ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Роль умовних умовиводів в аналізі й оцінці судових доказів

Загрузка...

Злочинна подія як об'єкт пізнання постає завжди у ви­гляді певної сукупності пов'язаних між собою фактів. Тому, Щоб розкрити злочин, установити істину у справі, необхідно перга за все виявити і зібрати факти, перевірити їх та дати їм оцінку. У виявленні, аналізі та оцінці судових доказів широко використовуються різноманітні логічні засоби, але особливе місце серед них належить умовиводам, що відобра­жають причинно-наслідкові зв'язки, зв'язки співіснуючих властивостей, а також відношення між фактами у часі і про­сторі.

Умовні силогізми є одна з логічних форм перевірки того, як відбувалася злочинна подія, чи дійсно вона відбувалася так, як повідомляє про це обвинувачуваний або інша особа. Більшим засновком таких умовиводів береться умовне су­дження, котре відображає зв'язок фактів, що зіставляються: Якщо існував факт А, то має існувати факт В.

Менший засновок висловлюють у результаті проведених слідчих дій (огляду, обшуку, вилучення, експертизи тощо), спрямованих на виявлення наслідків, логічно виведених із повідомленого факту. Якщо в результаті практичної пере­вірки встановлюють, що названий у більпюму засновку на­слідок (факт В) існує, то висновок буде або достовірним, або ймовірним. Достовірним висновок буде тільки у тому ви­падку, коли більший засновок є еквівалентним і одиничним умовним судженням. Якщо ж більший засновок є звичай­ним (не виділяючим) умовним судженням, то висновок буде ймовірним.

Імовірність висновку тут ґрунтується на загальному по­ложенні категоричного силогізму, згідно з яким від існуван­ня наслідку не можна дійти достовірного висновку про існу­вання даної основи. Наслідок міг бути викликаний не цією, а іншою причиною, про яку обвинувачуваний знав, але промов­чав; наслідки (певні факти) могли бути утворені зацікавле­ною особою навмисне, щоб спрямувати розслідування справи на хибний шлях і т. д. Тому наявність фактів (слідів) є осно­вою лише імовірного висновку, а не достовірного. Від існу­вання наслідку до достовірного висновку про існування тієї причини, на яку вказав обвинувачуваний чи інша особа, можна дійти лише тоді, коли більшим засновком умовного виснов­ку є еквівалентне або одиничне умовне судження.

У тому ж випадку, коли наслідок, виведений із повідомле­ного факту, відсутній, тоді як він неодмінно має існувати, якщо мав місце досліджуваний факт, і коли очевидно, що в цій конкретній обстановці цей наслідок не можна не виявити, якщо він існує, роблять за правилами заперечного модусу умовно-категоричного силогізму достовірний висновок про те, що дана подія не відбувалася і не могла відбутися так, як розповів про це обвинувачуваний. Наприклад:

У справі про вбивство Івана 3. дружина й донька розповіли, іцо вночі до їхнього будинку вдерлися двоє невідомих, напали на Івана 3., котрий спав, а вони (дружина й донька), перелякавшись, відчинили вікно, вистрибнули через нього у двір і побігли до сусідів розповісти про те, що трапилось.

У слідчого виникла необхідність перевірити, чи дійсно події відбувалися саме так, як розповідали про них дружина й донька Івана 3. Із цією метою із фактів, повідомлених дру­жиною й донькою потерпілого, були виведені наслідки:

1) якщо вікно відчинилось, то мають бути пошкоджені нитки павутиння, що тягнуться від гачка до пробійників і від віконних стулок до частин віконної коробки;

2) якщо дружина й донька через вікно вистрибнули у двір, то на м'якому ґрунті мають залишитися сліди їхніх ніг.

Оглядом місця події було встановлено, що названі на­слідки відсутні: нитки павутиння не були пошкоджені, сліди ніг людини під вікном на землі відсутні. Це послужило підста­вою для висновку про те, що подія відбувалася не так, як повідомили про неї дружина й донька потерпілого. Названих ними фактів у дійсності не було: вікно не відчинялося, через вікно ніхто не вистрибував. У чистому вигляді умови­води слідчого мали таку логічну форму:

1) Якщо вікно відчинилося, то мають бути пошкоджені нитки павутиння, іцо тягнуться від гачка до пробійників і від віконних стулок до частин віконної рами. Нитки павутиння не пошкоджені._______________________________

Отже, вікно не відчинялося.

Якщо дружина й донька Івана 3. через вікно вистрибнули у двір, то на м'якому ґрунті мають залишитися сліди їхніх ніг.

Слідів ніг під вікном не виявилося.

Отже, дружина й донька через вікно не вистрибували.

Подальший хід міркування був таким:

Якщо вікно не відчинялося і через нього дружина й донька не вистрибували, то їхня розповідь про те, як вони врятувалися втечею через вікно, є вигадкою.

Доведено, що вікно не відчинялося._______________________________

Отже, розповідь дружини й доньки про те, що вони врятувалися втечею через вікно, є вигадкою.

Умовні силогізми є формою доказу негативних чинників1. Найчастіше способами доказу подібих фактів є такі:

а) Виведення із досліджуваного факту А наслідку В і пе­ревірка його на практиці. Якщо буде встановлено, що виве­дений із факту А наслідок В не існує (є негативним, відсутнім), то за формою заперечного модусу умовно-категоричного си­логізму робиться достовірний висновок про відсутність фак­ту А.

У судовій практиці цей спосіб досить поширений. Пов'я­зується це з тим, що під час розслідування і розгляду судових справ у багатьох випадках є можливість вивести наслідки із досліджуваних фактів слідства і перевірити їх насправді, пе­реконатися в їх існуванні або відсутності. Прикладом дано­го способу спростування неіснуючих фактів є уже наведені докази того, що 1) вікно не відчинялося і 2) дружина й донь­ка Івана 3. через вікно не вистрибували.

б) Зіставлення досліджуваного факту А із несумісним фактом В (за якістю, часом у просторі тощо), достовірно вста­новленим раніше. Унаслідок зіставлення таких двох фактів висловлюється умовний більший засновок, підводиться мен­ший засновок і робиться висновок:

Якщо є факт А, то не має існувати факт В.

Установлено, що факт В існує.

Отже, факт А не існує.

Наприклад:

Якщо обвинувачуваний В. 22 жовтня о 10 годині вечора у непри­томному стані перебував у своєму вагоні-теплушці, то в той самий день і в той самий час він не міг випивати в буфеті станції К.

Установлено, що 22 жовтня о 10 годині вечора обвинувачений В. перебував у буфеті станції К.______________________________________________________________

Отже, факт, повідомлений обвинувачуваним, нібито він 22 жовтня увечері перебував у непритомному стані, не існував.

Цей спосіб доказу широко використовується при спрос­туванні алібі.

У судовій практиці бувають випадки, коли необхідно до­вести, що існуючий насправді факт не міг би існувати. Для цього слід співвіднести такий факт із його причиною. Якщо буде встановлено, що дана причина в момент, коли виник досліджуваний факт, була відсутня, то за формою умовно-ка­тегоричного силогізму доходять висновку, що в цей момент факт, котрий цікавить слідство, також не міг існувати. Умо­вивід відбувається за такою різновидністю стверджуючого модусу:

Якщо не було явища А, то не могло бути і явища В (на існуванні якого наполягає обвинувачений).

Явища А не було.____________

Отже, не могло бути і явища В.

Те, що явища В в даний момент не може бути, але воно все ж існувало, свідчить про те, що воно викликане якоюсь іншою причиною, котра суперечить юридичному закону.

Приклад: За кримінальною справою про розкрадання на заготівельному пункті слідчий звернув увагу (за корінцями квитанцій) на те, що 10 вересня була закуплена велика кількість продуктів. У слідчого виникла підозра, що квитанції, виписані того дня, є фіктивними, а закупівля продуктів не проводилася. Але це припущення треба було обґрунтувати. Вивчаючи умови закупівлі продуктів, слідчий з'ясував, що закупівля продуктів і виписка квитанцій не можуть прово­диться, якщо в касі заготівельного пункту того дня відсутні гроші. Так було віднайдено більший засновок. Установивши потім, що 10 вересня у касі заготівельного пункту грошей не було, слідчий дійшов висновку про те, що заготівельний пункт не міг 10 вересня проводити закупівлю продуктів. У чистому вигляді цей умовивід мас таку форму:

Якщо в день виписки квитанції у касі заготівельного пункту відсутні гроші, то закупівля продуктів не проводилася.

10 вересня в касі заготівельного пункту грошей не було.

Отже, 10 вересня закупівля продуктів не проводилася.

Хід подальшого міркування був такий:

Якщо 10 вересня закупівля продуктів не проводилася, то квитанції не виписувалися.

10 вересня закупівля продуктів не проводилася._______

Отже, 10 вересня квитанції не виписувалися.

Так завдяки ряду умовиводів слідчий дійшов висновку про те, що квитанції виписувалися 10 вересня не у зв'язку із закупівлею заготівельним пунктом продуктів.

Умовні силогізми застосовуються під час перевірки дос­товірності свідчень. Установлення фактів і перевірка досто­вірності показань — це здебільшого один і той самий пізна­вальний процес. За допомогою дослідження фактів, повідом­лених свідком, потерпілим, обвинувачуваним або іншою осо­бою, розв'язується питання про достовірність свідчень цієї особи про ці факти. Встановивши, наприклад, що 1) "вікно не відчинялося" і 2) "через вікно ніхто не вистрибував", слідчий тим самим переконався в недостовірності свідчень про ці факти дружини й доньки потерпілого. Умовивід, як уже відо­мо, відбувається у такому випадку у формі заперечного мо­дусу: від відсутності наслідків, виведених із повідомленого факту, доходять висновку про відсутність цього факту; від відсутності повідомленого факту переходять потім до ви­сновку про хибність джерела відомостей про цей факт.

Висновок про якість свідчень може бути зроблений не тільки від відсутності фактів до хибності показань, а й від наявності фактів до достовірності свідчень. Більший засно­вок у таких випадках має бути еквівалентним умовним су­дженням. Умовивід звичайно виражається в такій формі:

Якщо свідчення І. правильні, то мають існувати названі ним факти А, В, С.

Повідомлені І. факти А, В, С існують.

Отже, показання І. правильні.

Умовні силогізми використовуються для здобуття знань про те, які факти (сліди), окрім установлених, мають існувати у даному конкретному випадку, і, таким чином, допомага­ють визначити напрямок пошуку слідів (фактів) у справі. Найчастіше для цієї мети застосовується стверджуючий мо­дус і суто умовні силогізми. Наприклад:

Якщо рушницю не може перезарядити потерпілий, то його мав би перезарядити хтось сторонній.________________________

Перезарядити рушницю потерпілий не міг.

Отже, рушницю перезарядив хтось сторонній.

 

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти