ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Організаційна структура лісового фонду України

Відповідно до Лісового Кодексу України "Всі ліси на території України становлять її лісовий фонд". Загальна площа лісів держави (земель лісового фонду) на кінець XX століття складала 10782,2 тисяч гектарів. Але тільки біля двох третин цього фонду (7114,9 тис. га) або 66% знаходиться у віданні Державного Комітету лісового господарства України, а решта підпорядкована постійним лісокористувачам, серед яких; Мінагрополітики - 2847,9 тис. га (26,4%), Міноборони - 236,4 тис. га (2.2%), Мінчорнобиль - 178,1 тис. га (1,6%), Мінтранс -109,2 (1,0%), Мінекобезпеки - 35,1 (0,8%) та 49 Інших постійних лісокористувачів, у віданні яких знаходиться 376391 га (2%) лісів. Отже, землі лісового фонду розпорошені поміж 55 постійними лісокористувачами.

Розпорошеність лісів пов'язана, з одного боку, з об'єктивною необхідністю, а з другого - з суб'єктивним необгрунтованим підходом до користування лісами. Наприклад, явно безпідставна передача частини державних лісів у відання Мінагрополітики. Ліси - частка української природи, всенародного буття. Ліс, як і Сонце, повітря, воду не можна 14


ділити, приватизувати; він нероздільно належить усьому суспільству і воно відповідальне за його долю. Розпорошеність лісів не на благо державі та її лісовому фонду, а тому Уряд постійно вивчає питання зменшення кількості постійних лісокористувачів і передачі лісових земель у державну лісову скарбницю.

Всі ліси в Україні є власністю держави. Це її національне багатство. Ліси в Україні за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають охороні та державному обліку. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, спеціально уповноважені державні органи лісового господарства. У Лісовому Кодексі (стаття 24) записано, що "спеціально уповноваженими державними органами лісового господарства є Міністерство лісового господарства України та його органи на місцях". Проте Лісове відомство України, назва якого постійно суб'єктивно змінювалася залежно від зміни керівництва Уряду (Всеукраїнське управління лісами -ВУПЛ, Головне управління лісоохорони І лісонасаджень при РНК. Міністерство лісового господарства. Головне управління лісового господарства МСГ, МЛГ, Держкомлісгосп тощо), потерпало від реорганізацій.

В організаційній структурі Держкомлісу України знаходиться 25 обласних державних лісогосподарських об'єднань (табл. 1). У їхньому підпорядкуванні 283 державних лісогосподарських підприємства, у складі яких 1638 лісництв. Усі ліси держкомлісу впорядковані, лісові масиви розмежовані квартальною сіткою на квартали. Квартал - основна первинна облікова одиниця лісового фонду, в якому здійснюються всі заходи відновлення лісу і лісокористування. Ліс у межах кожного кварталу розділений за лісівничо-таксаційними ознаками на таксаційні виділи, в яких проводяться конкретні лісівничі заходи з відновлення, вирощування, формування та лісокористування. Кількість таксаційних виділів непостійна, а змінюється (збільшується або зменшується) у процесі лісогосподарської діяльності, що знаходить відображення у


таксаційних описах лісництв і на планах лісонасаджень після кожної чергової ревізії лісовпорядження.


Лісистість

Україна малолісна держава, її територія вкрита лісовою рослинністю нерівномірно, змінюється від 51% (Закарпатська область) до 4% (Запорізька і Миколаївська області). У Лісовій чоні зосереджено 42,2% лісів держави, в Лісостепу - 23, Степу 11,4, Карпатах - 20, Гірському Криму - лиш 3,4%. Крім Зака­рпаття, найбільша площа лісів на Івано-Франківщині (41%), в Рівненській (37%) та Житомирській (33%) областях (рис. 2).

Значно менше, але біля третини всіх земель, займають ліси Волинської (31%), Чернівецької (29%), Львівської (28%) областей. Київська (22%), Чернігівська (20,5%) і Сумська (17%) області за площею лісів дещо перевищують лісистість України, але її не можна назвати оптимальною. У багатьох областях - Черкаській (15%), Тернопільській (13%), Вінницькій (12,5%), Хмельницькій (12.3%), Харківській (12%). АР Крим (11.5%) і Луганській (10,5%) лісистість перевищує 10-відсот-ковий рубіж, проте менша за середню лісистість і оцінюється як недостатня.Лісистість Полтавської (8,5%), Донецької (7%), Кіровоградської (6,5%), Одеської (6%) і Дніпропетровської (5,5%) областей вкрай недостатня. Найменшалісистість характерна для південних степових посушливих областей: Херсонської (4,5%), Запорізької (4,0%), Миколаївської (4%), де лісорозведенням почали займатися порівняно недавно і ліси ростуть у жорстких посушливих умовах.


на livr?С?™ІС7Ю Областей територію України можна поділити на пять зон І - лісистють вкрай низька, II- низька III -недостатня, IV - невисока, V -нормальна (рис.З).

π · . Таблиця 2
Динаміка показників земель лісового фонду Держкомлісу
за 1961-1996 pp. (тис. га)

Показники                
1 . Вкриті лісовою рослинністю землі                
3 них: хвойні твердолистяні   2264 2159   2484 2239            
м'яколистяні     э35   2402 621   2450 623   П2554 627      
Лісові культури                
2. Незімкнугі лісові культури                
3. Не вкриті землі                
3 них вирубки                
4. Нелісові землі                

Аналіз динаміки лісистості території України показує, що нона за тридцятиріччя (1966-1996) зросла на 2,7%: з 12,9% до 15,6%. За цей же період збільшилась площа лісових культур у 2,3 раза, зменшилась площа вирубок та площа незімкнутих лісових культур, значно збільшилась площа вкритих лісовою рослинністю земель (більше одного мільйона гектарів), особливо за рахунок хвойних і твердолистяних насаджень (табл. 2).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти