ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ОБМЕЖЕННЯ І УЗАГАЛЬНЕННЯ ПОНЯТЬ (вправи)

Загрузка...

1. Узагальніть такі поняття: студент; слідчий; судоустрій; валютний рахунок; людина, яка вивчає логіку; теорія держави і права; конституція; меморандум; нотаріус; словник; приголосна буква; розум.

2. Перевірте правильність узагальнення понять:

• кабінет міністрів — уряд;

• староста курсу — староста групи;

• літо — найтепліша пора року;

• Конституція України — джерело права;

• договір — угода;

• місяць — рік;

• підручник логіки — підручник — книга;

• клас — школа — середня школа;

• Київ — столиця України — столиця — головне місто держави — місто;

• сантиметр — дециметр — метр — кілометр — міра довжини;

• злочинець — злочинна група — банда;

• Арістотель — давньогрецький філософ — філософ;

• телефон — міжміський телефон — засіб зв'язку;

• сторінка книги — розділ книги — книга;

• наклеп — брехня — викривлення істини.

3. Перевірте правильність обмеження понять: ^

• держава — республіка;

• злочин — крадіжка;

• олігархія — монархія;

• релігія — християнство;

• оркестр — скрипка;

• доба — година;

• планета — планета Сонячної системи — Земля;

• юрист — адвокат — адвокат, який веде справу громадянина К.;

• наука — логіка — вчення про дедуктивні міркування;

• вогнепальна зброя — пістолет «Беретта» — пістолет, з якого вбили С;

• ліки — мікстура — ліки в таблетках;

• літературний твір — вірш Т. Шевченка «Заповіт»;

• тварина — ссавець — птах — лелека.

 

Розділ З ВИЗНАЧЕННЯ І ПОДІЛ ПОНЯТЬ

Сутність визначення

Якщо ми маємо справу з поняттями, то нас цікавить перш за все їхній зміст. Розмірковуючи, наприклад, про право, слід знати зміст цього поняття; кваліфікуючи скоєне як шпигун­ство, суд має знати склад злочину шпигунства; викладаючи курс науки, лектор має роз'яснити зміст основних її понять і т. д.

Зміст поняття, не поданий у слові, що виражає поняття безпосередньо, не є очевидним. Наприклад, із самого .слова "диспозиція" нам ще не відомий зміст цього поняття. Зміст поняття з'ясовується завдяки логічній дії (операції), що діста­ла назву визначення (definitio).

Визначенням (дефініцією) називається розкриття змісту поняття.

Оскільки зміст поняття складають необхідні, істотні озна­ки предмета, то визначити поняття — означає з'ясувати істотні ознаки предмета. Так, визначити поняття "наклеп" означає з'ясувати істотні ознаки наклепу.

Визначення розв'язує такі два пізнавальні (гносеологічні) завдання:

1. З'ясовує властивість визначуваного предмета, дає відповідь на запитання про те, що є даний предмет.

2. Обмежує визначуваний предмет від усіх інших суміж­них з ним предметів.

Так, визначаючи поняття "розбій" як 1) напад 2) з метою заволодіння особистим майном громадян, 3) поєднаний із насиллям, небезпечним для життя або здоров'я особи, котра зазнає нападу, або 4) із загрозою застосування такого насил­ля, ми тим самим розкриваємо сутність розбою, визначаємо його істотні ознаки і відрізняємо розбій від таких злочинів, як грабіж, крадіжка, бандитизм тощо.

Визначення є підсумком складного й тривалого процесу пізнання предметів або явищ. Визначенням нібито завер­шується процес вироблення поняття. Але визначення не за­лишаються незмінними, раз і назавжди встановленими. У пізнанні йдуть від одних визначень, менш точних, до других, більш точних, що відповідають даному рівню розвитку знань.

Визначення відіграють важливу роль у пізнанні та прак­тиці. Жодна наука не може обійтися без визначення своїх понять. Доти, доки відсутнє наукове визначення того чи іншого поняття, немає й точного знання істотності предмета, що відоб­ражається цим поняттям, відсутній і критерій для відокрем­лення одних предметів від інших. Наприклад, відсутнє в по­передньому законі чітке визначення поняття "посадова осо­ба" призводило в судовій практиці до того, що особи, які не є посадовими (наприклад, пастух), розгляда-лись іноді як поса­дові, що породжувало судові помилки.

У той час же необхідно мати на увазі, що будь-яке визначен­ня не повністю відображає предмет, воно бере у предмета тільки істотні ознаки і полишає поза своїм змістом масу інших ознак, якими наділений певний предмет. Визначення огрублює пред­мет, не виражає багатства його проявів, зв'язків і відносин.

 

Види визначень

Визначення бувають реальні й номінальні. У реальних визначається предмет, у номінальних — ім'я предмета.

До реальних визначень відносять такі: визначення через рід і видові відмінності, генетичне та інші способи визначен­ня. Розгляньмо кожен вид визначення окремо.

Визначення через рід і видову відмінність.

При визначенні через рід і видову відмінність визначува­не поняття підводиться під друге, більш ширше поняття, що є найближчим його родом, і вказуються ознаки, котрими відрізняється визначуване поняття від інших понять, які входять до цього роду.

Наприклад, визначаючи поняття "присуд", спочатку нази­вають рід "присуд є рішення", а потім перелічують ознаки, що складають видову відмінність "Присуд є рішення (рід), винесе­не судом у засіданні з питання про винність чи невинність підсудного і про застосування або незастосування до нього покарання (видова відзнака)".

Видова відмінність — це ознака або група ознак, якими відрізняється визначуваний предмет від предметів, що вхо­дять до цього роду. Ознак, які утворюють видову відмінність, має бути вказано у визначенні стільки, щоб вони разом з родо­вою ознакою виражали сутність визначуваного предмета і їх було достатньо для обмеження цього предмета від усіх інших схожих предметів.

Визначення через рід і видову відмінність можна вирази­ти так: А є Вс.

У будь-якому визначенні розрізнюють визначуване по­няття (дефінієдум) —це те, що визначається, і визначальне (дефінієнс), те, за допомогою чого щось визначається. У наве­деній формулі А — визначуване поняття, а Sс — визначаль­не. При цьому В — означає рід, ас — видову відмінність.

Визначення через рід і видову відмінність — найпошире­ніший класичний вид визначення. Ним користуються всі науки. У юриспруденції є основним видом визначення. Але тут цей спосіб має свої особливості, які полягають у тому, що при визначенні кримінально-правових понять часто назива­ють тільки ознаки видового визначення, а рід, до якого нале­жить визначуване поняття, опускається. Такими, зокрема, є визначення багатьох конкретних видів злочинів, наявних у кримінальному кодексі. Наприклад, у статті 126 КК України говориться: "Образа, тобто навмисне приниження честі й гідності особи, виражене у непристойній формі — ...". Тут поняття "образа" визначене через рід і видову відмінність, але у цьому визначенні перелічені тільки ознаки, що станов­лять видові відмінності (с): 1) навмисне 2) приниження 3) честі й гідності 4) особи, 5) виражене в непристойній формі.

Рід (злочин) у даній статті не зазначений, оскільки нема необхідності у кожній статті повторювати одне й те ж понят­тя — (злочин). Усі діяння, названі в особливій частині Кри­мінального кодексу, мають один рід — "злочин".

Генетичне визначення

Генетичне визначення(від грецької "генезис", що озна­чає "походження") — це таке визначення, в якому зміст по­няття розкривається за допомогою вказівки на спосіб ви­никнення предмета. Описуючи походження предмета, ми пе­релічуємо його істотні ознаки і, таким чином, з'ясовуємо зміст визначального поняття. Цим способом визначено чимало понять у математиці, і зокрема в геометрії. Наприклад: "Коло є крива, яка утворюється рухом на площині точки, котра збе­рігає рівну відстань від центру". Називаючи спосіб виник­нення кола, ми перелічуємо його істотні ознаки і, таким чи­ном, з'ясовуємо зміст визначуваного поняття: 1) крива, 2) що утворюється рухом точки, 3) яка зберігає рівну відстань від центру, тобто з'ясовуємо зміст поняття "коло".

У суспільних науках генетичне визначення застосовуєть­ся досить рідко, оскільки процес виникнення суспільних явищ незмірно складніший, ніж, наприклад, геометричних фігур, і тому описати його у формі короткого визначення досить складно.

Інші способи визначення

Не всяке поняття можна визначити через рід і видову відмінність або за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета. Не можна, наприклад, визначити через рід та видо­ву відмінність поняття з винятково широким обсягом (ка­тегорії), оскільки вони не мають роду і, отже, не є видами якихось інших понять. Тому, крім розглянутих видів визна­чень, у практиці мислення користуються і деякими іншими способами.

1. Визначення через вказівку відношення предмета до своєї протилежності.

Визначеннями через названі відношення визначуваного предмета до своєї протилежності будуть такі:

"Властивість є прояв якості при взаємодії предмета з інши­ми предметами"; "Якість є внутрішня основа всіх властивос­тей предмета"; "Явище є форма виразу сутності, а сутність — внутрішня основа явища"; "Форма — це спосіб існування змісту" і т. д. У кожному з цих і подібних визначень, зміст одного поняття розкривається через вказівку відношення його до другого: властивості — до якості, а якості — до власти­вості; явища — до сутності, а сутності — до явища тощо.

Визначення через вказівку відношення визначуваного предмета до своєї протилежності є основним способом ви­значення філософських та інших категорій.

2. Визначення через перелічення предметів або явищ, до яких застосовне дане поняття.

Наприклад: "Близькі родичі" — батьки, діти, усинови­телі, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, а також дружина"; "Законні представники" — родичі, усиновителі, опікуни, опі­куни обвинувачуваного або потерпілого, представники уста­нов і організацій, під опікою яких перебуває обвинувачений або потерпілий".

У проведених визначеннях перелічуються не ознаки пред­метів, а самі предмети, на які поширюються поняття "близькі родичі" і "законні представники". Тому таке визначення можна було б взагалі не вважати визначеннями. Проте за своєю фун­кцією вони схожі на визначення, оскільки дають змогу відме­жувати одне від одного, наприклад, близьких від інших ро­дичів, законних представників від усіх інших осіб, відповісти на запитання про те, що треба розуміти під тим чи іншим поняттям, до яких предметів воно застосовне. Такі визначен­ня чітко установлюють обсяг поняття, котре нас цікавить.

Номінальні визначення

Розглянуті визначення — визначення реальні. За їх до­помогою ми визначаємо той чи інший предмет, установлює­мо істотні його ознаки, розкриваємо зміст поняття.

Але, окрім реальних визначень, у науці й практиці кори­стуються також і номінальними (від лат. слова nomina — ім'я) визначеннями.

Номінальним є таке визначення, за допомогою якого ви­значається не сам предмет, а його ім'я. Номінальне визначен­ня не розкриває змісту поняття, тому воно не є визначенням у власному розумінні слова. За допомогою номінальних ви­значень дається найменування предметам і явищам, які ви­вчаються, уводяться нові терміни в науковий обсяг, з'ясовуєть­ся значення вживаних термінів і т. д.

Щоб краще з'ясувати відмінність номінальних визначень від реальних, порівняємо номінальне й реальне визначення юридичної особи:

1) "Кількісні утворення як суб'єкти цивільного права іменуються юридичними особами".

2) "Юридичними особами визнаються організації, які во­лодіють відособленим майном, можуть від свого імені при­дбати майнові й особисті немайнові права і нести відпові­дальність, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третійному суді".

Перше визначення є номінальним, а друге — реальним.

 

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти