітичний; 3) безпосереднє розроблення планових заходів; 4) виконання планових заходів; 5) оцінка виконання і висновки.

Організаційно-підготовчий етап включає до себе прийняття рішення про планування, створення робочої групи, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення роботи, визначення джерел інформації, розподіл обов'язків. Інформаційно-аналітичний етап охоплює вивчення і аналіз стану злочинності в регіоні, її динаміку і тенденцій на основі даних, одержуваних від органів внутрішніх справ, прокуратури, юстиції. Збирається також інша необхідна інформація: дані про територіальну і демографічну характеристику регіону, матеріальні і житлові умови життя населення, ступінь матеріально-ресурсного забезпечення планових заходів, соціальну інфраструктуру, ступінь ефективності заходів, спрямованих на охорону громадського порядку.

Розроблення плану включає до себе: статистичне оброблення і аналіз одержаної інформації, її оцінку і формулювання висновків; визначення строків і виконавців; узгодження і обговорення проекту плану, його дороблення, затвердження плану відповідним органом.

В організацію виконання плану входять доведення планових завдань до виконавців, визначення строків звітності, здійснення контролю за виконанням, коректування планових завдань, проведення нарад виконавців.

Виконання плану оцінюється не за формальними критеріями, а за реальним станом правопорядку в регіоні.

Кримінологічне планування повинно відповідати таким основним вимогам: воно має бути колективним як за складом плануючих органів, так і за виконавцями; виконавці повинні мати відповідні повноваження; намічені заходи мають бути узгоджені і не суперечити один одному; плани треба складати з урахуванням конкретної обстановки і своєчасно корегувати з урахуванням її змін; плани повинні бути компактними; складатися з урахуванням резерву в силах, засобах, часі на випадок непередбачених обставин.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 789 10 11 12 13 14 15 16 Следующая