2. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань» Закон України від 11 грудня 1998 р. // Голос України. - 1999. - 19 січня.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіц. видання. -К.іАтіка, 2004.-96 с.

4. Байдуж В. П. Шляхи удосконалення системи підбору та навчання кадрів для служби в підрозділах ДКВС України. - К.: ДДУПВП, 2006. - 25 с

5. Богатиръов І. Г. Теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі: Монографія. - К.: Атіка, 2005. - 312 с

6. Галай А. О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установ виконання покарань: Автореф. дис... канд. юрид. наук, 2004. - 19 с.

7. Горенко С. В. Реалізація кадрової політики в умовах реформування Державної кримінально-виконавчої служби. - К.: ДДУПВП, 2006. - 29 с

8. Гречанюк С. К. Організаційно-правові засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними органами: Автореф. дис... канд. юрид. наук, 2006. -19 с.

9. Григоренко А. М. Формування професійної компетент-ності педагога та перспективи впровадження досвіду Швеції. - К.: ДДУПВП, 2006. - 70 с

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ______________________________

10. Ковалевский С. Руководитель и подчиненный. - М.: Изд-во «Прогресс», 1973. - 180 с.

11. Костенко В. А. Реалії та стратегічні пріоритети забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях Державної кримінально-виконавчої служби України. - К.: ДДУПВП, 2006. - 20 с

12. Степанюк А. X. Кримінально-виконавче право України. -X., 2005.

13. Степанюк А. X., Яковець І. С Система кримінального законодавства потребує узгодження та доопрацювання // Пробл. пенітенц. теорії і практики: Щорічн. бюл-нь / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. А. Музики. - К.: КЮІКНУВС, 2005. - С 290-302.

БОГАТИРЬОВ І. Г.

МОДУЛЬ II. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Перше навчальне заняття

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАРАНЬ

Поняття та ознаки покарань, не пов'язанихіз позбавленням волі

Дослідження будь-якої правової проблеми неможливе без звернення до теорії поняття, системи, ознак, принципів і класифікації. Оскільки поняття «покарань, не пов'язаних зпозбавленням волі» (далі - НПВ-покарань) в зарубіжній і вітчизняній літературі відсутнє, але сам термін «покарання, не пов'язані з позбавленням волі» застосовується не тільки юристами, а й соціологами, психологами, педагогами, - необхідно розглядати це поняття з позиції, в першу чергу, таких наук, як кримінальне право, кримінально-виконавче право та кримінологія.

Щоб охарактеризувати поняття «НПВ - покарання,» необхідно визначити його зміст та етапи формування. У зарубіжних джерелах при використанні терміна «НПВ - покарання» не дається його загальне визначення, а лише підкреслюються найбільш суттєві характерні для нього ознаки. Так, у своїй праці «Нетюремні санкції і Порівняльна характеристика» Жутсен та Углеш Звехіч стверджують, що тюремне ув'язнення є нормою, а його альтернативи - вторинні. Крім того, з формальної точки зору права деяких країн це може бути справедливим відносно багатьох серйозних злочинів.

У деяких юрисдикціях так звані «НПВ - покарання» внесені до переліку видів покарань, що допускають застосування у тому числі і тюремного ув'язнення. Жозин Юнгер-Тас, аналізуючи результати всесвітнього дослідження ефективності видів покарань альтернативних позбавленню волі, робить висновок, що більшість проектів застосування цих видів покарань у 50-60% випадків передбачає заміну позбавлення волі альтернативним видом.

Російський вчений-пенітенціарист В. Уткін вважає, що збільшення кількості НПВ-покарань може бути більш впливовим

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ______________________________

чинником, ніж тюремне ув'язнення. Але це, на його думку, неможливо без надійної організації виконання альтернативних позбавленню волі видів покарань, що викликали б у суддів віру в їх ефективність із позиції мети покарання, яка чітко визначена Кримінальним кодексом.

Інший російський вчений, О. В. Філімонов, вважає, що для створення механізму виконання покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, необхідно створити дійову правову базу шляхом внесення змін і доповнень до законодавчих актів та прийняття закону, який би забезпечував регулювання призначення, виконання та відбування альтернативних позбавленню волі видів покарань. Професор С.Н. Пономарьов вважає, що надійність альтернатив багато в чому залежить від готовності застосовувати та виконувати їх відомствами, які є учасниками кримінального судочинства, а також від осіб, відносно яких введені ці альтернативи.

О. В. Беца в статті «До питання про створення служби пробації в Україні» визначає, що альтернативна ув'язненню санкція пробації (випробування) полягає у встановленні нагляду за злочинцем, котрий залишається у суспільстві, але судом на нього покладені певні зобов'язання й обмеження.

Крім того, жоден із зазначених вище наукових підходів до альтернатив позбавленню волі, з одного боку, не може бути нами заперечений, а з іншого -не охоплює усіх сторін дослідження проблеми. У цих підходах не вистачає реальних позицій, в тому числі й матеріальних, з боку зацікавлених осіб, потерпілих від злочинів, за вчинення яких судом застосовано кримінальні НПВ -покарання. Характерним є те, що в даний час термін «альтернативи» широко застосовується не тільки в праві, але й в економіці, психології, політології, педагогіці. Ми розглядаємо поняття «НПВ-покарання» з двох позицій:

- по-перше, застосування НПВ-покарань передбачено в тих випадках, коли поряд із санкцією кримінальної норми, що передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі, існує інша норма, яка дозволяє суду впровадити альтернативу НПВ-покарання;

- по-друге, альтернативи позбавленню волі передбачаються санкціями Кримінального кодексу України як основні, та додаткові види покарань.

БОГАТИРЬОВ І. Г.

Тому, «кримінальні покарання, не пов'язані з позбавленням волі» нами розглядаються як такі, що за своїм статусом не позбавляють особу, яка вчинила кримінальний злочин і за вироком суду визнана винною в ньому, соціальних зв'язків, роботи, сімейних відносин і виконання яких передбачає створення необхідних умов для досягнення мети покарання.

Поняття «альтернативи позбавленню волі», на наш погляд, необхідно вживати в тих випадках, коли санкція норми Кримінального кодексу України передбачає застосування до особи, яка вчинила злочин, як покарання у виді позбавлення волі, так і НПВ-покарання.

Побудова системи НПВ-покарань здійснюється на основі таких принципів: законності, гуманізму, демократизму, невідворотності, індивідуалізації, визначеності, економії каральних заходів. Аналіз зазначених принципів показує, що:

- принцип законності припускає побудову системи покарань у точній відповідності до положень Конституції, а також заснованих на ній законів та інших нормативних актів;

- принцип гуманізму характеризує відмову вітчизняного законодавця від невизначених, а також грубих, жорстоких, принижуючих і ганебних покарань, а також прагнення виявити поважне ставлення до людської гідності злочинця;

- принцип демократизму передбачає встановлення в системі НПВ - покарань таких видів, які можливо було б застосовувати до будь-якого громадянина, що вчинив злочин, незалежно від його соціального, майнового і службового становища, національної, расової приналежності і віросповідання, виходячи із суспільної небезпеки його особистості і учиненого ним злочину;

- принцип невідворотності характеризується тим, що діюча система НПВ - покарань передбачає певну розмаїтість видів задля забезпечення можливості й обов'язковості реагування держави і громадськості на будь-який випадок вчинення злочину і, таким чином, запобігання злочинності;

- принцип індивідуалізації не тільки припускає наявність у системі не тільки різноманітних видів НПВ - покарань для того щоб призначати покарання з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особистості винного й обставин справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,

12-8-520

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО УКРАЇНИ___________________________

але і передбачає дію покарання на конкретного злочинця персонально, для того щоб заподіювати по можливості менше тягаря близьким йому особам;

- принцип визначеності знаходить своє вираження у тому, що встановлюваний законом перелік видів кримінальних НПВ -покарань є вичерпним. Ніякі інші покарання, крім охоплюваних системою відповідного кримінального кодексу, не можуть бути призначені судом;

- принцип економії каральних засобів виражається у прагненні законодавця встановити такі види покарання, порядок їхнього застосування і використання, за яких якомога менше обмежувалися б свободи громадян, існувала заміни суворих покарань більш м'якими та звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.

Вищевикладене дає можливість дати наступне визначення покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, - це види покарань, що за своїм статусом не позбавляють особу, яка вчинила кримінальний злочин і за вироком суду визнана винною в ньому, соціальних зв'язків, роботи, сімейних відносин і виконання яких передбачає створення необхідних умов для досягнення мети покарання.

Предыдущая 15 16 17 18 19 20 212223 24 25 26 27 28 29 30 Следующая