ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Методи встановлення причинних зв'язків між явищами

Причинний зв'язок явищ

Предмети і явища навколишнього світу перебувають у зв'язку і взаємозумовленості. Однією з форм загального зв'яз­ку є причинний зв'язок. Під причинним зв'язком розуміють такий зв'язок двох або більше явищ, коли одне з них неод­мінно народжує інше. Явище, котре викликає інше явище, називається причиною. А явище, народжене причиною, нази­вається наслідком. Наприклад, під час нагрівання тіла роз­ширюються. Нагрівання є причиною, а розширення тіл — наслідком цієї причини.

Причинний зв'язок є об'єктивним зв'язком, він існує поза нашою свідомістю і незалежно від неї. Причинність є загаль­ним універсальним зв'язком, у світі немає явищ, котрі б не мали своїх причин.

Пізнання причин явищ має певне значення для розумін­ня їхньої сутності, закономірностей розвитку. Встановити причини — означає дати відповідь на запитання про те, чому явище відбувається, чим воно викликане, що знаходиться в його основі. Без з'ясування причин глибоке пізнання явищ неможливе. Ллє знайти причину явища — завдання нелегке, причина не лежить на поверхні явищ, не дана нам безпосе­редньо. Причина може бути визначена унаслідок глибокого і всебічного дослідження спостережуваного явища.

Пізнаючи причини явища, слід враховувати такі особли­вості причинного зв'язку.

1. Між причиною й наслідком існує послідовність у часі: спочатку виникає причина, а потім уже наслідок. Тому при­чину будь-якого явища необхідно шукати серед явищ, що передують йому. Явище ж, що виникло після спостережува­ного явища, не може бути його причиною.

Але тимчасову послідовність явищ не можна ототожню­вати з причинним зв'язком; те, що передує іншому, не обо­в'язково є його причиною; явище, котре виникло вслід за іншим, не обов'язково є наслідком цього явища. Так, за вес­ною йде літо, за ніччю — день, і це зовсім не означає, що весна є причиною літа, а ніч причиною дня. Якщо ж просту послідовність явищ у часі приймати за причинний зв'язок, то допускаються логічної помилки, що дістала назви після цього, отже з цієї причини.

2. Чимало явищ викликаються не якоюсь однією певною причиною, а різними причинами. Наприклад, пожежа може стати наслідком умисного підпалу, або необережного пово­дження з вогнем, або несправністю електропроводки, або внас­лідок удару блискавки. У таких випадках мають справу із сукупністю причин.

Під сукупністю причин розуміють такий причинний зв'я­зок, коли одне явище може бути викликане не якоюсь од­нією, а кількома причинами.

При сукупності причин визначити причину явища наба­гато важче, ніж тоді, коли явище викликане лише однією причиною. У судовому дослідженні це приводить до того, що необхідно не тільки встановити зв'язок явища з причиною, що його викликала, а й довести, що досліджуване явище не могло бути викликане ніякою іншою з можливих причин.

3. Чимало явищ є наслідком спільної дії двох або більше причин. У подібних випадках має місце змішування дій.

Змішування дій полягає в тому, що явище є наслідком спільної дії кількох причин.

Коли мають справу зі змішуванням дій, то слід встанови­ти не тільки всі причини, а й роль кожної з них окремо. Для судової практики це положення означає, що треба, наприк­лад, пе просто встановити всіх співучасників злочину, а й визначити роль кожного із спільників.

Пізнання причинного зв'язку — це не якийсь одноакт­ний момент, а складний багатогранний процес. Визначаючи причини явища, застосовують усі логічні засоби і способи пізнання. Ллє в окремих найпростіших випадках причин­ний зв'язок може бути установлений за допомогою певних логічних засобів, що дістали назву методів установ-лення при­чинного зв'язку або методів наукової індукції. Таких ме­тодів п'ять: метод єдиної схожості, метод єдиної різниці, сполучений метод схожості і різниці, метод супутніх змін та метод остач (залишків).

Метод єдиної схожості

Цей метод полягає ось у чому. Припустімо, ми відшукує­мо причину якогось явища а. Із спостереження нам відомо, що явище а має місце за обставин АВС. Обставина ЛВС є склад­ною, вона є сукупністю різних частин (елементів): А, В, С. Яка частина (елемент) цісї складної обставини {А, або В, або С) є причиною явища о, зі спостереження тільки одного випадку зв'язку а з обставиною АВС сказати не можна. Тоді ми ста­вимо перед собою завдання відшукати кілька випадків, коли існує явище а. Спостерігаючи, ми встанов-люємо, що явище а має місце також за обставин АD) і за обставин АFD.

Порівнюючи ці три випадки, ми виявляємо, що явище а має місце за обставин (АВС, АDЕ, АFG), котрі в усьому відмінні і лише в одному схожі — всі вони мають одну й ту ж обста­вину А. Оскільки обставини В, С, D, Е, F, G не можуть бути причиною а, тому що явище а настає і за відсутності будь-якої з цих обставин, то робиться висновок, що причиною яви­ща а є єдина схожа в усіх випадках обставина А.

Умовивід за методом єдиної схожості можна записати у вигляді такої схеми:

Випадки Обставини, що Явище, причину якого

cпостерігаються ми шукаємо

1 АВС a

2 АDF a

3 АFG a______________

Отже, обставина А є причина явища а.

Приклад. В одній районній конторі зв'язку було три випадки вчинення крадіжки однаковим способом (цінності виймалися із страхових міїнків без їхнього пошкодження): 4 серпня, 20 і 25 груд­ня. Слідство встановило, що в усіх трьох випадках пошту перевозив з однієї контори зв'язку до другої візник Сагаков. Відправляли і отримували ногату в усіх трьох випадках різні особи: 4 серпня — Петренко й Іваненко, 20 грудня — Миколаєнко і Яковенко, 25 груд­ня — Ворона і Савченко. На дій підставі слідчий висунув версію про те, що крадіжка скоєна візником Сашковим.

У вигляді схеми цей умовивід можна записати так:

Випадки Коло осіб, що мали відношення Явище, яке

до відправки, перевезення та спостерігається

приймання пошти

4 серпня Сашков, Петренко, Іваненко крадіжка

20 грудня Сашков, Миколаєнко, крадіжка

Яковенко

25 грудня Сашков, Ворона, Савченко крадіжка

Отже, крадіжка скоєна Сашковим.

Застосування методу єдиної схожості складається з трьох послідовних етапів.

1. Перш за все встановлюються всі ті випадки, де наявне явище а, причину котрого ми з'ясовуємо.

2. Потім аналізується кожен випадок і виділяються об­ставини, за яких виникає явище а.

3. Після цього відшукуються спільні для всіх цих ви­падків обставини, котрі і є причиною явища а, що нас ціка­вить.

Висновок за методом єдиної схожості ґрунтується на та­кому правилі: якщо два чи більше випадків досліджуваного явища мають спільну лише одну обставину, а всі інші об­ставини різні, то ця єдина схожа обставина і є причиною цього явища.

Метод єдиної схожості дає висновки не достовірні, а ймовірні. Отупінь імовірності висновку залежить від різних умов: а) від кількості розглядуваних випадків. Чим більше досліджено випадків, тим висновок буде більш імовірним; б) від глибини і ретельності дослідження усіх обставин, від точності встановлення того, що в усіх випадках схожою є тільки одна обставина; в) ступінь імовірності висновку за методом єдиної схожості залежить тільки від того, наскільки значні відмінності усіх інших обставин, крім того єдино схожого, котре ми визначаємо як причину. Чим більше відмінно­стей в обставинах, тим імовірніше буде висновок про те, що причиною явища, яке нас цікавить, є та обставина, котра одна виявилася в усіх випадках однією й тією ж.

В умовиводах за методом єдиної схожості слід мати на увазі ще й таке. В одних випадках може бути, що взята за причину єдино схожа обставина сама є складною і причиною досліджуваного явища служить не вся обставина, а тільки якась його частина, котру й треба визначити. В інших випад­ках може виявитися, що взята за причину обставина діє не сама по собі, а спільно з іншими, тобто є лише частиною при­чини або однією з причин, а ми неправильно вважали її за єдину причину.

Метод єдиної схожості нерідко використовується у слідчій практиці для висування версій у справі.

Метод єдиної різниці

Метод єдиної різниці — це умовивід про причину явища, яке ґрунтується на порівнянні випадку, коли явище, котре вивчається, настає із випадком, коли це явище не настає. Якщо випадок, у котрому досліджуване явище настає і випадок, у якому воно не настає, в усьому схожі й різні тільки в одній обставині, то ця обставина, наявна в першому випадку і відсутня у другому, і є причиною явища, що вивчається. У вигляді схеми метод єдиної різниці записується так:

Випадки Обставини Явище, яке спостерігається

1 AВС а

2______________ВС____________________-_________

Отже, обставина А є причиною явища а.

Прикладом умовиводу за методом різниці може бути ви­сновок про вплив сонячного світла на забарвлення листя рос­лин. Порівнюючи рослини, схожі за всіх обставин і різні тільки за тим, що одна з них росте на сонячному світлі, а друга в темряві, помічають, що та, котра зростає на осонні, має зелене забарвлення, а та, що позбавлена сонячного світла, зе­леного забарвлення не має. На цій підставі за методом різниці роблять висновок, що причиною зеленого забарвлення листя рослин є сонячне світло.

Метод різниці порівняно з методом схожості має ряд пе­реваг, завдяки яким він є ціннішим, ніж метод схожості, і частіше застосовується у науковій і практичній діяльності людини. Переваги ці такі:

1. Якщо метод схожості пов'язаний, як правило, зі спо­стереженням, то метод різниці пов'язаний головним чином із експериментом. Тому висновки за методом різниці мають більший ступінь імовірності, ніж висновки, здобуті за мето­дом схожості.

2. Використовуючи метод схожості, слід брати якомога менше випадків, коли явище настає. Застосовуючи ж метод різниці, досить знати два випадки, і збільшення кількості випадків не збільшує ступеня ймовірності висновку.

Метод різниці в судовій практиці застосовується досить широко. Особливо часто ним користуються в судовій екс­пертизі, під час проведення слідчих експериментів, а також висування версій із кримінальних справ.

Приклад. У справі про крадіжку в продуктовому магазині, скоє­ну працівниками цього магазину, необхідно було встановити спосіб крадіжки. У слідчого виникло припущення, що продукти продава­лися в магазині першим сортом, а після їх реалізації, позначений в накладних сорт товару змінювався з першого на другий. Перед ек­спертизою було поставлене запитання: чи не дописані в накладних другі "палички" (штрихи) римської цифри "II", якою позначається сорт товару? Висновок було зроблено за методом різниці. Оскільки при сполученні всіх написаних під копірку примірників наклад­них вони в усьому були схожі (збігалися тексти всіх граф і підпи­си) і тільки в одному відмінні — другі "палички" позначення сорту "II" ие збігалися, то було зроблено висновок про те, що "палички" цифри "II" (єдина відмінність) не збігалися і є наслідком того, що вони написані не одночасно з усім реквізитом накладних, тобто дописані.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти