ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Система національних рахунків: методологічні принципи, інституційна одиниця, сектори, економічні операції, рахунки

Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних статистичних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є:

Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, яка приносить доход її суб’єктам.

Видатки на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації.

Економіка знаходиться у постійному кругообороті, а кругооборот ― це безперервний потік “доходи-витрати”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат, нові витрати створюють нові доходи і т.д.

Інституціна одиниця СНР – економічна одиниця, що може володіти активами, брати на себе зобов’язання та самостійно здійснювати всю сукупність операцій у сфері своєї основної діяльності. Усі інституційні одиниці об’єднуються у сектори: підприємства, що виготовляють товари та послуги, крім фінансових послуг, фінансові устьанови, державні установи, громадські та приватні організації, які обслуговують домашні господарства, домашні господарства, зовнішньоекономічні зв’язки.

Інст. одиниці перебувають між собою у певних економічних відносинах. В СНР ці відносини називають економічними операціями (групування елементарних потоків за їхнім змістом). 3 групи: операції з товарами та послугами, розподільчі операції, фінансові операції. Для характеристики діяльності кожнї групи одиниць та сукупної економіки загальом усі економічні операції в СНР подаються у вигляді рахунків. При цьому кожний рахунок належить до одного аспекту економічної діяльності. Кожна економічна операція фіксується в рахунках двічі: як ресурси (зміни в зобов’язаннях) та як їх використання (зміни в активах).

Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.

ВВП ― це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.

ВВП можна обчислити 3-ма методами:

1. За виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії.

ВВП = (ВВ – МВ) + (ПП – С),

де ВВ ― валовий випуск окремих галузей, МВ ― матеріальні витрати окремих галузей, ПП ― продуктові податки, С ― субсидії;

2. Метод доходів (розподільчий метод)

ВВП= ЗНП + ВКП + ЗД + П – С

ЗНП – зарплата найманих праціників; ВКП – валовий корпораиний прибуток, ЗД – змішаний дохід; П – податки на виробницво та імпорт, С – субсидії.

3. Метод видатків (метод кінцевого використання)

Y=C+I+G+NX

С – споживання, G – державні закупки, I – інвестиції, NX – чистий експорт.

Валовий національний дохід та валовий національний наявний дохід

ВВПне повністю відбиває доходи. Що їх отримує крахїна у своє розпорядження. 1. ВВП не враховує первинних доходів, зароблених резидентами в інших країнах та нерезидентів в даній країні. Тому застосовуєтьс більш широкий показник – валовий національний дохід, що вібиває доходи, що їх отримує країна у своє розпорядження. ВВП не враховує первинних доходів, зароблених резидентами в інших країнах та нерезидентів в даній країні. Тому застосовуєтьс більш широкий показник – валовий національний дохід (GNI), який, крім ВВП враховує також чисті доходи. Отримані резидентами за кордоном (NI): GNI = Y+NІ. Отже. GNI – це сума як внутрішніх, так і звонішніх первинних доходів.

Інший аспект, що не враховується ВВП це те, що за рахунок первинних доходівв резидентів мжуть надаватися трансферти нерезидентам і навпаки – за рахунок первинних доходів нерезидентів можуть надаватися трансферти резидентам. Цю обставину враховує валовий національний наявний дохід (GNDI), який крім ВВП та чистих доходів, враховує також чисті поточні трансферти, отримані від зовнішнього світу (NTR): GNDI = Y + NI + NTR. ВННД відображає весь дохід країни ( як заробений. Так і отриманий від зовнішньог світу), яким може розпоряжатися економіка вцілому.

Номінальний і реальний ВВП, поточні та постійні ціни, дефлювання та інфлювання ВВП

На рівень макроекномічних показників впливають як реальні зміни в економіці так і зміни цін. Щоб розмежовувати вплив на ВВП фізичних обсягів виробництва та цін, розрізняють номінальний ВВП та реальний ВВП. Номінальний ВВП (Yn) обчислюється в поточних цінах, до яких належать ціни того періоду (t), що аналізується. Реальний ВВП обчислюєтья у постійних (незмінних) цінах, до яких відносять ціни базового періоду (t-1).

Поточні ціни – фактичні ціни того періоду, що є предметом аналізу. Постійні ціни – фактичні ціни того року, що беруть базовий в разі обчислення макроекономічної динаміки.

Для визначення цінових змін ВВП використовуються індекси цін (Р). Оснвоними з них є індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) та індекс споживчих цін. Вони відображають темп зростання цін у періоді t порівняно з періодом t-1 відповідно на всі товари та послуги або на споживчі товари та послуги. Якщо індекс цін періоду t є відомою величиною, то можна метождами дефлювання або інфлювання визначати реальний ВВП у періоді t: Y=Yn/P.

Дефлювання – перетворення номінальних показників у реальні для років, що мали більш високі ціни порівняно з базовим роком. Інфлювання – перетворення номінальних показників у реальні для років, що малинижчі ціни порівняно з базовим.

– дефлятор ВВП

Yn = (Y-1+∆Y)P

приріст номінального ВВП

Зайнятість і безробіття: види зайнятості, рівень безробіття та його види, природне безробіття та потенційний ВВП

Зайнятість населення – це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтвор. ВВП та нац.доходу. Вона визнач. чисельністю осіб, що викон.будь-яку роботу за певну зароб.плату або з метою отримання інших видів доходу.Безробіття – економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу.

Рівень зайнятості виявляється через рівень безробітя, який характеризує співівідношення між чисельністю безробітних (U) та чисельністю робочої сили (L).

Залежно від причин, які викликають безробіття, розрізняють його види: фрикційне, структурне та циклічне. При цьому фрикціне та структурне безробіття складають поняття природнє безробіття. Природнє безробіття – те, яке є внутрішньою або природною потребою суспільства для функціонування економіки.

Структурне безробіття – безробіття, що виникає внаслідокневідповідності між попитом та пропозицією наробочу силу за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками.

Фрикційне безробіття – те, що виникає внаслідок добровільної зміни місця роботи.

Циклічне безробітття – те, що виникає внаслідок загального падіння попиту на ринку праці.

В залежності від рівня безробіття, виділяють повну та неповну зайнятість. Повна зайнятість – зайнятість на рівні природнього безробіття. ВВП, яке виробляється в умовах повної зайнятості – потенційне ВВП.

Розрив між фактичним та потенційним ВВП: закон Оукена, втрати ВВП від циклічного безробіття

Якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природній рівень, то це значить про виникнення циклічного безробіття.Циклічне безробітття – те, що виникає внаслідок загального падіння попиту на ринку праці і є причиною неповної зайнятості. За цих умов певна частка робочої сили не використовується для виробництва ВВП. Це викликає відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП. Чим вище циклічне безробіття, тим більше є відсоток відставання (∆у) і тим більшу величину ВВП втрачає економіка (∆У).

Оукен емпірично виявив залежність, за якою кожний відсоток циклічного безробіття викликає 2,5% відставання У від Ур. Це дістало назву закона Оукена. За цим законом можна обчислити втрати ВВП за кодного рівня циклічного безробіття.

∆y = (u – un)2,5 – закон Оукена

– потенційний ВВП

∆Y = Y – Yp – втрати ВВП

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти