ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Значення операції визначення поняття

Завдяки операції визначення поняття розкривають його зміст і в такий спосіб з'ясовують істотні й загальні власти­вості відповідних предметів та їх імена. Це дає можливість відрізняти мислимі в понятті предмети від усіх інших, навіть подібних, від яких вони відрізняються принаймні деякими істотними властивостями.

Поняття є результатом тривалого процесу пізнання, його підсумком. Як своєрідні «комори знань», вони тривалий час формуються і наповнюються. Деякі з понять мають багато­тисячну історію формування. Прикладом таких понять мо­жуть бути категорії матерії та свідомості (духу), добра і зла, прекрасного і потворного. Завдяки все новим і новим визначенням поняття уточнюються шляхом виявлення но­вих істотних ознак відповідних предметів і вилучення з них неістотних.

Як не парадоксально, але потреба у визначенні понять часто виникає ще на початковому етапі пізнання відповід­них предметів. Про це переконливо писав Г. Плеханов у «Листах без адреси». В таких випадках доводиться зверта­тися до так званих робочих визначень, які, зазнаючи пев­них, іноді істотних, змін у процесі наукового дослідження набувають статусу наукових.

Важко перебільшити роль визначень понять у навчаль­ному процесі. Так, знання тих чи інших слів, термінів ще не свідчать про наявність відповідних понять. Тому викла­дачам усіх дисциплін доводиться постійно перевіряти на­явність понятійних знань, звертаючись до учнів з такими запитаннями: «Який зміст має поняття... (скажімо, «мета­фора»)?», або «Дайте визначення поняття метафори», або «Які ознаки мисляться в понятті «метафора»?», або «Що таке метафора?», «Що називається метафорою?».

До визначення понять час від часу змушена звертатися кожна людина.

 

Поділ понять

Значення поділу

Усі поняття, крім нульових, мають обсяг. Проте саме слово (ім'я), яким позначається поняття, мало що дає для розуміння його обсягу. Навіть добре знаючи зміст поняття, ми не завжди осягаємо його обсяг, клас предметів, які в ньому мисляться, різновиди цих предметів. І це зрозуміло, враховуючи те, що в будь-якому понятті мисляться лише ознаки, спільні для кожного елемента його обсягу. Тому необхідною умовою пізнання є поділ понять, завдяки якому впорядковується понятійний апарат науки, а відповідно осягається й об'єктивна упорядкованість предметного світу. Жодна наука не може обійтися без поділу. Причому деякі з поділів (особливо системи поділів, класифікації) становлять наукові відкриття. Прикладом такого відкриття часто, і небезпідставно, називають таблицю Менделєєва.

Коли ми маємо справу з поняттями, то нас цікавить не тільки їхній зміст, а й обсяг. Наприклад, вивчаючи державу, ми ціка­вимось не лише тим, що таке держава, які її ознаки, а й тим, які бувають держави, їх види, тобто обсягом даного поняття.

Зміст поняття установлюється, як уже відомо, за допомо­гою визначення. Обсяг поняття розкривається за допомогою поділу. Розкрити обсяг поняття — означає установити, на які види воно поділяється.

Поділ це розподіл на види (групи) предметів, що вхо­дять до обсягу даного поняття.

За допомогою поділу ми визначаємо види, з яких скла­дається рід. Наприклад, розділяючи юридичні факти на "події" та "дії", ми розкриваємо обсяг поняття "юридичний факт". Говорячи про те, що договори бувають "відплатні" і "без­платні", ми встановлюємо обсяг поняття "договір".

У поділу розрізнюють поділюване, члени поділу та основа поділу.

Поняття, обсяг якого піддається поділу, називається по­ділюваним.

Види предметів, на котрі розподіляється рід, називаються членами поділу.

Ознака, за якою ми розподіляємо поняття на види, нази­вається основою поділу.

Найбільше утруднення і відповідальність при поділі ста­новить вибір ознаки, за якою поняття розподіляються на види. У принципі (формально) поняття можна поділяти на види за будь-якою ознакою. Договори, наприклад, можна поділяти на види залежно від того, здійснюються вони знайомими чи не­знайомими людьми, під час чи після роботи, у приміщенні чи надворі тощо. Але такий поділ договорів не має інтересу для науки й судової практики, він є надуманим.

Вибираючи основу поділу, слід керуватися певною науко­вою або практичною метою. Поділ має бути таким, щоб мав певне значення і для науки, і для практики.

Поділ понять не можна сплутувати із мисленим розчле­нуванням цілого на частини. Так, коли ми висловлюємо думку про те, що "Акт експертизи складається із 1) вступу, 2) до­слідження та 3) висновку", то ми поділяємо, розчленовуємо предмет на його складові частини.

Поділяючи поняття, ми розподіляємо предмети класу на види (групи), а за допомогою розчленування установлюємо структуру або будову предмета, його складові. Наприклад: "Норма права складається з гіпотези, диспозиції і санкції". Поділ поняття відрізняється від розчленування предмета на частини так. До кожного члена ділення застосовна назва, якою позначається поділюване поняття. Наприклад, коли ми поділяємо юридичні факти на "події" і "дії", то і "події", і "дії" можна назвати юридичним фактом. При розчленуванні ж предмета на частини кожну частину чи сторону не можна назвати на ім'я, котре позначає розчленований предмет. Так, не можна сказати, що "гіпотеза" або "диспозиція" — це "нор­ма права", як не можна сказати, що "норма права" є "гіпоте­за". Такі судження будуть неправильними.

 

Правила поділу

У процесі поділу слід дотримуватися таких правил:

1. Поділ має бути сумірним

Це означає, що обсяг членів поділу, разом узятих, мав до­рівнювати обсягу поділюваного поняття. Якщо ж обсяг членів поділу не вичерпує обсягу поділюваного поняття, тобто при поділі перелічені не всі види поділюваного і якийсь член поділу пропущений, то такий поділ є неповним.

Прикладом неповного поділу є поділ юридичних фактів на нравотвірні та правоприпинні, оскільки, окрім названих видів, існують і правомірні юридичні факти.

Правило сумірності порушується і тоді, коли указуються тільки члени поділу, тобто такі, котрі не є видами поділюва­ного поняття. Наприклад, "Угоди бувають односторонні, взаємні та угоди, укладені на користь третьої особи".

2. Поділ має відбуватися па одній основі

Під час поділу не можна одну основу підміняти другою, тобто поділяти поняття таким чином, щоб одні члени поділу були виділені за однією ознакою, а другі — за другою.

Приклад поділу не на одній основі: "Студенти бувають відмінники, ті, що добре встигають, і спортсмени". Тут поділ відбувається за двома основами: за успішністю ("відмінники" і "ті, що добре встигають") і стосовно спорту ("спортсмени").

3. Члени поділу мають виключати один одного

Поділ має бути таким, щоб кожен окремий предмет, мис­лимий у родовому понятті, входив до обсягу тільки одного члена поділу. Це правило випливає з другого. Якщо основа поділу одна, то члени поділу виключають один одного, якщо ж поділ проведено не за однією основою, то члени поділу будуть перехрещуватися.

Наприклад: "Студенти бувають відмінники, заочники і спортсмени". Тут поділ проведено за трьома основами відра­зу 1) успішністю, 2) формою навчання та 3) стосовно спорту. Члени поділу не виключають один одного тому, що одні й ті ж студенти можуть одночасно входити до обсягу всіх членів поділу.

4. Поділ має бути безперервним

Це означає, що в процесі поділу необхідно переходити до найближчих видів, не перескакуючи через них. Порушення цього правила призводить до помилки, що називається стриб­ком у поділі.

Так, якщо ми угоди поділяємо на "усні" й "письмові", а потім кожен із цих видів, у свою чергу, — на найближчі види ("письмові", наприклад, на "прості" й "нотаріально засвідчені"), то такий поділ буде безперервним. Якщо ж угоди ми будемо поділяти на "усні", "прості" й "нотаріально засвідчені", то ми припустимося названої помилки — стрибок у поділі.

5. Основа поділу має бути виразною

Ознака, за якою поняття поділяється на види, має бути досить точною і виразною (ясною), щоб її не можна було ро­зуміти по-різному. Якщо ознака, взята за основу поділу, є невизначеною, такою, що кожен може тлумачити її по-своєму, то поділ буде невиразним. Таким, наприклад, має бути поділ наук на складні й нескладні, цікаві й нецікаві і т. д.

Види поділу понять

Розрізняють такі види поділу: поділ за видотвірною озна­кою (простий поділ), дихотомічний поділ і класифікація.

Простий поділ. Простий поділ, або поділ за видотвірною ознакою, — це такий поділ, коли обсяг поділяється за якоюсь основою на супідрядні види.

Приклади простого поділу: "Угоди за характером воле­виявлення поділяються на односторонні і взаємні"; "Залеж­но від обсягу повноважень розрізняють такі види доручень: одноразові, спеціальні і загальні"; "Фотознімання місця події буває орієнтованим, оглядовим, вузловим та детальним".

Простий поділ — це найпоширеніший вид поділу, ним широко користуються у науці й практиці. Він дає змогу ви­ділити «середині роду види предметів, що стає потім основою для віднесення окремих конкретних предметів даного роду до "свого" виду, не змішувати одні предмети або явища з іншими тощо.

Дихотомічний поділ. Дихотомічний поділ полягає в тому, що обсяг поділюваного поняття поділяється на два проти­лежні поняття, одне з яких стверджує певну ознаку, а друге цю ознаку заперечує.

Приклади дихотомічного поділу: "Війни поділяють на справедливі і несправедливі"; "Договори бувають відплатні й безвідплатні" тощо.

У вигляді формули цей поділ можна записати так:

А: а іне-а.

Тут А — поділюване поняття, а і не-а — члени ділення.

Особливість дихотомічного поділу полягає в тому, що чле­ни виділяються за наявністю або відсутністю якоїсь ознаки, вичерпують увесь обсяг поділюваного поняття; кожний пред­мет, мислимий у родовому понятті, потрапляє або до одного, або до другого класу: або в а, або в не-а. Дихотомічний поділ не може бути несумірним, члени його завжди виключають один одного.

Дихотомічний поділ робить можливим послідовно й швидко звузити коло предметів, серед котрих слід відшука­ти предмет, який нас цікавить. Тому він досить широко ви­користовується у слідчій практиці, наприклад, при плануванні розслідування, злочинів, висуванні й перевірці версій, обме­женні кола осіб, серед котрих слід шукати злочинця, тощо.

Наприклад у справі про вбивство А. на місці злочину було виявлено патрон від мисливської рушниці. Це стало осно­вою для поділу всіх осіб, що мешкають у селищі, на 1) тих, які мають мисливську рушницю, 2) не мають мисливської рушниці. Пиж патрона, знайдений на місці події, було зроб­лено із інструкції до радіоприймача АРЗ. Тому особи, котрі мали мисливську рушницю, у свою чергу, були поділені на дві частини:

1) ті, що мають радіоприймачі АРЗ і 2) не мають радіо­приймача АРЗ. Унаслідок такого поділу коло осіб, які ціка­вили слідчого, набагато звузилось.

 

Класифікація

Класифікацією називається поділ предметів на класи, зроб­лений таким чином, що кожен клас займає стосовно інших класів точно визначене і міцно закріплене місце.

Класифікація є видом поділу поняття, але вона відрізняєть­ся від звичайного поділу. При класифікації поділ відбувається не за будь-якою ознакою, а за найістотнішою, такою, що ви­значає характер усіх останніх ознак предметів, котрі класифі­куються, і дає змогу установити для кожного класу чітко ви­значене, постійне місце серед інших класів.

Класифікація є такий поділ, у якому рід поділяється на види, види — на підвиди і т. д. За допомогою класифікації здобувають струнку систему розміщення тих чи інших пред­метів за класами, закріпленими у таблицях, схемах, кодексах тощо.

Класифікації бувають природними й допоміжними.

Допоміжна класифікація — розміщення предметів або явищ у певному порядку за якоюсь зовнішньою ознакою

Прикладом такої класифікації є розміщення в алфавіт­ному порядку прізвищ робітників і службовців у відомості на одержання зарплати. У юрисдикції до допоміжної класи­фікації відноситься інкорпорація законів або інших право­вих актів за хронологією чи алфавітом.

Допоміжна класифікація дає змогу легше і швидше відшу­кати той чи інший предмет серед інших класифікованих предметів. Знання того, яке місце посідає той чи інший пред­мет, ще не створює можливості щось стверджувати про його властивості. Наприклад, із того, що робітник Іваненко зане­сений до відомості сьомим, про нього не можна зробити жод­ного висновку.

Природна класифікація — це розподіл предметів або явищ за групами (класами) на основі їхніх істотних ознак.

Приклади природної класифікації: класифікація су­спільно-економічних формацій, класифікація хімічних еле­ментів (періодична система елементів), класифікація тварин у біології, класифікація рослин у ботаніці тощо.

Як приклад класифікації у юридичній науці можна на­вести систему державного права України. За предметом пра­вового регулювання воно поділяється на такі галузі права: 1) державне право, 2) цивільне право, 3) адміністративне пра­во, 4) фінансове право, 5) трудове право, 6) земельне право, 7) колгоспне право, 8) сімейне право, 9) кримінальне право, 10) судоустрій, 11) кримінальний процес та 12) цивільний процес. Кожна галузь права поділяється, в свою чергу, на пра­вові інститути. Так, галузь державного права включає в себе інститути громадянства, виборчої системи тощо. Галузь ци­вільного права — інститути права власності, спадщини і т. ін. На відміну від допоміжної класифікації, природна класи­фікація стверджує можливість визначити за місцем, що по­сідає предмет у класифікації, його властивості, а також перед­бачити властивості тих предметів, які ще не відшукані, але існування котрих можна допускати, виходячи із даної кла­сифікації. Наприклад, Д. І. Менделєєв, створивши періодич­ну систему елементів, передбачив на її основі властивості таких на той час не відомих, відкритих пізніше, хімічних елементів, як гелій, скандій і германій.

Класифікуючи, слід мати на увазі, що, окрім розвинутих, типових форм, існують і форми нерозвинені або нетипові, проміжні, такі, котрі стоять на грані різних класифіко-ваних предметів, поєднують у собі ознаки предметів, які входять до різних груп. Наприклад, єхидна і качконіс мають ознаки і ссавців і плазунів, поєднують риси обох цих класів.

Подібні факти трапляються і під час систематизації пра­вових норм. Так, поряд із типовими відносинами — майно­вими та сімейними — є і майново-сімейні відносини, нети­пові ні для цивільного, ні для сімейного права. Такими ж атиповими є авторські відносини, які мають елементи трудових і майнових відносин. Наявність таких нетипових про­міжних форм створює утруднення при визначенні їхнього місця у класифікаційній системі, оскільки за одними озна­ками предмет або явище можуть бути включені до однієї групи, а за іншими ознаками — до другої. У таких випадках предмет відносять до тієї групи, яка стоїть ближче до класи­фікаційного предмета і більше відповідає його природі. Так, майново-сімейні відносини з огляду на тісніші їх зв'язки із сімейними відносинами законодавець відніс до сімейного пра­ва, а не до цивільного; авторські відносини включені не до трудового, а до цивільного права, оскільки за методом регулю­вання вони ближчі до цивільного права, ніж до трудового.

Будь-яка класифікація відносна. Із розвитком науки вона уточнюється, доповнюєть-ся, замість однієї класифікації ство­рюється нова, більш адекватна дійсності. Кожна класифіка­ція приблизна, вона в огрубілій формі розкриває зв'язки між предметами, що класифікуються.

Природна класифікація при неправильній її побудові може виявитися штучною. Штучною вважається така кла­сифікація, у якій поділ предметів на класи проведено не за істотною ознакою, а за зовнішньою, другорядною. Така кла­сифікація викривляє взаємозв'язки між предметами та яви­щами і тому є непридатною для науки й практики.

Класифікації належить важлива роль у пізнанні й практи­ці. Вона дає змогу охопити вивченням предмети за єдиною основою, установити не тільки місце кожного з них, а й зв'яз­ки одного з одним, розкриває їхню внутрішню закономірність.

Велике значення класифікація має в юридичному зако­нодавстві й правовій науці. Наприклад, завдяки такому спо­собу класифікації, як кодифікація, норми різних галузей права приводяться до стрункої системи і, таким чином, створюють­ся умови для користування законами. Кодифікація право­вих норм створює можливість не тільки швидко знайти ту чи іншу норму права, а й розкрити за допомогою систематич­ного тлумачення її зміст.

Кодифікація дає змогу виявити прогалини в праві, неуз­годженість і можливі суперечності між окремими правови­ми актами. Завдяки класифікації законодавство стає доступ­нішим для засвоєння і застосування; кодифікація послуго­вується основою подальшого вдосконалення законодавства.

Важливу роль для судової практики і юридичної науки відіграють такі класифікації, як класифікація юридичних фактів, класифікація доказів, класифікація угод, класифіка­ція слідів тощо.

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

1. Що таке визначення поняття?

2. Які види визначень понять ви знаєте?

3. Яка структура операції визначення поняття?

4. Яким правилам підлягає операція визначення поняття?

5. Яке значення має логічна операція визначення?

6. Які логічні операції, подібні до визначень, ви знаєте?

7. Які функції виконують операції над поняттями?

8. Яка структура операції поділу поняття?

9. Які види поділу ви знаєте?

10. Як співвідносяться поняття «поділ» і «класифікація»?

11. Які види класифікації ви знаєте?

12. Чим наукова класифікація відрізняється від ненаукової?

13. Як формулюються основні правила поділу понять?

14. Які мислені операції, подібні до поділу, ви знаєте?

15. Яке значення має операція поділу понять?

16. У чому полягає сенс операції додавання понять?

17. Що таке операція множення понять?

18. У чому полягає сутність операції віднімання понять?

19. Яке значення мають операції додавання, множення і віднімання понять?

ВПРАВИ ТА ЗАДАЧІ

1. Наведіть два-три приклади наукових понять і відпо­відних їм уявлень. Поясніть, чому деякі з ознак, наве­дених в уявленнях, не збігаються з ознаками, що мис-ляться в аналогічних поняттях.

2. Назвіть кілька прикладів: а) понять, виражених од­ним, двома чи кількома словами; б) синонімів і омонімів; в) одних і тих самих понять, виражених засобами рідної та іноземних мов, г) слів, які не виражають понять. Спираючись на названі вами приклади, розкрийте співвідношення між поняттям і відповідним словом (ім'ям). 3. Замініть наступні словосполучення одним словом, яке виражає одне і те саме поняття: «людина, яка не виз­нає пізнаваності світу»; «прямокутний ромб», «наука, що вивчає закони і форми мислення», «число, яке ділиться тільки на одиницю і саме на себе»; «прямокут­ний паралелограм».

4. Назвіть істотні ознаки перелічених понять, зміст яких вам відомий: «держава», «демократія», «милосердя», «темперамент», «дієслово», «речення», «паралелограм», «острів», «молекула», «швидкість», «вага», «рух». 5. Які з перелічених ознак не входять до змісту відповід­них понять) острів — частина суші, заселена людь­ми; оточена морськими водами; має більш чи менш виз­начену площу; 6) квадрат — чотирикутник; має рівні взаємно перпендикулярні діагоналі; певну величину; рівні сторони; прямі кути; в) іменник — частина мови; має рід; означає назву предмета; виконує в реченні певну

граматичну функцію; відповідає на питання «хто?» або «що?»; має рід; змінюється за відмінками.

6. Розкрийте зміст і обсяг кількох відомих вам наукових понять.

7. Що є обсягом таких понять: «країна», «столиця», «юрист», «темперамент», «частина мови», «елементар­на частка», «ромб», «рух», «час», «швидкість»?

8. Обмежте такі поняття: «конституція», «суспільство», «слідчий», «віршований розмір», «пісня», «драматург», «гумореска», «афікс», «кома», «голосний звук», «атом», «швидкість», «вага».

9. Чи можна вважати обмеженням перехід від понять, на­званих зліва, до понять, названих справа, в переліче­них парах: «держава» — «парламент»; «злочин» — «зло­чинець»; «злочинець» — «хуліган»; «держава» — «мо­нархія»; «речення» — «слово»; «член речення» — «дода­ток»; «людина» — «темперамент»; «юрист» — «слідчий»; «школа» — «перший клас»; «основа слова» — «корінь слова»; «гора» — «вершина гори»; «атом» — «електрон»; «частка речовини» — «молекула».

Обґрунтуйте кожне своє твердження.

10. Узагальніть поняття: «столиця», «адвокат», «метафо­ра», «просте речення», «холеричний темперамент», «жито», «метал», «атмосферний тиск», «село Коробчино», «річка Велика Вись», «тропічний клімат».

11. Чи правильно узагальнено поняття в цих прикладах: «народний депутат» — «Верховна Рада України»; «Кіро­воградська область» — «Україна»; «злочинець» — «хулі­ган»; «просте речення» — «складне речення»; «дере­во» — «ліс»; «буква» — «слово»; «протон» — «елемен­тарна частка»; «атом» — «молекула»; «числівник» — «частина мови»; «батальйон» — «полк»; «розвиток» — «зміна».

Кожне твердження про характер відповідної мисленої операції обґрунтуйте.

12. Які поняття є родовими, а які видовими стосовно таких понять: «людина», «майстер», «юрист», «соціальна гру­па», «переконлива перемога», «трискладова стопа», «гу­мореска», «романс», «пшениця», «елементарна частка», «комп'ютер», «автомобіль».

13. Дайте логічну характеристику, тобто визначте видову, приналежність таких понять: «скромність», «сузір'я», «сусід», «невисокий», «немічний», «позитрон», «проку­рор», «нейтрино», «Тернопіль», «круглий квадрат», «чемпіон світу з шахів», «найвища гора», «тінь», «планета сонячної системи», «обласний центр України», «полк», «вічний двигун», «чотирикутний трикутник». Обґрунтуйте свої твердження.

14. Наведіть по кілька прикладів кожного різновиду понять (загальних і одиничних; позитивних і негативних; конк­ретних і абстрактних; співвідносних і безвідносних; збірних і незбірних).

15. Наведіть кілька прикладів порівнянних і непорівнянних понять.

16. У якому відношенні за обсягом перебувають такі пари понять: «істинний», «неістинний»; «хоробрий», «бояз­кий»; «екватор», «меридіан»; «протон», «нейтрон»; «мати», «вчителька»; «кисень», «газ»; «квадрат», «пря­мокутний ромб»; «буква», «речення»; «основа слова», «корінь слова»; «основа слова», «суфікс»; «лелека», «чорногуз»; «рік», «місяць»; «Т. Шевченко», «автор поеми «Гайдамаки»»; «держава», «країна»; «ріка», «при­тока»; «сузір'я», «зірка»; «людина», «темперамент».

17. Наведіть приклади кожного різновиду сумісних і несу­місних понять.

18. Зобразіть за допомогою кругових схем співвідношення обсягів таких понять: а) «мати», «вчителька», «сестра», «спортсменка», «митець», «мати космонавта»; б) «офі­цер», «юрист», «спортсмен», «сміливість», «прокурор», «бок­сер», «фізична досконалість», «темперамент»; в) «атом», «протон», «елементарна частка», «молекула», «частка ре­човини», «позитивно заряджена елементарна частка»; г) «пісня», «музичний твір», «октава», «романс», «тембр», «твір мистецтва», «народна пісня», «арія», «українська народна пісня».

19. Утворіть суми таких понять (і зобразіть одержані ре­зультати графічно з допомогою кругових схем): а) «істин­ний», «неістинний» (тобто «істинний або неістинний»); б) «інженер», «митець»; в) «флора», «фауна»; г) «член речення», «означення»; д) «квадрат», «прямокутний ромб»; є) «високий», «низький».

20. Помножте такі поняття (одержані результати зобразіть з допомогою кругових схем): а) «іменник», «займенник» (тобто — «іменник і займенник»); б) «лікар», «митець»; в) «прямокутник», «рівнокутний паралелограм»; г) «го­стрий», «тупий»; д) «дійсний», «недійсний»; є) «небес­не тіло», «комета».

21. Здійсніть віднімання таких понять від універсальних класів (тобто утворіть доповнення до перелічених по­нять): «підмет», «трапеція», «рослина», «прямий кут», «електрон», «планета», «просте число».

22. У перелічених парах понять від першого відніміть дру­ге (результати віднімання зобразіть графічно з допомо­гою кругових схем): «держава», «європейська держа­ва»; «полюс Землі», «Північний полюс»; «головний член речення», «присудок»; «двоскладова стопа», «ямб»; «прямокутний ромб», «квадрат».

23. Здійсніть поділ таких понять: «держава», «конституція», «мі|гто», «сад», «чотирикутник», «хімічний елемент», «рі­ка»1, «рослина», «елементарна частка», «рух», «лінія», «чис­ло», «головний член речення», «голосний звук», «кома». Назвіть основу кожного з проведених вами поділів понять.

24. Визначте, чи належать перелічені мислені операції до поділів понять, а якщо належать, то чи правильні вони: а) одяг поділяється на чоловічий, жіночий і ди­тячий; б) війни бувають визвольними, несправедли­вими, завойовницькими, справедливими, тривалими тощо; в) кути поділяються на гострі й тупі; г) основа слова поділяється на корінь, суфікс і префікс; д) по­няття поділяються на загальні, одиничні, нульові та збірні; є) речення складаються зі слів. Обґрунтуйте кожну свою думку.

25. Наведіть приклади всіх відомих вам видів поділу.

26. Наведіть приклади наукової класифікації (бажано з профілюючої для вас дисципліни), з'ясуйте її структу­ру та основу поділу.

27. Наведіть приклади наукових визначень.

28. До якого виду належать ці визначення: а) квадрат — прямокутний ромб; б) матерія — об'єктивна реальність; в) коло — замкнена крива, яка утворюється шляхом обертання точки на однаковій віддалі від центру; г) автосугестія — самонавіювання.

29. Чи правильні ці визначення (якщо ні, то які правила виз­начень у них порушено): а) прислівник — частина мови; б) діти — квіти життя; в) квадрат — ромб; г) ромб — квадрат; д) прямий кут — такий кут, який не є ні гос­трим, ні тупим; є) сприйняття — результат сприймання; є) людина — жива істота, яка має м'яку мочку вуха; й) за­кон є закон; к) затока — частина моря.

30. Наведіть приклади відомих вам різновидів визначення.

31. Наведіть приклади кожного з відомих вам засобів пізнан­ня, які нагадують операцію визначення поняття.

ЗРАЗКИ ВІДПОВІДЕЙ

Раціонально з'ясувати секрети розв'язання лише дея­ких вправ. Нумерація зразків виконання логічних вправ буде збігатися з нумерацією самих вправ.

1. «Людина» — приклад поняття. В цьому понятті мисляться всі тварини, кожна з яких здатна виготовляти зна­ряддя праці й має свідомість. Уявити названий зміст і обсяг неможливо, проте є змога відтворити в пам'яті чуттєвий образ окремої знайомої нам людини. Оскільки передати сло­вами подібний образ нелегко, можна звернутися до худож­нього образу людини, скажімо, до портрета Миколи Джері з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького.

2. Назвавши приклади, перелічені в цій вправі, з'ясуй­те питання про співвідношення поняття і слова (імені) в такий спосіб: «Хоча поняття перебуває в тісному зв'язку зі словом (воно й не існує поза словом), проте зв'язок цей має відносний характер. Так, одне-єдине поняття в одному випадку виражається одним словом, а в другому — двома чи й кількома; одне і те саме поняття іноді виражається різними словами (синоніми)...». При цьому постійно ілюст­руйте ці думки своїми прикладами.

3. «Людина, яка не визнає пізнаваності світу» — «агно­стик».

4. У понятті «прикметник» мисляться такі ознаки: «бути частиною мови» (родова ознака); «означати ознаку предме­та» і «відповідати на питання «який?», «яка?», «яке?», «які?» (видові ознаки).

5. У понятті «квадрат» мисляться такі ознаки: «чотирикутність», «наявність рівних сторін», «наявність прямих кутів». Що ж до останніх ознак, то вони не входять до визначення цього поняття, оскільки істотні — такі ознаки, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для того, щоб відрізнити дані предмети (у нашому випадку — квадрати) від усіх інших. Інформація про гіпотенузи квадрата тут зайва. 9. Перехід від поняття «атом» до поняття «електрон» є не обмеженням, а переходом від цілого до частини. Оскіль­ки вихідним було поняття «атом», то й результатом обме­ження має бути «якийсь атом», скажімо, «мічений атом».

11. Перехід від поняття «дерево» до поняття «ліс» не є узагальненням хоча б тому, що ці поняття несумісні, а в результаті узагальнення переходять від видового понят­тя до родового, які знаходяться у відношенні підпоряд­кування.

12. Щоб установити родове поняття стосовно понять типу «трискладова стопа», досить відкинути явно виражену оз­наку «трискладова». Важче встановити родове поняття сто­совно іншого поняття, вираженого одним словом, оскільки в цьому випадку не обійтися без знання відповідного термі­на, скажімо, «пшениця» — «злак». Аналогічні труднощі трап­ляються і при відшуканні видових понять щодо вихідних.

13. Поняття «скромність» — загальне, нереєструюче, незбірне, абстрактне, позитивне, безвідносне. Обґрунтову­ючи достовірність подібної характеристики, слід звертати­ся до/визначення кожного різновиду поняття. Скажімо, об­ґрунтовуючи приналежність поняття «скромність» до абст­рактних, зазначаємо, що це поняття абстрактне, оскільки в ньому мислиться окрема ознака людини, яка відділяється в свідомості від людини й виступає як предмет думки.

16. Поняття «рік» і «місяць» несумісні, оскільки жоден місяць не є роком і навпаки. В подібних прикладах є мож­ливість сплутати фізичну «сумісність» (рік складається з місяців) з логічною сумісністю.

18 б. Перелічені поняття позначимо цифрами: «офі­цер» — 1, «юрист» —2, «спортсмен» — 3, «сміливість» —4, «прокурор» — 5, «боксер» — 6, «фізична досконалість» — 7, «темперамент» — 8.

Співвідношення обсягів цих понять можна передати з допомогою такої схеми (схема 1):

Схема 1

Як видно зі схеми, поняття 1, 2, 3, 5 і 6 сумісні, а понят­тя 4, 7 і 8 — несумісні. З першими вони не суміщаються за обсягом, оскільки в них ідеться не про людей, а про їх властивості. Між собою ж вони несумісні, бо жоден темпе­рамент не є ні сміливістю, ні фізичною досконалістю. Ана­логічне можна сказати і про сміливість та фізичну доско­налість.

Виконуючи вправу 18, не обов'язково будувати такі громіздкі схеми. Основним тут є з'ясування відношення обсягу кожного поняття до інших. А це завдання можна виконати, шляхом співставлення понять меншими групами, навіть па­рами. Щоправда, і при такому підході виникають певні труд­нощі.

19. Розглянемо чотири різновиди додавання: перший — додавання несумісних понять, другий, третій, четвертий — додавання сумісних понять. Вихідні поняття: 1) «істинний», «неістинний»; 2) «сполучник», «слово, яке служить для зв'язку слів і речень»; 3) «інженер», «боксер»; 4) «облас­ний центр України», «місто України».

Результати додавання: 1) «істинний або неістинний» (об­сяг цього поняття дорівнює сумі обсягів вихідних понять); 2) «сполучник або слово, яке служить для зв'язку слів і речень» (його обсяг дорівнює обсягу одного з доданків: будь-якого, бо вони рівні); 3) «інженер або боксер» (обсяг названого поняття менший від суми обсягів вихідних понять, оскільки у вихідних понять є спільні елементи, які не мож­на враховувати двічі); 4) «обласний центр України або місто України» (його обсяг дорівнює обсягу родового поняття «місто України». Обсяг же поняття «обласний центр Ук­раїни» не додається, оскільки він уже врахований (мислиться) в понятті «місто України»).

20. Виконуючи операцію множення понять (множин), знову-таки треба розглядати аналогічні чотири випадки: 1) «істинний і неістинний» — це нульове поняття. Оскільки вихідні поняття несумісні, то немає жодного елемента ут­вореного поняття, який одночасно мав би ознаки істин­ності й неістинності; 2) «сполучник і слово, яке служить для зв'язку слів і речень». Обсяг цього поняття дорівнює обсягу одного з вихідних понять (будь-якого, бо вони рівноз­начні): кожен сполучник є водночас і словом, котре слу­жить для зв'язку слів і речень; 3) «інженер» і «боксер». Об­сяг утвореного поняття дорівнює множині інженерів-боксерів, тобто менший від суми обсягів вихідних понять; 4) «обласний центр України і місто України». Обсяг поняття, яке є результатом множення, рівний обсягу видового поняття — «обласний центр України», оскільки лише еле­менти обсягу цього поняття мають ознаки обох вихідних понять.

21. Якщо обсяг поняття «підмет» відняти від обсягу по­няття «головний член речення», одержимо поняття-різни-цю — «присудок».

22. Здійснюючи операцію доповнення до поняття «підмет», одержимо поняття «непідмет».

23. Наведемо приклад практичного використання опе­рацій додавання, віднімання, множення. Життєва ситуація: в селі Лікарево здійснено злочин ікс. Оперативна робота міліції дала можливість зробити висновок, що цей злочин здійснила одна з тих осіб, які перебувають зараз на відстані, не більшій, ніж п'ять кілометрів від цього села. Оскільки таких груп людей виявилося три, довелося вдатися до опе­рації додавання. В результаті цієї логічної операції підоз­рюваний у злочині ікс одержав таке складне ім'я: «або мешканець села Лікарево, або гість цього села, або ту­рист, який перебував у час скоєння злочину в лісовій смузі біля села». Завдяки операції додавання в цьому випадку домагаються того, щоб злочинець не міг уникнути підозри. Щоправда, разом з тим число підозрюваних по можливості повинно бути якомога вужчим. Наступними є операції до­давання та множення, завдяки яким злочинець «вирахо­вується». Скажімо, наявність інформації про те, що зло­чин здійснено дорослим, і саме чоловіком, дає можливість відняти від підозрюваних дітей та жінок. Завдяки операції віднімання обсяг утвореного шляхом додавання поняття зву­жується. Одночасно з відніманням здійснюється й операція множення: підозрюваний у злочині ікс є або мешканцем села Лікарево, або гостем цього села, або одним із ту­ристів, які перебували в посадці біля села, і разом з тим дорослою людиною чоловічої статі, і тільки такою людиною. Коло підозрюваних явно звузилося. Кожна нова інформа­ція про злочинця, навіть неістотна (розмір взуття, палить він чи не палить, зріст тощо), дає змогу знову й знову вдаватися до множення понять, результатом чого в іде­альному випадку буде одержано поняття підозрюваного з одиничним обсягом (якщо даний злочин вчинила одна людина).

 

ПОДІЛ ПОНЯТЬ (вправи)

1. Визначте структуру таких поділів:

• суб'єктами правовідносин можуть бути: люди (громадяни, іноземці, особи без громадянства), об'єднання (держави, організації, громадські органи), соціальні спільності (народ, колектив);

• нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти;

• вирок суду може бути обвинувальним та виправдувальним;

• політична діяльність може бути конструктивною та деструктивною;

• за державним устроєм держави поділяються на унітарні і федеративні;

• грошові знаки бувають металеві і паперові.

2. Яка різниця існує між поділом і розчленуванням предмета на частини?

3. Визначте, які з наведених прикладів є поділом, а якірозчленуванням предмета на частини:

• тиждень поділяється на сім днів;

• обвинувальний висновок складається з описової та результативної частини;

• університет поділяється на факультети;

• за політичним режимом держави поділяються на демократичні і авторитарні;

• угоди укладаються усно або в письмовій формі;

• за темпераментом люди поділяються на сангвініків, холериків, флегматиків та меланхоліків;

• викрадення особистого майна громадян кваліфікується як крадіжка або пограбування;

• лекція складається із розгляду п'яти питань;

• меблювання його кімнати було дуже бідним: стіл, ліжко, табуретка та клишоноге крісло;

• дискети для персонального комп'ютера бувають три і пятидюймов

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти