ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Модель Дж. М. Кейнса «витрати-випуск» у поясненні загальної рівноваги. Модель IS

Модель “витрати-випуск” є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій моделі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, і сукупна пропозиція, яка представлена реальним ВВП. В її основі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП.

Слід розрізняти фактичні і заплановані сукупні витрати. Економічна рівновага – це рівновага між запланованими СуВ і ВВП. Тому в моделі “витрати-випуск” під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати. Оскільки згідно з нашим припущенням сукупні витрати дорівнюють СВ+ВІ, то для моделі “витрати-випуск” базовим є таке рівняння:

СуВ = СВ+ВІ = ВВП. (1)

Згідно з цим рівнянням, ВВП – вироблений продукт, а СВ+ВІ – сукупні витрати. Співвідношення між ними може мати три варіанти: 1) вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на його закупку, тобто СВ+ВІ = ВВП. Цей варіант відповідає закону Сея, згідно з яким виробництво створює адекватний за величиною попит; 2) не вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на закупку, тобто СВ+ВІ менше ВВП; 3) на закупку ВВП спрямовується більша сума доходу порівняно з його величиною, отриманою від реалізації ВВП, виробленого в поточному періоді, тобто СВ+ВІ більше ВВП. Останні два варіанти відповідають кейнсіанській теорії, згідно з якою доходи, отримані від реалізації поточного ВВП, не обов’язково перетворюються в адекватну величину сукупних витрат.

Співвідношення між СуВ і ВВП – це співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. Якщо вони не збігаються, то виникають незаплановані зміни в товарних запасах. Так, коли СуВ менше ВВП, виникає перевиробництво, яке супроводжується незапланованим збільшенням товарних запасів, і навпаки.

Незаплановані зміни в товарних запасах порушують інвестиційні плани підприємства. З цієї точки зору слід розрізняти заплановані і незаплановані інвестиції. До запланованих інвестицій відносять витрати на інвестиційні товари, які відповідають уявленням підприємств щодо очікуваних змін у сукупному попиті на вироблені товари та послуги. Але уявлення підприємства про СП (сукупні витрати) не завжди збігаються з дійсністю. Тому виникають незаплановані інвестиції. Отже, фактичні інвестиції складаються із запланованих і незапланованих інвестицій в товарні запаси.

Інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збільшення інвестицій в товарні запаси; якщо СуВ перевищують ВВП, то відбувається незаплановане зменшення інвестицій в товарні запаси. Це дає підстави модифікувати формулу (1):

СуВ ± ВІн = ВВП, (2)

де ± ВІн – незаплановані інвестиції в товарні запаси: (+) – збільшення, (-) – зменшення. СуВ ± ВІн – фактичні сукупні витрати (СуВф).

Із формули (2) випливає, що незалежно від того, знаходиться економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні СуВ завжди = ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій. Якщо між СуВ і ВВП спостерігається тотожність, то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Отже, при рівноважному рівні ВВП сукупна кількість вироблених товарів (ВВП) дорівнює сукупній кількості закуплених товарів (споживчих та інвестиційних). Економіка постійно тяжіє до рівноваги як до своєї природної форми. Це означає, що у випадку, коли СуВ перевищують ВВП і відбувається незаплановане зменшення товарних запасів, підприємства будуть зацікавлені збільшувати виробництво до рівня СуВ; якщо, навпаки, СуВ менші від ВВП і відбувається незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати виробництво до рівня СуВ.

В основі моделі “вилучення-інєкції” лежить та обставина, що в потоці “доходи-витрати” постійно виникають як вилучення, так і ін’єкції. Відомо, що будь-який обсяг виробництва породжує певну величину безподаткового доходу, частку якого домогосподарства можуть заощаджувати. Тому заощадження являють собою вилучення із потоку “доходи-витрати”.

Виробництво може частково переключатися із споживчих товарів на інвестиційні. Така реструктуризація виробництва може відбуватися за умови, якщо вилучення частки доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним збільшенням інвестиційних витрат. Інвестиції, на противагу заощадженням, можна розглядати як ін’єкції витрат у потік “доходи-витрати”, тобто вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження. Питання полягає в тому, в якій мірі відбувається ця компенсація, або в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення у формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій. Відповідь на це питання може мати кілька варіантів:

1. якщо вилучення із доходу у формі заощаджень перевищує інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати будуть меншими, ніж фактичний ВВП. Оскільки СуВ визначають рівноважний стан ВВП, то це означає, що фактичний ВВП буде перевищувати рівноважний ВВП.

2. якщо вилучення із доходу в формі заощаджень менші, ніж інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати (СуВ) будуть перевищувати фактичний ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде менший, ніж рівноважний ВВП.

3. якщо вилучення та ін’єкції збігаються за своєю величиною. В цьому випадку втрати сукупних витрат на потенційних витратах у формі заощаджень компенсуються їх збільшенням у формі інвестицій. Тому СуВ = фактичному ВВП, який одночасно є рівноважним.

Оскільки об’єктом нашого аналізу є приватна економіка закритого типу, то ми абстрагуємося від інших видів вилучень та ін’єкцій. В дійсності, крім заощаджень та інвестицій, вилученнями із потоку “доходи-витрати” є також податки та імпорт, а ін’єкціями є ще державні закупки та експорт. Тому в широкому контексті вилучення слід розглядати як будь-яке використання доходу не на закупку ВВП, а ін’єкції – як будь-яке збільшення витрат на виробництво ВВП.

Отже, рівноважний ВВП – це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств стосовно заощаджень збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій. Тому умовою рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями, тобто З = ВІз. Але крім запланованих можуть виникати і незаплановані інвестиції (ВІн), тобто інвестиції в товарні запаси.

Модель IS

Для розгляду цієї моделі ми мусимо, по-перше, зга­дати залежність обсягу інвестицій від процентної ставки. По-друге, дослідити вплив позичкового процента на обсяг доходу в моделі "кейнсіанського хреста". По-третє, виявити вплив обсягу запланованих інвестицій, який відчуває на собі вплив процентної ставки, на об­сяг сукупних витрат і доходу.

Отже, залежність обсягу інвестицій від процентної ставки математично зображується рівнянням J = І(і). Зобразимо цю залежність графічно

Із графіка видно, що зростання процентної ставки від її до і-2 зменшує обсяг запланованих інвестицій з I(i1) до I(І2)- Остання обставина впливає на обсяг сукупних витрат, зміщуючи криву витрат донизу/

Як видно із рис.7.6, зростання процентної ставки зу­мовило (у зв'язку зі зменшенням інвестиційного попиту та сукупних витрат) зменшення доходу від Y\ до Yz.

Крива IS — крива рівноваги на ринку благ. Вона є геометричним місцем точок рівноваги інвестицій (/) та заощаджень (S) за будь-яких значень процента і доходу. Крива "інвестиції — заощадження" показує, що із збільшенням рівня процентної ставки рівень доходу знижується.

Як впливають на криву IS запозичені кошти? Щоб дослідити цей вплив, згадаймо основну макроекономіч-ну тотожність (формула (4)):

Y = С + І + G.

Здійснимо деякі перетворення. Перенесемо С та G ліворуч:

Y -C-G = І. (13)

Тоді права частина цієї тотожності — це інвес­тиції, а ліва — національні заощадження, тобто зоб­ражену вище тотожність можна записати так:

S = /. (14)

Національні заощадження складаються із при­ватних заощаджень, які дорівнюють різниці між на­ціональним доходом та сумою сплачених податків і спо­живчого попиту, тобто

Snp„ = Y-T-C, (15)

та державних заощаджень, які дорівнюють різниці між податками і державними витратами, тобто

SДерж = Т -G. (16)

В цілому національні заощадження за своїм змістом — це пропозиція заощаджень, а інвестиції — попит на запозичення.

Підставимо в рівняння (13) замість С та І функції споживання та інвестицій. Отримаємо:

У - C(Y - Т) - G = Iі). (17)

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти