ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Індукція через простий перелік у судовому дослідженні

Індукція через простий перелік широко використовуєть­ся у судовому дослідженні. Але тут вона має деякі особли­вості, зумовлені специфікою пізнання під час розслідування і розгляду кримінальних справ. Ці особливості полягають ось у чому. Підставою для узагальнюючого висновку в індукції через простий перелік є відсутність суперечливого факту. Висновок розглядається доти, доки не трапиться суперечли­вий випадок. Але як тільки під час спостереження виявляєть­ся факт, який суперечить узагальненню, здобутий висновок стає неспроможним, хибним. Якщо ж суперечливий факт трап­ляється перед тим, як ми маємо намір зробити узагальнюю­чий висновок, але ще не зробили його, то він уже не може бути зроблений.

У судовому ж дослідженні узагальнюючий висновок за допомогою індукції через простий перелік може бути зроб­лений і в тому випадку, коли трапився факт, суперечливий узагальненню (висунутій версії). Наявність суперечливого факту ще не є підставою до того, щоб вважати висунуту вер­сію помилковою, а в тих випадках, коли версія ще не сформу­льована — підставою до того, щоб намічену версію не висува­ти. Зумовлено це тим, що при висуванні версії (узагальненні) слідчий (суддя) може не знати, що є супереч-ливим фактом, чи є він дійсно суперечливим узагальненню фактом, чи його версії здають-ся тільки суперечливими.

Суперечливий факт може мати різноманітну природу.

1. Факт може бути спеціально створений як суперечний до об'єктивно правильної версії (узагальнення). Під час скоє­ння злочинів злочинці й інші зацікавлені особи для того, щоб спрямувати слідство хибним шляхом, часто створюють різноманітного роду факти: підкидають викрадені речі або знаряддя злочину іншим особам, змінюють обстановку на місці скоєшюго злочину. Заручаються хибними свідчення­ми свідків чи документами і т. д. Такі факти, природно, по­стають на початку досліджування як такі, що суперечать іншим фактам у справі і версії в цілому.

2. Факт може лише на перший погляд видатися супереч­ливим, а насправді не бути таким.

3. Той чи інший факт, який сприймається як суперечли­вий для узагальнення, може виявитися нейтральним, тобто існуючим насправді, але не пов'язаним зі злочином і не бути ознакою злочинної події.

4. Факт може бути дійсно суперечливим узагальненню. Яким є суперечливий факт у кожному конкретному випадку, чи справді він суперечить узагальненню, чи суперечність ця гадана, тимчасова, слідчий або суддя на початку судового до­слідження можуть і не знати. Дійсна природа факту встанов­люється під час розслідування справи. Але це не означає, що доти, доки не буде з'ясований істинний характер суперечли­вого факту, не можна робити на підставі зібраних фактів уза­гальнюючих висновків, висувати версії. Така умова перешко­джала б швидкому й успішному розслідуванню криміналь­них справ. Тому в судовому дослідженні умовиводи у формі індукції через простий перелік при наявності суперечного узагальненню факту не тільки обґрунтовані логічно, а й прак­тично виправдані.

Приклад. Під час розгляду справи про крадіжку грошей із торгової палатки були зібрані такі факти:

1) Факт крадіжки грошей.

2) Продавець палатки Л. бачила, як злочинець вибіг із палатки.

3) За ознаками, повідомленими Л., працівниками міліції було затримано гр-на Г.

4) Г. був упізнаний Л. як особа, що вибігла з палатки.

5) Свідок Б. засвідчив, що він бачив Г., котрий біг від палатки.

6) Свідки Р., Я. і А., а також мати й брат підозрюваного Г. по­свідчили, що в момент скоєння злочину (о 10-й ранку) Г. перебував у квартирі Р.

7) Г. категорично заперечував свою участь у крадіжці і повідо­мив, що крадіжку грошей з палатки вчинив Ф.

8) Допитаний Ф. заявив, що крадіжку скоїв він, а не Г.

Останні два факти суперечили висновку про тс, що кра­діжку вчинив Г., проте така версія була висунута. У ході подальшого розгляду справи було встановлено, що ці два фак­ти були спеціально створені зацікавленими особами для того, щоб спрямувати слідство на хибний шлях.

Індукція через простий перелік може бути використана лише на початку судового дослідження для висування версій і різноманітного виду пропозицій (здогадів). Для здобуття ж кінцевих висновків слідства й суду, котрі мають бути тільки достовірними, індукція через простий перелік незастосовна. Доводження у судовому дослідженні не може відбуватися у формі індукції через простий перелік. Проте в судовій практиці іноді мають місце випадки, коли кінцеві висновки (на­приклад, вирок чи ухвала) виявляються побудованими за допомогою індукції через простий перелік, що призводить до судової помилки. Це буває, як правило, тоді, коли ігнорують­ся факти, які суперечать висунутій версії, коли не рахуються з наявністю суперечливих фактів, не беруть їх до уваги, або не помічають, або не шукають їх.

 

Індукція через відбір фактів, які виключають випадкові узагальнення

Індукція через відбір фактів, які виключають випадкові узагальнення, є неповною індукцією, висновку про клас у ціло­му ми доходимо на підставі знання частини предметів класу. Висновки в цій індукції, як і в індукції через простий перелік, ґрунтуються на повторюваності фактів за відсутності випадків, що не узгоджуються з узагальненням. Але в індукції через відбір фактів до цієї основи додається одна суттєва умова, завдяки якій види стають обґрунтованішими. Такою умовою є відбір фактів.

В індукції через простий перелік узагальненого виснов­ку доходять унаслідок спостереження фактів, що трапилися першими, шляхом вивчення явищ, взятих поспіль. Такий метод дослідження містить можливість узагальнення на ос­нові фактів, що збіглися випадково. Цей прорахунок індукції через простий перелік може бути певною мірою зменшений завдяки збільшенню кількості вивчених предметів. Чим більша кількість предметів класу буде охоплена спостере­женням, тим більша впевненість у тому, що повторюваність ознаки (факту) не випадкова. Ллє збільшення кількості спо­стережуваних явищ виключає випадковий збіг фактів.

В індукції через відбір фактів висновок робиться на ос­нові відібраних за певною системою чи випадкового збігу фактів взагалі й абсолютно. Можливість випадкового добору з маси явищ тих, котрі мають тільки виділену ознаку, теоре­тично теж залишається. Але завдяки тому, що досліджують­ся предмети, які не першими трапились, а предмети, спеціально відібрані за системою, раніше розробленою і перевіреною прак­тикою, натрапити на випадковий збіг фактів практично не­можливо. Важливого значення для обґрунтування висновків набуває система відбору фактів. Чим досконаліший метод відбору, тим більша ймовірність висновку. А науково розроблені системи створюють можливість дійти висновків, що наближаються до достовірних.

Приклад. До магазину надійшли цигарки. Є підозра, що всі вони відволожені. Щоб перевірити якість усієї партії, досліджуєть­ся не кожна пачка і не з одного ящика, а береться кілька пачок вибірково з різних ящиків і з різних місць ящика. Здобуті дані узагальнюються.

Індукцією через відбір фактів користуються часто при визначенні якості або сортності різних товарів, виробів, про­дуктів, при визначенні належності якоїсь ознаки більшій групі однорідних предметів, що зосереджені в одному й тому ж місці або в різних місцях тощо.

 

Наукова індукція

Науковою індукцією називається умовивід, в якому за­гальний висновок про всі предмети класу робиться на підставі знання необхідних ознак або причинних зв'язків частини предметів класу.

Наукова індукція — найдосконаліший вид індукції. В індукції через простий перелік висновки ґрунтуються ви­нятково на повторюваності ознаки або факту за відсутності суперечливих випадків. Тут пізнання спрямоване на те, щоб установити належність предмету ознак і переконатися — скільки б предметів ми не охопили — виділена ознака по­вторюється. Далі констатації повторюваності ми не йдемо, не з'ясовуємо, чому ознака чи факт повторюється.

Повторюваність, як уже говорилося, наводить нас на ви­сновок про те, що ознака є загальною, належить предметам класу, оскільки загальне неодмінно повторюється. Але не всяка ознака, що повторюється в ряді предметів, є загальною. Повторюваність у межах спостереження може бути зафіксо­вана і в тому випадку, коли ознака не належить усім предме­там класу, не є загальною, а притаманна тим предметам, котрі випадково нам трапились. На підставі лише однієї повторю­ваності ми ніколи не можемо знати, чи буде виділена ознака або факт стикатися і далі за межами нашого безпосередньо­го досліду. Висновки індукції через простий перелік є мало обґрунтовані, вони тільки ймовірні, але не достовірні.

У науковій індукції висновок робиться на підставі вста­новлення того, що спостережувана ознака є неодмінною, істотною ознакою предметів, що вивчаються. Тут для узагальнен­ня висновку однієї повторюваності ознаки або факту недо­статньо. Необхідно встановити, використовуючи метод на­укового пізнання, що спостережувана ознака є ознакою істот­ною, неодмінною. Знання того, що спостережувана ознака є істотною, служить логічною основою висновку в науковій індукції, бо якщо ознака є істотною, то вона неодмінно нале­жить усім предметам класу.

Наукова індукція дає висновки не тільки ймовірні, а й достовірні. Кількість вивчених предметів або фактів для ви­сновку в науковій індукції значення не має. Висновок може бути зроблений на основі дослідження всього одного явища або одного факту. Так, уста-новивши, що властивість металу проводити електрику — це неодмінна, суттєва власти-вість, роблять достовірний висновок про те, що всі метали елект­ропровідні.

Наукова індукція пов'язана з різними методами науко­вого дослідження. Важливе місце у науковій індукції займа­ють методи встановлення причинних зв'язків між явищами. До їх розгляду ми й перейдемо, з'ясувавши заздалегідь ос­новні особливості причинного зв'язку.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти