ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Інженерно-геологічна класифікація гірських порід.

 

В інженерній геології і механіці ґрунтів під ґрунтами розуміють гірські породи, ґрунти (грунтово-рослинні шари), техногенні утворення, що уявляють собою багатокомпонентну та багатообразну геологічну систему, яка змінюється у часі та може слугувати основою, середовищем для розміщення або матеріалом самої споруди. Класифікація гірських порід в інженерній геології необхідна для розв’язування таких задач:

– розподілу гірських порід на групи, які суттєво відрізняються за генетичними, петрографічними ознаками та будівельними властивостями, що дозволяє за класифікаційними ознаками дати попередню інженерно-геологічну оцінку гірських порід;

– побудови інженерно-геологічних карт, розрізів, колонок, схем, визначення складу, об’єму, методики і спрямованості інженерно-геологічного вивчення гірських порід;

– оцінки й прогнозування геодинамічних процесів,

– вибору методів покращення властивостей гірських порід, вибору методів і способів захисту територій і об’єктів від несприятливих геодинамічних процесів.

Інженерно-геологічну класифікацію гірських порід (ґрунтів) при виконанні інженерних вишукувань, проектуванні і будівництві споруд встановлює ДСТУ Б В.2.1-2-96 (ГОСТ 25100-95) "Ґрунти. Класифікація".

Класифікація ґрунтів включає такі таксономічні одиниці, що виділяються за групами ознак:

клас за загальним характером структурних зв‘язків;

група – за характером структурних зв‘язків (з урахуванням їх міцності);

підгрупа – за походженням та умовами утворення;

тип – за речовинним складом;

вид – за найменуванням ґрунтів (з урахуванням розмірів часток та показників властивостей);

різновиди – за кількісними показниками речовинного складу, властивостей та структури ґрунтів.

За загальним характером структурних зв’язків розрізнюють наступні класи ґрунтів:

– природних скельних грантів – грантів із жорсткими структурними зв’язками (кристалізаційними та цементаційними),

– природних дисперсних ґрунтів – ґрунтів із водно-колоїдними та механічними структурними зв’язками,

– природних мерзлих ґрунтів – ґрунтів із кріогенними структурними зв’язками,

техногенних (скельних, дисперсних та мерзлих) ґрунтів – ґрунтів із різними структурними зв’язками, утвореними в результаті діяльності людини.

Клас природних скельних ґрунтів. До класу природних скельних ґрунтів відносять скельні та напівскельні ґрунти.

Ґрунт скельний – ґрунт, що складається з кристалічного одного чи декількох мінералів, які мають жорсткі структурні зв’язки кристалізаційного типу.

Ґрунт напівскельний – ґрунт, що складається з кристалічного одного чи декількох мінералів, які мають жорсткі структурні зв’язки цементаційного типу.

Клас природних дисперсних ґрунтів. До класу природних дисперсних ґрунтів відносять дисперсні ґрунти що складаються з окремих мінеральних часток (зернин) малого розміру, слабопов’язаних між собою водно-колоїдними та механічними структурними зв‘язками. Дисперсні грунти діляться за типом на мінеральні (великоуламкові грунти, піски, глинисті грунти), органо-мінеральні (мули, сапропелі, заторфовані грунти) та органічні (рослинний шар, торфи та інші).

Грунт великоуламковий– незв‘язний мінеральний грунт, в якому маса часток розміром більше 2 мм складає більше 50%.

Пісок– незв‘язний мінеральний грунт, в якому маса часток розміром менше 2 мм складає більше 50%.

Грунт глинистий– зв‘язний мінеральний грунт, що має число пластичності ³1. Серед глинистих ґрунтів окремо виділяють лесові ґрунти. За додатковими ознаками глинисті ґрунти виділяють як набухаючі, просадні та здимальні ґрунти.

Мул – водонасичений сучасний осад переважно морських акваторій, що містить органічну речовину у вигляді рослинних залишків та гумусу. Вміст часток менше 0.01 мм складає 30-50% за масою. Різновид мулу встановлюють за коефіцієнтом пористості.

Сапропель – прісноводний мул, що утворюється на дні водоймищ із продуктів розпаду рослинних та тваринних організмів і містить більше 10% (за масою) органічної речовини у вигляді гумусу та рослинних залишків. Сапропель має текучу консистенцію. Різновид сапропелю встановлюють за відносним вмістом органічних речовин.

Торф– органічний грунт, що утворюється в результаті природного відмирання та неповного розкладання болотних рослин в умовах підвищеної вологості при нестачі кисню і містить 50% (за масою) та більше органічних речовин. Різновид торфу встановлюють за ступенем розкладання та ступенем зольності.

Ґрунт заторфований– пісок та глинистий ґрунт, що містить від 10 до 50% (за масою) торфу.

Ґрунт (грунтово-рослинний шар) – поверхневий родючий шар дисперсного ґрунту, що утворюється під впливом біогенного та атмосферного чинників.

Клас природних мерзлих ґрунтів.До класу мерзлих ґрунтів відносять мерзлі та льодяні ґрунти.

Ґрунт мерзлий – ґрунт, що має мінусову чи нульову температуру та містить у своєму складі видимі льодяні включення і (або) лід-цемент та характеризується кріогенними структурними зв’язками.

Лід (синонім – ґрунт льодяний) – природне утворення, що складається з кристалів льоду з можливими домішками уламкового матеріалу та органічної речовини не більше 10% (за об’ємом) і характеризується кріогенними структурними зв’язками.

За часом знаходження у мерзлому стані розрізнюють:

Ґрунт багаторічномерзлий(синонім- ґрунт вічномерзлий) - грунт, що знаходиться у мерзлому стані постійно протягом трьох та більше років.

Ґрунт сезонномерзлий – ґрунт, що знаходиться у мерзлому стані періодично протягом холодного сезону.

Клас техногенних (скельних, дисперсних та мерзлих) ґрунтів. Класифікацію техногенних ґрунтів виконують як для видів, типів, різновидів відповідних класів скельних, дисперсних та мерзлих ґрунтів з урахуванням способу утворення та походження техногенних ґрунтів. Насипні та намивні ґрунти обов’язково класифікують за ступенем ущільнення від власної ваги ґрунту (ущільнений, не ущільнений).

 

Класифікація несприятливих для господарської діяльності

Геологічних процесів.

 

Несприятливі для діяльності людини процеси представлені як серед ендогенних, так і серед екзогенних. Ендогенні процеси (магматизм, тектоніка, складкоутворення, розривні порушення, сейсміка) детально розглядались у розділі “Динамічна геологія та геоморфологія”. Окрім того, вони, як правило проявляються протягом тривалого геологічного часу, мають (особливо тектонічні процеси) незначну інтенсивність та визначають загальні закономірності формування ландшафту (загальний характер рельєфу, клімату, загальні закономірності розвитку гідрографічної мережі та розміщення басейнів поверхневого та підземного стоку) і здійснення господарської діяльності.

З позиції інженерної геології суттєво більше значення мають сучасні екзогенні процеси. Їх загальна класифікація наведена в таблиці 1.

 

 

Таблиця 4.3.1. Класифікація екзогенних геологічних процесів

(за П.Н.Панюковим)

 

Групи Підгрупи Основні процеси
денудаційні акумулятивні
І.Геологічна робота поверхневих вод 1. Геологічна робота роз-осереджених потоків атмо-сферних опадів і талих вод, що стікають по поверхні схилів Змив Накопичення делювію
2. Геологічна робота зосереджених тимчасових водотоків Розмив. Яроутворення. Селі. Накопичення яруж-ного і балкового алювію, конусів виносу
3. Геологічна робота постійних водотоків (річок і струмків). Розмив русла. Підмив берега і супутні явища (осипи, зсуви, обвали) Накопичення алювію.
4. Геологічна робота мор-ського прибою, припливно-відпливної хвилі, при-бережних течій Абразія морського берега. Розмив і транспортування донних відкладів Накопичення при-бережно-морських і пляжних осадів
ІІ. Геологічна робота під-земних вод 1. Хімічний і фізико-хімічний вплив підземних вод на гірські породи. Вилуговування гірсь-ких порід. Карсто-утворення. Просадки і провали. Хімічне виві-трювання гірських порід. Опливання гірських порід. Цементація осадів, заповнення тріщин і пустот.Вторинне засолення грунтів
2. Фільтраційне руйнування гірських порід Накопичення розми-тих і опливших мас гірських порід
ІІІ. Геологічна робота атмо-сфери Еолові процеси Вітрова дефляція та коразія. Розвівання і навівання.Рухомі піски. Накопичення еоло-вих відкладів (лесів, пісків і т.д).
IV. Геологічна робота під-земних і поверхневих вод 1. Деформація берегових схилів в формі ковзання і течії гірських порід. Різноманітна види зсувних деформацій. Пластична течія і ви-давлювання гірських порід Накопичення зсувних мас
2. Інші форми прояву роботи поверхневих і підземних вод Заболочування місцевості і накопичення болотних відкладів.
V. Геологічна робота атмо-сфери і під-земних вод 1. Процеси, що відбувають-ся під впливом сезонних коливань температури і вологості гірських порід Сезонне “дихання” грунту. Морозне і температурне вивітрювання гірських порід.
2. Деформація порід під впливом промерзання і відтаювання підземних вод і порід. Мерзлотно-динамічні явища (пучення, гідролаколіти, нальоди, термокарсти, соліфлюкція).

 

 

 

ГІДРОГЕОЛОГІЯ.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти