ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Загальні правила категоричного силогізму

Загрузка...

Для того, щоб із істинних засновків можна було робити істинний висновок, необхідно дотримуватися таких правил силогізму,

1. У кожному силогізмі має бути тільки три терміни не більше й не менше.

Це правило випливає із сутності категоричного силогізму як умовиводу, в котрому відношення між двома крайніми термінами S і Р установлюють на підставі їхнього зв'язку із третім — середнім терміном М.

Якщо в засновках не три, а два терміни, наприклад: "Будь-який злочин є діянням суспільно небезпечним", "Деякі су­спільно-небезпечні діяння не містять ознак складу злочи­ну", — тоді відсутнє те поняття, з котрим має зв'язуватися один із термінів силогізму. У такому випадку із засновків не можна вивести третє судження, яке було б відмінним від за­сновку, не будучи тавтологією і не суперечило б жодному за­сновку.

Якщо в силогізмі чотири терміни, тоді в ньому не буде середнього терміна, і , отже, установити відношення між по­няттями, що входять до засновків, неможливо. Висновок, зроб­лений із таких засновків, буде хибним: ми припустимося логічної помилки, яка матиме назву учетверіння термінів. Ця помилка спостерігається досить часто у випадках, коли за середній термін беруть однакові за звучанням або написанням слова (омоніми), що мають різні значення. Наприклад:

Закони об'єктивні, вони не залежать від волі й бажання людей.

Конституція є закон.

Отже, конституція не залежить від волі й бажання людей.

У цьому силогізмі не три, а чотири терміни, оскільки сло­во "закон" взято в засновках з різним значенням. У більшо­му засновку під законом ми розуміємо "закон науки", а в меншому — "юридичний закон". Отже, середній термін у цьому силогізмі відсутній, тому висновок є хибним.

2. Середній термін має бути розподіленим хоча б у одно­му із засновків.

Якщо середній термін розподілений, тобто взятий у по­вному обсязі, то установлюється єдине відношення між S і Р. Якесь інше відношення між крайніми термінами (S і Р) не­можливе.

Якщо ж середній термін не розподілений у жодному із засновків, то між 8 і Р може встановлюватися не одне, а кілька відношень, залежно від того, до якої частини обсягу відно­сяться крайні терміни. Наприклад:

Деякі соціальні норми (М) є правовими (Р). Норми моралі (S) є соціальними нормами (М). Отже, ...

Тут середній термін ("соціальні норми") не розподілений в обох засновках, тому між S і Р можливе різне відношення:

1) воно може бути таким, коли S, входячи в М, повністю виключається із обсягу Р (рис. 23). Тоді із наведених за­сновків слід було б зробити висновок: "Норми моралі не є правовими нормами" ("Жодне S не є Р");

2) відношення між S і Р може бути і таким, коли М по­вністю включається до Р (рис. 24). У такому випадку із на­ших засновків слід було б зробити висновок: "Усі норми моралі є правовими нормами" ("Усі S є Р");

3) відношення між S і Р може бути й таким, як відтворе­но на рис. S. Тоді можна зробити такі два висновки: "Деякі норми моралі є правові" ("Деякі S є Р") та "Деякі норми мо­ралі не є правові норми" ("Деякі S не є Р").

Рис. 5.

Очевидно, при нерозподіленості середнього терміна із за­сновків можна вивести не один, а кілька висновків. Отже, істинного висновку здобути не можна.

3. Термін, не розподілений у засновку, не може бути розпо­діленим у висновку.

Це правило означає, що у висновку термін силогізму не може бути взятий у повному обсязі, якщо в засновку він узя­тий частиною свого обсягу. Візьмемо приклад:

Мова (М) не є надбудовою (Р). Мова (М) — суспільне явище (S). Отже, ...

Тут менший термін S ("суспільне явище") у засновку не розподілений, оскільки займає місце предиката у ствердному судженні, отже, він має лишатися не розподіленим і у ви­сновку. У висновку можна сказати: "Деякі суспільні явища не с надбудовою" ("Деякі S не є Р") і не можна сказати: "Жодне суспільне явище не є надбудовою" ("Жодне S не є Р"). Зумов­лено це ось чим. Відношення між S і Р, як уже говорилося, установлюється через М. У нашому прикладі обсяг М стано­вить дише частину обсягу Р. Тому стійке положення до об­сягу Р буде займати лише частину обсягу S, котру складав обсяг М. Остання частина обсягу S може знаходитися у найрізноманітнішому відношенні до обсягу Р (див. рис. 6).

 

Рис. 6 г

4. Із двох заперечних засновків не можна зробити ніяко­го висновку. Розгляньмо приклад:

Жоден свідок у справі (М) не знав потерпілого (Р).

Іваненко (S) не був свідком у справі (М).

Отже, ...

Тут обидва засновки заперечні. Зробити висновок із них не можна тому, що середній термін (М) не пов'язаний ні з меншим терміном (S), ні з більніим (Р). Жоден із крайніх термінів своїм обсягом не збігається в будь-якій частині з обсягом (М). У такому випадку встановити певне відношен­ня між S і Р неможливо (рис.7). Це означає, що з наведе­них засновків рівною мірою можна зробити два протилежні висновки:

1) "Іваненко не знав потерпілого" і 2) "Іваненко знав по­терпілого". Істинним же, як говорилося, буде тільки такий висновок, котрий випливає із засновків як єдино можливий.

5. Якщо один засновок заперечний, то й висновок має бути заперечним.

Рис. 7

Зміст цього правила полягає в тім, що із ствердних за­сновків не можна зробити заперечного висновку і, навпаки, якщо один із засновків заперечний, то висновок не може бути ствердним. Наприклад:

На обвинувачуваного (М) не може бути покладено обов'язок

доведення своєї невинності (Р).

Петренко (S) — обвинувачуваний у справі (М).

Отже, на Петренка (S) не може бути покладено обов'язок

доведення своєї невинності (Р).

Наявність у силогізмі одного заперечного засновку озна­чає, ще обсяг середнього терміна виключається із обсягу од­ного з крайніх термінів. Тоді з обсягу одного крайнього тер­міна буде виключатися обсяг другого крайнього терміна, кот­рий входить до обсягу середнього терміна. У нашому при­кладі обсяг М виключається із обсягу Р. Отже, і обсяг S, кот­рий становить частину обсягу М, неодмінно виключається із обсягу Р (рис. 8). Тому висновок може бути тільки запереч­ним, а не ствердним.

6. Із двох часткових засновків не можна зробити ніяко­го висновку. Це правило випливає з інших перелічених нами правил.

Рис. 8

Якщо обидва засновки є частковоствердними, то з них не можна зробити істинного висновку тому, що в жодному за­сновку не буде розподіленого середнього терміна.

Якщо ж один частковий засновок ствердний, а другий частковий засновок, у котрому М займає місце предиката, за­перечний (тоді середній термін буде розподіленим), то в си­логізмі порушується третє правило: термін, нерозподілений у засновку, стає розподіленим у висновку.

7. Якщо один із засновків частковий, то й висновок має бути частковим. Це правило забороняє робити загальні виснов­ки, коли один із засновків силогізму є судженням частковим.

За одного часткового засновку середній термін відноситься лише до частини обсягу меншого терміна, а не до всього його обсягу. Тому з обсягом Р пов'язується не увесь обсяг S, а тільки та його частина, котру займає М. Тоді й у висновку ми можемо говорити тільки про деякі S, а не про всі. Наприклад:

Деякі громадяни (М) не є дієздатними (Р). Кожен громадянин (М) є правоздатним (S). Отже, деякі правоздатні (S) не є дієздатними (Р).

Коли б із цих засновків ми зробили загальний висновок "Усі правоздатні не є дієздатними", то він був би хибним. У цьому неважко переконатися, відобразивши силогізм кола­ми (рис. 9).

Рис.9

 

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти