ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сполучений метод схожості і різниці

Сполучений метод схожості і різниці є сполучення мето­ду схожості і методу різниці. Умовивід за допомогою цього методу будується таким чином. Розглядаються ряди в усьо­му відмінні і тільки за однієї обставини схожі випадки, в яких досліджуване явище настає. Потім розглядають ряд випадків, у котрих те ж само явище не настає і які відрізня­ються від випадків першого ряду тим, що в них відсутня схожа для першого ряду випадків обставина. Оскільки за наявності обставини, спільної для всіх випадків першого ряду, явище, котре вивчається, настає, а за відсутності цієї обстави­ни у випадках другого ряду подібне явище не настає, то роб­лять висновок, що єдино схожа для випадків першого ряду обставина і є причиною явища, що вивчається. Схема сполу­ченого методу схожості і різниці така:

Випадки Обставини, що Явище, котре

Спостерігаються досліджується

І ряд випадків 1 АВС а

2 ADЕ а

II ряд випадків 1 ВС

2 DЕ -______

Отже, обставина А є причина явища а.

Загальне правило сполученого методу схожості і різниці формується так: якщо два чи більше випадків виникнення досліджуваного явища мають загальним лише одну обста­вину, а два чи більше випадків не виникнення цього явища мають загальним тільки відсутність тієї ж обставини, то ця обставина і є причиною явища, що вивчається.

Прикладом висновку про причини явища за сполученим методом схожості і різниці є такий. Експерт проводить кілька пострілів із пістолета ТТІК-10375 на різній відстані, з різно­го положення, в різні об'єкти. Кулі при цьому щоразу діста­ють чимало різноманітних деформацій і слідів. Зіставляючи сліди, що лишилися на кулях, експерт виявляє слід а, котрий має місце на всіх кулях. Роблячи потім постріли із іншого пістолета тієї ж системи в ті ж об'єкти, на тій же відстані і в тім же положенні, експерт встановлює, що слід а на вистрі­ляних із цього пістолета кулях відсутній. На цій підставі за сполученим методом схожості і різниці робиться висновок про те, що наявний на кулях слід а причинно пов'язаний з особливостями каналу ствола пістолета ТТІК-10375.

Сполучений метод схожості і різниці дає висновок імові­рніший, ніж висновок за кожним із цих методів окремо, тому в судовій експертизі для встановлення причинного зв'язку між явищами до цього методу вдаються досить часто.

Метод супутніх змін

Сутність методів супутніх змін полягає ось у чому. При­пустімо, нам необхідно визначити причину явища а, котре спостерігається за обставин АВС. Якщо виявиться, що що­разу слідом за зміною обставини А за незмінністю всіх інших обставин (ВС) змінюється також і явище а, котре вивчаєть­ся, то можна дійти висновку, що явище а перебуває в при­чинному зв'язку з обставиною А. Схема методу супутніх змін:

А1ВС — а1

А2ВС – а 2

А3ВС – а 3________________________________________

Отже, обставина А є причиною явища а.

Загальне правило методу супутніх змін формулюється так: якщо виникнення чи зміна одного явища щоразу неодм­інно викликає певні зміни іншого явища, то обидва ці явища перебувають у причинному зв'язку одне з одним.

Приклад. Ще в давнину було помічено, що періодичність морсь­ких припливів і зміна їхньої висоти відповідає змінам у положенні Місяця. Найбільші припливи відбуваються в дні новомісяччя та повного Місяця, найменші — у дні квадратур (коли напрямок від Землі до Місяця й Сонця створює прямий кут). На цій основі за методом супутніх змін був зроблений висновок про те, що морські припливи викликаються певним положенням Місяця.

За методом супутніх змін доводиться, наприклад, поло­ження про те, що тертя є причиною сповільнення руху. По­рівнюючи ряд випадків руху тіл, ми помічаємо, що чим більше тертя, тим більше уповільнення і, навпаки, чим мен­ше тертя, тим менше сповільнення руху. Звідси робиться висновок, що уповільнення руху перебуває у причинному зв'язку з тертям.

Метод супутніх змін застосовується тоді, коли виучуване явище (а) не може бути цілком відокремлене від передуючої обставини (А). Так, під час вивчення припливів і відпливів морів аж ніяк не можна ізолюватися від Місяця, так само як не можна відокремити рух від тертя. Тому, вивчаючи подібні явища, користуються пе методом розрізнення, а методом су­путніх змін.

Метод остач

Метод остач є висновок про причину явища, який ми ро­бимо на основі дослідження обставин, до складу яких, окрім відомих причин, що викликають уже відомі явища, входить ще якась невідома нам причина (обставина), що зумовлює те явище, причину котрого ми шукаємо.

Припустімо, що складне явище ас викликається обстави­нами АС і ще невідомою обставиною А. Знаючи, що частина явища ас викликається обставиною В, а частина с — обстави­ною С, ми робимо висновок, що частина а явища аbс викли­кається обставиною А. Схема методів остач така:

Причиною явища аbс служать обставини АВС. Частина bявища аbс викликається обставиною В.

Частина с явища авикликається обставиною С._______________________

Отже, частина а явища аbс перебуває у причинному зв'язку з обставиною А.

Загальне правило методу остач таке: якщо складне дос­ліджуване явище (аbс) викликається складною причиною (АВС), котра складається із сукупності однорідних переду­ючих обставин і ми знаємо, що деякі з цих обставин є при­чинами частини явища, то остача цього явища викликається останніми обставинами.

Яскравим прикладом висновку за методом остач відо­мим в історії науки було відкриття планети Нептун. Астро­номи, спостерігаючи планету Уран, установили, що вона відхи­ляється у своєму русі від вирахуваної орбіти. Спроба пояс­нити їх відхилення та впливи інших відомих на той час пла­нет позитивних результатів не дала. Розрахунки показали, що ні інші планети, ні Сонце не є причиною спостережувано­го відхилення орбіти Урана. Залишалося допустити тільки одне: наявна ще якась невідома планета, котра і впливає на рух Урана. Вирахувавши місцезнаходження цієї невідомої планети, вчені дійсно виявили незабаром нову планету, що дістала назву Нептун.

Метод остач широко застосовується в судовій практиці. Ним нерідко користуються, зокрема, для визначення кількості співучасників злочину.

Наприклад, під час скоєння крадіжки у гр-на А. злочинці проникли до будинку, зламавши віконне скло. На місці кра­діжки були виявлені сліди пальців рук на скалках розбитого віконного скла і предметах обстановки, розкиданих злочин­цями. Наступного дня за підозрою у скоєнні крадіжки були затримані М. і Н., котрі призналися у вчиненні злочину і заявили, що окрім них, ніхто в цьому злочині участі не брав. Криміналістичною експертизою було встановлено, що сліди рук на предметах обстановки дійсно залишені затриманими, але сліди рук на скалках скла не належали жодному з них. Це послужило підставою для висновку за методом остач про те, що в крадіжці брала участь ще одна особа. Нею, як уста­новило потім слідство, виявився Л.

 

Зв'язок індукції і дедукції

Індукція і дедукція у процесі пізнання перебувають у не­розривному зв'язку і єдності. Проте в домарксистській філо­софії і логіці індукція і дедукція метафізично розвивалися і протиставлялися одна одній, одна форма умовиводу переоці­нювалася за рахунок применшення ролі другої. Деякі логі­ки (так звані всеіндуктивісти — В. Уевель, Д. С. Мілль та ін.) абсолюту вали індукцію і заперечували пізнавальне зна­чення дедукції, розглядали останню лише як момент індукції. Всеіндуктивісти вимагали в пізнанні йти тільки одним шля­хом — від одиничного до загального, тому індукцію вони оголосили єдиним і безгрішним методом. Ця лінія веде до емпіризму в науці, заперечення ролі теорії і світогляду в ціло­му. Інші логіки, навпаки, возвеличували дедукцію і принижу­вали індукцію, применшуючи роль досвіду, практики в пізнанні фактів дійсності і тим самим відривали мислення від об'єктив­ного світу, зводили пізнання до суто умогляду.

Індукція і дедукція — це дві нерозривні сторони єдиного процесу пізнання, обидві вони важливі і необхідні, одна без другої втрачає своє значення і не може служити дієвим зна­ряддям пізнання.

Без попередньої індукції не була б можлива ніяка дедук­ція. Щоб здобути дедуктивний висновок, треба мати загаль­не положення, більший засновок. Ллє загальне положення не дане нам у готовому вигляді, воно є результатом дослі­дження і узагальнення одиничних фактів. У формуванні за­гального положення або правила завжди так чи інакше бере участь індукція. Тому у відомому розумінні можна сказати, що індукція передує дедукції. У свою чергу, індукція немож­лива без дедукції. В індуктивному узагальненні фактів зав­жди бере участь і дедукція: під час дослідження і потім уза­гальнення часткових фактів ми обов'язково орієнтуємося на те чи інше загальне положення. Так, щоб зробити загальний висновок про те, що всі метали проводять електрику на ос­нові дослідження, наприклад, заліза, міді, цинку, олова, срібла, слід уже мати знання того загального, що всі перелічені хімічні елементи відносяться до класу металів. Саме таке узагаль­нення окремих фактів під час розслідування кримінальної справи припускає знання того, що зібрані факти відносяться до цієї злочинної події, є її ознаками. Щоб розібратися у зібра­ному фактичному матеріалі і зробити з нього узагальнюю­чий висновок, слід керуватися певною теорією, вихідними принципами. Слідчий, наприклад, вивчаючи й узагальнюю­чи окремі факти під час розслідування злочину, обов'язково керується законом, положенням науки і судової практики. Просте індуктивне узагальнення фактів втрачає всякий смисл, якщо воно не пов'язується з їхнім глибоким теоретичним аналізом, не підтверджене раніше установленими і перевіре­ними на практиці іншими положеннями, законами науки.

Отже, не буває такого, щоб пізнання здійснювалося тільки індуктивно або тільки дедуктивно. Кожен більше чи менше складний мислений процес є завжди індуктивно-дедуктив-ним. Але в конкретному пізнавальному акті індукція і де­дукція можуть по черзі виступати на перший план. Так, слідчий, маючи на початку розслідування кримінальної справи первісні факти — сліди злочину, має відтворити на їхній ос­нові злочинну подію в цілому досить часто у формі індукції. Ллє, висловивши індуктивним шляхом припущення про те, що таке ця злочинна подія, ким вона вчинена, він неминуче користується потім дедукцією: з цього припущення виво­дить наслідки (інші факти — ознаки злочинної події), котрі перевіряють потім на практиці.


Те ж саме ми спостерігаємо, коли порівняємо два такі моменти, як висування версії і юридичну оцінку (правову кваліфікацію) учиненого. Висування версії відбувається до­сить часто у формі індукції. Кримінально-правова кваліфі­кація учиненого — це процес дедуктивний і не може відбу­ватись у формі індукції. Ллє й тут індукція і дедукція не "вільні" одна від одної, не відірвані, а взаємопов'язані. Без дедукції не було б завершено процесу пізнання, який розпо­чався у формі індукції. У свою чергу, без попередньої індукції була б неможлива і дедукція

 

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

1. Що характерне для повної індукції?

2. В чому полягає сутність математичної індукції?

3. Яка індукція називається неповною?

4. Що характерне для популярної індукції?

5. Яка індукція називається науковою?

6. Які ви знаєте методи встановлення причинних зв'язків між явищами?

7. В чому полягає суть методу єдиної подібності?

8. Як формулюється метод єдиної відмінності?

9. Які переваги має поєднаний метод подібності й відмінності?

10. Що ви знаєте про метод супутніх змін?

11. Як формулюється метод залишків?

12. Як можна підвищити ймовірність висновків за неповною індукцією?

13. Яку роль відіграє індукція в процесі пізнання і перетво­рення дійсності?

ВПРАВИ ТА ЗАДАЧІ

1. Пливучи на човні, ви зустрічаєте землю (сушу) і, руха­ючись навколо неї, досягаєте того пункту, звідки по­чали рух навколо цієї землі. Тоді ви робите висновок, що ця суша є островом. Визначте, з допомогою якого умовиводу ви дійшли такого висновку, — індуктивного чи дедуктивного. Сформулюйте засновки і висновок.

2. За допомогою якого умовиводу робиться висновок, що після літа настає осінь? Назвіть засновки і висновок.

3. У наведених прикладах:

а) знайдіть висновок;

б) визначте, який метод встановлення причинних зв'язків тут застосовано (і чи правильно застосовано);

в) визначте, достовірний тут висновок чи ймовірний.

3. 1. Шукаючи вівцю, Магнус відчув, що його чоботи при­липають до голого каміння. Торкнувся Магнус руками каменя — останній виявився сухим і до рук не липнув. Роззувся пастух. Торкнувся шкіряною частиною чобота до каменя — не прилипає, торкнувся тим місцем чобо­та, де були цв'яхи, — прилипає, торкнувся тим кінцем палиці, який був оббитий залізом, — прилипає. У такий спосіб Магнус відкрив магніт.

Додаткові запитання:

а) порівнюючи які предмети, Магнус виявив їх єдину подібність?

б) порівнюючи які предмети, Магнус виявив їх єдину відмінність?

в) як Магнус довідався, що ці камені називалися маг­нітом?.

3. 2. Щоб зробити висновок про те, що залізо покриваєть­ся іржею на повітрі, помістимо шматок заліза в каме­ру, з якої викачано повітря. У цьому випадку залізо не ржавіє. Звідси робимо висновок, що повітря є необхід­ною умовою утворення іржі.

3. 3. У 1839, 1848, 1859, 1870 рр. було зафіксовано по­мітне збільшення кількості сонячних плям. У ці ж роки спостерігалося частіше й більш інтенсивне північне сяй­во. На цій підставі було зроблено висновок про причин­ний зв'язок між цими явищами.

3. 4.Четверо друзів-грибників, наслухавшись про ко­рисність і добрий смак рядовок, назбирали різних рядо-вок, приготували кожен вид окремо і спробували їх на смак. Невдовзі один з них захворів: у нього спостерігав­ся шлунково-кишковий розлад. Який вид рядовок є от­руйним, якщо: Петро споживав рядовку зелену, тем­но-сіру, червону, травневу і залишився здоровим; Віктор — темно-сіру, травневу та червонувату і зали­шився здоровим; Михайло — тополеву, зелену, черво­ну та червонувату і залишився здоровим; Іван — зеле­ну, темно-сіру, коричневу та червону і зазнав отруєння.

3. 5. Інші четверо друзів не сумнівалися в їстивності пече­риць (всіх видів печериць) і всі постраждали — зазнали отруєння. Який вид печериць спричинив отруєння, якщо вони споживали такі види печериць: Віталій — степо­ву, рудіючу, тротуарну і садову. Василь — садову, сте­пову, рудіючу і польову. Сергій — польову, рудіючу і тротуарну.

Володимир — рудіючу, польову, тротуарну і степову.

3. 6. Різної форми маятники, виготовлені з різного матер­іалу, за різних інших умов, мають однаковий період коливання, якщо їх довжина однакова. Отже, період коливання маятника залежить лише від його довжини.

3. 7. Один дослідник умістив горщик з посадженою квасо­лею в колесо, яке оберталося в горизонтальній площині (вісь обертання була перпендикулярною до Землі), вер­хівкою стебла рослини до центру колеса. Коли колесо перебувало в спокої, корінь рослини повертався під пря­мим кутом вниз, а стебло — під прямим кутом угору. А коли колесо оберталось із швидкістю 80 обертів на хвилину, корінь починав рости ігід кутом 45° униз, а стеб­ло — під кутом 45° угору. Коли ж колесо робило понад 300 обертів на хвилину, то стебло починало рости в напрямку до центру колеса, а корінь — у зворотному напрямку. З цього було зроблено висновок, що ріст стебла вгору, а кореня вниз (геотропія) зумовлюється дією земного тяжіння (при обертанні колеса воно було врівноважене відцентровою силою).

3. 8. Як можна з допомогою індуктивного методу встано­вити причину протягу в кімнаті?

3. 9. Сріблясто-чорні лисиці линяють двічі на рік. З настан­ням осені вони легкий хутряний покрив міняють на теп­лий зимовий, а коли приходить зима — навпаки. Біоло­ги дійшли думки, що причиною линяння є зміна темпе­ратури навколишнього повітря. Для перевірки цього при­пущення було проведено такий дослід. З великої партії сріблясто-чорних лисиць, яких утримували у відповід­них умовах, влітку одну групу тварин помістили в клітку, в якій штучно підтримувалася досить низька температура. Всі інші умови догляду були однаковими. Лисиці не линяли. А коли настала осінь, тварини, яких утримували в клітках зі зниженою температурою, по­чали линяти одночасно з тими, що утримувалися у зви­чайних умовах. Стало зрозумілим, що зміна темпера­тури навколишнього повітря не могла бути причиною линяння лисиць.

Пізніше з двома групами лисиць провели інший дослід. Одній групі тварин штучно скорочували світловий день (поступово), а другій — штучно його продовжували. Че­рез деякий час всі лисиці першої групи почали линяти серед літа і вбиратися в зимовий одяг. А лисиці другої групи не линяли навіть тоді, коли почалася зима. Звідси було зроблено висновок, що причиною линяння тварин є тривалість світлового дня.

4. Визначте вид цих індуктивних умовиводів:

а) Гострий кут має вершину. Прямий кут має вершину. Тупий кут має вершину. Отже, всі кути мають вершину;

б) Перша фігура силогізму має спеціальні правила. Дру­га фігура силогізму має свої спеціальні правила. Третя фігура силогізму має свої спеціальні правила. Отже, всі фігури силогізму мають свої спеціальні правила.

в) Сонце має кулясту форму, Земля має кулясту фор­му, Місяць має кулясту форму. Отже, всі небесні тіла мають кулясту форму.

 

ЗРАЗКИ ВІДПОВІДЕЙ

1. Розв'язання цієї й подібних вправ зумовлює певні труднощі, які можна пояснити принаймні двома обставина­ми. По-перше, тут пропущені (хоч і маються на увазі) деякі думки. А по-друге, цей текст містить думки, що безпосе­редньо входять до «тканини» міркування, і ті, в яких опи­суються відповідні людські дії. Скажімо, висловлювання «Пливучи на човні, ви зустрічаєте землю (сушу) і, рухаю­чись навколо неї, досягаєте того пункту, звідки почали рух навколо цієї землі» не входить до міркування. Воно лише є об'єктивною основою для судження, що береться до уваги в цьому міркуванні, хоч у явній формі не вира­жається — «Ця земля (суша) звідусіль оточена водою».

Щоб завершити відновлення цього міркування, треба здогадатися, які знання необхідно ще мати, аби, переко­навшись у тому, що ця земля звідусіль оточена водою, зро­бити висновок: «Ця земля є островом». Відповідь: необхідно знати визначення поняття острів, яке мається тут на увазі, хоч у явній формі й не висловлене.

Оскільки в міркуванні, яке тут аналізується, знання рухаються від загального (визначення поняття «острів») до одиничного («Ця земля — острів»), то ми маємо справу з дедуктивним умовиводом.

Вправу розв'язано, вид умовиводу визначено, але аналіз міркування не завершено. Залишається повністю відновити це міркування. А його можна відновити як правильно, так і неправильно.

Якщо відновлене загальне судження набере форми «Всі острови звідусіль оточені водою», то міркування (простий категоричний силогізм) виявиться неправильним:

Всі острови звідусіль оточені водою.

Ця земля (суша) звідусіль оточена водою.

Отже, ця земля (суша) — острів.

У цьому силогізмі порушено правило середнього тер­міна (в обох засновках цей термін є нерозподіленим) і пра­вило другої фігури, згідно з яким один із засновків пови­нен бути заперечним.

Якщо ж відновлене загальне судження набере форми «Будь-яка звідусіль оточена водою земля (суша) є остро­вом», то міркування буде правильним:

Будь-яка звідусіль оточена водою земля (суша) є островом.

Ця земля (суша) звідусіль оточена водою._______________

Отже, ця земля (суша) — острів.

3.4. Щоб виявити причину отруєння Івана, треба спо­живання ним кожного виду рядовки розглядати як одну з обставин, що передували його отруєнню. Далі мають зніма­тися підозри в отруйності з тих рядовок, які споживалися товаришами Івана. Зрештою, виявиться, що коричневу рядовку споживав лише він. Звідси випливає такий висно­вок: «Ймовірно, споживання коричневої рядовки було при­чиною отруєння Івана».

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти