ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Класифікація генераторів за способом збудження

 

Для нормальної роботи генератора в ньому повинно бути створене основне магнітне поле, для чого обмотка збудження генератора повинна бути підключена до джерела постійної напруги. Властивості генераторів постійного струму залежать від числа і способу підключення обмоток збудження або, як говорять, від способу збудження генераторів. Залежно від способу збудження розрізняють генератори з незалежним збудженнямта з самозбудженням.

Генератори з незалежним збудженням виконуються з електромагнітним і магнітоелектричним збудженням.

У генераторів з електромагнітним збудженням обмотка збудження F1–F2, розташована на головних полюсах, підключається до незалежного джерела живлення (рис. 2.10); в цьому випадку обмотка збудження називається незалежною обмоткою збудження (НОЗ). Струм кола збудження Із може змінюватися в широких межах за допомогою резистора Rз. Потужність, споживана обмоткою збудження, невелика й у номінальному режимі складає 1–5% номінальної потужності, що знімається з якоря генератора. Звичайно, процентне значення потужності збудження зменшується із зростанням номінальної потужності машини.

Рисунок 2.10 – Схема генератора з незалежним збудженням

 

Номінальна напруга обмотки збудження генератора вибирається рівною або (інколи) меншою номінальної напруги обмотки якоря А1–А2. Для зменшення іскріння щіток в коло якоря послідовно з обмоткою якоря вмикається обмотка додаткових полюсів (ОДП) В1–В2.

Магнітоелектричні генератори збуджуються постійними магнітами, з яких виготовляються полюси машини. З таким способом збудження виконуються генератори переважно невеликої потужності. Недоліком генераторів з магнітоелектричним збудженням є трудність регулювання напруги.

У генераторів із самозбудженням обмотка збудження отримує живлення від власного якоря. Залежно від способу її вмикання генератори із самозбудженням підрозділяються на генератори з паралельним, послідовним і змішаним збудженням.

Схема з’єднання генератора з паралельним збудженням показана на рис. 2.11.

Рисунок 2.11 – Схема генератора з паралельним збудженням

 

Коло обмотки збудження Е1–Е2 вмикають паралельно якорю, від якого вона і отримує живлення; в цьому випадку обмотку збудження називають паралельною обмоткою збудження або шунтовою (ШОЗ), яку розраховують на напругу якоря.

Резистор Rз дає можливість змінювати струм збудження Із, а отже, і вихідну напругу U. Струм якоряІа у такого генератора дорівнює сумі

(2.21)

де І – струм навантаження.

Струм збудження відносно малий і для номінального режиму складає 1–5% номінального струму машини.

У генератора з послідовним збудженням (рис. 2.12) обмотка збудження з’єднується послідовно з якорем; в цьому випадку обмотку збудження називають послідовною обмоткою збудження або серієсною (СОЗ). Її струм збудження дорівнює струму якоря:

(2.22)

 

Рисунок 2.12 – Схема генератора з послідовним збудженням

 

У генераторів із змішаним збудженням (рис. 2.13) на полюсах розміщають дві обмотки. Одна з них має велике число витків і виконана з провідників відносно невеликого перерізу – вмикається паралельно якорю, а інша обмотка з малим числом провідників великого перерізу – вмикається послідовно з якорем.

Рисунок 2.13 – Схема генератора із змішаним збудженням

 

Струм якоря такого генератора

(2.23)

В цих генераторів паралельна і послідовна обмотки можуть бути увімкнені узгоджено (магніторушійні сили цих обмоток направлені узгоджено) і зустрічно (їхні магніторушійні сили спрямовані зустрічно). В залежності від цього розрізняють генератори змішаного узгодженого вмикання і генератори змішаного зустрічного вмикання.

В основному в генераторах із змішаним збудженням основна частина магніторушійної сили збудження створюється паралельною обмоткою.

Генератори із паралельним, послідовним і змішаним збудженням називають відповідно генераторами шунтового, серієсного і компаундного збудження.

Номінальна потужність, яка споживається обмоткою збудження, визначається з виразу

(2.24)

а вихідна номінальна потужність генератора –

(2.25)

 

Машини змінного струму

 

Асинхронні машини 1. Будова та принцип дії. 2. Обертове магнітне поле 3. Робочі характеристики асинхронного двигуна. 4. Регулювання швидкості обертання ротора 5. Пуск асинхронного двигуна. 6. Асинхронний генератор. 7. Однофазні асинхронні двигуни 1.Будова та принцип дії. Трифазні асинхронні машини були розроблені у 1888 р. М.О. Доліво-Добровольським. Асинхронна машина — це машина змінного струму, в котрій збуджується обертове магнітне поле. Ротор обертається асинхронне, тобто із швидкістю, що відрізняється від швид­кості поля. Асинхронні машини принципово можуть бути генераторами або дви­гунами. Характеристики асинхронних двигунів дуже добрі, і вони ши­роко застосовуються в техниці. Асинхронні генератори практично не використовуються, тому що мають дуже низькі експлуатаційні якості. Асинхронні двигуни за своєю простотою, надійністю та ефективні­стю дістали широкого розповсюдження. Понад 85% усіх електродви­гунів — це трифазні асинхронні двигуни. Асинхронна машина складається із статора і ротора. Статор має шихтоване осердя, у пазах якого розташована трифазна обмотка. У най­простішому випадку вона складається із трьох котушок, що зсунуті одна до одної на 120°. Ротор буває двох типів: — короткозамкнений; — фазний. Короткозамкне ний ротор має шихто­ваний циліндр із пазами. У пази уклада­ються стержні, що замкнені електричне із обох боків кільцями. Ці кільця та стержні М.О. Доліво-Добровольський назвав «біля­чим колесом На рис наведено будову асинхрон­ного двигуна із короткозамкненим ротором. Оскільки на роторі немає колекторного вуз­ла, ротор не має ковзаючих контактів, дви­гун дуже простий щодо обслуговування, надійнийу роботі, дешевий, легкий та еконо-дй. Це двигун «основного виконання». За стандартом передбачені спрощений та розгорнений способи графічного позначення асинхронних машин. трощеному способі обмотки статора та ара зображаються у вигляді кіл. У розгорнених позначеннях обмотка статора Вражається у вигляді ланцюжка півкіл, а мотка ротора — у вигляді кола. На рис. наведено спрощене та розгорнене графічне зображення короткозамкненого асинхронного двигуна. На рис. наведено спрощене та розгорнене позначення асинхронної машини з фазним ротором. В обох випадках обмотка статора з'єднані в «трикутник». Трифазна обмотка статора ство­рюєобертове магнітне поле. Швидкість обертання поля залежить тільки від частоти струму та кількості пар полюсів обмотки статора: де п — швидкість обертання поля (об/хв), f — частота струму в обмотці статора, р — число пар полюсів. Обертове магнітне поле перетинає стержні «білячого колеса» і наво­дь у них ЕРС. Оскільки стержні замкнені кільцями, ЕРС індукує в них струм. Взаємодія обертового магнітного поля із струмом у стержнях створює обертаючий електромагнітний момент. Якщо ротор розігнати до швидкості обертового поля, то магнітні силові лінії не перетинатимуть стержнів і не буде наводитися ЕРС. У цьому разі не створюватиметься обертаючий електромагнітний мо­мент. Тобто машина працює тільки тоді, коли n1 n2 де n1 — швидкість обертання поля (об/хв — синхронна швидкість); n2 — швидкість обертання ротора (об/хв — асинхронна швидкість). Взагалі асинхронна машина, як і всі електричні машини, обо­ротна, тобто, якщо n1 > n2, машина працюєу режимі двигуна; n1 < n2, машина працюєу режимі генератора; n1 = n2 штучний режимідеального неробочого (холостого) ходу. Якщо поле обертається в один бік, а ротор обертається сторонньою силою в інший бік, то машина працює урежимі електромагнітного гальма. Вводять величину S (ковзання), що характеризує асинхронність Звичайно ця величина визначається у частках одиниці або відсотках і коливається S = 0,02...0,05. 2. Обертове магнітне поле Обертове магнітне поле створюється обмоткою статора, що складається із трьох котушок. Ці котушки розташовані під кутом 120" одна до одної і на них подається трифазна синусоїдна напруга. Тобто у котушках проходять струми, що зсунуті один до одного на 120. Можна розглянути моменти часу, коли фазні струми сягають максимальних значень. Із таблиці видно, що максимальний струм не збігається за напрямом із двома іншими фазними струмами. Три котушки статорної обмотки (початки А, В, С, кінціх, у, z) розташовані під кутом 120° (рис. 10.6). Відповідно до таблиці на рисунку зображені напрями струмів. Якщо об'єднати провідники з однаковим напрямом струмів, можна зобразити магнітне поле статора. Це поле-буде обертатися відповідно до частоти струму, тобто Таким чином, кутова частота обертання двополюсного поля дорівнює кутовій частоті струму в обмотці статора. . Якщо у кожну фазу обмотки статора увімкнути по дві котушки (витки укладати не через 180°, а через 90°, як наведено на рис. , то можна одержати чотириполюсне поле. Це поле обертатиметься у два разі повільніше, тому що у цьому разі р=2 (дві пари полюсів) . Можна і далі збільшувати кількість пар полюсів, збільшуючи кількість котушок у кожній фазі Таким чином створюється багатополюсне обертове магнітне поле. 3.Робочі характеристики асинхронного двигуна Природною механічною характеристикою називається характери­стика двигуна з короткозамкненим ротором (опір обмотки ротора прак­тично дорівнює нулеві). Штучна характеристика це характеристика двигуна з опором обмотки ротора R2 > 0 (фазний ротор). При аналітичних дослідженнях асинхронних машин вико­ристовуєтьсязалежність електромагнітного моменту від ковзання . Як й усі електричні машини, асинхронна машина оборот­на. У режимі 0< S< 1 вона працюс якдвигун. За негативними значення­ми ковзання (швидкість ротора більша за швидкість обертання поля) машина працює якгенератор. Якщо зовнішня сила обертає ротор про­ти напрямку обертання поля (S > 1), то машина працює якелектромаг­нітне гальмо. При цьому електромагнітний момент перешкоджатиме обертанню ротора. Робочими характеристиками асинхронного двигуна назива­ються залежності від потужності Р2 або від коефіцієнта завантаження — частоти обертання ротора п2 (або ковзання); — коефіцієнта корисної дії; — коефіцієнта потужності (cos(); — струму статора I1; моменту на валу М2. 4.Регулювання швидкості обертання ротора 3 точки зору регулювання швидкості обертання ротора асин­хронний двигун гірший за двигуни постійного струму. Звичайно асинх­ронні двигуни застосовуються у нерегульованих приводах. Двигун із фазним ротором регулюється введенням реостата. При цьому зменшуються оберти . Це дуже неекономічне, бо збільшу­ються втрати на додатковому опорі. Регулюючі реостати звичайно роз­раховують на тривалий режим роботи та регулюють оберти у діапазоні до трьох разів. Згідно із співвідношенням регулювати швидкість обертання ротора короткозамкненого двигуна можна двома способами. . 1. Зміною числа пар полюсів. Виводи котушок статорної обмотки перемикаються на клемній дошці. В залежності від їх перемикання змінюється число пар полюсів. Цей спосіб дає змогу регулювати обер­ти ступінчасте. 2. Зміною частоти живлячого струму. Звичайно частоту регулю­ють тиристорним перетворювачем частоти у межах f = 20...60 Гц. Недоліком цього способу є необхідність вмикання додаткового при­ладу та невеликі границі регулювання. Щодореверсування (зміни напрямку обертання ротора), то необхідно змінити напрям обертання магнітного поля. Це можна здійсни­ти, якщо перемкнути два будь-які лінійні проводи, що з'єднують три­фазну мережу із статором двигуна. 5.Пуск асинхронного двигуна У асинхронного двигуна не дуже добрі пускові характерис­тики. При пускові під повною напругою виникають значні струми в обмотці статора, що у кілька (6...7) разів перевершують номінальні. Це небезпечно і для двигуна, і для мережі змінного струму. Пусковий мо­мент двигуна звичайно малий, тому при пускові двигун треба розванта­жити. Задачу пуску розв'язують за допомогоюштучного підвищення опору обмотки ротора. При цьому збільшується пусковий момент та зменшується пусковий струм. Пуск двигуна із фазним ротором здійснюється введенням максимального опору реостата в обмотці фазного ротора. Після розго­ну ротора поступово зменшують опір реостата. Деколи використову­ють ступінчастий реостат (мають пусковий одатковий та робочий опір). Пуск короткозамкненого двигуна полегшується спеціальною конструкцією ротора удвигуні з витісненням струму. У роторі ігли­боким пазом стержні «білячої клітини» виготовляються у вигляді пла­стини і вкладаються у глибокий паз осердя ротора. Розподіл струму за глибиною паза залежить від індуктивності окремих його чистин. Пото­козчеплення та індуктивність глибинної частини стержня більша за по­токозчеплення та індуктивність зовнішніх частин. Тому у момент пус­ку, коли частота струму у стержнях велика, індуктивний опір глибинних частин великий. Відбу­вається «витіснення» струму у верхню частину стержня Пуск Робота Таким чином, збільшується активний опір «білячого колеса» при пускові, пол­іпшуються пускові характеристики. У номінальному режимі роботи двигуна частота струму у стержнях мала, про­цес «витіснення» відсутній, активний опір стержня зменшується. Стержні ротора з глибоким па­зом можна виготовляти різної форми . Ротор з подвійною «білячою клі­тиною» має два «білячих колеса». Верхня клітина виготовляєтся з латуні, нижня — із міді й має більший переріз. У момент пуску струм витискається у верхню, латунну клітину, що має вели­кий активний опір. Ця клітина нази­вається пусковою. В усталеному режимі працює нижня, робоча клітина із малим активним опором .У двигу­на з витісненням струму пусковий мо­мент може збільшуватись у три рази. Пусковий струм встановлюється у три-чотири рази більший, за номінальний. За рахунок зниження напру­ги, що подається на обмотку статора, є змога зменшити пусковий струм. Зни­ження пускового струму спричиняє небажане зменшення і пускового моменту. Цей спосіб називаєтьсяпуском при зниженій напрузі. Є кілька способів пуску при зниженій напрузі. Напругу зменшують або за допо­могою додаткового приладу, або методом перемикання обмоток: 1) пуск за допомогою реактивної котушки; 2) пуск за допомогою реостата (активного опору); 3) автотрансформаторний пуск; 4) пуск перемиканням котушок обмотки статора із «трикутника» (у номінальному режимі) на «зірку». На жаль, усі ці способи знижують не тільки пусковий струм, а й пус­ковий, момент. 6. Асинхронний генератор Асинхронні машини як генератори майже не застосовують­ся. Як джерело трифазної синусоїдальної ЕРС вони мають великі недо­ліки порівняно із синхронними генераторами. Частота ЕРС асинхрон­них генераторів змінна (залежить від навантаження), вони мають низький коефіцієнт потужності та завантажують мережу реактивним струмом. Крім того, напругу асинхронного генератора можна регулю­вати лише зміною частоти обертання, що також змінює частоту струму. Як і всі електричні машини, асинхронна машина оборотна. Якщо S<0, то машина працюватиме в режимі генера­тора, Негативне ковзання забезпечується, коли ротор обертається швидше, ніж поле(n2>n1). Отже, зовнішня сила обертає вал зі швидкістю, що більша за синхронну. Елек­тромагнітна сила (електромагнітний мо­мент) протидіє обертанню ротора. Для забезпечення роботи генератора необхідно передавати ротору потужність від зо­внішнього джерела енергії. Генераторний режим використовують для обмеження швид­кості обертання вала. Коли виконавчий механізм прискорює рух, то пе­реведенням двигуна у режим генератора можна відтворити рекупера­тивне гальмування, тобто роботу з повертанням енергії в мережу. На транспорті (кораблях, літаках, тепловозах тощо) встановлюють асинхронні генератори, що генерують ЕРС несталої частоти. Ці генера­тори мають надійну конструкцію і працюють з швидкісними двигуна­ми з частотою до 12 000 об/хв. Такі енергетичні установки мають добрі масово-габаритні характеристики. При автономній роботі асинхронні генератори споживають індук­тивну потужність. Для компенсації паралельно до обмоток статора вми­кають конденсатори. Електромагнітне гальмо Якщо при роботі асинхронного двигуна змінитинапрямокобертання поля, то воно буде гальмувати ротор. Цей режимназиваєтьсярежимом електромагнітного гальма. При електромагнітному галь­муванні швидкість обертання ротора n2 < 0, тобто спрямована проти напрямку обертання поля n1. Тому урежиміелектромагнітного гальма S>1. Для швидкісного гальмування (зупинки) механізму користуються гальмуванням противмиканням (абогальмуванням протиструмом). При цьому створюються великі гальмуючі моменти. Для відтворення режиму електромагнітного гальма при пра­цюючому двигуні треба: — перемкнути дві будь-які обмотки статора (при цьому змінюється напрямок обертання поля); — увімкнути в коло ротора додатковий опір. Для гальмування асинхронної маши­ни застосовують такожрежим динамічного гальмування. Він полягяє у такому: — статор асинхронної машини відмикають від мережі змінного струму; —- дві або усі три фази обмотки статора вми­кають на постійну напругу; — на обмотку ротора вмикається активний опір. При цьому статор індукує постійний потік, а ЕРС ротора гаситься на активному опорі. 7.Однофазні асинхронні двигуни У системах керування, автоматиці, промисловості викорис­товують однофазні та двофазні асинхронні двигуни малої потужності. Якщо на статорі двигуна розташувати однофазну обмотку, то змінний струм буде індукувати пульсуючий магнітний потік. У обмотці ротора будуть індукуватися струми та створяться сили, що протилежно спря­мовані з обох боків ротора. Тобто електромагнітний момент дорівнюва­тиме нулеві. Звичайно пульсуюче поле розглядають як суму двох обер­тових у протилежні боки полів тобтомеханічна характеристика однофазного ротора не має пускового моменту. Двигун буде працювати, якщо роторові надати початкове обертання в той чи інший бік. Щодо пуску асинхронного двигуна, то на статорі передбача­ють пускову обмотку, вісь якої перпендикулярна до осі робочої обмот­ки. Пускова обмотка вмикається через конденсатор або активний опір, що забезпечує зсув фази струму відносно до струму у робочій обмотці Пускова обмотка дає змогу розбалансувати сили, що вини­кають у роторі під впливом робочої обмотки, і створити пусковий мо­мент. Після розгону ротора пускова обмотка вимикається, бо вона не розрахована на тривалий струм. Використовують також й одно­фазний асинхроннийдвигун із розчленова­ними полюсами. На рис схематично зображено двигун, у котрого статор має яв-новиявлені полюси з однофазною обмоткою. Частина кожного полюса охоплена коротко-замкненим витком. У цьому виткові ін­дукується струм, котрий, у свою чергу, індукує магнітний потік. Потік короткозамкненого витка зсунутий за фазою відносно основного потоку. Додавання цих потоків дає змогу одержати обертове коло Ротор двигуна з розчленованими полюсами може обертатися тільки в один бік. Однофазні асинхронні двигуни мають значно менші ККД та cos(), ніж трифазі. Вони звичайно використовуються тільки у випадках, коли споживається порівняно невелика потужність. Двофазні асинхронні двигуни Обертове магнітне поле можна створити вмиканням двофаз­ної обмотки. В одну з фаз умикають конденсатор, тому ці двигуни та­кож називають конденсаторними. Параметри котушок та ємності забез­печують рівні магніторушійні сили. Струм у фазі з конденсатором випереджає струм іншої фази на чверть періоду. Тому обертове магнітне поле буде також й круговим. При навантаженні, що відрізняється від номінального, пус­ковий момент може бути недостатнім. Тому щодо пуску двигуна вико­ристовують додатковий (пусковий) конденсатор. Після розгону ротора цей конденсатор вимикається для забезпечення максимального ККД та cos. Трифазний двигун можна вмикати у мережу однофазного змінного струму, використовуючи його як двофазний. У цьому разі дві котушки статора працюють як одна фаза, а третя котушка з конденсатором. Синхронні машини 1. Будова та принцип роботи синхронної машини 2. Безконтактні синхронні генератори. 3. Графічні позначення синхронних машин. Будова та принцип роботи синхронної машини Як і усі електричні машини, синхронна машина обернена і мо­же широко використовуватися у промисловості як генератори та двигу­ни переважно великої потужності. Синхронні машини належать до кла­су машин змінного струму. Частота обертання ротора синхронної машини дорівнює частоті обертового магнітного поля, тобто п1 = п2, S=0. Синхронна машина складається із статора і ротора рис. Конструкція статора принципово не відрізняється від конструкції ста­тора асинхронного двигуна. Тобто у ших­тованому осерді розташована трифазна об­мотка статора. Ротор синхронної машини являє собою електромагніт, обмотка якого, живиться від джерела постійного струму. Ротор синхронної машини буває двох типів: — явнополюсний; — неявнополюсний. Явнополюсний ротор (рис.1) вико­ристовується здебільшого у тихохідних синхронних машинах. Обмотка ротора при­єднується до контактних кілець і за допомогою щіток на неї подається постійна на­пруга. У машинах з великою швидкістю обертання (турбогенераторах, газогенерато­рах) застосовується неявнополюсний ротор. На рис. наведено схему неявнополюсного ротора з однією парою полюсів. У багатополюсних роторах полюси чергуються по колу. Обмотка ротора збуджує постійний магнітний потік і називається обмоткою збудження. У генераторному режимі обмотка збудження вмикається на постійну напругу. Магнітне поле ротора обертається разом з ротором і перетинає трифазну обмотку статора. У фазах індукується ЕРС Частота індукованої ЕРС У режимі двигуна, крім постійної напруги, що подається на обмотку збудження, подається також трифазна синусоїдна напруга на обмотку статора. Обмотка збуджує обертове магнітне поле, яке захоплює у синхронному обертанні поле ротора й сам ротор. Тобто ротор обер­тається з частотою обертання магнітного поля (синхронною частотою) Холостий хід (або неробочий режим) утворюється при вимк­неному навантаженні. Струм статора у цьому разі дорівнює нулеві. Струм збудження регулюється зовнішнім джерелом у широких межах. Та частина електричної машини, що індукує ЕРС, називаєть­ся якорем. Тому у синхронній машиніякорем називається статор машини. Індукторам будемо називати ротор синхронної машини. Реакцією якоря називається взаємодія полів статора та ротора. У синхронному генераторі струм якоря (статора) збуджує своє магнітне поле, що залежить від навантаження. Від виду навантаження залежить зсув фаз між струмом та ЕРС якоря. Треба вважати, що — потік якоря завжди збігається з напрямом його струму; — ЕРС якоря завжди відстає від потоку на 90°; — зсув фаз між ЕРС та струмом якоря залежить від виду навантаження. 2. Безконтактні синхронні генератори У звичайних синхронних генераторах обмотка збудження (ро­тора) за допомогою контактних кілець та щіток вмикається на постійну напругу. Це має ряд недоліків: — вимагає додаткового автономного джерела постійного струму; — щітковий вузол потребує спеціального догляду, зменшує ефек­тивність машини. Використовують безконтактні синхронні генератори двох типів. У синхронногогенератора з по­стійними магнітами немає обмотки збуд­ження на роторі рис. Постійні магні­ти на роторі скасовують необхідність обмотки збудження, а також контактних кілець, щіток та джерела постійної напруги. ККД таких ге­нераторів досить високий, тому що відсутні втрати в обмотці збудження. Значним недо­ліком цього генератора євідсутність прямо­го методу регулювання ЕРС, тому що звичай­но ЕРС регулюється струмом збудження. Переваги та недоліки синхронної машини Своєрідність синхронних машин визначає їх переваги і не­доліки в порівнянні з машинами інших класів.Переваги синхронних машин такі: — високі ККД та коефіцієнт потужності; — абсолютно жорстка механічна характеристика синхронного дви­гуна; — незалежність частоти ЕРС від навантаження машини. Проте синхронні машини також мають йнедоліки, що інко­ли обмежують їх використання: — складну будову; — необхідність для двигуна двох джерел напруги (змінної трифаз­ної та постійної); — утруднення з пуском синхронного двигуна. 3. Графічні позначення синхронних машин Стандартом установлені спрощений та розгорнутий способи позначення синхронних машин (рис. У спрощених позначенняхобмотки статора і ротора зображаються у вигляді кола із зазначенням виводів. У розгорнутих позначеннях обмотку статора зображають ланцюж­ком півкіл, а обмотку ротора — колом рис. Явнополюсний ротор позначають пунктирним колом. Позначками  та Y указують спосіб з'єднання статорної обмотки рис. На рис. наведено графічне позначення трифазної синхронної машини з обертовим випрямлячем. Обмотка статора цієї машини з'єдна­на зіркою з нейтральним проводом. На рис. наведено графічне позначення синхронної машини, що Збуджується постійними магнітами. Котушки обмотки статора цієї ма­шини з'єднано зіркою.

ТРАНСФОРМАТОР. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ. ПЕРЕДАЧА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ НА ВІДСТАНЬ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ

 

ТРАНСФОРМАТОР

Однією з важливих переваг змінного струму над постійним є те, що силу струму і напругу змінного струму можна в найширших межах перетворювати (трансформувати) без істотних втрат потужності. Для зменшення витрат електричної енергії в лініях електропередач силу струму в них зменшують, а напругу збільшують до сотень тисяч і більше вольт, а в місцях споживання електроенергії напругу знижують до необхідних значень (сила струму при цьому відповідно зростає).

Трансформатор (мал.З. 21) в основному складається з двох (або більшої кількості) котушок, намотаних на феромагнітне (наприклад, сталеве) осердя. Одну з цих котушок (обмоток), яка приєднується до лінії від генератора, називають первинною.

Споживачі (електродвигуни, лампи, нагрівники тощо) приєднуються до вторинної обмотки трансформатора.
Осердя багатьох трансформаторів виготовляють із трансформатичної сталі і роблять замкненим, щоб зменшити втрати енергії в ньому. Сталь беруть у вигляді пластин, ізольованих одна від одної, що зменшує втрати енергії в разі виникнення вихрових струмів.

Змінний струм, що проходить у колі первинної обмотки l з кількістю витків N1, створює в осерді змінне магнітне поле. Це поле є спільним для обох обмоток трансформатора. У вторинній обмотці трансформатора 2 з кількістю витків N2 індукується електрорушійна сила.

Оскільки обмотки трансформатора мають спільне змінне магнітне поле, то в кожному їх витку виникає однакова електрорушійна
За допомогою трансформаторів можна в широких межах змінювати сили струму і напруги змінних струмів без істотних втрат потужності сила. Електрорушійна сила в обмотках пропорційна кількості витків у них:

Якщо коло вторинної обмотки розімкнене, то таке явище називають холостим ходом трансформатора. У цьому разі напруга U2 дорівнює електрорушійній силі . У первинній обмотці при цьому проходить струм невеликої сили — струм холостого ходу.

Отже, під час холостого ходу напруги на обмотках трансформатора можна вважати пропорційними кількостям витків у них:

де k — коефіцієнт трансформації.

Якщо k < 1, то U2 > U1 і трансформатор є підвищувальним; якщо k > 1, напруга U2 менша від U1 і трансформатор є знижувальним.

Коли до вторинної обмотки приєднують споживачі, вторинне коло замикається — це так званий робочий хід трансформатора. Струм І2 вторинної обмотки є індукційним, тому його магнітне поле відповідно до закону Ленца послаблює магнітне поле, яке його викликало. Отже, магнітний потік в осерді зменшується, а відповідно зменшується і . Сила струму I1 зростає до значення, коли магнітний потік в осерді стане таким, як і був раніше.

Коли активні опори обмоток трансформатора незначні, можна вважати, що і .

Сучасні трансформатори мають коефіцієнти корисної дії від 90 до 99,5%, тобто втрати енергії в них незначні. Тому наближено

При розімкненому колі вторинної обмотки трансформатора явище називають його холостим ходом

Коефіцієнт трансформації при холостому ході визначається відношенням кількостей витків в обмотках трансформатора

звідки

Коли активні опори обмоток трансформатора незначні, то можна вважати, що

Один і той самий трансформатор, якщо в ньому є кілька обмоток, може бути як підвищувальним, так і знижувальним, або якщо за наявності лише двох обмоток поміняти їх місцями.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти