ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Худоба молочного напряму продуктивності

Загрузка...

Термін „молочна порода" відноситься до порід великої рогатої худоби, які особливо добре пристосовані генетично для виробництва молока. Це включає достатній об'єм кишково-шлункового тракту, щоб переробляти великі кількості поживних речовин корму, необхідних для забезпечення високої молочної продуктивності, великі, добре розвинуті молочні залози для секреції молока і деякі інші властиві молочним породам генетичні ознаки.

Про цінність корови судять по розвитку її молочних залоз. Хоча молочні корови подібні за величиною і екстер'єром, вони значно відрізняються по здатності секретувати молоко. Ці відмінності, як вважають, пояснюються частково тим, що молочні корови відрізняються по спадковості, зумовленій генами, які регулюють секрецію гормонів, які стимулюють ріст молочних залоз, секрецію і молоковіддачу. Кількість молока, яке дає корова, визначається в основному її спадковими якостями, але і залежить від факторів зовнішнього середовища. Рівень молочної продуктивності є характерною особливістю молочної породи.

При достатній годівлі та належних умовах утримання від корів сучасних молочних порід за 305 днів лактації одержують у середньому по 4-5 тис.кг. і більше молока. Максимальний добовий надій може сягати більше 50 кг молока, протягом лактації він спочатку підвищується, а потім знижується. Надої первісток звичайно бувають меншими, з кожною наступною лактацією до 3-5-го отелення за сприятливих умов вони збільшуються на 12-18 %, після чого молочна продуктивність тварин починає зменшуватися.

Слід мати на увазі, що тривалість тільності у корів становить у середньому 282-288 днів, оптимальний сервіс - період (від отелення до наступного плодотворного осіменіння) не повинен перевищувати 80 днів, а період між двома отеленнями - 12 міс. У цьому випадку від корови одержують протягом року максимальний надій молока і не менш як одне теля.

У корів дійні дні від отелення до запуску називають лактацією. Оптимальною вважають лактацію протягом 305 днів. За 2 міс. до отелення корову запускають (перестають доїти), щоб забезпечити умови для внутріутробного розвитку теляти, відновлення тканини молочних залоз, а також підготовку всього організму тварини до наступної лактації. Період від запуску до отелення називають сухостійним, оптимальна його тривалість 45-60 днів.

Для одержання молока використовують різні породи корів молочного та комбінованого (молочно-м'ясного) напряму продуктивності.

Основін молочні породи :
Чорно-ряба порода, Голштинська порода, Голландська порода , Червона степова порода і т.д.

--------------------------------------------------------------------

Особливості годівлі ВРХ.

Велика рогата худоба в процесі еволюції набула можливості використовувати важко перетравлювані грубі корми за допомогою травлення в передшлунках (особливо у рубці) і під час жуйки. Тому головною особливістю жуйних тварин є їх спроможність ефективно засвоювати поживні речовини грубих та соковитих кормів. Ця біологічна особливість великої рогатої худоби зумовлена значним розміром шлунково — кишкового тракту та його специфічною будовою (багатокамерність), типом травлення (жуйність) і активним обміном речовин. Поживні речовини, що поступили з кормом в організм, перетворюються в розчинні й всмоктуються через стінки травного тракту в кров та лімфу. Травний тракт складається із трьох відділів: переднього, середнього і заднього.

Усі жуйні тварини мають специфічний обмін вуглеводів. Раціони, багаті на крохмаль, сприяють утворенню пропіонової кислоти, а згодовування об'ємних кормів стимулює утворення оцтової кислоти, яка є попередником у процесі синтезу молочного жиру. Крім того, жуйні відзначаються і особливостями азотистого живлення. Так, у рубці відбувається заміна або доповнення складу амінокислот, які є у білку з'їденого корму, а також заміна кількості азотних сполук, добутих худобою. Мікрофлора рубця здатна використовувати небілковий азот і перетворювати його у білок свого тіла, який утилізується організмом жуйних. Джерелом небілкового азоту є сечовина, яка під впливом фермента уреаза мікрофлори рубця руйнується до аміаку

Найбільш економічний і техногенний тип годівлі тварин - це сіно - силосної - сенажних. Саме широкий набір різних кормів в різні періоди дозволяють нормалізувати процеси травлення згідно особливості годівлі корів, а також отримати високі надої молока дуже хорошої якості.

У господарстві часто застосуємо силосної - концентратний тип годівлі корів, що є найбільш небезпечним з причини порушень обміну речовин.

Що стосується годівлі корів кукурудзяним силосом, впродовж 1,5 місяця з самого початку стійлового періоду воно може викликати порушення рубцевого травлення. Також в організм надходить велика кількість молочної кислоти з причини реакції вмісту рубців в кислу сторону. Також порушуються процеси загального травлення в рубці і подивляться розвиток мікрофлори в ньому, яка є у жуйних джерелом вітамінів групи В і повноцінного білка. Для того, щоб нейтралізувати надлишкову кислоту, витрачається дуже велика кількість солей натрію, кальцію, калію, відбувається порушення фосфорно - кальцієвого обміну, наступ ацидозу у корів..

У раціонах для корів необхідно враховувати вміст сухої речовини. У зимових раціонах при обмеженому згодовуванні соковитих кормів кількість сухої речовини з розрахунку на 100 кг живої маси тварини не повинно перевищувати 3-3,5 кг. Так, наприклад корові живою масою 500 кг можна максимально згодовувати на добу при насиченні раціону сіном і соломою 17,5 кг кормів у перекладі на суху речовину

В пасовищний період, а також взимку, якщо в раціоні багато соковитих кормів, споживання сухої речовини великою рогатою худобою зростає до 4 кг на кожні 100 кг живої маси. Для обліку кількості сухої речовини в раціоні можна користуватися наступними нормативами: у 1 кг грубих і зернових кормів міститься 0,85 кг сухої речовини, кормових коренеплодів - 0,1, картоплі - 0,2, силосу - 0,2-0,3 цукрових буряків -0,22 - 0,24, макухи - 0,9 кг.

У стійловий період среднеупітанной корові можна включити в раціон 15-20 кг силосу і 6-12 кг грубих кормів. Загальна кількість соковитих кормів не повинна перевищувати 10-12 кг у розрахунку на 100 кг живої маси тварини, сіна необхідно давати 1-1,5 кг на 100 кг живої маси. Буряк як молокогонное корм бажано ставити корові на отримується молоко: кормові буряки в кількості 1 - 1,5 кг на кожний кілограм молока, але не більше 40 кг в день, а цукрову - 0,5-0,8 кг, але не більше 15 кг на голову на добу.

---------------------------------------------------------------

Племінна робота ВРХ.

Племінна робота в скотарстві спрямована на підвищення молоч­ної та м’ясної продуктивності, поліпшення якості продукції й зни­ження її собівартості. Основними елементами племінної роботи є відбір, підбір, методи розведення, техніка відтворення, спрямоване вирощування молодняку, зоотехнічний та племінний облік. В удо­сконаленні племінних і продуктивних якостей тварин вирішальне значення має відбір.

Молочних корів оцінюють і відбирають за молочною продуктив­ністю, типом будови тіла, живою масою, інтенсивністю молоко­віддачі, походженням; бугаїв — типом будови тіла, живою масою, інтенсивністю росту, походженням; молодняку — типом будови тіла, походженням.

Молочну продуктивність корів оцінюють за надоєм, кількістю молочного жиру та білка за 305 днів лактації чи скорочену закінче­ну лактацію тривалістю не менше ніж 240 днів. Інтенсивність моло­ковіддачі (ІМ, кг/хв) визначають діленням кількості отриманого вранці молока на тривалість доїння.

Тип будови тіла корів і бугаїв визначають за 100-бальною шка­лою оглядом тварин і зменшенням кількості балів за окремі статі екстер’єру залежно від розвитку та відповідно до особливостей по­рід, наявності вад екстер’єру.

Оцінювання корів і бугаїв за живою масою здійснюють за міні­мально встановленими вимогами до кожної породи: корів залежно від кількості отелень (перше, друге, третє і старше), бугаїв — певно­го віку (18 міс, 2, 3, 4, 5 років і старше). Інтенсивність росту бугаїв визначають за результатами зважування. Тип будови тіла молод­няку оцінюють за 10-бальною шкалою (загальний вигляд і розвиток — 3, форма тулуба — 4, кінцівки і ратиці — 3).

Комплексний клас тварин визначають за 100-бальними шкала­ми, а за сумою одержаних балів тварин зараховують до класу: 85 балів і вище — еліта-рекорд, 75 - 84 — еліта, 65 - 74 — І клас, 55 — 64 — II клас. Тварин, які отримали менше ніж 55 балів, зара­ховують до некласних.

--------------------------------------------------------------------

34. Дати визначення екстер"єру та інтер"єру тварин.

Екстер'єр тварин — це зовнішній вигляд, форми тіла як загалом, так і окремих його частин (статі), зумовлений конституційними особливостями організму. Найважливіші статі — голова, шия, холка, груди, спина, поперек, кінцівки, вим'я, розвиток шкіри. За екстер'єром роблять висновки про здоров'я тварин, міцність будови тіла, рівень продуктивності.

Екстер'єр оцінюють за зовнішніми ознаками (окомірна оцінка), вимірюванням (беруть проміри окремих частин тіла), визначенням індексів будови тіла, промацуванням, фотографуванням.

Окомірна оцінка має суб'єктивний характер, так як потребує великого досвіду, глибоких знань особливостей породи. Точним методом оцінки є вимірювання частин тіла або статей. Кожен промір беруть у певних анатомічних точках тварин за допомогою мірної палки, циркуля чи стрічки. Можна оцінювати тварин за допомогою шкали. За цим методом кожну стать тварин оцінюють повним балом (найвища оцінка — 5 балів). Бали за статі підсумовують й отримують загальну суму балів за екстер'єр при 100-бальній оцінці тварин. При оцінці екстер'єру враховують загальний розвиток тварин, тип її конституції, породу, стать, вік, фізіологічний стан, виробниче призначення, рівень продуктивності.

Проміри для обчислення живої маси, зокрема обхват грудей за лопатками, довжину тулуба (від середини холки до кореня хвоста) визначають стрічкою. Для обчислення живої маси молодняку великої рогатої худоби молочних порід беруть коефіцієнт 2, м'ясних і молочно-м'ясних порід та дорослих тварин — 2,5, живу масу тварин вище середньої вгодованості збільшують на 5—10 відсотків, нижче середньої — відповідно знижують. Для визначення живої маси свиней довжину тулуба множать на обхват грудей і добуток ділять на 156 при середній вгодованості, на 142 — при вищій вгодованості і на 162 — для нижче середньої вгодованості свиней.

 

Інтер'єр — це сукупність внутрішніх фізіологічних, анатомо- гістологічних і біохімічних властивостей організму щодо його конституції і направленням продуктивності.

Об'єктами інтер'єрних досліджень є кров і її імунологічні властивості, молочні, потові, сальні залози, шкіра, внутрішні органи, залози внутрішньої селекції, кістяк, м'язи, цитологічні компоненти клітини.

Без знання інтер'єру тварини не можна вести поглиблену племінну роботу, направлену на вдосконалення продуктивних якостей.

-------------------------------------------------------------------

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти