ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Глава 2. Географія типів лісу України

Лісівничо-екологічна типологія, одним із фундаторів якої був академік Петро Степанович Погребняк, стала основою ведення лісового господарства в Україні.

Фахівець-лісознавець, який призначений на посаду лісничого в держлісгоспі, облуправлінні, повинен, найперше, чітко усвідомити: в якому лісотипологічному районі він працюватиме над здійсненням лісівничих завдань, які тут формуються типи лісу, типи лісостанів; особливості ведення лісового господарства в них, тобто пізнати природне середовище, щоб досягти успіхів і забезпечити раціональне багатоцільове господарювання в лісах, досягти підвищення їх продуктивності.

2.1. Лісотипологічне районування1

Керуючись географічним принципом вивчення природи лісу Г.Ф.Морозов відзначав, що правила ведення лісового господарства можуть бути правильними для практики тільки в конкретних районах, однорідних за природними й економічними умовами, а в межах району вони змінюються залежно від типів насаджень.

Розподіл Європейської Росії на зони та області за кліматичними умовами (температурою та опадами) для цілей лісового господарства першим виконав А.А.Крюденер, виділивши шість зон: степову, пристепову, лісостепову, дерново-підзолисту, підтундрову І арктично-альпійську. Лісівничо-типологічне районування України, опрацьоване лабораторією лісу УкрНДІЛГа під керівництвом професора Д.В.Воррбйова, було одним з результатів досліджень типологічної класифікації лісів. Методологічною основою цього районування стала лісотипологічна класифікація кліматів. Основні показники клімату та прийняті кліматичні ступені лісотипологічних областей і районів обґрунтовані закономірностями географічного формування типів лісової ділянки (едатопу), які визначаються за рослинами-індикаторами. При визначенні меж таксономічних одиниць районування, як наголошувалось у "Лісознавстві", були використані показники тепла, вологості та континентальності клімату. У рівнинній частині України за цими гідротермічними


параметрами клімату виділені лісотипологічні області та лісотипологічні райони, а в їх межах за геоморфологічними особливостями - лісотипологічні сектори ( див. "Лісознавство", с.135рис.46).

Території виділених лісотипологічних областей і районів
досить чітко співпадають з реальними фізико-географічними
регіонами, що є переконливим прикладом кількісно-якісних
зв'язків у природі. Кожна лісівничо-типологічна область при
близьких значеннях континентальності клімату має один
зональний тип лісу. При значних розходженнях
континентальності формуються різні зональні типи лісу, що
послужило підставою для виділення районів. Отже, лісівничо-
типологічна область характеризується певним
макрокомплексом місцезростань з різними грунтово-
топографічними умовами формування типів умов
місцезростання, типів лісу і водночас з багатьма загальними
рисами лісівничих заходів.
Для цих цілей лісотипологічні
області можуть розділятися на більш дрібні території -
лісівничо-типологічні райони (за ступенем континентальності
клімату, за подібними геоморфологічними ознаками та залежно
від ареалів найважливіших лісоутворюючих деревних і
чагарникових порід).

Як відомо з "Лісознавства", на території України виділяється сім лісівничо-типологічних областей. Вони характеризуються певними кліматичними параметрами (додатки 1,2),

Лісівничо-типологічна область 4d(сирого помірного клімату - Т= 84-104 С, W =3,4-4,8) займає західну частину Подільської височини на території Львівської, Тернопільської областей і незначну частину північного Придністров"я. Область 4d включає Розточчя, Опілля і частково Гологоро-Кременецький кряж. Для Розточчя й Опілля характерні коротке прохолодне літо з похмурою погодою та м'яка зима. Протягом року випадає 680-750 мм опадів. Сума активних температур (понад 10 С) дорівнює 2350 С, а річна амплітуда температур повітря (континентталь-ність) - 22 С.

Ірунтоутворюючими породами є лесоподібні суглинки. На них формуються сірі лісові грунти та чорноземи опідзолені. На водно-льодовикових відкладеннях поширені дерново-підзолисті грунти. На території області сирого груду виділено 27 типів лісу, які формуються за участю дуба, бука, сосни, вільхи чорної; зональним типом вважається сирий чорновільховий груд (D/t-Вл.ч.), який широко заміщається дубово-буково-34


сосновими типами лісу^.

Лісівничо-типологічна область 3d(вологого помірного клімату) охоплює майже цілком Полісся України і так званий "Західний Лісостеп" загально-географічного районування: північ Сумської, Чернігівської, Київської і Житомирської адміністративних областей і західні області України до лінії Житомир-Вінниця-Кам"янець-Подільський.

Вологі клімати, як переконливо показав Д.В.Воробйов, шдповідають умовам лісової зони, тому терміни "лісівничо-типологічна область вологого помірного клімату (вологого І руду)" і "лісова зона" у межах України можна вважати еквівалентними, синонімічними.

За геоморфологічними та ґрунтовими ознаками область пологого груду поділяється на дві частини:

1) Полісся - з перевагою дерно-підзолистих грунтів на піщаних флювіогляціальних відкладеннях з рівнинним рельєфом;

2) Волино-Подільська частина - із значним поширенням сірих лісових і лучно-чорноземних грунтів на лесі і сильним розвитком ерозійних процесів у місцевостях з пересіченим рельєфом. Річна сума опадів - 600-650 мм, місцями 700 мм. Відношення опадів до випаровування - в межах 1.5-2.0 і вище. Ліси в минулому були панівною рослинною формацією цих районів.

До території інтенсивної ерозії належать Волино-Поділля (особливо Придністров'я, Кременецька височина) і східна частина Полісся - Придеснянський ерозійний район).

Лісівничо-типологічна область 2d(свіжого помірного клімату) відповідає правобережному та лівобережному лісостепу загальногеографічного районування. Це територія з пануванням свіжих едатопів. Середньорічна кількість опадів — 450-550 (600) мм. Грунти плакорів - потужні і деградовані чорноземи, темносірі та сірі лісові. Ліси пристосувались до вододільних просторів і річкових долин. Зональні типи лісу -свіжі діброви. У минулому великі простори були зайняті лучними степами; значна частина лісостепу належить до районів з сильно розвинутою ерозією.

Лісівничо-типологічна область Id(сухого помірно теплого клімату) вузькою смугою простягається від західного кордону України до Дніпра по ізолініях W = 0.8 (на північ від лінії Котовськ-Первомаиськ-Кіровоград-Кам'янка). Область має острівний характер і є перехідною від лісостепу до


чорноземного степу. Далі на схід, вже за межами України, область Id має більш чіткі межі, що і стало однією з причин її виділення при проведенні дрібного лісотипологічного районування України. У степовій зоні України область Id займає південні й південно-східні схили Подільської та Придніпровської височин й охоплює північну частину Кіровоградської області, вузькі смуги Вінницької, Черкаської и Одеської областей. Область Id представлена одним лісотипологічним районом - Середньобузьким і двома секторами - Придніпровським з дубом скельним і пристеповим з дубом звичайним.

Клімат області Id за термічними показниками близький до області свіжого груду - 2d, але існує тенденція більш високої вологозабезпеченості. Сума активних температур тут на 160 перевищує цей показник у сусідній північній області 2d. Більше виражена й аридність клімату. Тут менше опадів і більший дефіцит насиченості повітря водяною парою.

Ґрунтоутворюючими породами області Id є леей та лесовидні глини важкого гранулометричного складу, які підстилаються крейдомергелевими породами. Основний тип грунтів - чорноземи. Підтип чорноземів типових займає лесові тераси та вододіли, а на досить дренованих плакорних ділянках правих корінних берегів річок сформувалися чорноземи вилуговані в результаті тривалої вилуговуючої дії лісу на чорноземах. На відміну від аналогічних грунтів області Id, вони мають менш потужний профіль, сильніше насичені основами, а головне - більш сухі. Сухі діброви, що сформувалися на даних грунтах, мало відрізняються за складом від плакорних дібров Лісостепу, але за продуктивністю значно поступаються їм.

У перехідній смузі (клімат \d) спостерігається широтна зміна грабових дібров кленовими. які змінюються чорнокленовими в результаті підвищення дії термічного чинника, посилення сухості клімату. Сухий груд в області Id представлений трьома типами лісу: сухою (свіжуватою) грабовою дібровою на верхніх частинах схилів, сухою кленовою і сухою чорнокленовою дібровами.

Лісівничо-типологічна область (сухого відносно теплого клімату) простягається широкою смугою від західних до східних кордонів України і відповідає підзонам байрачного та різнотравно-ковилового степу. Межі між лісостепом І степом збігаються з ізолініями Т=104° І W=0,6 (обидві ізолінії на тери­торії України дуже близькі між собою, практично їх можна прийняти за одну).

У порівнянні з областями дуже сухого клімату, в області дещо нижчі середньорічні та місячні температури, більше


опадів, їх відношення до випаровування складає 0,5-0,8. у межах області чітко виділяються з півночі на південь підобласті (байрачних і безлісних степів), обумовлені як підвищенням сухості, так і геоморфологією. Байрачний степ займає піднесені райони з розвинутим давньоерозійним рельєфом, безлісний степ - низовини з плоско рівнинним рельєфом. Байрачні ліси зростають на давньоерозійних формах рельєфу, місцями виходячи на плакори (на межі з лісостепом). Власне байрачні ліси займають негативні форми рельєфу - береги та днища балок і лощин. Плакорні ліси виходять за брівки балок і долин на вододільні плато (діброви Савранського і Голованівського лісгоспів. Олександрійського лісництва: діброви на Донецькому кряжі й ін.). У байрачних лісах усіх районів найбільш поширені берестово-пакленові діброви - сухі, свіжі й зрідка вологі.

Ліси байрачного правобережжя зосереджені у східній частині Одеської області, Голованівські ліси - на заході Кіровоградської області. Олександрійські байраки - на південному сході Кіровоградщини, Верхньодніпровські і Микольські ліси - на Дніпропетровщині.

На лівобережжі Дніпра байрачні ліси зростають у Присамар'ї, на Донецькому кряжі та його відрогах у Донецькій та Харківській областях, у задонецькіи частині зони (Старооільські та Біловодські байраки) на південних відрогах Середньоруської височини. Для байрачних лісів характерні отдзолені чорноземи і темно-сірі грунти, для заплавних лісів -заплавні лучні грунти, суглинисті та піщані. На піщаних терасах поширені дернові гунти.

Комплекс типів умов місцезростання складається в основному з сухих грудів, у меншій мірі до нього входять свіжі та вологі груди.

Лісівничо-типологічна область Qe (дуже сухого відносно теплого клімату) - це смуга в південних районах Одеської, Миколаївської, Запорізької областей; у центральних районах Херсонської області, ширина якої 30-50 км. Охоплює Причорноморську та Приазовську низовини. Північною межею

' J-- -і--.-'. ТТТ/ЛГ» " Т1 1 ^ λ U

є Ізолінія коефіцієнта W=0,8, південною - Ізотерма Т=І24 , рельєф низовини площинно-рівнинний. Заходить у долини Дністра, Південного Бугу, Інгульця, Дніпра, Молочної. На плато є округлі зниження подів. У геоботанічному трактуванні ця область входить до підзони типчаково-ковилових степів. Грунти - південні чорноземи. Інтразональна рослинність представлена заплавними лісами, колками на пісках, нітрофільними чагарниками на виходах вапняків.



(грунтово-кліматичного) ареалу. Наприклад, зона типів лісу дуба пухнастого тощо (дивись додаток 5) . За характером походження і місцезнаходження в просторі типи лісу Криму представлені категоріями: висотно-експозиціині (зональні), гірськодолинні (інтразональні), реліктові та рецептні (тривало-порушені). Серед 97-ми типів лісу, виділених П.П.Посоховим у Криму,

Лісівничо-типологічна область Of (дуже сухого теплого клімату) охоплює приморські райони та велику частину Криму.Представлена переважно низинними рівнинами, лише в Криму і на півостровах Тарханкут і Керченський є останці височин з пересічним рельєфом. Грунти каштаново-солонцевого комплексу і темно-каштанові. У минулому тут були типчаково-ковилові і полинові степи, нині розорані. Природна деревна рослинність (інтразональна) збереглась місцями в заплаві нижнього Дніпра, у дельтах Дунаю, Дністра, Бугу і на деяких аренах. У історичному минулому ксерофітні деревно-чагарникові ценози зростали в районі Керчі І на Тарханкуті, тепер тут зустрічаються лише поодинокі примірники шипшини, глоду, груші, терену.

2.2. Типи лісу України

Ліси нашої держави, що ростуть у лісовій, лісостеповій і степовій зонах рівнини, в горах Криму та Карпат, характеризуються великим типологічним різноманіттям. У рівнинних умовах, за дослідженнями Б.Ф.Остапенка, І.П.Федця, М.С.Улановського, формується 90 типів лісу (додаток 3), в Карпатах, за З.Ю.Герушинським - 78 (додаток 4), в Криму, за даними П.П.Посохова - 97 (додаток 5). їх екологічне лісівниче та економічне значення обумовлюється: складом лісостанів, лісовідновлювальною здатністю, напрямком зміни лісотвірних порід, стійкістю проти несприятливих чинників середовища і антропогенних навантажень.

Лісівничо-типологічне районування гірського Криму розробив П.П.Посохов.Рослинне районування гірського Криму ще в 1952 р. запропонував також ГҐ.І.Іваненко. Одиницями лісотипологічного районування П.П.Посохов прийняв: провінцію, округ, лісотипологічну зону, лісотипологічний пояс і висотно-екологічну смугу типів лісу (рис. 9).

Провінція - гірська територія з особливими рядами рослинних і кліматичних зон, які вертикально змінюються. Виділяється Кримська гірська провінція.

Округ - це частина провінції з властивим їй комплексом геоморфологічних умов, особливим вертикальним рядом екологічних чинників і лісорослинних поясів або висотних комплексів типів лісу: округ Південно-Східного гірського Криму з підокругами.

Лісотипологічна зона поєднує типи лісу основної лісотипоутворюючої породи в межах її фітоценотичного


формуються: у соснових лісах з сосни кримської, піцундської та крючкуватої - 33 зональних типів лісу; у ялівцевих лісах з ялівцю високого, вонючого, прижатого та козачого - 9 типів (зональні); у гірсько-долинних лісах з вільхи чорної, верб і тамариксу 6 типів (інтразональні); з дуба пухнастого 13 (зональних 7, реліктових l , рецептних 4); з дуба скельного 18 (зональних 14, рецептних 4); з бука східного 18 (зональних 5, рецептних 4, інтразональних 1) (див. додаток 13).

Характерною особливістю гірських лісів Криму є середземноморський характер їх складу.


'«^^S^S&^S^S,^^ ^·»

2.3. Визначення типів лісу та їх комплексів

neBHtri0j^vrr?a«r-sr Щгж5гі

особливостями едафічних , кліматичнихудав якГв ппонесі

їїсГи^еЯ^^ ^ЧНоМГГ=Р„сГМ ДОЛ=„ЛЙ0Г»ЕІ

r^cS2Z=Kf^^^^^^^^


Таблиця 8

Макрокомплекси типів лісу рівнинної України

Лісотипологічна   Комплекси типів лісу  
область   Номер   Складові комплексу  
ОБЛАСТЬ СИРО­ГО ГРУДУ 4d     Вологі та свіжі грабово-соснові судіброви, грабові бучини та дубово-соснові субори, свіжі грабово-соснові субучини  
      Вологі та свіжі грабові бучини, зрідка свіжі сосново-грабові субучини та сирі чорновільховіі груди  
ОБЛАСТЬ ВОЛОГОГО ГРУДУ 3d     Вологі, мокрі та свіжіє дубово-соснові субори та дубово-ялиново-соснові субори, зрідка бори; вологі та сирі ялиново-соснові сугруди; сирі та мокрі чорновільхові сугруди  
      Вологі, сирі, мокрі та свіжі дубово-соснові субори; бори всіх груп вологості. У вигляді островів - типи лесу з ялиною, вказані в районі 3  
      Вологі та сирі дубово-соснові субори з азалією, грабово-соснові судіброви з азалією^ бори^свіжі субори  
      Свіжі та вологі дубово-соснові субори, місцями бори та вологі грабово-соснові судіброви  
      Свіжі та вологі дубово-соснові субори, бори та грабово-соснові судіброви. У вигляді островів на півночі — ялиново-соснові сугруди та дубово-ялиново-соснові субори  
      Вологі та свіжі грабово-соснові судіброви, грабові діброви, свіжі субори  
      Свіжі и вологі дубово-соснові субори та липово-соснові судіброви, місцями клсново-липові діброви і бори  
      Вологі та свіжі сосново-грабові судіброви та субори, сирі чорновільхові сугруди  
      Вологі, свіжі й сирі сосново-грабові судіброви та субори; грабові діброви та ольси  
      Свіжі і вологі грабові діброви3 грабово-соснові судіброви  
      Вологі та свіжі грабово-соснові судіброви, свіжі та вологі субори, зрідка бори; сирі та мокрі сугруди, ольси  
      Вологі та свіжі грабово-соснові судіброви, свіжі субори, зрідка бори та сирі сугруди  
      Вологі та сирі грабові діброви, свіжі субори, зрідка бори та сирі сугруди  
      Свіжі та вологі грабові діброви та букові діброви; уздовж Дністра та Пруту — свіжі та сухі грабові судіброви и діброви з дубом скельним  
      Свіжі та вологі грабові та букові діброви; рідко грабові бучини, свіжі грабові судіброви; сосново-грабові судіброви (на півночі)  
      Свіжі та вологі грабові діброви, рідко сосново-грабові судіброви (на північному сході)  
ОБЛАСТЬ СВІЖО­ГО ГРУДУ 2d     Свіжі дубово-соснові субори, бори, сирі чорновільхові сугруди  
      Свіжі та вологі грабово-соснові судіброви и грабові діброви, свіжі субори, чорновільхові сугруди та ольси; вологі та свіжі липово-соснові судіброви та свіжі кленово-липові діброви (на сході)  
      Свіжі та вологі кленово-липові діброви, місцями судіброви, свіжі дубово-соснові субори  
      Свіжі та вологі дубово-соснові субори і грабово-соснові судіброви, зрідка свіжі бори  
      Свіжі грабові діброви та грабово-соснові судіброви  

   
      Свіжі та вологі грабово-соснові судіброви; субори, бори (на  
      Свіжі та вологі грабові діброви, зрідка судіброви, сирі та мокрі  
      Свіжі та вологі кленово-липові діброви, місцями субори та  
  Свіжі кленово-липові діброви, свіжі субори та судіброви (на  
ZS   Свіжі та сухі кленово-липові діброви, зрідка свіжі субори та  
    29 ЗО   Свіжі дубово-соснові субори та сосново-липові (пристепові)  
       
         
      Свіжі грабово-соснові судіброви, дубово-соснові субори,  
      Свіжі та сухі грабові діброви, сухі та свіжі бори, субори та  
      Свіжі та сухі кленово-липові діброви, зрідка сухі та свіжі бори  
      Свіжі та сухі кленово-липові діброви (нагірні та байрачні), зрідка субори та бори на пісках; на крайньому північному сході  
      Свіжі та сухі грабові діброви з дубом скельним, сухі  
ОБДАСТЬ СУХО­ГО ГРУДУ Id     Сухі та свіжі грабові діброви з дубом скельним, сухі  
      Сухі та свіжі бєрестово-пакленові (по байраках) свіжі грабові  
ΒΑ ОБЛАСТЬ 1 е   39 40   Сухі байрачні чорнокленові та берестово-пакленові діброви, на крайньому заході - з дубом пухнатим  
    41 42   Сухі та свіжі бори та дубово-соснові субори, а у заплаві - свіжі та вологі берестово-пакленові діброви  
      Сухі та свіжі дубово-соснові субори, соснові бори, судіброви, а  
      Сухі та свіжі берестово-пакленові діброви (байрачні, іноді вододільні), зрідка свіжі кленово-липові діброви (район Слав'янська), сухі та свіжі скумлієві судіброви з крейдяною  
      Сухі байрачні берестово-пакленові дубрави, зрідка сухі  
      Сухі та свіжі берестово-пакленові діброви (байрачні та  
      Сухі байрачні діброви фрагментарного розповсюдження та  
ОБЛАСТЬ ДУЖЕ СУХОГО ГРУДУ Ое     Сухі та дуже сухі бори, у заплаві Дніпра - сирі та мокрі вербові груди. Місцями колки -вологі березові бори та дубові субори  
Примітка: жир   ним шрифтом виділені переважаючі типи лісу  

Провідна роль у лісотипоутворенні в кожній лісотипологічній області належить екологічним особливостям деревних порід та географічному середовищу, яке формується

Λ"!


під впливом атмосферних, літосферних та орографічних чинників (клімат, грунт, рельєф). Визначення, оцінка і врахування явищ середовища вкрай необхідне при переході від локальної типології окремих насаджень до типології лісів, районів і областей. Лісотипоутворення — тривалий історичний процес.

На першому етапі розвитку лісівничо-екологічної типології дослідницькою партією Всеукраїнського Управління лісами, яку організували Г.М.Висоцький і Є.В.Алексєєв, була розроблена тепер відома всім лісівникам координатна класифікаційна схема, яка одержала назву едафічної сітки Алексєєва-Погребняка. Тоді ж були встановлені Д.В.Воробйовим три основні класифікаційні одиниці - тип лісової ділянки (едатоп), тип лісу та тип деревостану.

Едафічна сітка є необхідною науковою й організуючою основою проектування та ведення лісового господарства в Україні, особливо при лісовідновленні та лісокультурній справі. При розробці типологічної класифікації лісів Д.В.Воробйов виявив тісні зв'язки між класифікаційно-типологічними одиницями та кліматом, а саме:

- формування типів лісової ділянки (едатопу) при однорідних ґрунтоутворюючих породах і формах рельєфу визначається дією вологи і тепла;

- у межах одного типу лісової ділянки утворення типів лісу пов'язано з континентальністю клімату;

- у межах одного типу лісу продуктивність різних типів деревостану пов'язана безпосередньо з кількістю тепла.

Аналіз цих зв'язків дозволив Д.В.Воробйову розробити класифікацію кліматів як складову лісотипологічної класифікації. При цьому аналіз впливу найважливіших чинників клімату - тепла і вологи - на видове різноманіття лісів стосується одночасно ґрунтової родючості (утворення едатопів), складу корінних лісостанів (типів лісу) та їх продуктивності. В результаті кожний едатоп отримує кількісну оцінку тепла (Т - показник тепла), (W - показник вологості клімату) та його континент-альності (А - показник континентальності клімату). Показники клімату T,W,A обчислюються за даними найближчих метеостанцій: Τ - сума позитивних місячних температур; W - показник вологості

Ж = — -0.0286- Τ
клімату (обчислюються за формулою ^ , де Ρ -


J   ^   Трофотояи   W  
    А     с   D  
і £.     А, U   В, Ik   с, u   0| Id   «,· 1.D »,« •Μ Μ   а   І І  
  *7 2»   в» 2Ъ   с, 2с   Ε» 2d  
3   *. S·   В, »Ь   с, Іе   в» Id  
4   *ч <·   в« *ь   с. <е   D, ill  
t   *, (t   в. а>   с, Sc   D. 5d   t  
Т   ы tf w ы" їм       /  
• 1 ь   [ ° \ *      
Tmnow «жи      
сума опадів за теплий період року); А - показник континентальності - різниця між температурою найбільш теплого і найхолоднішого місяців. Величина ступенів, за якими розділяються клімати, отже, трофотопи і гігротопи, прийнята за показниками Т=20° і W=l,4. Ці показники клімату виражають зв'язки між ними і едатопом. Клімати гігротопів, які утворюють зони вологості: О — клімати дуже сухих типів, або дуже сухі клімати: W коливається від -2,2 до -0,8; 1 — клімати сухих типів, або сухі: W від -0,8 до +0,6; 2 — клімати свіжих типів, або свіжі: W від 0,6 до 2,0; 3 — клімати вологих типів, або вологі: W від 2,0 до 3,4; 4 — клімати сирих типів, або сирі: W від 3,4 до 4,8; 5 — клімати мокрих типів, або мокрі: W від 4,8 до 6,2; Клімати трофотопів, які утворюють зони тепла: λ — клімати дуже холодні, або клімати тундри: Τ менше 24° С; а — клімати борів, або холодні: Τ від 24 до 44° С; в — клімати суборів, або відносно холодні: Τ від 44 до 64°

— клімати сугрудів, або відносно помірні: Τ від 64 до 84°

d — клімати грудів, або помірні: Τ від 84 до 104° С.

Переренесені на координати едафічної сітки показники клімату Τ і W утворюють класифікаційну сітку, в якій місце кожного едатопу займає його зональний клімат.

Лісотипологічна класифікація кліматів дає змогу за середньомісячними даними опадів і температури прогнозувати типи лісової ділянки і грунтово-топографічні умови їх можливого формування. Наприклад, якщо в умовах клімату свіжого груду едатоп формується на сірих лісових суглинистих грунтах рівних ділянок місцевості, то сухий груд можливий тут на суглинистих грунтах схилів, де в умовах більшого стоку створюються менш вологі місцезростання, а вологий груд займає понижені місцерселення. На менш родючих грунтах (змиті, піщані грунти цієї ж місцевості) можливе формування сугрудів і суборів.

Отже, для кожного зонального клімату можна попередньо визначити макрокомплекс місцезростань.

Методом накладання (поєднання) едафічної та кліматичної сітки ґрунтових і кліматичних умов одержана класифікаційна едафокліматична сітка, яка виражає сумісний вплив на поширення і формування типів лісорослинних умов трьох найважливіших чинників лісоутворення: кліматичних — тепла і вологи, і едафічних - родючості і вологості грунту (рис.11). 44


 

Рис.11.Едафо-кліматична сітка Погребняка-Воробйова: Т-сума тепла, W - вологість клімату

На основі показників едафо-кліматичної сітки мож­на визначити не тільки зона­льні типи лісових ділянок, а й здійснити лісотипологічне районування. Перенесені на географічні карти показники Т і W за відповідними ізотер­мами визначають межі клі­матів. Межі кліматів груп ґрунтового багатства (трофо­топів) відповідають ізотер­мам: Т-24, 44, 64, 84 і 104; а межі кліматів груп ґрунтової вологості (гігротопів): W=-0.8, 0.6, 2.0, 3.4, 4.8, 6.2. Тобто територіальне виділя­ються клімати бору, субору, сугруду і груду; клімати сухих, свіжих, вологих, сирих і мокрих гігротопів. Межі кліматів тепла і вологості в багатьох випадках збігаються з межами ґрунтових і геоботанічних областей. Кліматам трофотопів відповідають певні грунтові умови, зональні типи лісової ділянки і типи лісу. Територія поширення зонального типу лісової ділянки може розглядатися як лісівничо-типологічна область. Кожна така область характеризується певним макрокомплексом місцезростань з різними грунтово-гідрологічними умовами формування типів лісової ділянки і типів лісу і в той же час з багатьма можливими загальними рисами лісівничих заходів. Для цих цілей лісотипологічні області можуть розділятися на більш дрібні території — лісівничо-типологічні райони за ступенем континентальності клімату та секторами. У межах районів можливе виділення підрайонів і секторів. Подальший розподіл лісів відбувається за едафічними ознаками на основі едафо-кліматичної сітки.

Для лісотипологічних областей, районів і секторів харак­терні певні комплекси лісорослинних умов. Макрокомплекси оаєднюють усе різноманіття умов місцезростання території (адміністративної, геоморфологічної, лісоекономічної), яка охоплює кілька зон районування.

За лісотипологічними областями і районами розробляються регіональні - районні й обласні типологічні класифікації з властивими для визначених типів лісу місцевими діагно­стичними ознаками та лісівничими особливостями. Отже,



класифікаційну систему лісівничо-екологічної типології пред­ставляють таксони, які виражають дію провідних чинників географічного середовища (табл.9)

Наведена в таблиці 9 класифікаційна система дозволяє легко орієнтуватися в різноманітті лісорослинних умов і типів лісу будь-яких географічних регіонів холодних і помірних зон, що є особливо важливим, бо дає можливість визначити лісотипоутворюючу роль кожного провідного чинника окремо і відповідно визначити головні напрямки в проектуванні найважливіших лісогосподарських заходів.

Користування схемою лісокліматичного районування та географічною поширеністю типів лісу відкриває реальні можливості ведення лісового господарства на типологічній основі, а лісова типологія стає, за словами Д.В. Воробйова, служницею лісового господарства.

Аналіз подібності і відмінності типологічних комплексів кліматичних областей України забезпечує вибір господарських угрупувань. Так, в межах лісокліматичних областей 4d і 3d всі 18 комплексів типів лісу за аналогічністю ведення лісового господарства можна згрупувати в шість господарських груп:

- бори всіх гігротопів — комплекси 3,4,7;

- вологі і свіжі дубово-соснові субори — комплекси 3-6,7,9; "

- свіжі та вологі дубово-соснові сугруди — комплекси 3-7,9;

- свіжі та вологі сосново-грабові судіброви - комплекси 1,8,9,13,14;

- свіжі і вологі грабові діброви - комплекси 15-18;

- вологі грабові бучини — комплекс 1 .


В області свіжого груду, де також формується 18 лісотипологічних комплексів, господарське угрупування типів може бути таким:

- свіжі дубово-соснові субори та сугруди - комплекси 19,22,29;

- свіжі грабово-соснові судіброви - комплекси 20,22-24,29,32;

- свіжі кленово-липрві діброви - комплекси 21,26,34,35;

- свіжі грабові діброви і судіброви - комплекси 23-25,30,31,33;

- свіжі грабові діброви з дубом скельним - комплекс 36. Менше господарських груп формується в сухих областях:

-сухі діброви з дуба скельного;

-сухі бересто-кленові діброви байрачні та плакорні;

-свіжі грабові діброви.

Подібні за лісогосподарськими заходами комплекси лісової та лісостепової зон:

- свіжі дубово-соснові субори — комплекси 19,22,29 і 6,7,9;

- свіжі сосново-грабові судіброви — комплекси 20,22-24,29,32 і 1,8,9,13,14;

- свіжі грабові діброви — комплекси 2d -24,23,25,30,31,33 і комплекси 3d-8,15,16,17.

Так велике типологічне різноманіття зводиться в чітку лісогосподарську систему. Найбільше типологічне різноманіття лісів зафіксоване в Чернігівській, Сумській та Житомирській областях.

Плани типів лісу лісництв, а також плани ґрунтового покриву, лісотипологічні карти створені не для всіх земель лісового фонду й оцінка їх у типологічному і ґрунтовому відношенні не завжди достовірна. Поки що часто конкретні ділянки лісу оцінюють тільки за типом умов місцезростання -едатопом, тоді як основною господарською одиницею є тип лісу. Але розроблена лісівничо-екологічна класифікація типів лісу (додатки 3-5).

Визначені за лісокліматичними областями і районами типологічні комплекси віддзеркалюють особливості лісорослинних умов їх території та об'єднують усе різноманіття типів лісу, що формуються на них. За своїм значенням для лісового господарства типи лісу оцінюються по-різному, виходячи з займаної ними площі та стану їх деревостанів. Серед них формуються та виділяються домінуючі, переважаючі по площі та фрагментарні, що займають невеликі ділянки.



середовищі і формується тип лісу. Сітка екотопів поєднує в гармонійну систему все різноманіття лісової рослин­ності, умов її оселення І росту, розкриває взаємозалежність лісостану і умов середовища, причини формування тих або інших типів лісу. Отже, едафічна сітка стає одночасно І основою класифікації типів лісу, якщо її використовувати в різних кліматичних поясах чи зонах.

Першу класифікацію типів
лісу розробив для Полісся і
Лісостепу України П.С.
Погребняк. Оскільки цей регіон
охоплював лісорослинні умови
невеликого географічного
району — Полісся і Лісостеп
України в межах 1939 року з
порівняно одноманітними
грунтово-гідрологічними умова­
ми і кліматом, то академік
майстерно виразив у єдиній класифікаційній схемі типи умов
місцевиростання і типи лісу. На основі едафічної сітки він
відобразив класифікацію соснових, дубових і вільхових лісів.
Винятково вдало цю єдність П.С. Погребняк показав на своїй
сітці ізобонітетів дуба, сосни та вільхи чорної (рис. 12).

Після возз'єднання українських земель в єдиній Україні, діапазон кліматичних умов, у зв'язку з вертикальною зональністю лісів у Карпатах та Прикарпатті, значно розширився. На теренах возз'єднаної держави збереглися природні букові, ялицеві та ялинові ліси,, які формуються, на відміну від дубових і соснових, в інших кліматичних поясах.

Якщо перетнути територію України і пройти по профілю зі сходу від річки Оскол на захід, у напрямку Харків ~ Полтава - Вінниця - Хотин (Чернівецька область, де у складі лісостанів з'являється домішка бука) - гора Говерла - державний кордон України з Угорщиною та Словаччиною, то ми побачимо велике різноманіття української природи: Полтавську рівнину, Придніпровську низовину. Придніпровську і Подільську височини, де формуються дубові, соснові та чорновільхові ліси. При цьому, дубові ліси не ідентичні за складом. Якщо на Лівобережній Україні в їх складі домінують липа, клен гостролистий і дуже рідко - граб, то на Правобережжі в межах Придніпровської і Подільської височин формуються грабові



діброви (рідко судіброви). Коли ж досягнем Хотинської височини, побачимо букові діброви, а на її заході - дубові бучини (рис. 13).

ллє цим не вичерпується різноманіття дубових лісів України, у чому легко переконатися, якщо пройти ще хоча б двома меридіональними профілями з Півночі на Південь на Лівобережжі і Правобережжі. Перший профіль— від державної границі з Російською Федерацією по межі між Сумською і Чернігівською областями в напрямку Полтава -Дніпропетровськ - Запоріжжя - Азовське море. Тут ми зустрінемо дюжину макрокомплексів типів лісу:

1 .Свіжі та вологі дубові субори, липово-сосн

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти