ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Екологічна геологія як наука.

 

Приблизно до 70-80-х років ХХ ст. про екологічні проблеми літосфери взагалі майже не згадувалось. Але екологічна криза наклала свій відбиток і на верхні шари літосфери, що були активно задіяні в людській діяльності. Серед різноманітних геологічних наук найближчою до вирішення екологічних проблем літосфери виявилась інженерна геологія – наука, що вивчає (за визначенням І.В. Попова) властивості і динаміку верхніх горизонтів земної кори у зв’язку з інженерно-господарською діяльністю людини.

Уже до кінця 70-х р.р. ХХ ст. в інженерній екології розроблялось не лише геологічне обґрунтування інженерно-будівельної діяльності, а такий комплекс заходів, який би зводив до мінімуму або виключав зовсім негативні наслідки інженерної діяльності в літосфері. Ту частину літосфери, яка знаходиться (або буде знаходитись на перспективу) під впливом інженерно-господарської (техногенної) діяльності людини, стали називати геологічним середовищем, а перед інженерною геологією постала нова задача – розробка питань раціонального використання і охорони навколишнього середовища.

 

Рис. 7.1.1. Зростання вартості заходів по боротьбі з забрудненням у басейні р. Делавер (США): витрати на обробку стоків (1); твердих відходів (2); автомобільних забруднень (3); промислових відходів (4); енергетичних відходів (6) (за Ю. Одумом, 1975)  

Однак вже до 90-х р.р. ХХ ст. стало ясно, що в рамках тільки інженерної геології не можна вирішити всіх екологічних проблем літосфери. Крім того, вже виникли такі наукові напрямки, як екологічна геохімія (екогеохімія, яка займається питаннями забруднення літосфери і міграції у ній хімічних елементів із точки зору їх впливу на екосистеми), екологічна гідрогеологія (екогідрогеологія, що вивчає питання забруднення підземних вод) і т.д. В наш час усі ці напрямки об’єднані в одну науку – екологічну геологію.

Сучасна екологічна геологія розвивається в основному з позицій біоцентризму, що припускає всебічний облік усіх видів людського впливу на геологічне середовище і його зворотного впливу на біоту. При цьому до уваги приймається в першу чергу не економічна доцільність тієї чи іншої інженерної споруди і її значимість для людини, а те, яким чином ця споруда вписується в природну обстановку, як вона впливає на геологічне середовище, екосистеми і біоту в цілому. Вивченням цієї складної взаємодії суспільства і геологічного компонента навколишнього середовища займається екологічна геологія. В усьому світі витрати на відновлення природної рівноваги в літосфері дуже високі. Вони відбивають плату людини за втручання в природне середовище. Причому вартість цих витрат практично у всіх країнах щорічно збільшується (рис. 1).

Екологічна геологія вивчає верхні горизонти літосфери як абіотичний компонент природних і антропогенно змінених екосистем високого рівня організації. Її об'єктом дослідження є біотопи екосистем, а предметом досліджень – екологічна роль і екологічні функції літосфери, основними серед яких є ресурсна, геодинамічна і геохімічна. Усі ці функції літосфери найтіснішим чином пов'язані між собою.

Ресурсна функція верхніх горизонтів літосфери полягає в її потенційній здатності забезпечувати потреби біоти (екосистеми) абіотичними ресурсами, у тому числі і потреби людини тими чи іншими корисними копалинами, необхідними для існування й розвитку людської цивілізації. Причому, із позицій біоцентризму, потреби людини не повинні вступати в протиріччя з потребами біоти в цілому. Серед природних ресурсів на Землі, за їхньою значимістю, на першому місці стоять енергоресурси. При сучасному рівні розвитку промисловості у світі технологічна енергетика створює й трансформує величезну, якщо розглядати планету в цілому, кількість енергії. Близько 70% корисних копалин, що добуваються, у світі складають енергетичні ресурси. Отже, можна говорити про порівнюваність за масштабами техногенного енергетичного потенціалу з енергетичним потенціалом Землі природного походження, особливо на урбанізованих територіях. В наш час у світі відзначається ресурсна напруженість, що обумовлює необхідність переходу людства до системного ресурсного мислення. Цей перехід, очевидно, відбудеться в найближчі роки, оскільки людство для цього має, по оцінках експертів, всього 3-4 десятиліття. Вироблення відповідної теоретичної бази, що стосується ресурсів літосфери, – найважливіша проблема екологічної геології.

Геодинамічна функція літосфери в екологічному аспекті виявляється в ході різних геологічних процесів (екзогенних: зсувів, обвалів, селів, берегової абразії, підтоплення і т.д. та ендогенних: землетрусів, вулканічних вивержень і т.д.), що так чи інакше впливають на різні екосистеми, у тому числі і людське суспільство. Ці процеси поділяються на природні геологічні і процеси, викликані людиною – техногенні – інженерно-геологічні. Важливо підкреслити, що останні можуть по своїй інтенсивності, потужності й масштабах прояву істотно перевершувати їхні природні аналоги, тому їх прогнозу, оцінці й інженерному захисту територій з розвинутими на них екосистемами від негативного впливу інженерно-геологічних процесів в екологічній геології приділяється першорядна увага.

Поки невирішених проблем у цій області дуже багато і серед них одна з центральних – виявлення гранично припустимих рівнів техногенних впливів на геологічне середовище і його окремі компоненти: ґрунт, гірські породи, підземні води, рельєф території і розвинуті на ній геологічні процеси, зміна яких впливає на різні екосистеми. Основна задача полягає в тім, щоб навчитися правильно прогнозувати екологічні наслідки тих чи інших техногенних впливів на літосферу, а отже, навчитися запобігати негативним екологічним процесам і тим самим впливати на глобальну екологічну кризу, що вибухнула. Чималу роль у рішенні цієї проблеми повинний зіграти екологічний моніторинг геологічного середовища – система постійного спостереження, контролю, оцінки, прогнозу й керування станом геологічного середовища з метою забезпечення його екологічних функцій.

Геохімічна функція літосфери в екологічному аспекті полягає в її активній участі в процесах кругообігу речовин у природі. Причому однаково важливий аналіз обох сторін кругообігу – як шкідливих, так і корисних для екосистем речовин. Геохімічне транспортування різних елементів у межах літосфери й екосистем може здійснюватися різними шляхами. У зв'язку з чим виділяють механічну, фізико-хімічну, біогенну й техногенну міграцію, що є предметом досліджень екологічної геохімії. Техногенна міграція речовин, як і загальні закономірності техногенезу, ще далеко не встановлені, однак у цій області уже відкритий цілий ряд найважливіших законів, що дозволяють охарактеризувати геохімічну функцію літосфери.

Розробка методів керування станом і властивостями масивів гірських порід верхніх горизонтів літосфери з метою збереження й забезпечення їхніх екологічних функцій – практичний напрямок екологічної геології, що інтенсивно розвивається в даний час. Задача керування успішно здійснюється методами технічної меліорації гірських порід, в арсеналі якої є всілякі способи цілеспрямованого активного впливу людини на склад, будову, стан і властивості гірських порід і їхніх масивів. Застосування цих методів дозволяє змінювати стан і властивості масивів гірських порід у потрібному напрямку, одержувати масиви із заданими властивостями, здійснювати реабілітацію (очищення) територій, ґрунтів, гірських порід від усіляких техногенних забруднень і т.д. Розробка цих актуальних проблем дозволить істотно просунути вперед вирішення багатьох задач геоекології і впритул підійти до реалізації ідеї В.І. Вернадського про ноосферу – вищу фазу еволюції біосфери на Землі.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти