ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Глава 1. Лісівництво, його початок, розвиток і напрямки у XXI столітті

Вступ

Глава 1. Лісівництво, його початок, розвиток і напрямки у XXI столітті



1.1 Предмет і метод лісівництва .................... 11

1.2 Організаційна структура лісового фонду України . . 14

1.3 Лісистість.......................... |7

1.4 Групи лісів та категорії захисності............... 19

1 Ч Стан лісового фонду держави .................. 23

1.6 Деревні господарства, склад і вікова структура

українських лісів ......................... 25

1.7 Сучасна продуктивність лісостанів .............. 29

Глава 2. Географія типів лісу України33

2.1 Лісотипологічне районування................. 33

2.2 Типи лісу України............................. 38

2.3 Визначення типів лісу та їх комплексів ........... 40

2.4 Різноманіття типів лісу України ...............'. 48

Глава 3. Принципи і концепції складових багато­
цільового лісового природокористу­
вання <-,-

3.1 Поняття про користування лісом ............... 56

3.2 Види користування ..................... ...... 58

3.3 Складові невагомих корисностей лісу ........... 59

3.4. Недеревні ресурси лісу........................ 61

3.5. Рибальство і рибництво у лісових водоймах ....... 68

3.6 Відновлення лісових ресурсів................... 69

3.7 Класифікація рубок за видами лісокористування ... 72
3.8. Формування та вирощування високопродуктивних

лісостанів.................... 73

3.9 Заготівля деревини у процесі головних рубок ... 75

3.10 Лісохімічне користування у лісах ................ 77

3.11 Рекреаційне лісокористування.................. 79

3.12 Захист і охорона лісів ....................... 84

3.13 Управління і моніторинг лісів ................... 85

Глава 4. Рубки і поновлення лісу - синоніми о о

^ оо

4.1 Проблема відновлення лісів в Україні............ 88

4.2 Класифікація головних рубок.................. 91

4.3 Вибіркові рубки, їх обгрунтування та способи ...'.'.. 93

4.4 Класифікація та проведення поступових рубок .... 99


4.5 4.6 4.7 4.8


7.6 7.7 7.8 7. Ч /10 /.11 /.12 7.13


5.1 5.2 5.3 5.4 5.5 5.6 5.7 5.8

7.16

7.17 7.18 7.19


K.I К.2 8.3 8.4 8.5 8.6 8.7 8.8 8.9

6.1 6.2 6.3 6.4 6.5 6.6 6.7 6.8 6.9 6.10 6.11 6.12

9.1 9.2 9.3 9.4 9.5


7.1 7.2 7.3 7.4 7.5

1. 2. 3.

Поступові рубання - екологічна основа лісовідновлення Групово-вибіркові та групово-поступові рубки, їх різновиди .....................................

Комбіновані способи головних рубок .............

Суцільнолісосічні рубки ............. . . ........

Глава 5. Екологічна, економічна і лісівнича ефективність поступових рубок

Методи визначення економічної ефективності .....

Витрати та відновлення лісостанів .... .... ..... .

Вартісна оцінка світлового приросту .... .........

Скорочення періоду лісовирощування ............

Збереження екологічних функцій лісу ............

Загальний баланс порівняльної економічної ефективності.................................

Лісівнича ефективність поступових рубань .......

Ефективність поступових рубок у рівнинних районах України ..................... .........

Глава 6. Сприяння процесу природного поновлення лісу

Заходи сприяння природному поновленню ... .....

Технологія лісосічних робіт.....................

Рубання і поновлення лісу у рівнинних умовах .....

Особливості головних рубань у гірських лісах .....

Очищення вирубок як захід сприяння поновленню лісу Способи очищення вирубок .....................

Очищення вирубок в інших країнах ..............

Догляд за підростом лісотворних порід ...........

Визначення та залишення на вирубках засівачів ....

Особливості формування росту і розвитку підросту сосни .......... .............................

грунт, трав янии

Механічний вплив на підстилку, покрив, підлісок, деревостан .......

Шпиговка жолудів ...............

Глава 7. Теорія і практика формування і вирощування лісостанів

Догляд за лісом, його методи та екологічні, біологічні й економічні основи ..................

Завдання та цілі рубок догляду ..................

Класифікація рубок догляду ....................

Класифікація дерев у процесі рубання в лісостані. . . Методи рубок догляду та способи зріджування .....


Час початку і завершення формування лісостанів . . . 207

Час проведення рубок догляду ...... ............ 208

Інтенсивність зріджування деревостанів та

інтенсивність рубки догляду .................... 209

Черговість рубок догляду в лісостанах ............ 212

Розрахунок лісосіки рубок догляду ............... 213

Відведення лісосік рубок догляду ............... 214

Технологія рубок догляду і облік деревини ........ 215

Контроль за якістю відводу лісосік і проведення рубок

догляду................................. 216

Ефективність оглядових рубань ................. 217

Моніторинг рубок догляду ...................... 220

Догляд за підростом та сприяння природному

поновленню в насадженнях віку рубок догляду .... 221

Вибіркові санітарні рубки ....................... 222

Заходи догляду за лісом . . ...................... 222

Догляд за узліссям ............................. 225

Глава 8. Особливості доглядових рубань у лісо­
станах основних лісотвірних порід
227

Доглядові рубання в насадженнях сосни ........ . . 227

Доглядові рубання у модринниках, насадженнях

дугласії та сосни Веймутова ..................... 231

Рубки догляду у ялинниках ..................... 232

Формування ялицевих лісостанів ................ 235

Вирощування лісостанів дуба ................... 240

Вирощування бучинників ....................... 244

Вирощування продуктивних березняків та осичників 245

Рубки догляду в грабняках ...................... 247

Рубки догляду в лісах особливого призначення ..... 248

Глава 9. Проблема підвищення продуктивності

лісів та її вирішення в Україні250

Поняття продуктивності лісів ... ................ 250

Кількісні та якісні показники деревної продуктивності. 252
Методика моніторингу деревної продуктивності
лісостанів.................................... 254

Заходи підвищення деревної продуктивності лісу ... 255
Нерозв'язані проблеми лісівничої науки і практики . . 264
Післямова.................................... 272

Додатки...................................... 276

Таксони лісотипологічного районування України . . 276
Середньопросторові кліматичні параметри таксонів
лісотипологічного районування .................. 277

Типи лісу рівнинної України .................... 278


 


4. Класифікація типів лісу Українських К;Іри;п (ча

З.Ю.Герушинським)........................... 280

5. Класифікація типів лісу Криму (за П.П.Посохоним) 283

6. Лісотипологічна поясність округів гірського Криму . 286

7. Висотно-поясні комплекси типів лісу гірських округів

Криму .... ...... ..................... 2S7

Предметний покажчик ... ......... ............ 288

Про автора................................... 296

Основні праці автора ........................... 298


Вступ

Вимоги людини до лісів як важливого компоненту природного середовища в другій половині XX століття надзвичайно зросли. Це викликало протиріччя з давньою традиційною організацією лісового господарювання, яке було (орієнтоване лише на вирощування деревини як домінуючого ІІісового ресурсу.

Потреби в середовищезахисних і соціальних
корисностях лісів збільшились до такого рівня, коли їх
задоволенню почали перешкоджати способи головних рубок, а
також інші способи ведення лісового господарства і принципи
організації побічних і рекреаційних лісокористувань. Тому
виникла необхідність зміни цих способів і переходу на більш
соціальне й екологічно прогресивні.

Назріла потреба у фінансуванні заходів по відновленню і збільшенню недеревного користування лісом. Реалії сьогодення вимагають від лісівників впровадження нової концепції багатоцільового використання лісів.

Проблема багатоцільового використання лісів розглядалась на Світовому Лісовому Конгресі ще в 1979 році. Тоді було відзначено, що "збалансоване розуміння всіх цінностей, які відтворюються в лісах для блага людей, для поліпшення якості їх життя є провідною вимогою до лісівників при розробці стратегії використання лісів і прийнятті конкретних господарських рішень на перспективу".

У XXI ст. лісівники України мають забезпечити функціонування багатоцільового високопродуктивного лісового господарства. При його організації лісові ресурси не повинні протиставлятись один одному: кожен з них є життєво необхідним для людства!

Щоб ця мета здійснилася, кожному лісівникові (від лісничого до міністра) необхідно бути всевидющим. Тому важливо започаткувати постійне стеження за станом лісового


фонду, а найперше - моніторинг деревної продуктивності лісостанів.

Найшвидше подолаєш відстань, якщо знаєш дорогу до цілі, якщо знаєш, як краще рухатись - по катетах чи гіпотенузі?

Для досягнення успіху на лісовій ниві, треба знати стан
лісового фонду; продуктивність лісостанів; типи лісу, в яких
вони ростуть і розвиваються; складові та концепції
лісокористування. Отже, лісівник, який працює, і студент, що
набуває фаху, повинні бути зрячими. Саме тому, вважаємо за
необхідне ввести до підручника "Лісівництво" нові розділи:
"Лісівництво, його початок, розвиток і напрямки у XXI
столітті", "Географія типів лісу України" та "Принципи і І
концепції складових багатоцільового лісового
природокористування". Лісівники мають бути обізнані зі
станом лісів і тими завданнями, які доведеться виконувати.

У підготовці підручника, над яким автор працював сім років, велику допомогу надали: професори Остапенко Борис Федорович, Свириденко Володимир Єфремович, Руденко Валерій Петрович; кандидати с.г. наук Бузун Владлен Олександрович, Турко В.М., Приступа Г.К.; доцент Данілова Ольга Миколаївна, асистент Бойко Ірина Дмитрівна, магістр Гищук Роман Миколайович та інші фахівці. Всім їм наша щира подяка.

Чи вдалося викласти все важливе з цього основного курсу, хотілось би знати думку читача. Будемо вдячні всім, хто надішле свої відверті міркування та пропозиції.


Глава 1. Лісівництво, його початок,

розвиток і напрямки у XXI столітті

Предмет і метод лісівництва

Лісівництво - друга частина "Загального лісівництва", в якій висвітлюються стан лісового фонду держави та системи головного рубання лісу, його природне поновлення, форму-нання і вирощування лісостанів, лісокористування деревними і иедеревними ресурсами лісу, методи підвищення комплексної продуктивності лісостанів, засоби збереження і використання нсіх суспільне корисних та екологічних функцій лісу.

Практичне лісівництвобазується на лісознавстві, яке є його азбукою, серцем, науковим потенціалом і невід'ємною часткою; економіці лісогосподарського виробництва і досягненнях вітчизняної та світової науки і практики.

У перших підручниках курс лісівництва викладався дуже широко, всеосяжно, бо охоплював різні складові лісової діяльності людини. У зв'язку з розвитком лісівничої науки і практики протягом чотирьох століть значно збільшилось різноманіття і глибина пізнання лісу як природної системи. Всеосяжність лісівничих знань і виникнення нових напрямків лісівничої практичної діяльності, зокрема, розширення робіт по залісненню величезної площі вирубок, пісків; розвиток полезахисного лісорозведення спонукало до поділу великого курсу "Загального лісівництва" на частки, Ці окремі частки "Загального лісівництва" виділились як специфічні дисци­пліни: лісова таксація, лісова дендрологія, лісовпорядкування, ентомологія (спочатку називалась зоологія), лісові культури, фітопатологія, економіка й організація лісового господарства, лісомеліорація, лісоексплуатація (лісова технологія). Кафедра лісової таксації та лісовпорядкування виділилась ще в 1862 році. У 1902 році за ініціативою Г.Ф.Морозова "Загальне лісівництво" поділили на дві дисципліни: "Загальне лісівництво" і "Часткове лісівництво". Загальне лісівництво охоплювало вчення про ліс, його природу (лісознавство), методи природного поновлення і вирощування лісостанів, лісівничі системи і способи рубання та багато інших складових. Часткове лісівництво, яке згодом (у 30-ті роки) назвали "Лісові культури", мало за мету вивчення і розробку методів штучного відновлення та розведення лісів; у 20-ті роки виділилась економіка та організація лісового господарства; потім інші


дисципліни; в останні чотири десятиріччя - лісова пірологія, технологія побічних користувань лісом. Чекають свого часу "Лісова типологія", "Основи продуктивності лісів".

На початку 60-х років минулого століття у зв'язку з відокремленням у самостійний курс "Лісової пірології" загальне лісівництво почали називати його синонімом - просто "Лісівництво", яке тепер складається з двох невід'ємних частин - лісознавства і лісівництва.

Аспекти лісівництва, його зональні та функціонально-цільові особливості.Територія України в кліматичному відношенні вкрай неоднорідна. Тому у XXI столітті в нашій державі на екологічній основі розвиватимуться: гірське лісівництво в лісах Карпат і Прикарпаття, гірське аридне лісівництво в лісах Криму, степове і напівпустельне на Півдні України, лісостепове і Поліське, заплавне у заплавах Дніпра, Дністра тощо. Уже напрацьована достатня лісівнича інформа­ція, яка дає змогу лісівникам підготувати підручники з "Загаль­ного лісівництва" на зональній основі. Це сприятиме успіш­ному вирішенню практичних завдань лісівництва. Лісівникам XX століття зробити цього не вдалося. Сьогодні немає сумніву, що в XXI столітті в Україні вийдуть у світ нові підручники з лісівництва, .в яких питання практичної діяльності в українських лісах розглядатимуться на типологічній основі і зважаючи на їх зональну специфіку. Курси - "Степове лісів­ництво", "Гірське карпатське лісівництво", "Гірське аридне лісівництво", "Лісостепове і поліське лісівництво , "Заплавне і плавневе лісівництво", "Лісівниц-тво на засолених ґрунтах", "Аграрне лісівництво" - викладатимуться на принципових сновах і законах "Загального лісівництва" як єдиної

інтегральної лісівничої дисциплі­ни. При цьому в кожному курсі лісівництва розглядатимуться три основні аспекти лісівництва: відновлення лісів, формування і вирощування високопродуктивних лісостанів, багатоцільове лісоко­ристування деревними, недерсвни-ми і невагомими ресурсами (корисностями) лісу (рис. 1).

Академік І.С.Мелехов
відзначав, що "сучасне лісівництво
можна поділити також за


функціонально-цільовим принципом, наприклад, лісівництво рекреаційне, лісівництво ґрунтове- і водозахисне..."

Сьогодні винятково важливого значення набула необхідність розробки питань протирадіаційного лісівництва (И.С.Мелехов, 1989: с. 7). Організаційна перебудова агропромислового комплексу і нагальне завдання зберегти систему лісових смут і захисних насаджень на землях його підприємств вимагає подальшого розвитку аграрного лісівництва. Отже, курси лісівництва за зональною специфікою повинні охоплювати питання функціонально-цільового підходу до ведення лісового господарства.

Лісівництво - науково-практична основа лісо­господарського виробництва.Все різноманіття продуктів і корисностей лісів можна об'єднати у 8 основних груп:

1. Деревина як головний продукт лісу та її похідні.

2. Недеревні продукти з деревних рослин: живиця, кора, листя (хвоя), квіти, плоди, насіння, сік, олія тощо .

3.Продукти з лісових недеревних рослин: лікарські рослини, ягоди, гриби, зелень.

4.Продукти бджільництва з квітуючих лісових рослин.

5.Продукти рибництва і рибальства на базі лісових річок, озер і ставків.

6.Ліс - кліматотвірний, ґрунтозахисний, водорегулюючий, водозахисний, полезахисний, садо-захисний чинник.

7.Ліс - оселя і середовище розведення мисливських та інших тварин і птахів.

8.Ліс - природне рекреаційне середовище, сприятливе для відпочинку і життя людини.

Всі ці напрямки лісокористування розвиваються у лісових підприємствах багатоцільового призначення.

Значення лісів як найважливішої складової частини біосфери людство особливо відчутно усвідомило в другій половині XX століття у зв'язку з антропогенним забрудненням оточуючого людину середовища, вирубкою тропічних лісів, дефіцитом питної прісної води, обезлісненням великих регіонів Землі, погіршенням якості і складу лісів планети.

У минулому столітті зазнали значної втрати і ліси України внаслідок знищення їх під час трьох війн, бездумної експлуа­тації, нав'язаної плановими органами Радянського Союзу і лісо­промислового відомства, яке перенесло методи лісозаготівель, якими користувалось на Півночі, в Сибіру і на Далекому Сході, в умови України.



 


Подібне відбувається і в наші дні, коли, не розуміючи значення лісів, їх ролі сьогодні і для життя майбутніх поколінь українського народу, лісовий фонд розпорошують між великою кількістю лісокористувачів. Особливо шкідливий чинник для збереження і раціонального використання лісового фонду є розпорошеність третини лісів держави між великою кількістю лісокористувачів; безконтрольність за станом і використанням лісів, закріплених за ними. Для забезпечення життєвих умов і щастя народу України лісовий фонд повинен знаходитись у єдиній скарбниці держави і під постійним контролем єдиного лісового відомства, підпорядкованого Уряду.

Ліси - поновлюваний природний ресурс. Завдання лісів­ників XXI століття поліпшити їх стан, склад і продуктивність, забезпечити відновлення всіх зруйнованих лісових масивів держави, постійне невичерпне раціональне користування лісовим фондом, підвищення продуктивності лісостанів, поліпшення їх охорони і безумовне збереження. Лісівнича діяльність і державна політика в лісовій галузі повинна розвиватись у відповідності з головною лісовою концепцією XXI століття: Всебічне постійне багатоцільове невичерпне лісокористування і комплексне використання всіх лісових сировинних ресурсів під жорстким контролем держави.

Лісистість

Україна малолісна держава, її територія вкрита лісовою рослинністю нерівномірно, змінюється від 51% (Закарпатська область) до 4% (Запорізька і Миколаївська області). У Лісовій чоні зосереджено 42,2% лісів держави, в Лісостепу - 23, Степу 11,4, Карпатах - 20, Гірському Криму - лиш 3,4%. Крім Зака­рпаття, найбільша площа лісів на Івано-Франківщині (41%), в Рівненській (37%) та Житомирській (33%) областях (рис. 2).

Значно менше, але біля третини всіх земель, займають ліси Волинської (31%), Чернівецької (29%), Львівської (28%) областей. Київська (22%), Чернігівська (20,5%) і Сумська (17%) області за площею лісів дещо перевищують лісистість України, але її не можна назвати оптимальною. У багатьох областях - Черкаській (15%), Тернопільській (13%), Вінницькій (12,5%), Хмельницькій (12.3%), Харківській (12%). АР Крим (11.5%) і Луганській (10,5%) лісистість перевищує 10-відсот-ковий рубіж, проте менша за середню лісистість і оцінюється як недостатня.Лісистість Полтавської (8,5%), Донецької (7%), Кіровоградської (6,5%), Одеської (6%) і Дніпропетровської (5,5%) областей вкрай недостатня. Найменшалісистість характерна для південних степових посушливих областей: Херсонської (4,5%), Запорізької (4,0%), Миколаївської (4%), де лісорозведенням почали займатися порівняно недавно і ліси ростуть у жорстких посушливих умовах.


на livr?С?™ІС7Ю Областей територію України можна поділити на пять зон І - лісистють вкрай низька, II- низька III -недостатня, IV - невисока, V -нормальна (рис.З).

π · . Таблиця 2
Динаміка показників земель лісового фонду Держкомлісу
за 1961-1996 pp. (тис. га)

Показники                
1 . Вкриті лісовою рослинністю землі                
3 них: хвойні твердолистяні   2264 2159   2484 2239            
м'яколистяні     э35   2402 621   2450 623   П2554 627      
Лісові культури                
2. Незімкнугі лісові культури                
3. Не вкриті землі                
3 них вирубки                
4. Нелісові землі                

Аналіз динаміки лісистості території України показує, що нона за тридцятиріччя (1966-1996) зросла на 2,7%: з 12,9% до 15,6%. За цей же період збільшилась площа лісових культур у 2,3 раза, зменшилась площа вирубок та площа незімкнутих лісових культур, значно збільшилась площа вкритих лісовою рослинністю земель (більше одного мільйона гектарів), особливо за рахунок хвойних і твердолистяних насаджень (табл. 2).

Стан лісового фонду держави

Природні та штучні українські ліси.На початку XXI століття площа вкритих лісовою рослинністю земель України досягала 9630 тисяч гектарів. Серед них штучні ліси з часткою незімкнутих лісових культур займають більшу половину (4945 тис. га або 51,3%).

Співвідношення природних і штучних лісостанів у межах областей нашої країни різноманітне. За часткою штучних лісостанів її територію можна поділити на 5 зон: 1- площа штучних насаджень незначна (20-34,9%); 2 - частка штучних насаджень менша половини лісів (35-49,9%); 3 - більше половини (50-69,9%); 4 - штучні насадження є домінуючими (70-84,9%); 5 - майже всі ліси штучного походження (85-100%) (рис. 6). У Закарпатській і Чернівецькій областях, де основними способами рубок головного лісокористування і відновлення лісів з давніх-давен були вибіркові і поступові рубання,


переважають природні ліси. В Автономній республіці Крим, де ліси відносяться до 1-ї групи, а тому лісокористування в них у минулому столітті було обмеженим, збереглася велика частка

_ π——- _...чіу

природних лісів. Природні ліси переважають також у Волинській, Рівненській, Житомирській, Львівській, Івано-Франківській областях. У Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій (за деякими винятками) всі ліси штучного походження, створені людиною протягом минулого століття.

Різноманіття природних, особливо кліматичних умов на терені держави спонукало природне формування і штучне створення лісів, різних за породним складом, продуктивністю, якістю, типами лісу. Так, на Поліссі і в Малому Поліссі переважають соснові ліси із сосни звичайної з домішкою дуба звичайного. Соснові ліси поширені також на Лівобережних терасах Сіверського Дінця, Дніпра та їх приток (знаменитий Черкаський бір); в Лісостепу, на Поділлі і Правобережній Україні одвічно домінують дубові ліси з грабом звичайним. Тут ростуть дуб звичайний і дуб скельний, ясен та інші породи.

У Лівобережній Україні дубові ліси з дуба звичайного відрізняються від правобережних відсутністю в їх складі граба і 24


характерною домішкою липи серцелистої і клена гостролистого. В Степах створені лісостани з акації білої, гледичії, софори японської, дуба звичайного, сосни звичайної; в Карпатах ростуть природні ліси з ялини звичайної, ялиці білої, бука лісового, збереглися залишки сосни кедрової європейської, яка занесена до Червоної книги України; в Кримських горах росте бук східний, сосна кримська, яловці: високий, смердючий тощо, зустрічається фісташка, інші характерні породи південних гірських систем, створюються культури ясена гостроплодого тощо. Особливі умови в заплавах українських річок і мокрих едатопах.

Для раціонального ведення лісового господарства лісівники чітко усвідомлюють параметри природного середовища, в якому вони створюють довговічні ліси, передбачають усі можливі нюанси його несприятливого впливу на деревні породи та їх лісостани. Щоб не помилятись, дуже важливо знати природу деревних порід, природу умов місцевиростання, генезис лісостанів.

Поняття про користування

Людство і ліси, люди і дерева споконвіку тісно єднаються природними зв'язками. Наші пращури жили в лісах, які давали їм ягоди і горіхи, м'ясо і зелень, інші продукти й одночасно слугували оселею, захистком проти несприятливих природних сил.

Згодом ліси стали джерелом палива для обігрівання печер первісної людини і матеріалом для виготовлення знаряддя мисливства, бортництва і самооборони. Потім дерева почали використовувати для будівництва хат і укріплень.

Але ще задовго до цього деревна та інша зелена рослинність завдяки фотосинтезу створили умови для появи, виживання й еволюції людини. Першим її лісовим ресурсом став кисень, а кількість їх безперервно зростала. За період розвитку людства виникло багато напрямків використання лісових ресурсів, серед яких виділяється 14 основних складових лісового природокористування, що здійснюються одночасно і безперервно, а саме:

1. Біосферне прижиттєве використання лісів.

2. Побічні користування.

3. Бджільництво.

4. Мисливство.

5. Рибальство і рибництво.

6. Еколого-функціональне лісокористування.

7. Заготівля деревини в процесі головних рубок.

8. Сільськогосподарське використання земель лісового фонду.

9. Відновлення лісових ресурсів.

10. Формування й вирощування високопродуктивних лісостанів.

11. Лісохімічне користування лісами.

12. Рекреаційне лісокористування.

13. Захист і охорона лісів.

14. Управління і моніторинг лісів.


Такий перелік основних складових лісового приро­докористування подано в плані їх появи й історичного роз­витку, а не залежно від їх значення для людства в сучасних умовах.

Лісокористування - це діяльність людини, спрямована на створення, відновлення, вирощування і формування лісостанів, на захист, охорону, вилучення і використання лісових ресурсів для біосферних, вселюдських, суспільних та індивідуальних потреб. У найпростішому розумінні лісовими ресурсами є ліси, які виконують біосферш і середовищетвірні функції, їх деревина, технічна, лікарська і продовольча сировина, рекреаційне середовище, що використовуються для задоволення потреб населення й виробництва, а також лісові землі і нелісові угіддя, придатні для використання в інтересах людини (орні землі, природні і штучні водойми тощо).

Отже, лісове природокористування поділяється на користування деревними, не деревними та невагомими ресурсами і корисностями.

У прикладному розумінні лісові ресурси за своєю вагомістю у відповідності з "Лісовим Кодексом України" (1994) розподіляються на ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення відносять невагомі ресурси, деревину від рубок головного лісокористування і живицю. Лісовими ресурсами місцевого значення є: деревина і деревна маса від рубок догляду і вибіркових санітарних рубок, другорядні лісові матеріали (кора, луб, деревна зелень, осмол,


пеньки тощо), продукти побічних лісових користувань (гриби, , ягоди, горіхи, інші плоди, деревні соки, лікарські рослини, квіти, сіно, пасовища тощо) та- решта, які не належать до ресурсів державного значення.

Раціональне використання всіх лісових ресурсів, їх охорона, відтворення і вирощування неможливе без здійснення в лісових масивах лісицтв будівництва лісових доріг. У XX ст. споруджували в лісах в основному тимчасові, так звані лісовозні дороги. Але вони потрібні й для охорони лісів від пожеж, рекреаційного і побічних користувань тощо. Будувати дороги тільки для вивезення деревини нераціонально. Вони повинні забезпечувати успішне функціонування всіх складових багатоцільового господарювання та соціальні потреби населення (рис. 18).

Будівництво мережі лісових доріг постійного користування - одна із проблем багатоцільового лісового господарства, яку лісова галузь узмозі успішно розв'язати.

Багатоцільове господарювання в лісах передбачає раціональне використання кожного клаптика земель лісового фонду в інтересах держави і народу.

3.2. Види користування

У лісівництві з давніх-давен виникло три види користування лісом: головне, проміжне і побічні. Головне користування передбачає використання стиглих лісостанів та їх відновлення, тобто "життя" лісу; проміжне - використання ліквідної деревини (тобто деревинної маси, яка має споживчі якості) від рубок догляду за лісом і санітарних рубань. Це свого роду використання відходів лісогосподарського виробництва, які виникають у процесі догляду за лісом або його вирощування; побічні користування - використання різноманітних недеревних ресурсів лісу. Кількість видів побічних користувань у зв'язку зі зростанням потреби людського суспільства протягом минулого століття значно збільшилась. Вони набувають усе більшого значення в житті людини, тому в деяких країнах і районах нашої держави за сумарною вартістю товарної продукції й економічним ефектом переважають головне користування.

Організація багатоцільового господарювання в лісах сприятиме сталості галузі, подальшому зростанню ефективності побічних користувань. Дари лісу необхідно використовувати максимально ефективно.

Деякі побічні користування в окремих підприємствах з часом перетворились у відокремлені галузі лісового


господарства (підсочування лісу, бджільництво, рибальство, грибоваріння тощо). Швидкими темпами розвиваються такі види користування лісом, як рекреаційне, курортно-санітарне, бальнеологічне, середовищезахисне тощо.

Класифікація рубок

За видами лісокористування

Лісові рубання поділяються на рубання головного і проміжного лісокористування. Головне користування - рубання стиглого деревостану з метою використання деревини, її заготівлі і відновлення молодого лісостану. До проміжного лісокористування належать декілька видів рубань, а саме: рубки догляду за лісом, санітарні рубання пошкодженого деревостану, реконструктивні - рубання з метою заміни розладнаного деревостану новим високопродуктивним;


комплексні рубання, коли на ділянці деревостану проводиться одночасно кілька видів рубань.

Доглядові рубання за лісом забезпечують підтримання в лісостанах лісового середовища, сприятливого для успішного росту цільових деревних порід, а серед них - кращих дерев майбутнього; підвищення екологічних функцій лісу та своєчасне використання дерев, які в процесі росту, диференціації дерев і природного добору перетворюються у відпад. Доглядові рубання проводяться з віку змикання деревостану для запобігання небажаної зміни цільових дерев і закінчуються за 5-10 років до початку віку головного лісокористування.

Санітарні рубки проводяться в лісостанах незадовільного санітарного стану з метою вилучення дерев, пошкоджених буреломом, вітровалом, снігрломом, хворобами, шкідниками та під впливом інших екологічних чинників. У залежності від кількості пошкоджених дерев і загального стану деревостану санітарні рубання можуть бути суцільними і вибірковими.

Реконструктивні рубки проводяться в лісостанах віку
доглядових рубань з метою заміни малоцінних, розладнаних
насаджень найбільш продуктивними. Мета їх - досягти
найефективнішого використання лісових земель. Вони можуть
бути суцільними, вибірковими і коридорними.

Класифікація головних рубок

Впродовж останніх трьох століть велись пошуки таких способів рубання деревостанів, які одночасно забезпечували їх природне поновлення. За цей час світовою лісівничою

М.О.Ткаченко М.С.Нестеров М.К.Турський

практикою було запропоновано понад 100 способів головного рубання лісу. Серед лісівників, які зробили вагомий внесок у

розробку і вдосконалення

доцільних, раціональних

способів головних рубань,

слід зазначити О.Ю.

Теплоухова, О.Ф. Рудзького,

М.К. Турського, В.Я. Добровлянського,

Д.М.Кравчинського, Г.Ф.

Морозова, Гартига, Гайєра,

Борггреве, Вагнера та ін. У

першій половині XX ст.

розробляли та вивчали ,_ , „

Г.Ф.Морозов

способи рубання лісу М.О. О.Ф.Рудзькии

Ткаченко, М.М. Орлов, Г.А.Корнаковський, Д.М. Кравчинський, Є.В. Алексеев, І.С. Мелехов, А.В. Побєдінський, Л.А. Кайрюкштіс, Бланкмейстер, Троуп та ін.

Велика кількість запропонованих способів вимагала їх систематизації. Слід зазначити, що до праць Г.Ф. Морозова у лісівничій літературі не було жодної класифікації способів головного рубання, за винятком систематизації КГайєра, в основі якої була залежність від джерела поновлення лісу після зрубування деревостану.


Г.Ф. Морозов, вважаючи головним завданням рубки поновлення лісу на вирубках, запропонував взяти за основу класифікації способів головного рубання час і особливості поновлення лісу. Усі способи головного рубання він поділив на рубання попереднього поновлення та рубання наступного поновлення. У першому випадку забезпечувалась поява необхідної кількості якісного підросту до вирубування дерев на лісосіці. У другому випадку - лісопоновлення забезпечувалось після зрубування і видалення частини дерев з лісосіки. Такий же підхід до класифікації способів головного рубання використав учень Г.Ф. Морозова професор В.В. Гуман, але його класифікація була більш повною. На початку 20-х років минулого століття класифікації способів головного рубання були запропоновані також Ебергардом, Троупом та ін.


особливостями способи головного рубання мочали об'єднувати
у системи. Системи рубок відрізняються одна під одної строком
проведення рубання та характером поновлення лісу. Тепер
маємо 4 основні системи головного рубання: вибіркова,
суцільна, комбінована та поступова (табл. 13). Така
різноманітність способів головного рубання обумовлена
широким діапазоном економічних умов, великою
географічною мінливістю лісів, вузькогалузевими інтересами,
нерозумінням екологічної ролі лісових екосистем або
зневажливим ставленням до природи. Застосовувати той чи
інший спосіб головного рубання необхідно з урахуванням
екологічного значення лісових масивів та
народногосподарської цінності лісу. Кожен спосіб головного
рубання повинен відповідати екологічним та лісівничим
вимогам, тобто забезпечувати кліматичну, водоохоронну,
ґрунтозахисну та протиерозійну роль лісових екосистем і
своєчасне успішне поновлення лісу. Але ще й нині в багатьох
країнах світу застосовуються хижацькі концентровані й
умовно-суцільні рубання, які недопустимі, оскільки істотно
поглиблюють екологічну кризу на планеті.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти